Рішення № 72343518, 21.02.2018, Решетилівський районний суд Полтавської області

Справа № 546/787/17

Провадження № 2-а/546/14/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого – судді - Горулька О.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Решетилівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління ОСОБА_3 фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

21 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача в частині відмови у виплаті йому пенсії та зобов’язати Решетилівське об’єднане управління ОСОБА_3 фонду України Полтавської області відновити виплату йому пенсії з 27 вересня 2016 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у зв’язку з активізацією бойових дій в м. Ровеньки Луганської області у грудні 2014 року він виїхав до м. Бердянськ Запорізької області, де був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію за віком через Бердянське об’єднане управління ОСОБА_3 фонду України в Запорізькій області. З вересня 2016 року він змінив місце свого проживання та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 та 27 вересня 2016 року зареєстрував там своє місце проживання та подав заяву про відмову від статусу внутрішньо переміщеної особи. 27 вересня 2016 року він звернувся до Диканського сектору обслуговування громадян ОСОБА_2 об’єднаного управління ОСОБА_3 фонду України Полтавської області із заявою про поновлення виплати пенсії на загальних підставах. У серпні 2017 року він отримав листа від ОСОБА_2 об’єднаного УПФУ в Полтавській області, де було зазначено, що для відновлення виплати пенсії йому необхідно подати довідку про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи.

04 вересня 2017 року відповідач подав до суду заперечення проти позову, в якому зазначив, що 27 вересня та 07 жовтня 2016 року ним до Бердянського об’єднаного УПФУ в Запорізькій області були направлені запити пенсійної справи позивача і звідти надійшла лише електронна пенсійна справа та макет пенсійної справи, по яких позивачеві виплачувалася пенсія як внутрішньо переміщеній особі. Зазначив, що позивач втратив статус внутрішньо переміщеної особи і має право отримувати пенсію лише за наявності в Управлінні пенсійної справи з оригіналами поданих документів.

Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову відповідача у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії на загальних підставах з 21 лютого 2017 року та зобов’язано відповідача поновити виплату ОСОБА_1 пенсії на загальних підставах з 21 лютого 2017 року.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року позов в частині позовних вимог про покладення на відповідача обов’язку поновити йому виплату пенсії за період з 27 вересня 2016 року по 20 лютого 2017 року включно було залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

24.01.2018 року відповідач подав до суду заперечення проти позову, в якому заявив про пропуск позивачем строку звернення до суду та з цих підстав просить залишити позов в частині позовних вимог про покладення на відповідача обов’язку поновити йому виплату пенсії за період з 27 вересня 2016 року по 20 лютого 2017 року включно без розгляду.

Із матеріалів справи вбачається наступне:

згідно доданої до позовної заяви копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 16) це пенсійне посвідчення видане позивачеві ОСОБА_3 фондом України 27.05.2014 року та йому призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи загального захворювання.

Із копії довідки від 25.12.2014 року (а.с. 14) вбачається, що позивач був взятий на облік виконкомом Бердянської міської ради Запорізької області як внутрішньо переміщена особа з району проведення антитерористичної операції.

27 вересня 2016 року позивач зареєстрував своє постійне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією його паспорта (а.с. 12-13) та копією довідки про склад сім’ї (а.с. 6).

Із змісту позовної заяви та доданої до неї копії листа № 45/С-02 (а.с. 17) вбачається, що 27 вересня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Диканського сектору обслуговування громадян ОСОБА_2 об’єднаного УПФУ в Полтавській області із заявою про перевід пенсії з Бердянського об’єднаного УПФУ в Запорізькій області, не подавши при цьому довідки про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи. У цьому ж листі вказано, що у вересні та жовтні 2016 року ОСОБА_2 об’єднаним УПФУ в Полтавській області до Бердянського об’єднаного УПФУ в Запорізькій області було направлено запити пенсійної справи позивача і у відповідь надійшла електронна пенсійна справа та макет пенсійної справи, сама пенсійна справа позивача до управління не надійшла.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про покладення на відповідача обов’язку поновити йому виплату пенсії за період з 27 вересня 2016 року по 20 лютого 2017 року, суд виходить з наступного:

згідно ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст. 18 КАС України усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат… підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Відповідно до ч. 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законами № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-ХІІ) та № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-ХІІ. Право на отримання пенсії мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-ІV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Встановлено, що позивач є громадянином України і набув право на отримання пенсії по інвалідності, яка була йому призначена у травні 2014 року.

Частиною 1 статті 49 Закону № 1058-ІV передбачені підстави для припинення виплати пенсії, а саме:

-якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

-у разі смерті пенсіонера;

-у разі неотримання пенсії протягом 6 місяців підряд;

-в інших випадках, передбачених законом.

Законом № 1058-ІV не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи.

З моменту реєстрації позивачем постійного місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи характер правовідносин між ним та ОСОБА_3 фондом України змінився, а тому з цього часу до спірних правовідносин не підлягало застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (перерахунку) пенсій внутрішньо переміщеним особам. З цього моменту у позивача знову виникло право на отримання пенсії на загальних підставах.

Виходячи з вимог ч.2 ст.71 КАС України: «У адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Ухвалою судді від 22 серпня 2017 року про відкриття провадження у справі на відповідача було покладено обов’язок у разі заперечення проти позову надати суду всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчинення дії, допущення бездіяльності, з приводу яких подано позов.

Незважаючи на це, відповідачем такі матеріали суду не надані.

Із зазначеного вище листа відповідача, адресованого позивачеві, вбачається, що питання виплати позивачеві пенсії поставлене у залежність від наявності довідки внутрішньо переміщеної особи або від наявності оригіналу його пенсійної справи. Разом з тим відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним були вжиті всі необхідні дії, направлені на отримання пенсійної справи позивача та поновлення виплати йому пенсії.

В п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» зазначено, що згідно зі статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею І Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Тлімменос проти Греції» Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно зі ст. 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об’єктивного та розумного виправдання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» непряма дискримінація – ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обгрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Позивач ОСОБА_1, не маючи статусу внутрішньо переміщеної особи, але будучи переміщеним з тимчасово окупованої території м. Ровеньки, не маючи навіть теоретичної можливості надати документи, передбачені п. 4.8 Порядку № 22-1, опинився в дискримінаційних умовах порівняно з іншими особами, що мають право на пенсійне забезпечення, незважаючи на те, що дії відповідача формально грунтуються на положеннях підзаконного акту.

Аналіз досліджених доказів та діючого законодавства дає підстави вважати, що відповідачем порушене право позивача на отримання пенсії, його дії з відмови у виплаті позивачеві пенсії є протиправними.

Стосовно заяви представника відповідача про застосування до зазначених вище позовних вимог наслідків спливу строку звернення до суду, суд зазначає, що це питання остаточно вирішене ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року.

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 183-2 КАС України, суд, -

Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 об’єднаного управління ОСОБА_3 фонду України Полтавської області, пов’язані з відмовою у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії.

Зобов’язати Решетилівське об’єднане управління ОСОБА_3 фонду України Полтавської області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії на загальних підставах за період з 27 вересня 2016 року по 20 лютого 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: