Рішення № 72349394, 19.02.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року ЛуцькСправа № 803/92/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі – позивач, ОСОБА_4В.) звернувся з позовом до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області ОСОБА_2 (далі – головний інспектор будівельного нагляду ОСОБА_2, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 09.11.2017 №100 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об’єкт будівництва «Реконструкція житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями по вул.Леонтовича, 2-б у м.Луцьку Волинської обл.» від 06.04.2017 за №226-2б-17(м).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням від 09.11.2017 №100 скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 06.04.2017 №226-2б-17(м) на об’єкт «Реконструкція житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями по вул.Леонтовича, 2-б у м.Луцьку Волинської обл.», надані ОСОБА_4 Враховуючи, що скасування містобудівних умов і обмежень потягло за собою скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, що унеможливлює прийняття об’єкта до експлуатації, реєстрації права власності на нього та подальшого законного користування об’єктом власником, позивач вважає, що це є порушенням його прав. При цьому вказує, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки з самого рішення не вбачається, в чому полягає невідповідність містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, з огляду на що просить його скасувати.

В поданому відзиві на позовну заяву (а.с.38-40) відповідач позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав, посилаючись на те, що уповноваженою посадовою особою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (далі – УДАБІ у Волинській області) у присутності начальника Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об’єктом нагляду – Управлінням містобудування та архітектури Луцької міської ради, в тому числі при прийнятті рішення про видачу містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки від 06.04.2017 №226-2б-17(м) на «Реконструкцію житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями по вул.Леонтовича, 2-б у м.Луцьку Волинської обл.». За результатами перевірки складено акт від 08.11.2017, яким встановлено порушення містобудівного законодавства, зокрема, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 06.04.2017 №226-26-17(м) на об’єкт будівництва «Реконструкція житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями по вул.Леонтовича, 2-б в м.Луцьку Волинської обл.» видані об’єктом нагляду при невідповідності намірів забудови цільовому призначенню земельної ділянки, чим порушено частину другу 2 статті 5, пункт 2 статті 25, частину другу статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункт 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109. Враховуючи порушення вимог містобудівного законодавства, на підставі акта перевірки головним інспектором будівельного нагляду ОСОБА_2 правомірно прийнято рішення від 09.11.2017 №100, яким скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані на об’єкт будівництва «Реконструкція житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями по вул.Леонтовича, 2-б у м.Луцьку Волинської обл.» від 06.04.2017 за №226-2б-17(м). Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що рішення відповідачем прийняте у зв’язку з невідповідністю намірів забудови цільовому призначенню земельної ділянки, що не відповідає дійсності. Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на землі житлової та громадської забудови. Водночас згідно з частиною п’ятою статті 20 вказаного Кодексу види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Оскільки належна позивачу земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови, тому проведення реконструкції житлового будинку на житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями на вказаній ділянці відповідає її цільовому призначенню. Крім того, звертав увагу на той факт, що Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради в поясненнях на акт перевірки підтвердило можливість розташування вищевказаного об’єкту на належній позивачу земельній ділянці з огляду на відповідність вимогам Генерального плану та плану зонування території.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог ОСОБА_4 з підстав, викладених у відзиві, та додатково пояснили, що в наданих позивачу містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки цільове призначення земельної ділянки вказано як землі житлової та громадської забудови, а фактично цільове призначення земельної ділянки – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що не відповідає намірам забудовника розмістити на ній торгово-офісні приміщення. При цьому вказана земельна ділянка згідно з умовними позначеннями на викопіюванні з Генерального плану міста Луцька має функціональне призначення садибної забудови. Можливість розміщення житлового будинку з торгово-офісними приміщеннями на вказаній земельній ділянці Генеральним планом не передбачена. Крім того, пунктом 6 розділу V «Прикінцевих положень» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що до 01.01.2015 рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку. Отже, після 01.01.2015 об’єкт нагляду не мав права приймати рішення щодо надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де не затверджені плани зонування або детальні плани територій. Вважає, що позивачу слід усунути вказані порушення шляхом зміни цільового призначення земельної ділянки, що передбачає звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про розроблення детального плану території, на якій розміщена вказана ділянка.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з метою здійснення реконструкції житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями ОСОБА_4 звернувся із заявою до міського голови про отриманням містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки (а.с.15).

06.04.2017 Управлінням містобудування та архітектури Луцької міської ради видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки реєстраційний №226-2б-17 (м) на об’єкт будівництва «Реконструкція житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями по вул.Леонтовича, 2-б у м.Луцьку Волинської обл.» (а.с.8-10).

01.06.2017 року Відділом Державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за №ВЛ 082171520580 «Реконструкція житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями по вул.Леонтовича, 2-б у м.Луцьку Волинської обл.» (а.с.16-20).

На підставі наказу від 22.09.2017 №1480, направлення на проведення планової перевірки від 26.10.2017 №10 та від 14.04.2017 №75 головним інспектором будівельного нагляду ОСОБА_2 проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Управлінням містобудування та архітектури Луцької міської ради за період 2016, І-ІІІ квартал 2017 року в термін з 11.10.2017 по 08.11.2017 (а.с.41-42).

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2017, яким встановлено надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках невідповідності намірів забудови цільовому призначенню земельної ділянки, зокрема від 06.04.2017 за №226-2б-17(м) на «Реконструкцію житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями по вул.Леонтовича, 2-б у м.Луцьку Волинської обл.», надані ОСОБА_4, що є порушенням пункту 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109 (зі змінами від 20.05.2013 року), частини другої статті 5, пункту 2 статті 25, частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.43-48).

09.11.2017 року головним інспектором будівельного нагляду ОСОБА_2 прийнято рішення №100, яким скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 06.04.2017 №226-2б-17 (м) на «Реконструкцію житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями по вул.Леонтовича, 2-б у м.Луцьку Волинської обл.» (а.с.8-10).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 №687-XIV передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об’єктів архітектури, додержання суб’єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції, здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Відповідно до частини першої, другої статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі – Закон №3038-VI) державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини третьої статті 41-1 Закону №3038-VI передбачено, що з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду.

Як встановлено пунктом 6 частини четвертої статті 41-1 Закону №3038-VI, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Аналізуючи вищенаведені норми Закону №3038-VI, слід дійти висновку про те, що рішення, прийняті об’єктами нагляду, можуть бути скасовані чи зупинені головними інспекторами будівельного нагляду лише в разі недотримання при їх прийнятті вимог містобудівного законодавства.

Відповідно до пунктів 2-4, 7, 8 частини першої статті 1 Закону №3038-VI (в редакції, чинній на момент видачі містобудівних умов та обмежень) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону №3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Як передбачено частинами першою та другою статті 26 Закону №3038-VI, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об’єктів будівництва. Суб’єкти містобудування зобов’язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Частина п’ята статті 26 Закону №3038-VI визначає, що проектування та будівництво об’єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об’єкт містобудування.

Згідно із частиною першою статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

За приписами частини третьої, четвертої статті 29 №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Водночас, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (далі – Порядок №109).

Пунктами 2.1, 2.4 Порядку №109 (в редакції, чинній на момент видачі містобудівних умов та обмежень) передбачено, що містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

Разом з тим, як встановлено частиною восьмою статті 29 Закону №3038-VI (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду. Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється, зокрема головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

Отже, підставою для для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, які і підставою для скасування вже виданих містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Як встановлено судом, підставою для скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №226-2б-17(м), виданих Управлінням містобудування та архітектури Луцької міської ради 06.04.2017 ОСОБА_4 на об’єкт будівництва «Реконструкція житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями по вул.Леонтовича, 2-б у м.Луцьку Волинської обл.», стала невідповідність намірів забудови цільовому призначенню земельної ділянки.

Так, за приписами абзацу другого частини другої статті 24 Закону №3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що цільове призначення земельної ділянки, на якій розміщено об’єкт будівництва «Реконструкція житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями по вул.Леонтовича, 2-б у м.Луцьку Волинської обл.», відповідно до викопіювання з Генерального плану міста Луцька та з плану зонування території міста Луцька віднесено до садибної забудови (а.с.12-13).

Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як передбачено частиною п’ятою статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, власник земельної ділянки вправі самостійно вибирати вид використання земельної ділянки в межах встановленої для неї категорії та з урахуванням містобудівної документації.

Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4 Розділу І Класифікації видів цільового призначення земель (далі – КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Розділом ІІ даної Класифікації визначено коди КВЦПЗ. Так, Секція В «Землі житлової та громадської забудови» поділяється на розділ 02 «Землі житлової забудови» та розділ 03 «Землі громадської забудови», у яких визначені відповідні коди КВЦПЗ, зокрема 02.01 - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 03.07 - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; 03.10 - Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку).

Разом з тим, змішаного типу видів цільового використання земельної ділянки, як у даному випадку «житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями», КВЦПЗ не містить.

Відтак, беручи до уваги той факт, що відповідно до Генерального плану міста Луцька основним цільовим призначенням належної позивачу земельної ділянки є землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ 02.01 - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), тому розміщення на вказаній ділянці житлових та торгово-офісних об’єктів відповідає вимогам містобудівної документації та не суперечить вимогам земельного законодавства.

Що стосується тверджень відповідача про відсутність в Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради правових підстав для видачі містобудівних умов та обмежень позивачу у зв’язку з відсутністю детального плану території, на якій розміщена земельна ділянка, то суд зазначає таке.

Пунктом 6 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону №3038-VI встановлено, що до 1 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.

Отже, вказаною нормою Закону №3038-VI фактично унеможливлено починаючи з 01.01.2015 надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де не затверджені плани зонування або детальні плани територій.

Разом з тим, за приписами частини четвертої та п’ятої статті 29 Закону №3038-VI (в редакції, чинній на момент видачі містобудівних умов та обмежень) до повноважень органу містобудування та архітектури належало визначення відповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та прийняття рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Крім того, згідно із пунктом 2.4 Порядку №109 (чинного на момент видачі містобудівних умов та обмежень) підставою для відмови у видачі містобудівних умов і обмежень була невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Враховуючи, що згідно зі статтею 16 Закону №3038-VI до містобудівної документації на місцевому рівні, крім плану зонування та детального плану території, віднесено генеральний план населеного пункту, тому суд дійшов висновку, що надання містобудівних умов та обмежень є можливим і на підставі генерального плану.

Зазначена позиція суду також підтверджується роз’ясненням «Щодо застосування генерального плану населеного пункту при визначенні та наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки» від 16.04.2016, яке розміщене на офіційному сайті Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (http://www.minregion.gov.ua).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення, з огляду на що адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом визнання протиправним та скасування рішення головного інспектора будівельного нагляду ОСОБА_2 від 09.11.2017 №100 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 06.04.2017 за №226-2б-17(м) на об’єкт будівництва «Реконструкція житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями по вул.Леонтовича, 2-б у м.Луцьку Волинської обл.».

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області на користь ОСОБА_4 слід стягнути судовий збір в сумі 704,80 грн., сплачений відповідно до квитанції від 19.01.2018 №31 (а.с.2).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області ОСОБА_2 від 09 листопада 2017 року №100 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 06 квітня 2017 за №226-2б-17(м) на об’єкт будівництва «Реконструкція житлового будинку під житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями по вул.Леонтовича, 2-б у м.Луцьку Волинської обл.».

Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_5Плахтій

Повне судове рішення складено 22 лютого 2018 року.