Рішення № 72343607, 19.02.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/188/2018

Справа № 537/5221/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2018 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І., за участю: секретаря - Яворської А.Г., позивача - ОСОБА_1, третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким усунути їй перешкоди у користуванні власністю та визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 і стягнути понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивувала тим, що квартира АДРЕСА_1 була приватизована на чотирьох осіб: на неї, її померлого чоловіка - ОСОБА_5, що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та їх дітей: сина - ОСОБА_2 та доньку ОСОБА_3, згідно з Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та зареєстрована у КП МБТІ на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності та записана в реєстрову книгу за №М-4 за реєстровим №606) відповідно до свідоцтва про право власності виданого 09 жовтня 1996 року Управлінням ЖКГ виконкому міської Ради народних депутатів згідно із розпорядженням від 09.10.1996 року №10053/1.

Після смерті чоловіка квартира АДРЕСА_1 перебуває у неї з дітьми у спільній частковій власності.

30 серпня 2008 року її син - ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4, а 05.06.2009 року місце проживання її невістки було зареєстроване за адресою АДРЕСА_1. Через непорозуміння, що постійно виникали між її сином та невісткою - ОСОБА_4, в 2015 році вона виїхала з будинку та з того часу за даною адресою не проживає, також за даною адресою відсутні речі, які б їй належали.

Окрім того, рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 21 липня 2016 року шлюб між її сином ОСОБА_2 та відповідачем по справі був розірваний. На даний час, як вбачається із квитанцій про сплату за комунальні послуги, нарахування проводяться із розрахунку кількості зареєстрованих осіб, згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Особовий рахунок НОМЕР_3 відкритий на неї, тому вважає, що реєстрація відповідача в їх квартирі порушує її права як власника нерухомого майна, унеможливлює в повному обсязі розпоряджатись своєю власністю. ОСОБА_6 вимушена сплачувати за комунальні послуги, що нараховуються по кількості зареєстрованих осіб. В зв»язку із тим, що через свій переїзд відповідач перестала нести витрати, що передбачені ч.3 ст.156 ЖК України, в силу

ст.64,156 ЖК України перестала бути членом сім'ї власника (наймача) будинку, тому вважає, що за приписами ч.3 ст.405 ЦК України відповідач ОСОБА_7 втратила своє право на користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, що зазначені в позові.

Відповідач ОСОБА_4, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явилася без повідомлення причин, відзив на позовну заяву до суду не подала.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечував.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечувала.

Представник третьої особи ТОВ «Місто для людей» в судове засідання не з'явився, хоча завчасно надіслав до суду пояснення на позовну заяву, згідно яких проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечує.

Враховуючи викладене, а також те, що одночасно існують умови, які передбачені ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, - постановив: провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у відсутність відповідача.

Вислухавши пояснення позивачки, третіх осіб, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, які вказали, що відповідач ОСОБА_4 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з листопада 2015 року, розглянувши справу, безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні та зокрема підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого Управлінням житлово - комунального господарства виконкому міської Ради народних депутатів, згідно розпорядження від 09.10.1996 року №10053/1, свідоцтвом про право на спадщину, посвідченого державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

Як вбачається із довідки, виданої 10.11.2017 року ТОВ «Місто для людей Кременчук» за вих.№2423/36, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невістка - відповідач ОСОБА_4.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.07.2016 року, яке набрало законної сили 08.08.2016 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4. розірвано.

Актом про не проживання від 27.10.2017 року складеного працівниками ТОВ «Місто для людей Кременчук» встановлено, що відповідач ОСОБА_4 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 2015 року по теперішній час.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.163 ЖК України у разі тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Ст. 71 ЖК України передбачає, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а якщо вони були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Відповідно до ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи те, що як встановлено судом, відповідач ОСОБА_4 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з листопада 2015 року без поважних причин, а також те, що судом не встановлено обставин, за яких за нею зберігається вказане житлове приміщення, то суд приходить до висновку, що остання втратила право користування вказаним житловим приміщенням, в зв'язку з чим позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК, ст..ст.29, 391, 405 ЦК України, ст..ст.71, 167 ЖК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_2, виданий 20.11.2008 року Онуфріївським РВ УМВС України в Кіровоградській області) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_2, виданий 20.11.2008 року Онуфріївським РВ УМВС України в Кіровоградській області) такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_2, виданий 20.11.2008 року Онуфріївським РВ УМВС України в Кіровоградській області) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 640 грн. сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 21 лютого 2018 року.

Суддя: