Рішення № 72336668, 21.02.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/5835/17

Номер провадження 2-а/489/82/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. Миколаїв

21 лютого 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання - Сироватка Т.О.,

без участі сторін,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Інгульського об'єднане управління Пенсійного фонду в м. Миколаєві до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2017 року Інгульське об'єднання УПФУ м. Миколаєва Миколаївської області звернулось із позовом до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов. Вказував на те, що 17.11.2017 року Відділом примусового виконання рішень ГТУЮ в Миколаївській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження. Проте таку постанову прийнято з порушенням норм діючого законодавства.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 17.11.2017 р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №54895566.

Відповідно до заяви, представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні у його відстуність.

Представник відповідача, згідно відзиву на позов, заявлені вимоги не визнав, просив розглянути справу без його участі.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив таке.

12 липня 2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва було винесено Постанову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позовні вимоги задоволені. А саме визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва щодо відмови здійснити зарахування стажу та заробітку за січень 2017 року ОСОБА_1, як за місяць, що передував зверненню за призначенням пенсії та щодо відмови зарахування при призначенні пенсії стажу з 13.06.1979 р. по 01.10.1979 р., як періоду навчання ОСОБА_1 в Харківському інституті радіоелектроніки; зобов'язано Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва зарахувати до стажу ОСОБА_1 страховий стаж та заробіток за січень 2017 р. та страховий стаж за період з 13.06.1979 р. по 01.10.1979 р. та здійснити перерахунок пенсії з дня її призначення - 15.11.2016 р.

По даній справі було видано виконавчий лист, який в подальшому був пред'явлений стягувачем до виконання.

12.10.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Миколаївській області було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1 по вищевказаній адміністративній справі. Зі змісту Постанови вбачається, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Копію постанови направлено позивачу для виконання.

Згідно Листа УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва від 26.10.2017 р. позивачем було повідомлено відповідача про добровільне виконання ним Постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.07.2017 р. та про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку встановленому ст. 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця, 2) авансового внеску стягувача, 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження - це витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій, стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження» визначено види та розміри витрат виконавчого провадження, до яких належать, виготовлення документів виконавчого провадження, пересилання документів виконавчого провадження, послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій, послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум, проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини, послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці, банківські послуги при операціях з іноземною валютою, сплата судового збору, плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України N 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Стягнення витрат є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 жовтня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1 виданого 04.10.2017 Ленінським районним судом та встановлено строк виконання до 26.10.2017 року включно.

На виконання постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.07.2017 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 року по справі № 489/2282/16-а розпорядженням управління від 29.09.2017 року за № 184600 та протоколом від 02.10.2017 року за № 184600, було здійснено зарахування до стажу ОСОБА_1 та заробітку за січень 2017 р. та періоду навчання з 13.06.1979 р. по 01.10.1979 р., а також здійснено перерахунок пенсії з дня її призначення - 15.11.2016 р

Отже, рішення суду було добровільно виконано Інгульським об'єднанням УПФУ в м. Миколаєві в Миколаївській області ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також слід зазначити, що згідно із пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Верховний суд України в своїй постанові від 28 січня 2015 року вказав, що положеннями ч.3 ст.27 зазначеного закону передбачено, що в разі отримання документального підтвердження повного виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору та витрат з боржника. Виконавчий збір та витрати стягуються на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в розглядуваному випадку не вчинялися.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, суд вважає, що позивач самостійно, в межах наданого строку, виконав постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.07.2017 року по справі № 489/2266/17. Отже, відсутні підстави для примусового виконання вказаного судового рішення, і, як наслідок, стягнення витрат виконавчого провадження.

При цьому, суд зазначає, що постанова про стягнення витрат виконавчого провадження від 17.11.2017 року є похідною від вищезазначеної.

Суд надаючи правову оцінку підставам відкриття виконавчого провадження, а саме постанові від 17.11.2017 року вважає її безпідставною, оскільки державним виконавцем не проводилися дії щодо примусового виконання рішення, а рішення було виконано в добровільному порядку.

З урахуванням наведеного, постанова державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження від 17.11.2017 року, яка винесена на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №54895566, не може вважатись законною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2,5,9,30,205, 242-244, 257-263, КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Інгульського об'єднане управління Пенсійного фонду в м. Миколаєві до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (ВП №54895566) від 17.11.2017 р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21.02.2018 р.

Суддя Н.С. Тихонова