Постанова № 72342435, 14.02.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 401/1824/17

№ провадження 22-ц/781/255/18Головуючий у суді І-ї інстанції Гонтаренко Т. М. Доповідач Дуковський О. Л. ПОСТАНОВА

Іменем України

14.02.2018 року м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Кіселика С.А., Єгорової С.М.

за участю секретаря: Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2017 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Світловодський міськрайонним відділ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області про стягнення неповністю сплачених аліментів та пені за несвоєчасну сплату аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неповністю сплачених аліментів та пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Просила стягнути з відповідача на її користь несплачену суму аліментів за період з 01.04 2015 року по 31.05.2017 року включно - 294402,82 грн. та стягнути пеню за несвоєчасну сплату сум аліментів повністю за даний період, що становить 1324631,32 грн., загальна сума боргу 1619034,14 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.08.2014 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше мінімального розміру, встановленого законом для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.07.2014 року і до досягнення його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Відповідач сплачує аліменти без врахування реального розміру його доходів та вимог чинного законодавства України.

Зазначала, що відповідач працював в Ізраїлі тривалий час і отримував там заробітну плату, яка значно вища за рівень заробітної плати в Україні. З вказаних заробітків не було сплачено 1/3 частини доходів на утримання дитини (аліментів).

Вважала, що за час знаходження ОСОБА_2 в Україні він повинен був сплачувати 1/3 частину своїх доходів за періоди роботи, а за час коли він не працював, сплачувати 1/3 частину від середньої зарплати по Кіровоградській області за відповідні місяці. Перший раз відповідач був в Ізраїлі на заробітках 475 днів, вдруге 182 дні. Якщо він отримував заробітну плату 1700 доларів США на місяць, то заробив за вказані періоди за офіційним курсом за першу поїздку 26196.72 х 25.8074 = 676069.23 грн.; за другу - 9865.57x26.5609 = 262038.42 грн. З вказаних сум 1/3 частина повинна бути стягнута, як аліменти на дитину (676069.23+262038.42):3 = 312702.55 грн.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 4034,50 грн. в іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі з урахуванням статті 196 СК України. Вважає, рішення суду незаконним та необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що заборгованість по аліментах необхідно рахувати по заробітній платі відповідача, яку він отримував перебуваючи в Ізраїлі і рахуючи від мінімальної заробітної плати Ізраїлю. Вказала свої заперечення щодо ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.10.2017 року, якою задоволено заяву представника позивача про витребування доказів у справі. Просила вказану ухвалу скасувати чи змінити, а саме зробити запити щодо дат і мети перетину відповідача за кордон України.

Від представника відповідача - ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказала, що посилання позивача на відповіді Державної прикордонної служби є необґрунтованими, оскільки вони підтверджують лише перетен кордону України, а не встановлення факту працевлаштування відповідача. Також зазначила, що працевлаштування відповідача в Ізраїлі та отримання мінімальної Ізраїльської заробітної плати не підтверджено доказами, а є лише твердженнями позивача.

Старший державний виконавець подав відзив на апеляційну скаргу позивача, просив ухвалити рішення відносно скарги на розсуд суду. Зазначив, що заборгованість по аліментах у ОСОБА_2 станом на 01.01.2018 року відсутня. Аліменти відповідачу нараховувалися як безробітному у відповідності до розміру встановленого Відділом статистики у м. Світловодськ та Світловодському районі, а будь - які докази які б підтверджували одержання заробітної плати ОСОБА_2 за кордоном відсутні. Просив розгляд справи проводити без участі державного виконавця.

Позивач надала до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи без її участі (а.с.229).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представника відповідача - ОСОБА_6, яка заперечувала щодо доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Аналогічні положення містяться у ст.ст.263, 264 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-УШ від 03.10.2017 року, чинній на час розгляду справи апеляційним судом.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач мав заборгованість по аліментах за певні періоди, яка вже погашена, а тому з нього підлягає стягненню пеня за кожен день прострочення.

Зазначене судове рішення відповідає вимогам закону.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.10.2017 року було задоволено заяву представника позивача про витребування доказів у справі. Витребувано письмову інформацію з Головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України стосовно перебування ОСОБА_2 на території Ізраїлю та перетену ним кордону з метою виїзду на роботу. Витребувано зі служби візового режиму інформацію щодо мети поїздки громадянина України ОСОБА_2 за кордон (а.с.85-86).

На виконання вказаної ухвали до суду було надано інформацію щодо перетену відповідачем кордону України за період з лютого 2014 року по вересень 2017 року (а.с.104).

Вказана ухвала суду відповідає вимогам процесуального законодавства (чинного на час постановлення ухвали), а тому заперечення позивача у скарзі щодо її незаконності є необґрунтованими.

Клопотання позивача про витребування інформації, судом апеляційної інстанції, щодо того як часто Головне управління статистики у Кіровоградській області розповсюджує інформацію щодо середньої заробітної плати по районам та окремих населених пунктах та чи доводиться дана інформація до відділів ДВС, є безпідставним.

В матеріалах справи містяться листи Головного управління статистики у Кіровоградській області відділу статистики у Світловодському районі, на запит державного виконавця, про те, що у Світловодському районі середньомісячна номінальна заробітна плата, нарахована одному штатному працівнику становила у 2016 році - 3568,00 грн., за ІІ квартал 2017 року становить - 6031,00 грн. (а.с.122,123).

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше мінімального розміру, встановленого законом, для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня 2014 року і до досягнення повноліття ОСОБА_4, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

02.09.2014 року позивачу був виданий на підставі вказаного рішення виконавчий лист, який нею був звернутий до примусового виконання та який перебуває на виконанні в Світловодському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області(а.с.33,34).

З розрахунку старшого державного виконавця вбачається, що ОСОБА_2 мав заборгованість по аліментах за періоди липень-серпень 2014 року, серпень-жовтень 2015 року, вересень, листопад 2016 року, січень, березень, квітень, червень 2017 року, яку він сплатив 23.11.2017 року (а. с. 137).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що розрахунок заборгованості по аліментам, який здійснений державним виконавцем Давидовим В.О. є правильним і він визнаний відповідачем, а періоди за які відповідач не сплачував аліменти визнаються заборгованістю, а тому за ці періоди судом правильно стягнуто пеню та зроблено правильний її розрахунок у відповідності до ст. 196 СК України.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина і немає заборгованості по аліментах (а.с.206).

Відсутні будь - які належні та допустимі докази про отримання відповідачем заробітної плати за кордоном, а тому доводи апеляційної скарги позивача щодо наявності заборгованості по аліментах у розрахунку до мінімальної заробітної плати Ізраїлю є припущеннями і не беруться судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 11, ч. 2 ст. 59, ч. 1, 4 ст. 60, ч. 1 ст. 61 ЦПК України суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню (чинних на час розгляду справи судом першої інстанції).

Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374 ЦПК України, судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3- залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

21.02.2018 року - складено повне судове рішення.

Головуючий:

Судді: