Рішення № 72343530, 16.02.2018, Оржицький районний суд Полтавської області

543/908/17

2/543/25/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2018 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Гришка О.Я.,

з участю секретаря – Степаненко Л.М.,

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості у розмірі 10992 грн. 38 коп. за кредитним договором № б/н від 11.01.2011 року, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся 03 жовтня 2017 року до Оржицького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У позовній заяві ПАТ КБ «Приватбанк» вказано, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.01.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Як вказує позивач, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 30.06.2017 року виникла заборгованість в сумі 10992 грн. 38 коп., яка складається з наступного: 1528 грн. 30 коп. - заборгованість за кредитом; 8464 грн. 44 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 499 грн. 64 коп. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 10992 грн. 38 коп. за кредитним договором № б/н від 11.01.2011 року та стягнути судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві повідомив, що він не заперечує проти розгляду справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 направив відзив на позовну заяву в якому просив застосувати позовну давність та повністю відмовити в задоволенні позову. Свої заперечення, викладені у відзиві, ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в Анкеті-заяві відсутня інформація про те, в якій сумі встановлений кредитний ліміт і чи встановлений він взагалі, також не відображена сума наданих грошових коштів. До позовної заяви не додано документів, які б підтверджували факт встановлення кредитного ліміту. Як вказує відповідач по закінченню строку дії картки ним було погашено всю суму кредиту. «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» відповідач не підписував, працівник банку з ними його не ознайомлював, тому вони не є складовою частиною договору. В судовому засіданні відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, у своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.01.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві (а.с. 6).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст.610 ЦК України.

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання (ст.629 ЦК України).

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 11.01.2011 року, який наданий позивачем, вбачається, що позивач нарахував відповідачу заборгованість, загальна сума якої станом на 30.06.2017 року, становить 10992 грн. 38 коп., яка складається з наступного: 1528 грн. 30 коп. - заборгованість за кредитом; 8464 грн. 44 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 499 грн. 64 коп. - штраф (процентна складова).

Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості по кредитному договору, яка була станом на 30.06.2017 року, оскільки він узгоджується з наявним кредитним договором (умовами і правилами надання банківських послуг), матеріалами справи і в їх сукупності їм не суперечить.

Суд приходить до висновку, що відповідач не виконує вищевказані умови кредитного договору б/н від 11.01.2011 року та має заборгованість: 1513 грн. 74 коп. - заборгованість за кредитом; 5561 грн. 04 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Наведена у позовних вимогах заборгованість відповідача за кредитом (1528 грн. 30 коп.) не узгоджується з розрахунком заборгованості, наведеним самим позивачем, де зазначено, що ця заборгованість складає 1513 грн. 74 коп. У цій частині вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем безпідставно застосовано відсоткову ставку 32,4 % при нарахуванні поточної та простроченої заборгованості за період з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року та відсоткову ставку 42% при нарахуванні поточної та простроченої заборгованості за період з 01.04.2015 року по 30.06.2017 року, в той час як застосуванню в ці періоди підлягає відсоткова ставка 27,6%. Таким чином, відповідачу безпідставно нарахована заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 2903 грн. 40 коп. Тому, задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом лише в сумі 5561 грн. 04 коп.

Позовні вимоги в частині стягнення 500 грн. штрафу (фіксована частина), 499 грн. 64 коп. штрафу (процентної складової) задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність є загальною та спеціальною. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік (ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Доказів щодо збільшення позовної давності матеріали справи не містять.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 03.10.2017 року, тобто, після спливу спеціальної позовної давності в один рік, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості відповідача, останній платіж на погашення заборгованості за кредитом був здійснений відповідачем 17.02.2015 року. Зважаючи на те, що відповідач заявив про застосування позовної давності, пред'явлення позивачем позову до нього в частині стягнення штрафу після спливу строку позовної давності, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому суд приходить до висновку, що заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності і в частині позовних вимог про стягнення з нього заборгованості за кредитом та за відсотками за користування кредитом, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки в цій частині позивачем було заявлено позов в межах строку позовної давності за такими позовними вимогами.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що в Анкеті-заяві відсутня інформація про те, в якій сумі встановлений кредитний ліміт і чи встановлений він взагалі, твердження про те, що в позові не відображена сума наданих грошових коштів, до позовної заяви не додано документів, які б підтверджували факт встановлення кредитного ліміту, твердження відповідача про те, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» він не підписував, працівник банку з ними його не ознайомлював, тому вони не є складовою частиною договору. Відповідач в судовому засіданні не заперечував факту підписання ним анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, не заперечував, що він отримав платіжну картку кредитка «Універсальна», користувався нею, використовуючи кредитні кошти, не заперечував відповідач і того, що ним час від часу сплачувалася частина заборгованість за цим кредитом.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача про те, що по закінченню строку дії картки ним було погашено всю суму кредиту, оскільки таке твердження не узгоджується з розрахунком заборгованості відповідача. Відповідачем не було надано суду власного розрахунку заборгованості за кредитом.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, в загальній сумі 7074 грн. 78 коп., тобто 64,36%, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1029 грн. 77 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256-261, 267, 526, 610, 611, 629, 1048-1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: селище Оржиця, вул. Центральна, 87а, Оржицького району Полтавської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 7074 (сім тисяч сімдесят чотири) гривні 78 копійок за кредитним договором № б/н від 11.01.2011 року, яка складається з наступного: 1513 грн. 74 коп. - заборгованість за кредитом; 5561 грн. 04 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1029 (одна тисяча двадцять дев’ять) гривень 77 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 21.02.2018 року.

Суддя