Ухвала суду № 72342375, 16.02.2018, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

16.02.2018

копія

Справа № 401/2380/16-ц

Провадження №8/401/2/18

Ухвала

Іменем України

16 лютого 2018 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Волошиної Н.Л., за участю секретаря Фадєєвої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Світловодську заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 січня 2017 року у справі за її позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування удаваним, -

встановив:

17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною заявою, у якій просила переглянути в зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 січня 2017 року, яким їй було відмовлено у задоволенні позову про визнання удаваним договору дарування квартири від 13 вересня 2002 року. Посилалась на виникнення істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, тобто з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року. Такими обставинами вказує встановлений рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року факт її спільного проживання з ОСОБА_5 як чоловіка та дружини. Дана фактична обставина об’єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, оскільки судове рішення про встановлення цього факту набрало законної сили лише 29 серпня 2017 року. Зазначає, що в задоволенні її позову про визнання договору дарування удаваним було відмовлено в зв’язку з тим, що вона неправильно обрала спосіб захисту порушеного права та звернулася до суду передчасно, так як на момент подання позову не було доведено факту порушення укладеним договором дарування її суб’єктивного права, оскільки вона не була на той час визнаною дружиною ОСОБА_5, який був стороною договору дарування. Вважає, що встановлення судом факту того, що вона є дружиною свого нині покійного чоловіка ОСОБА_5 та факту їх спільного проживання однією сім’єю спростовує висновки суду про те, що вона була неналежним позивачем у справі. (а.с. 171-173, т.1)

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року строк для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду було поновлено. (а.с. 224-226, т.1)

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_6 вимоги заяви підтримав з підстав, наведених у ній. Заявниця ОСОБА_1 до суду не з’явилась, її неявка не є перешкодою у розгляді заяви по суті.

Відповідач ОСОБА_2 підтримала заяву ОСОБА_1, вважає, що можливо переглянути судове рішення з підстав, на які вказує заявник.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_7 просили суд відмовити у задоволенні заяви про перегляд рішення суду та пояснили, що наведені заявником обставини, зокрема те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина не є нововиявленими, оскільки на них вона посилалася під час розгляду судом її позову, ці обставини були предметом дослідження суду, який ухвалював рішення по суті з врахуванням доводів позивача про них.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не погодилась з доводами заявниці та не вбачає підстав для перегляду рішення суду.

Вислухавши пояснення представника заявниці, відповідачів, представника відповідача , дослідивши письмові матеріали, суд зазначає наступне.

25 січня 2017 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області ухвалив рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , яким відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання удаваним договору дарування квартири АДРЕСА_1 в сел.. Власівка м. Світловодська Кіровоградської області. (а.с. 92- 99, т.1)

Дане рішення було предметом перегляду судом апеляційної інстанції, який залишив його без змін, та набрало законної сили 05 квітня 2017 року. (а.с.164-165, т.1)

Згідно ч. 1 ст. 361 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Даній нормі відповідає ч. 1 ст. 423 ЦПК України в чинній редакції , яка наголошує, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року та на яка була чинною на момент звернення заявниці з відповідною заявою, підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу в зв’язку з нововиявленими обставинами , і на які посилається заявниця, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Цій нормі у ЦПК чинної редакції відповідає п. 1 ч. 2 ст. 423, де зазначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами» № 4 від 30 березня 2012 року визначено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

У п. 4. вищезазначеної постанови звернуто увагу судів на те, що вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалюючи рішення, про перегляд якого просить заявник, суд виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 обґрунтовувала вимоги тим, що вона проживала з ОСОБА_5 однією сім’єю як чоловік і жінка без укладення шлюбу, і під час спільного проживання придбали згадану квартиру за спільні кошти у розмірі 2000 доларів США. Придбання квартири було оформлено за договором дарування на ОСОБА_5, оскільки вартість нотаріального оформлення договору дарування була вдвічі менша ніж оформлення договору купівлі-продажу, тому ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали договір дарування квартири з метою зекономити кошти. 21 серпня 2015 року ОСОБА_5 помер.

При цьому суд зауважував, що доводи ОСОБА_1 про те, що станом на 13 вересня 2002 року вона разом з ОСОБА_5 проживали однією сім’єю як чоловік та жінка без шлюбу, не підтверджено допустимими доказами, оскільки відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду позову по суті ОСОБА_1 не надала рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту проживання станом на 13 вересня 2002 року її з ОСОБА_5 однією сім’єю без укладення шлюбу.

Позивачеві роз’яснювалося, що відповідно до п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України судом розглядаються справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, та в разі доведеності позивачем такого факту, судом ухвалюється відповідне судове рішення, яке повинно відповідати також і вимогам статті 259 ЦПК України.

Відповідно до вимог статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Судом роз’яснювалися позивачці її права та обов’язки, вона попереджалася про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Однак ОСОБА_1 заперечила проти зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням про встановлення факту проживання станом на 13 вересня 2002 року її з ОСОБА_5 однією сім’єю без укладення шлюбу.

Крім цього, позивачкою ОСОБА_1 не було в судовому засіданні доведено, що вона є стороною договору дарування квартири від 13 вересня 2002 року, або спадкоємцем чи правонаступником після ОСОБА_5

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що позивачкою не доведено факту порушення її суб’єктивного права діями ОСОБА_5 та ОСОБА_2 щодо укладення 13 вересня 2002 року договору дарування квартири, а тому в задоволенні її позову і було відмовлено.

Крім того суд звертав увагу на те, що станом на 13 вересня 2002 року ОСОБА_1 було достовірно відомо, що придбання квартири ОСОБА_5 оформлено договором дарування з метою економії коштів на документальне оформлення, тому про порушення свого права ОСОБА_1 мала знати на час укладення спірного договору.

Саме з 13 вересня 2002 року і починається відлік строку позовної давності для звернення з позовом про захист права, порушеного, як на думку позивачки, у зв'язку з укладенням цього договору. Позивачкою не подавалося до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на звернення до суду з позовом із зазначенням, що вона пропустила цей строк із поважних причин.

До суду ОСОБА_1 звернулася 20 липня 2016 року, тобто поза межами встановленого статтею ЦК України строку позовної давності, що відповідно до ч.1 ст.80 ЦК України (1963 року) є самостійною підставою для відмови в позові. (а.с. 92-99, т.1)

Таким чином суд при розгляді справи, в тому числі апеляційної інстанції, враховував та перевіряв доводи позивачки про те, що вона на час набуття ОСОБА_5 у власність квартири проживала з ним однією сім’єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, оскільки цими доводами вона з самого початку обґрунтовувала свій позов, і дав їм належну оцінку.

Суд розглядав справу в межах позовних вимог та на підставі наданих суду сторонами доказів, що відповідало ст.ст. 10,11, 60 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Представлене заявницею рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім’єю як чоловіка та дружини з 23 травня 2000 року по жовтень 2014 року не може бути визнане нововиявленою обставиною в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, оскільки насправді це є новий доказ на підтвердження доводів позивача по суті позовних вимог.

Таким чином суд констатує, що заявлена ОСОБА_1 обставина не є нововиявленою, інформація про спільне проживання позивачки з ОСОБА_5 була відома позивачеві і суду, при цьому, як вбачається зі змісту рішення суду від 25 січня 2017 року , позивач була обізнана про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, однак заперечила проти зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішення про встановлення факту її спільного проживання станом на 13 вересня 2002 року з ОСОБА_5 однією сім’єю без укладення шлюбу.

Нові докази у справі, здобуті після ухвалення судом рішення на підтвердження фактів, що були предметом судового розгляду, не є нововиявленими обставинами, які б давали підстави для перегляду рішення відповідно до ст. 361( 423) ЦПК України.

Відтак в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 січня 2017 року належить відмовити.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами» № 4 від 30 березня 2012 року наголошено на тому, що обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Під час перегляду рішення суду від 25 січня 2017 року Апеляційний суд Кіровоградської області у своїй ухвалі від 05 квітня 2017 року зауважив, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про власність", який був чинний на момент придбання спірного майна, майно, придбане внаслідок спільної праці, є спільною сумісною власністю сторін, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними; майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їхньою спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними, розмір частки кожного визнається ступенем його трудової участі.

Правила ст. ст. 22, 28, 29 КпШС України не застосовуються до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори повинні вирішуватися згідно з п. 1 ст. 17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК України та з урахуванням роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

Оскільки правила ст. ст. 22, 28, 29 КпШС України не застосовуються до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, позивачці необхідно було довести у суді , що спірна квартира є їх з померлим спільною частковою власністю. Таким чином позивачем не доведено своє право вимоги, оскільки шлюб між нею та померлим не було зареєстровано, докази того, що спірна квартира є їх з померлим спільною частковою власністю суду першої інстанції не надано. (а.с. 164-165, т.1)

Сам по собі факт проживання позивачки та ОСОБА_5 однією сім’єю без реєстрації шлюбу у період набуття у власність ОСОБА_5 спірної квартири не свідчить про наявність у неї права на її частку, бо правила ст. 74 СК України станом на 13 вересня 2002 року не діяли.

Таким чином, стверджувати про те, що, навіть при доведенні під час первісного розгляду справи саме судовим рішенням факту спільного проживання позивачки з ОСОБА_5 однією сім’єю без реєстрації шлюбу станом на 13 вересня 2002 року , за відомої умови що вона не є його спадкоємцем ( при наявності спадкоємців першої черги – ОСОБА_4 та ОСОБА_3П.), а також не має права спільної часткової власності на спірне майно, рішення суду по суті її позову було б іншим, підстави відсутні.

Керуючись ст..ст. 423, 429 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 січня 2017 року у справі за її позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування удаваним – відмовити.

Повний зміст ухвали буде складено 21 лютого 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України.

Суддя підпис

Згідно з оригіналом:

Суддя Н. Л. Волошина