Рішення № 72341258, 19.02.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11181/17

2/357/18/18

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Бондаренко О. В. ,

при секретарі – Бондаренко Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду № 4 цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, в порядку регресу -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом 21.09.2017 року мотивуючи тим, що 29.03.2016 року близько 07 год.10.хв у м. Біла Церква, по бульвару 50-річчя Перемоги відбулась дорожньо – транспортної пригода за участю транспортного засобу RENAULT KANGOO, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу HYNDAI, д.н.з АІ 1772 СХ під керуванням водія ОСОБА_2, що підтверджено Довідкою про ДТП № 88367008. Цивільно – правова відповідальність власника транспортного засобу RENAULT KANGOO, д.н.з. НОМЕР_1, на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК Українська страхова група» відповідно до Полісу обов’язкового страхування № АІ/8504443 від 29.05.2015 року. В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб HYNDAI, д.н.з АІ 1772 СХ. 29.03.2016 року потерпіла у ДТП особа звернулась із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, надавши усі необхідні документи. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.04.2016 року у справі № 357/4204/16-п відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до ДТП, яка відбулась 29.03.2016 року. ПрАТ «СК Українська страхова група» на виконання умов Договору № АІ/8504443 від 29.05.2015 року, на підставі висновку № 90 від 05.05.2016 року, страхового акту № ЦВ-4932 від 27.05.2016 року та розрахунку до нього виплатила суму страхового відшкодування у розмірі 19232,42 грн. та на підставі рішення Апеляційного суду Київської області у справі № 357/6881/16-ц від 25.05.2016 року, страхового акту № ЦВ-4932/1 від 02.08.2017 року та розрахунку до нього, суму відшкодування у розмірі 4728,12 грн. на користь потерпілої у ДТП особи, всього 22960,54 грн. Відповідно до п.п. «г» ч. 38.1.1. ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо така пригода визначена у встановленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим Правилам дорожнього руху. В даному випадку постановою суду було встановлено, що транспортний засіб RENAULT KANGOO, д.н.з. АІ 2906 В, під керуванням водія ОСОБА_1, знаходився у технічно несправному стані, що і призвело до ДТП. Крім того, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідач не повідомив страховика про настання страхового випадку у встановлені строки, причини неповідомлення про ДТП не підтвердив документально. Тому позивач просив стягнути в порядку регресу з відповідача на користь ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» суму страхового відшкодування у розмірі 22 960,54 грн. та судові витрати у справі в розмірі 1600,00 грн..

Представник позивача, згідно довіреності у справі, в судове засідання не з’явився, до суду подані клопотання про розгляд справи без участі представника ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», позивач позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, подав до суду письмові докази та просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29.03.2016 року близько 07 год.10 хв у м. Біла Церква, по бульвару 50-річчя Перемоги ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2, перед виїздом не перевірив технічний стан автомобіля, що під час руху призвело до технічної несправності та втрати керованості, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем HYNDAI, д.н.з АІ 1772 СХ, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 2.3 ( б) ПДР України, що підтверджується Довідкою про ДТП № 88367008 (а.с. 4 ) та постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.04.2016 року ( а.с. 8).

Вказаною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 340 гривень у дохід держави.

Відповідно до ч. ч. 4 - 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив проте, що станом на момент ДТП його автомобіль був технічно справний, тому зазначені підстави даного позову є необґрунтованими в даній частині.

Згідно із п.2.3 ( б) Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

З постанови суду від 22.04.2016 року вбачається, що судом було встановлено факт, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2, перед виїздом не перевірив технічний стан автомобіля, що під час руху призвело до технічної несправності та втрати керованості, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем HYNDAI, д.н.з АІ 1772 СХ, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 2.3 ( б) ПДР України, під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ОСОБА_1 був присутній та вину у вчиненні правопорушення визнав повністю, постанову не оскаржував та сплатив штраф, що підтвердив у даному судовому засіданні.

Відповідач надав до суду заключення ФОП ОСОБА_3 від 25.03.2016 року ( а.с. 70), який здійснює вид господарської діяльності: Технічне обслуговування та ремонт автомобільних засобів, має свідоцтво платника податків серії А 172133 та свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В01 № 174366 ( а.с. 71,72), з якого вбачається, що на момент технічного огляду автомобіля НОМЕР_2, дефектів ним не виявлено, однак під час розгляду справи про адміністративне правопорушення даний доказ відповідачем не подавався та він не оспорював підстави притягнення його до відповідальності, крім того, вказане заключення складено щодо технічної справності автомобіля станом на 25.03.2016 року, а ДТП відбулась 29.03.2016 року.

Суд, даючи оцінку зазначеним доказам приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що станом на 29.03.2016 року автомобіль НОМЕР_2 був у задовільному технічному стані, а його дії відповідали вимогам п.2.3 ( б) Правил дорожнього руху.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 постанови №4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки роз’яснив, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зазначених вище положень до положень ЦПК України, постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.04.2016 року, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якого ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, як слідує з вищенаведеного, вказане ДТП мало місце з вини ОСОБА_1, що в судовому засіданні також підтвердив сам відповідач.

Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1188 ЦК України передбачене відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, в якій зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Отже відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, саме відповідач з вини якого сталася дана ДТП, є відповідальним за спричинену в результаті ДТП шкоду.

Також встановлено, що цивільно – правова відповідальність власника транспортного засобу RENAULT KANGOO, д.н.з. НОМЕР_1, на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК Українська страхова група» відповідно до Полісу обов’язкового страхування № АІ/8504443 від 29.05.2015 року. Термін дії полісу з 25.09.2015 року до 24.09.2016 року (а.с.5).

29.03.2016 року власник транспортного засобу HYNDAI, д.н.з АІ 1772 СХ Лобасенко ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «СК Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, надавши усі необхідні документи. ПрАТ «СК Українська страхова група» на виконання умов Договору № АІ/8504443 від 29.05.2015 року, на підставі висновку № 90 від 05.05.2016 року, страхового акту № ЦВ-4932 від 27.05.2016 року та розрахунку до нього виплатила суму страхового відшкодування у розмірі 19232,42 грн. та на підставі рішення Апеляційного суду Київської області у справі № 357/6881/16-ц від 25.05.2016 року, страхового акту № ЦВ-4932/1 від 02.08.2017 року та розрахунку до нього суму відшкодування у розмірі 4728,12 грн. на користь потерпілої у ДТП особи, всього 22960,54 грн., що підтверджено матеріалами справи ( а.с. 6,7,9-24).

У відповідності до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (справа № 6-284цс15) зазначено про те, що підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Оскільки суди у справі, яка переглядалась, встановили, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинне ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Отже, обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.

Проте в разі якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Судом встановлено, що відповідача, як особу винну в ДТП, притягнуто до адміністративної відповідальності; ПрАТ «СК Українська страхова група» сплатило страхове відшкодування, яке не перевищує ліміту відповідальності страховика, а з наданого листа ПрАТ «СК Українська страхова група» ( а.с 67) вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії 29.03.2016 року з письмовим повідомленням про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за подією, що сталась 29.03.2016 року, заяву зареєстровано за № 18078 від 29.03.2016 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані позивачем обставини щодо невиконання відповідачем п. п. 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спростовуються наданим ПрАТ «СК Українська страхова група» листом, крім того сам по собі факт неповідомлення страховика про настання страхового випадку не є підставою для пред'явлення регресного позову до водія забезпеченого транспортного засобу ( правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року (справа № 6-2011цс16).

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, тому стягує з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» суму страхового відшкодування у розмірі 22 960,54 грн. та відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі в розмірі 1600,00 грн., всього 24560,54 грн.

Керуючись ст.ст. 993,1166,1188,1191 ЦК України, ст.ст. 12, 76 – 81, 223, 258, 259, 264 – 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН: НОМЕР_3, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» ( р/р ПАТ «СК «УСГ» № НОМЕР_4 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, Код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 22 960,54 грн. та судові витрати у справі в розмірі 1600,00 грн., всього 24560,54 грн. ( двадцять чотири тисячі п’ятсот шістдесят гривень 54 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_5