Рішення № 72347404, 13.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19889/15-ц

Провадження № 2/761/3153/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра»; третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (надалі по тексту відповідач), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна (надалі по тексту - третя особа), в якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 31.07.2013 року третьою особою і зареєстрований в реєстрі за №1114 про звернення стягнення на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24 березня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір про надання у власність грошових коштів в розмірі - 109 825,54 доларів США. В цей же день, між сторонами було підписано договір іпотеки, згідно якого в забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором в іпотеку банку було передано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (надалі по тексту - предмет іпотеки). У зв»язку з не виконанням зобов»язання по кредиту 31.07.2013 року третьою особою був вчинений виконавчий напис, яким було звернуто стягнення на вищевказане нерухоме майно. Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчиненийв порушення вимог ст.ст.192, 533 ЦК України та є таким, що не підлягає виконанню, оскільки у ньому було визначено до стягнення кошти пені та штрафу не в національній валюті, а в долларах США. ТАкож, разраховані у виконавчому написі кошти вчинені за період, по якому частково пройшла позовна давність у три роки та в один рік щодо штрафу та пені. Зокрема, у виконавчому написі від 31.07.2013 року вказано про розрахунковий період для стягнення коштів з 24.03.2008 року по 30.01.2013 року, що вказує на пропущення 3-х річного строку позовної давності як по основній сумі, так і по пені. Виконавчий напис було вчинено відносно ОСОБА_2, в той час коли позивач на час його винесення мала інше прізвище ОСОБА_2. Стягнення штрафу не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ніяких порушень умов договору позивачем вчинено не було. Відтак, зазначені порушення з боку нотаріуса вказують на необхідність визнання виконавчого напису таким, що вчинено з порушеннями вимог законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник Відповідача в судове засідання не з»явився, але нпарвив до суду свої письмову заяву (заперечення) проти позову із додатком судових рішень, у яких встановлно обставини, що мають занчення для розгляду вказаної справи по суті.

Приватний нотаріус Кобелєва А.М. в судове засідання не з'явився, свого представника в суд не направила, пояснень чи заперечень проти позову не надала, але направив суду копії матеіралів, що були підставою для вчинення виконавчого напису.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 16.07.20165 року судді Гуменюк А.І. у цій справі було відкрито провадження та її було призначено до розгляду в судовому засіданні за участю сторін.

14.01.2016 року Апеляційним судом м.Києва було скасовано ухвалу суду першої інстанції від 03.11.2015 року про направлення справи за підсудністю із поверненням до суду для продовження розгляду.

Листами від 04.07.2016 року було витребувано у приватного нотаріуса копію нотаріальної справи, яка надійшла до суду 09.12.2016 року.

21.11.2017 року вказану справу після повторного автоматичного розподілу було передано в провадження судді Осаулова А.А., який ухвалою від 23.11.2017 року призначив її до розгляду за участю сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіряючи обставини у справі судом встановлено, що 24 березня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір про надання у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошових коштів в розмірі - 109 825,54 доларів США для проведення розрахунку за договором купівлі-продажу про придбання позивачем у власність квартири (предмета іпотеки).

У відповідності до вимог Розділу 3 вказаного договору визначено порядок надання кредиту та його повернення шляхом сплати платежу у валюті кредиту до 24.03.2028 року із сплатою відсотків за його користування - 12,89 % на рік із розрахунком комісії та можливістю стягнення штрафних санкцій (п.п.1.3., 1.5, 5.1-5.3).

В цей же день, між сторонами було підписано договір іпотеки, згідно якого в забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором в іпотеку банку було передано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (надалі по тексту - предмет іпотеки). За умовами п.5.1 вказаного договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку не виконання або неналежного виконання зобов»язання в цілому або у тій чи іншій його частині, у випадку порушення Іпотекодавцем будь-яких зобов»язань за цим Договором або якщо гарантії та запевнення, надані Іпотекодержателю, не відповідають дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що вимогою про усунення порушень від 20.06.2013 року ПАТ «КБ «Надра» повідомляло позивача про існуючу станом на 30.01.2013 р. заборгованість за Кредитним договором в сумі заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 107 848 доларів США; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі - 59 640 доларів США; по пені в сумі - 8733 доларів США та штрафу в розмірі - 10 982,55 доларів США, а із визначенням заборгованості в еквіваленті в гривні. Водночас було повідомлено про пропозицію погасити існуючу заборгованість достроково.

Крім цього, у цій же вимозі визначено про можливе звернення банку до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.128).

Згідно свідоцтва про шлюб від 23.12.2011 року позичальник ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_2 (а.с.5-6).

31.07.2013 року на підставі заяви відповідача про вчинення виконавчого напису, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1114, за яким запропоновано стягнути стягнення на належну боржнику ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2, за рахунок реалізації якої задовольнити вимоги стягувача - ПАТ «КБ «Надра» в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №9/П/84-2008-840 від 24.03.2008 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_5, що виникла за період з 24.03.2008 року по 30.01.2013 року у сумі заборгованості за за тілом кредиту у розмірі - 107 848 доларів США; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі - 59 640 доларів США; по пені в сумі - 8733 доларів США та штрафу в розмірі - 10 982,55 доларів США, плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі - 1700 грн., а всього із визначенням загальної заборгованості у гривневому еквіваленті в сумі - 1 498 026,20 грн. (а.с.4)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що нарахування заборгованості в розмірі штрафу та пені у долларах США не відповідає вимогам законодавства; виконавчий напис вчинено із розрахунку боргу поза межами строку позовної давності; з позивача, яка змінила своє прізвище та нарахування штрафу є взагалі безпідставним.

Між тим, вказані посилання сторонни позивача є такими, що не узгоджуються із фактичними даними у справі та не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Так, Положення ст.18 ЦК України передбачають, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 88 цього Закону визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 p., для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитним правовідносин, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгулу цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

За умовами п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31 січня 1992 року №2 оскаржується тільки відмова у вчиненні виконавчого напису, а правильність вимог, зазначених у виконавчому напису, може бути оскаржена боржником лише в позовному порядку. При безспірності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє у їх задоволенні, а у разі часткової їх обґрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу. Крім того, безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Як вбачається з досліджених в суді документів, що були підставою для винесення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, то банком було надано усі необхідні та передабачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.

Більше того, свого контррозрахунку заборгованості по кредиту або обгрунтованого заперечення проти нарахованих банком сум заборгованості, позивачем суду надано не було.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення складових боргу (штрафу, пені) за оскаржуваним виконавчим написом у іноземній валюті слід зазначити, що дійсно вказаним виконавчим написом було звернуто стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості по кредиту по усім платежам у іноземній валюті - доларах США.

В той же час, загальна сума заборгованості по кредиту у вказаному виконавчому написі визначена у гривневому еквіваленті, що вказує на помилковість позиції позивача про незаконність виконавчого напису нотаріуса в цій частині.

Також, згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов»язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може викоритовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Між тим, згідно ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання іноземній валюті.

Як вбачається з кредитного договору від 24.03.2008 року, що був укладений між сторонами, то Банк надав Позичальнику грошові кошти у кредит в сумі - 109 825,54 доларів США із визначеними обов»язками позивача за п.3.3.1 його умов про повернення кредиту із процентами у валюті кредиту та зазначено про сплату інших коштів пені та штрафу у відсотковому відношенні до суми боргу, що вказана саме у валюті кредиту.

Згідно ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент у іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не визначено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позичальник цим також підтверджує, що він до укладення цього Договору отримав від Банку інформацію про Банк та кредитні умови.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору, зокрема з тією умовою договору, що кредит надається в іноземній валюті - долар США, відсотки по ньому також нараховуються відповідно в іноземній валюті, а також підтвердженням тієї обставини, що позивач є ознайомлений з сукупною вартістю кредиту, є підписи представника Банку та безпосередньо позивача на кредитному договорі. Вказана обставина свідчить про те,що позивач, на момент підписання кредитного договору, був ознайомлений з усіма істотними умовами кредитного договору, його воля була спрямована на укладення вказаного договору.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідач не мав права використовувати іноземну валюту, а саме долар США - як предмет кредитування та законодавчо визначених заборон станом на час укладення договору не було, зважаючи на те, що заборона на надання (отримання) кредитів в іноземній валюті вступила в дії з 22.09.2011 року згідно з Законом України за №3795 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових посліг».

За умовами ч.1 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відтак, визначення нотаріусом у оспорюваному виконавчому написі суми до стягнення в іноземній валюті жодним чином не вказує на необхідність його скасування, оскільки валюта зобов»язання між сторонами визначена саме у доларах США, а навіть її стягнення буде фактично відбуватись в еквіваленті до гривні за вказаними умовами законодавства.

Доказів визнання недійсним в судовому порядку вказаної умови кредитного договору щодо виконання зобов»язання у валюті кредиту суду надано не було.

Посилання позивача на необхідність застосування судом у данному випадку вимог постанови Верховного суду України від 02.07.2014 року у справі за №6-79цс14 є помилковим та може стосуватись вказаної справи, оскільки викладені у ній обставини стосуються правовідносин між фізичними особами під час отримання позики в іноземній валюті при відсутності ліцензії НБУ на вчинення вказаних операції.

Щодо порушення нотаріусом 3-х річного строку позовної давності при обрахунку заборгованості по кредиту з 2008 року слід зазначити, що в даному випадку шляхом винесення нотаріусом виконавчого напису було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а не стягнуто і розраховано заборгованість по кредиту, а на час звернення до нотаріуса термін дії договору кредиту не закінчився, а заборгованість по тілу кредиту, процентам та іншим платежам обрахована станом на час звернення і може тільки збільшуватись. Крім того, за п.7.3 кредитного договору строк позовної давності сторонни збільшили до 10 років. Відтак, зазначену позивачем підставу для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не бере до уваги, оскільки збільшений строк позовної давності стосується усіх складових заборгованості.

З врахуванням визначеного у договорі строку його дії до березня 2028 року стверджувати про те, що з дня виникнення права вимоги минуло 3 роки, немає жодних підстав. Більше того, Банком самостійно визначено строк дострокового погашення кредиту в червні 2013 року шляхом пред»явлення претензії та звернення до нотаріуса.

З врахуванням прострочення строків погашення чергових платежів у відповідності до умов кредитного договору суд вважає правомірним нарахування банком позивачу штрафу у відповідності до вимог п.5.3 кредитного договору за порушення вимог п.4.3. Відтак, посилання позивача на неправомірність нарахування вказаних судом суд не приймає до уваги.

Наданий банком нотаріусу розрахунок заборгованості відповідає письмовій вимозі, направленій на адресу позивача щодо дострокового повернення кредиту, містить у собі відомості про нарахування сумм заборгованості по тілу кредиту, відсотках за користування ним, пені та штрафу. Доказів того, що відповідач не врахував при обчисленні розміру заборгованості будья-ких платежів позивачем не надано.

Аналізуючи наведене, судом не встановлено обставин порушення з боку приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. чи банком вимоги, які ставляться до заяви про вчинення виконавчого напису, які б обгрунтовували обов»язковість визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки банком було надано всі документи, а нотаріусом було вчинені усі дії відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. за № 1172 для одержання виконавчого напису. Тобто, відповідно до вимог Інструкції, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не вимагає додаткового доказування у випадку, якщо для здійснення напису подані документи, передбачені Переліком.

Зворотнього стороною позивача не доведено.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3,5, 81, 258-259, 268, 272, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра»; третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна про визнання виконавчого напису від 31.07.2013 року, що зареєстрований в реєстрі №1114, таким, що не підлягає виконанню, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 19 лютого 2018 року.