Рішення № 72336053, 15.02.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1327/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

15 лютого 2018 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Шуріної Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3; ОСОБА_4; Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі — позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3; ОСОБА_4; Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що, відповідно до договору купівлі – продажу від 13 серпня 2010 року вона є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1. У позовній заяві позивач зазначає, що у належній йому квартирі крім позивача зареєстровані та проживають дві його дочки та онук, а також зареєстрований, при цьому з 2015 року фактично не проживає відповідач ОСОБА_2. Також позивач вказує на те, що відповідач обіцяв знятися з реєстрації в добровільному порядку, про те, до цього часу залишається зареєстрованим у квартирі позивача.

Посилаючись на вищевикладене, а саме на те, що реєстрація відповідача у квартирі позивача, перешкоджає позивачу в повній мірі розпоряджатися своєю власністю, позивач просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловою квартирою № 1, у будинку № 7 по вулиці Зеленій, в с. Надбузьке, Миколаївського району Миколаївської області.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, при цьому 15.02.2018 подала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала і просила задовольнити їх у повному обсязі, також просила розглядати справу за її відсутності. Проти заочного рішення не заперечувала. Раніше у судовому засіданні 14.11.2017 позивач ОСОБА_1 також підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без повідомлення причин; відзив не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, при цьому 15.02.2018 подала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала і просила задовольнити їх у повному обсязі, також просила розглядати справу без її участі; у судовому засіданні 14.11.2017 також підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, при цьому 14.11.2017 подала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала і просила задовольнити їх у повному обсязі, також просила розглядати справу без її участі; у судовому засіданні 14.11.2017 також підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання у судове засідання не з’явився.

Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке:

Відповідно до п. 1 копії Договору купівлі - продажу серії ВРА № 059745 від 13 серпня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 2 - 815, громадянин ОСОБА_6 передав у власність (продав), а позивач ОСОБА_1 прийняла у власність (купила) двокімнатну квартиру № 1, загальною площею 37.7 кв.м, у тому числі, житлова площа – 24.2 кв.м, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, селище Надбузьке, вулиця Зелена, 7 (а. с. 4, 5).

У вказаній квартирі, яка належить позивачу ОСОБА_1, у тому числі, зареєстрований відповідач - ОСОБА_2 (а. с. 33).

Згідно з Актом обстеження про не проживання від 24 липня 2017 року, складеним та підписаним депутатом Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_7А; фахівцем із соціальної роботи ОСОБА_8Л, у присутності сусідки ОСОБА_9, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому з 04 лютого 2017 року за вказаною адресою фактично не проживає (а. с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ст. 150 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

З огляду на те, що наявність реєстрації відповідача у квартирі позивача, створює позивачеві перешкоду у повній мірі розпоряджатися своєю власнісю, суд вважає, що право власності позивача підлягає захисту, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, ст. ст. 264 - 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3; ОСОБА_4; Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) таким, що втратив право користування жилим приміщенням – квартирою № 1 у будинку № 7 в селищі Надбузьке, Миколаївського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4 Миколаївської (зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; серія та номер паспорту ЕР 070789), судовий збір у сумі 640 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя Н. О. Шаронова

15.02.2018