Рішення № 72349723, 15.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 р. Справа№805/4560/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Хороші С.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Сергієнка Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в якому просить:

- визнати незаконно відмову Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою споруд протягом 1 місяця з часу проголошення остаточного рішення за цим позовом;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1, у спосіб передбачений приписами спеціальних норм Земельного Кодексу України.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 2 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області відмовлено з огляду на те, що вказана земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок, який формується та оприлюднюється на веб-сайтах органів Держгеокадастру. Позивач вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, оформлене листом № Д-3986/0-2853/6-17 від 31 серпня 2017 року, є протиправним та прийняте з порушенням норм чинного законодавства України.

Так позивач зазначає, що законом визначено виключні підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Лист Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від № Д-3986/0-2853/6-17 від 31 серпня 2017 року фактично не містить правових підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки відповідач не наводить виключні підстави, які визначені у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України. Просить суд визнати таке рішення про відмову незаконним, зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

В матеріалах справи знаходиться відзив відповідача, в яких останній зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», якою передбачено, що дозвіл на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути наданий виключно у випадку, якщо така земельна ділянка міститься в переліку земельних ділянок, який формується та оприлюднюється на веб-сайтах органів Держгеокадастру. Оскільки бажана позивачем земельна ділянка до відведення відсутня в наведеному переліку, відповідач вважає не можливим надання дозволу на розробку землеустрою.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 17 січня 2018 року.

В підготовчому засіданні 17 січня 2018 року оголошено перерву до 6 лютого 2018 року.

6 лютого 2018 року суд ухвалив відкласти підготовче засідання до 13 лютого 2018 року.

В підготовчому засіданні 13 лютого 2018 року суд оголосив перерву до 15 лютого 2018 року.

15 лютого 2018 року в підготовчому засіданні суд, за згодою сторін, ухвалив закрити підготовче провадження у справі та перейти до розгляду справи у судовому засіданні.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 2 серпня 2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

До клопотання позивачем додано: копію паспорту; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; викопіювання з проекту реформування колишнього КСП «Дружба» Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області щодо бажаного місця розташування витребуваної земельної ділянки; довідку за даними форми 6-зем; обґрунтування щодо використання земельної ділянки.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області Листом від 31.08.2017 № Д-3986/0-2853/6-17 відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с. 9).

Відмова обґрунтована тим, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року N 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" органи Держгеокадастру формують та оприлюднюють перелік земельних ділянок з визначенням площі, які передаються в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області. Зважаючи на відсутність бажаної до відведення земельної ділянки в наведеному переліку, відповідач не вбачає правових підстав для надання дозволу на розробку відповідного проекту землеустрою для її відведення.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно з абзацом першим частини першої та частиною другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" частини третьої цієї статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Положеннями статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, перелік підстав для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, оскільки норми Земельного кодексу України мають публічно-правовий характер та є імперативними.

Як вбачається з матеріалів справи, відмова відповідача в наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства вмотивована тим, що місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки суперечить Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними". Так, відповідач зазначає, що надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації може здійснюватися лише відповідно до переліків земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру.

Суд звертає увагу, що даною Стратегією удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Разом з тим, будь-яких змін до самого порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.

Відтак, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, на думку суду, є безпідставними.

Виходячи з наведеного суд вважає, що приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач перевищив межі повноважень, визначених Земельним кодексом України, діяв необґрунтовано та протиправно.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає таке.

Повноваження по розпорядженню земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Донецької області належать до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі "Класс та інші проти Німеччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є формою втручання у повноваження.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративно судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративно судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо надання або відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Отже, суд вважає, що у разі задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо здійснення дозвільної діяльності на розробку проекту землеустрою та зобов'яже відповідача вчинити дії поза встановленою чинним законодавством процедурою, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати незаконно відмову Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області з урахуванням висновків викладених у рішенні.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 лютого 2018 року.

Повний текст рішення складено 22 лютого 2018 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.