Рішення № 72349695, 13.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м.Житомир справа № 806/3809/17

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

секретар судового засідання Матвєєва В.К.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними відмов, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та просить:

-визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.06.2017 №Б-4806/0-6553/6-17 у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області;

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.07.2017 №Б-10122/0-9055/6-17 у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області відповідно до заяви від 29.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що тричі звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, однак отримував відмови у наданні дозволу. Вважає надані відповіді протиправними, оскільки вони не містять підстави для відмови, передбачені Земельним кодексом України.

Ухвалою суду від 10.01.2018 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 01.02.2018.

За клопотаннями від 01.02.2018 позивача та представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 06.02.2018.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.105-113). Зазначив, що позивачем до клопотання було надано графічні матеріали, з яких неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, передбаченою ст.123 Земельного кодексу України. Крім того, відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, земельна ділянка, на яку заявлено клопотання, не входить до переліку земель сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам. Вищезазначене вказує на обгрунтованість відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу ОСОБА_3

У відповіді на відзив (а.с.60-63) ОСОБА_3 вказав, що в оскаржуваному листі від 27.07.2017 № Б-10122/0-9055/6-17 відсутні посилання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Також безпідставними є посилання відповідача на Стратегію, оскільки вона не врегульовує відносини з надання у власність земельних ділянок, є алгоритмом дій і не містить правових норм.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_3 26.04.2016 звернувcя до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області. До заяви додав: копію паспорту, ідентифікаційного коду, посвідчення учасника бойових дій, довідку про участь в АТО, викопіювання з кадастрової карти (плану) (а.с.13).

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 01.03.2017 №Б-4466/0-1793/6-17 повідомило позивача про те, що в ході розгляду поданих документів виявлені землі, які не зможуть бути використані іншими власниками та землекористувачами у зв'язку із нераціональним розміщенням бажаної земельної ділянки. У зв'язку із вказаним запропонувало визначитись з іншим розміщенням бажаної земельної ділянки та звернутись до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у відповідності до ст.122 Земельного кодексу України (а.с.14).

В квітні 2017 року позивач повторно подав аналогічну заяву до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області разом із прикладеними документами: копіями паспорту, ідентифікаційного коду, посвідчення учасника бойових дій, викопіювання з кадастрової карти (плану) (а.с.15).

Листом від 22.06.2017 №Б-4806/0-6553/6-17 відповідач повідомив, що відповідно до доданих ним графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місцерозташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, в тому числі неможливо точно визначити місцерозташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутність інформації щодо прив’язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту. Також вказав, що безпосередньо у графічній частині не наводиться навіть інформація стосовно меж населеного пункту, частина території якого відображена на графічному матеріалі, тобто відсутня прив'язка до адміністративно - територіальної одиниці, на території якої заявник має намір отримати земельну ділянку у власність. У зв'язку з цим Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області запропонувало позивачу сформувати новий пакет документів та із заявою повторно звернутися до Головного управління (а.с.17).

29.06.2017 ОСОБА_3 втретє звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області. До заяви додав: копію паспорту, ідентифікаційного коду, посвідчення учасника бойових дій, довідку про участь в АТО, викопіювання з кадастрової карти (плану) (а.с.19).

Листом від 27.07.2017 №Б-10122/0-9055/6-17 відповідачем відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів (Постанова КМУ від 07.06.2017 № 413). Зазначено, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства не увійшла до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області, сформованому на виконання Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними".

Вважаючи відмови від 22.06.2017 та 27.07.2017 протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

З'ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин та порушеного права позивача, можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частини третьої статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У контексті викладеного судом з'ясовано, що з приєднаних позивачем до заяви від 22.06.2017 та 27.07.2017 викопіювання (а.с.16,20-21) можливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, що є підставою для вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.

Крім того, слід відзначити, що згідно пунктів 45, 47,162 постанови Кабінет ОСОБА_4 України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку державними кадастровими реєстраторами виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.

Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об’єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Згідно п.183 постанови Кабінет ОСОБА_4 України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом.

Таким чином, викопіювання здійснюється державним кадастровим реєстратором у порядку, встановленому постановою КМУ № 1051, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Відтак тягар надання достовірної та повної інформації у вигляді викопіювання не може покладатись на заявника, оскільки останній є лише замовником такої інформації у компетентного державного органу, який і відповідає за її достовірність, точність, повноту.

Беручи до уваги досліджені графічні матеріали, нормативне закріплення обов'язку за суб'єктом владних повноважень надати заявнику належним чином сформоване викопіювання з кадастрової карти (плану) земельної ділянки, суд робить висновок, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області неправомірно відмовлено у розгляді заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення з підстав невідповідності місцерозташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, в тому числі неможливості точно визначити місцерозташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутності інформації щодо прив’язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту (лист від 22.06.2017 №Б-4806/0-6553/6-17).

Щодо посилання відповідача в листі від 27.07.2017 №Б-10122/0-9055/6-17 на відсутність спірної земельної ділянки в переліку земель сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в 3-му кварталі 2017 року, в рамках Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 07.06.2017 № 413, - суд зазначає наступне.

Стратегія полягає у визначенні ефективного механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, запобігання зловживанням, недопущення соціальної напруги у цій сфері, є підзаконним актом. Завданнями Стратегії є: впровадження засад стратегічного менеджменту в систему управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності; забезпечення оптимального використання земель, зокрема з урахуванням регіональних програм і планів розвитку територій, генеральних планів населених пунктів; підвищення рівня прозорості та публічності під час формування та реалізації державної земельної політики; підвищення рівня обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель та сталого землекористування; запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву, підвищення рівня родючості ґрунтів; проведення рекультивації порушених земель.

Органами, що забезпечують реалізацію Стратегії, є Мінагрополітики, Держгеокадастр, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, які беруть участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань реалізації Стратегії.

Суд зазначає, що Стратегія не врегульовує порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та є підзаконним актом, який не може суперечити законодавчим актам вищої сили, підміняти собою Земельний кодекс України, яким чітко передбачено підстави для відмови громадянам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За таких обставин, Стратегія та шляхи її реалізації, втілені органом виконавчої влади у відповідних владних актах та рішеннях, не можуть бути підставою для відмови фізичній особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформленої листом від 27.07.2017 №Б-10122/0-9055/6-17.

До того ж, слід зазначити, що згідно ч. 7 ст.118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, діючим законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зазначені у листах відповідача підстави відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а тому є неправомірними.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання протиправним відмов Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладених у листах від 27.07.2017 №Б-10122/0-9055/6-17 та від 22.06.2017 №Б-4806/0-6553/6-17, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому належним способом захисту порушених прав ОСОБА_3 є зобов’язання відповідача надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.

Заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, відповідач посилається на недопустимість втручання з боку суду в здійснення дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

З цього приводу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади

Відповідно до ч.1 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Галфорд проти Сполученого Королівства» від 25 червня 1997 року Європейський Суд з прав людини зазначив «словосполучення «згідно із законом» не лише вимагає дотримання національного закону, а й стосується якості такого закону (рішення у справі)». «Суд нагадує, що національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Доменічіні проти Італії від 15 листопада 1996 року).

Відповідно до абз. 5 - 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету міністрів ОСОБА_4 Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту" ухваленої на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 р. передбачено, що відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі.

Згідно рішення Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що судове рішення має бути спрямоване на реальний захист порушених прав та забезпечувати їх ефективне відновлення з метою запобігання подальших протиправний діянь та рішень суб'єкта владних повноважень.

З метою ефективного захисту порушених прав, суд може втрутитися в адміністративний розсуд суб'єкта владних повноважень, коли останній наділений дискреційними повноваженнями, й зобов'язати його прийняти рішення без проведення необхідної процедури в тому випадку, якщо буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт публічної адміністрації у відповідь - необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви та встановлених судом обставин справи, ОСОБА_3 неодноразово звертався до відповідача із заявою про надання дозволу розроблення проекту землеустрою у встановленому статтею 123 Земельного кодексу України порядку, з дотриманням передбаченої процедури та належними документами, проте Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, зловживаючи наданими йому повноваженнями, безпідставно відмовляв у задоволенні заяв, посилаючись на підстави, які не передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.

Приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що передбачено ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_3 (10000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м.Житомир, вул.Довженка, 45, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправними відмов та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 22.06.2017 №Б-4806/0-6553/6-17, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 27.07.2017 №Б-10122/0-9055/6-17, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області відповідно до заяви від 29.06.2017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Черноліхов

Повне судове рішення складене 21 лютого 2018 року