Рішення № 72349701, 21.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. Житомир справа № 806/295/18

категорія 10.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа на стороні відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправною відмову та зобов"язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;

- зобов"язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, як інваліду 2 групи, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

В обґрунтування позову зазначає, що 26.04.2017 йому встановлена 2 група інвалідності у зв"язку із травмою отриманою під час виконання службових обов"язків. Отже, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, він має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Крім того, вказує, що його право на призначення та виплату одноразової допомоги саме відповідно до вказаного Порядку та Закону України "Про міліцію" підтверджено постановою Богунського районного суду м.Житомира у справі №295/7421/17, яка в установленому законом порядку набрала законної сили. На виконання вимог вказаної постанови суду, відповідач листом від 20.12.2017 №2035/29/05-2017 повторно відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що первинне установлення 3-ї групи інвалідності та відповідного ступеня працездатності відбулося 26.03.2014, при повторному огляді установлено 2-у групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності - 26.04.2016, що перевищує установлений Порядком дворічний термін. Вважає таку відмову протиправною, оскільки його право, як інваліда 2-ї групи, на отримання ним одноразової грошової допомоги констатовано та підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили. За таких обставин, вважає, що необхідно зобов'язати відповідача призначити і виплатити йому належну за Законом одноразову грошову допомогу.

Ухвалою суду від 2.01.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала про відкриття спрощеного провадження у справі направлялась сторонам. Уповноваженою особою відповідача ухвала отримана 29.01.2018.

07.02.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно поданого письмового відзиву, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В його обґрунтування зазначив, що первинне встановлення позивачу 3-ї групи інвалідності та відповідного ступеня працездатності відбулося 26.03.2014, при повторному огляді встановлено 2-у групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності - 26.04.2016. Таким чином та обставина, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років за умовами пункту 4 Порядку, не дає йому права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі. Тому, просить у позові відмовити за безпідставністю.

У відповідності до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом УМВС в Житомирській області від 18.03.2014 №65 о/с ОСОБА_1 був звільнений за п.65 "б" (через хворобою).

За результатами медичного огляду, який проходив позивач перед звільненням з метою визначення придатності за станом здоров’я проходити подальшу службу, було видане свідоцтво про хворобу від 05.03.2014 № 63/22 у якому зазначено, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, а також зазначено, що травма, ТАК, пов’язана з виконанням службових обов’язків, а також захворювання, ТАК, пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.(а.с.17)

У подальшому, 15.04.2014 обласною МСЕК № 2 йому було встановлена третю групу інвалідності з 26.03.2014, а також зазначено, що травма, так, пов’язана з виконанням службових обов’язків - отже група інвалідності пов’язана з травмою отриманою під час виконання службових обов’язків. Дата чергового переогляду встановлена на 15.04.2017. Вказаний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки з акта огляду МСЕК №2 від 15.04.2017. (а.с.11)

26 квітня 2017 року, при повторному огляді, МСЕК №2 позивачу було встановлено 2 групу інвалідності з 26.04.2017 у зв’язку із травмою отриманою під час виконання службових обов’язків, що підтверджується копією довідки МСЕК №2 від 26.04.2017. (а.с.12).

Обставини справи свідчать, що на заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов’язків, листом УМВС України в Житомирській області від 22.06.2017 № 1082/29/05-2017 його було повідомлено, що матеріали повернуто, як такі що не відповідають вимогам законодавства. Таку позицію обґрунтовано тим, що 3 групу інвалідності мені було встановлено 26.03.2014, а 2 групу інвалідності було встановлено 26.04.2017 таким чином, та обставина, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, за умовами п.4 Порядку це не дає права на отримання допомоги у більшому розмірі.

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 01.08.2017 у справі №295/7421/17, яка набрала законної сили згідно ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті мені, одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 з прийняттям відповідного рішення та урахуванням обставин, викладених судом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що листом Управління внутрішніх справ України в Житомирській області від 20.12.2017 №2035/29/0582017 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України на виконання постанови суду у справі №295/7421/17 було надіслано висновок про відмову у призначення одноразової грошової допомоги. Таку позицію обґрунтовано тим, що 3 групу інвалідності позивачу було встановлено 26.03.2014, а 2 групу інвалідності було встановлено 26.04.2017 таким чином, та обставина, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, за умовами п.4 Порядку це не дає права на отримання допомоги у більшому розмірі.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, право на яке підтверджено судовим рішенням, звернувся до суду для захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірній відмові, суд виходить з наступного.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" N 565-XII від 20.12.90 року встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Розділом XI прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" N 580-VIII (із змінами) встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" Кабінет Міністрів України постановою N 850 від 21.10.2015 року затвердив "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".

Згідно пункту 1 Порядку N 850 від 21.10.2015 року ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Пунктом 7 Порядку передбачено, який перелік документів необхідно подати за місцем служби особі, якій призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності.

Пунктом 8 Порядку зазначається, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Відповідно п.9 Порядку передбачено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Як вбачається з матеріалів справи відмова відповідача у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги мотивована тим, що 3 групу інвалідності позивачу було встановлено 26.03.2014, а 2 групу інвалідності було встановлено 26.04.2017 таким чином, та обставина, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, за умовами п.4 Порядку не дає права на отримання допомоги у більшому розмірі.

Суд не погоджується з такою позицією, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2014 обласною МСЕК № 2 позивачу було встановлена третю групу інвалідності з 26.03.2014, а також зазначено, що травма, так, пов’язана з виконанням службових обов’язків - отже група інвалідності пов’язана з травмою отриманою під час виконання службових обов’язків. Дата чергового переогляду встановлена на 15.04.2017. Вказаний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки з акта огляду МСЕК №2 від 15.04.2017. (а.с.11)

При цьому, як інвалід 3 групи, одноразову грошову допомогу та інших компенсаційних виплат, у зв"язку із встановленням інвалідності, позивач не отримував. Протилежного відповідачем не доведено.

26 квітня 2017 року, при повторному огляді, МСЕК №2 позивачу було встановлено 2 групу інвалідності з 26.04.2017 у зв’язку із травмою отриманою під час виконання службових обов’язків, що підтверджується копією довідки МСЕК №2 від 26.04.2017. (а.с.12).

Положеннями пп. 2 п. 2 Порядку N 850 від 21.10.2015 року передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

У той же час п.п. 2 п. 3 Порядку передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності 2 групи.

Судом встановлено, що право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, як інваліда 2 групи підтверджено судовим рішенням у справі №295/7421/17.

Так, постановою Богунського районного суду м.Житомира від 01.08.2017 у справі №295/7421/17, яка набрала законної сили згідно ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті мені, одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 з прийняттям відповідного рішення та урахуванням обставин, викладених судом у даній справі.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа , стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що обставини стосовно наявності у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи, встановлено та підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, тому вони не підлягають доказуванню.

Крім того, як свідчать обставини справи, позивач вже звертався до відповідача із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, в чому йому було відмовлено з аналогічних підстав, вказаних у відмові, наданій на виконання судового рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

Таким чином, викладене свідчить про наявність у позивача права з 26.04.2017 на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, в чому йому протиправно було відмовлено.

Отже, суд дійшов висновку, що у даному випадку, позивачу незаконно повторно було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, незважаючи на те, що право на таку виплату підтверджено судовим рішенням, з огляду на що, суд визнає таку відмову протиправною.

Що стосується посилання відповідача на те, що зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін, який визначено у п.4 Порядку №850, а тому немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги, то суд вважає таке твердження безпідставним та помилковим з огляду на наступне.

Так, згідно п.4 Порядку №850 від 21.10.2015, якщо протягом 2 років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Водночас, суд відмічає, що дана норма може застосовуватися лише до випадку виплати різниці грошової допомоги у разі її отримання раніше, тому доводи відповідача з даного приводу безпідставні.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій та прийнятого рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачеві.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні:

- будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

- фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

Оскільки, незважаючи на наявність судового рішення, яке набрало законної сили та підтвердило право ОСОБА_1, на призначення та виплату одноразової допомоги саме відповідно Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, як інваліду 2 групи, право на отримання якої виникло 26.04.2017, суд вважає, що для належного захисту прав позивача необхідно зобов"язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, як інваліду 2 групи відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 205, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Зобов"язати Міністерство внутрішніх справ України (01024, м.Київ, вул.Богомольця,10, код ЄДРПОУ 00032684) призначити та виплатити ОСОБА_1 (10000, АДРЕСА_1, інд.код НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу, як інваліду 2 групи, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос