Ухвала суду № 72346334, 20.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/190/18 Справа № 705/3931/17 Категорія: ст. 86 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7 (відеоконференція)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про застосування по відношенню до нього положень Закону України «Про амністію в 2016 році»,

в с т а н о в и л а :

Засуджений ОСОБА_7 25.09.2017 р. звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із клопотанням про застосування до нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році», в якому вказує, що він проходив військову службу добровольцем у в/ч В0946 для відправки в АТО, з якої його забрали для відбування покарання.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про застосування до нього положень Закону України «Про амністію в 2016 році».

В ухвалі суд вказав, що ОСОБА_7 вчинив злочини, передбачені ч. 3 ст. 140 КК України 1960 року та ч. 2 ст. 317 КК України, які є умисними та згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких. Тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Закону та п. «в» ч. 1 ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», відповідно до яких амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання засудженого.

Не погодившись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2017 року та постановити нову, якою застосувати щодо нього положення Закону України «Про амністію у 2016 році».

Вказує, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, у зв’язку з неповнотою дослідження обставин справи та невідповідністю вимогам кримінального процесуального законодавства. Указує, що судимість за ч. 3 ст. 140 КК України 1960 року за вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 10.11.1999 р. погашена.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав подану ним апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені, та просив її задовольнити.

Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги засудженого.

Заслухавши доповідача, думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання. Особи, визнані винними у вчиненні корупційних злочинів, вироки стосовно яких не набрали законної сили, не можуть бути звільнені від відбування покарання, а особи, вироки стосовно яких набрали законної сили, - не можуть бути повністю звільнені законом про амністію від відбування покарання. Зазначені особи можуть бути звільнені від відбування покарання після фактичного відбуття ними строків, встановлених частиною третьою статті 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту ч. 1 ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні».

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Дослідженням матеріалів провадження встановлено, що, відмовляючи в задоволенні клопотання засудженого, суд першої інстанції ухвалив вірне судове рішення.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 був засуджений, зокрема, вироком Великописарівського районного суду Сумської області за ч. 3 ст. 140 КК України 1960 року та вироком того ж суду від 24.10.2005 р. за ч. 2 ст. 317 КК України, тобто за вчинення відповідно до положень ч. 4 ст. 12 КК України умисних тяжких злочинів. З урахуванням положень п. 8 ч. 1 ст. 89 КК України, зазначені судимості не зняті та не погашені, враховуючи, що ОСОБА_7, будучи засудженим вищезазначеним вироком за ч. 3 ст. 140 КК України 1960 року до позбавлення волі, будучи звільненим 18.05.2001 р. умовно-достроково, протягом шести років з дня відбуття покарання вчинив новий злочин, передбачений ст. 395 КК України, за який був засуджений вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 26.12.2003 р. Також ОСОБА_7, будучи засудженим вищезазначеним вироком за ч. 2 ст. 317 КК України до позбавлення волі, будучи звільненим 10.09.2010 р. по закінченню строку, протягом шести років з дня відбуття покарання знову вчинив новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, за який був засуджений вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 23.10.2012 р.

Тому, оскільки ОСОБА_7 має дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких злочинів, які виключають можливість застосування Закону України «Про амністію у 2016 році», суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні клопотання.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, Закону України «Про застосування амністії в Україні», Законом України «Про амністію у 2016 році», колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :