Рішення № 72335565, 16.02.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8770/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Збожної О.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_3, треті особи – Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_4 про витребування майна з незаконного володіння

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи – Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_4, в якому просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 об’єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення загальною площею 51 м2, який знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Шота Руставелі, 32 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1361222846101) та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказаний об’єкт нерухомості.

В обґрунтування позову покликається на те, щовідповідно до ухвали Львівської міської ради №1994 від 18.05.2017 року «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності м.Львова, які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні» нежитлове приміщення напівпідвалу загальною площею 51 кв.м. на вул.Шота Руставелі, 32 внесено в перелік об’єктів комунальної власності м.Львова, які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.09.2017р., державний реєстратор державного підприємства «Західний експертно-імпортний центр «Держпраці» ОСОБА_5 зареєструвала право власності на нежитлове приміщення загальною площею 51,0 кв.м. на вул.Шота Руставелі, 32 за ОСОБА_6, на підставі довідки №17 від 11.01.1996р., виданої Житлово-експлуатаційною конторою №104. З листа ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 05.10.2017р. №3938 вбачається, що в матеріалах інвентаризаційної справи БТІ відсутня інформація щодо зареєстрованих 25.01.1996р. за №270 на праві власності за ОСОБА_6 нежитлових приміщень 11-1, 11-2, 11-3, 11-4, 11-6, 11-7 по вул.Ш.Руставелі, 32. Відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сесії вирішуються питання відчуження об’єктів комінальної власності. Відтак Житлово-експлуатаційна контора не є органом, до компетенції якого належить передача у власність майна територіальної громади м.Львова. Таким чином, довідка Житлово-експлуатаційної контори №104 не є документом, який би свідчив про перехід від територіальної громади м.Львова до будь-якої іншої особи права власності на спірне нерухоме майно шляхом приватизації або ж іншого відчуження законним шляхом. Зважаючи на вищенаведене, ОСОБА_6 не стала належним власником спірного нерухомого майна і не мала повноважень ним розпоряджатися. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2016 року право власності на вказаний об’єкт нерухомості набув ОСОБА_3 З наведеного вбачається, що спірне майно вибуло з володіння власника – територіальної громади м.Львова поза його волею, що є підставою для витребування майна у набувача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові та відповіді на відзив. Просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в судове засідання не з’явився, подав письмові пояснення, згідно яких позов підтримує. Суд ухвалив слухати справу у відсутності представника третьої особи.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила. Суд ухвалив слухати справу у відсутності третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв’язку, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.

Ухвалою Львівської міської ради №1994 від 18.05.2017 року «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності м.Львова, які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні» нежитлове приміщення напівпідвалу загальною площею 51 кв.м. на вул.Шота Руставелі, 32 внесено в перелік об’єктів комунальної власності м.Львова, які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні /а.с.9/.

Згідно рішення Ленінської районної ради народних депутатів №222 від 14.04.1987р. «Про затвердження реєстру житлових будинків належних місцевим радам», затверджено реєстр житлових будинків, які належать місцевим радам по Ленінському району м.Львова, серед яких є будинок №32 по вул.Ш.Руставелі /а.с.10/.

Крім того, з метою впровадження в дію приписів Закону України «Про власність», прийнятого 07.02.1991р. Верховною радою УРСР, Кабінетом Міністрів України 05.11.1991 року було прийнято постанову №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», згідно якої до переліку державного майна майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць, зокрема м.Львова, було передано житловий та нежитловий фонд міської Ради народних депутатів. На виконання вказаної постанови, виконавчий комітет Львівської обласної ради народних депутатів прийняв рішення від 24.12.1991 №728 «Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць», яким затверджено перелік підприємств та організацій, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включено також житловий та нежитловий фонд Львівської міської ради народних депутатів м.Львова.

Нежитлове приміщення напівпідвалу за адресою: м.Львів, вул.Ш.Руставелі, 32 у м.Львові, загальною площею 51,0 кв.м. знаходиться на балансі ЛКП «Снопківське», ніким не використовується, є ізольованим, не належить до житлового фонду, не перебуває у загальному користуванні мешканців будинку та не є допоміжним, що стверджується довідкою ЛКП «Снопківське» від 28.01.2016р. та довідкою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 07.02.2017р. /а.с.11,12/.

Згідно повідомлення ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 05.10.2017р., в матеріалах інвентаризаційної справи БТІ відсутня інформація щодо зареєстрованих 25.01.1996р. за №270 на праві власності за ОСОБА_6 нежитлових приміщень 11-1, 11-2, 11-3, 11-4, 11-6, 11-7 по вул.Ш.Руставелі, 32 в м.Львові /а.с.13/.

Згідно ст.80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб’єктами права комунальної власності.

Пунктом 14 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності проводиться на підставі інших документів, які відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сесії вирішуються питання відчуження об’єктів комунальної власності.

Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб’єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.09.2017 року державний реєстратор державного підприємства «Західний експертно-імпортний центр «Держпраці» ОСОБА_5 зареєструвала право власності на нежитлове приміщення загальною площею 51,0 кв.м. на вул.Ш.Руставелі, 32 за ОСОБА_6 /а.с.8/. Підстава виникнення права власності: довідка №17 від 11.01.1996 року, видана Житлово-експлуатаційною конторою №104 /а.с.70/.

В подальшому, 02.11.2017 року право власності на вищевказане нежитлове приміщення набув ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2016 року /а.с.83-84/.

В судовому засіданні встановлено, що довідка №17 від 11.01.1996р., видана Житлово-експлуатаційною конторою №104 та Реєстраційне посвідчення від 25.01.1996 року видана на підставі Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, яка, згідно наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13.12.1995р. «Про затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», втратила чинність. Тобто, на момент видачі вищезгаданої довідки та реєстраційного посвідчення, Інструкція, яка передбачала видачу таких, була нечинною.

Одночасно, п.2 ст.35 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та і регіональне самоврядування», чинного станом на 1996 рік, який визначав засади місцевого та регіонального самоврядування - основи демократичного устрою влади в Україні, правовий статус місцевих Рад народних депутатів, а також інших форм територіальної самоорганізації громадян, та діяв до прийняття Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р., виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів вирішує питання створення, придбання, використання, оренди або безоплатної передачі майнових об'єктів, які перебувають у комунальній власності.

Таким чином, питання безоплатної передачі об’єктів комунальної власності вирішувалось Виконавчим комітетом сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Як встановлено в судовому засіданні рішення щодо передачі нежитлових приміщень, загальною площею 51,0 кв.м. по вул.Ш.Руставелі, 32 в м.Львові у власність ОСОБА_6 не вирішувалось, а довідка №17 від 11.01.1996р., видана Житлово-експлуатаційною конторою №104, не є документом, який би свідчив про перехід від територіальної громади м.Львова до будь-якої іншої особи права власності на спірне нерухоме майно.

Як випливає з вищевказаного, нежитлові приміщення, загальною площею 51,0 кв.м. по вул.Ш.Руставелі, 32 в м.Львові, перебували у власності територіальної громади м.Львва (комунальній власності), що доведено представником позивача в судовому засіданні та не передавались у власність іншим фізичним або юридичним особам.

З наведених мотивів, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та такі повністю спростовані в судовому засіданні представником позивача.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд враховує, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК).

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає доведеним той факт, що об’єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення загальною площею 51 м2, який знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Шота Руставелі, 32 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1361222846101), вибуло з володіння територіальної громади м.Львова поза її волею, тобто обставини, на які позивач покликається у позові знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та повністю доводяться зібраними по справі належними доказами, а тому таке слід витребувати з незаконного володіння добросовісного набувача – ОСОБА_3

Одночасно у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз’яснено, що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV ( 1952-15 ) "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Відтак, позовна вимога щодо скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на спірне нежитлове приміщення задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3(номер картки платника податків НОМЕР_1) об’єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення загальною площею 51 м2 , який знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Шота Руставелі, 32 (реєстраційни номер об’єкта нерухомого майна 1361222846101).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Львівської міської ради 1600 (одну тисячу шістсот) гривень 00 копійок – судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення виготовлено 21.02.2018 року.