Постанова № 72335558, 19.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/21/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань Герман О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2017 року, ухвалену під головуванням судді Якиміва Р.В. у відкритому судовому засіданні в м. Калуші, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник за довіреністю ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою в порядку статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) про визнання протиправними дії Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області стосовно виконання постанови Калуського міськрайонного суду від 24.11.2016 у справі № 345/3648/16-а в частині застосування обмеження в сумі заробітку коефіцієнтом 5,6 за період з 01.02.1992 по 31.05.1994 згідно архівної довідки від 09.12.2011 №3543, яка видана відділом по архівним справам адміністрації м.Новий Уренгой (далі - архівної довідки №3543); зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 врахувати суми заробітку за період з 01.02.1992 по 31.05.1994 відповідно до архівної довідки №3543 без обмеження заробітку у 5,6 разів розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та максимальним розміром заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, та здійснити виплату з 22.04.2016.

Заява мотивована тим, що на виконання постанови Калуського міськрайонного суду від 24.11.2016 у справі № 345/3648/16-а, яка набрала законної сили з врахуванням ухвали Калуського міськрайонного суду від 15.12.2016 відповідач розпорядженням № 164885 від 24.04.2017 провів перерахунок пенсії з 22.04.2016 з врахуванням заробітної платити з районним коефіцієнтом та північною надбавкою, що відображена в архівній довідці №3543, однак не врахував при обчисленні суми заробітку за період з 01.02.1992 по 31.05.1994 в повному обсязі та застосував обмеження коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.11.2017 задоволено заяву, подану стороною позивача в порядку ст. 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Калуське ОУПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити повністю, вважаючи її незаконною, такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не врахував, що постанову Калуського міськрайонного суду від 24.11.2016, яка набрала законної сили, виконано. Виконавче провадження закінчено. Також суд не врахував, що встановлення контролю за виконання судового рішення або вимоги про визнання протиправної бездіяльності, що стосується невиконання судового рішення, можливе лише в межах провадження по тій справі, рішення по якій не виконано або виконується в неналежному порядку. Також посилається на перюдиційність встановлених у мотивувальній частині ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення за необґрунтованістю та безпідставністю, а постанову суду першої інстанції - без змін як таку, що винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Калуського міськрайонного суду від 24.11.2016 у справі №345/3648/16-а, яка набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 з врахуванням ухвали Калуського міськрайонного суду від 15.12.2016, визнано неправомірною відмову Калуського ОУПФУ щодо зарахування заробітної плати при нарахуванні пенсії ОСОБА_2 за період з 1986 року по 1997 рік та з 2012 року по 2014 рік без врахування районного коефіцієнту та північної надбавки. Зобов'язано Калуське ОУПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 22.04.2016 з врахуванням розміру заробітної плати, з районним коефіцієнтом та північною надбавкою, яку він отримував за період роботи з 1986 року по 1997 рік та з 2012 року по 2014 рік згідно архівної довідки №3543 та довідок від 15.07.2015 №110,111 виданих ООО «Новоуренгойськая Буровая Компания».

На виконання постанови Калуського міськрайонного суду від 24.11.2016 у справі № 345/3648/16-а Калуське ОУПФУ розпорядженням №164885 від 24.04.2016 провело перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 22.04.2016 та врахувало заробіток за період 01.02.1992 по 31.05.1994 згідно архівної довідки №3543, однак не врахувало при обчисленні відповідні суми в повному обсязі та застосувало обмеження заробітку коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

26.09.2017 позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить на виконання постанови Калуського міськрайонного суду від 24.11.2016 провести перерахунок його пенсії з 22.04.2016 та при перерахунку врахувати заробітну плату за період 01.02.1992 по 31.05.1994 згідно архівної довідки №3543, без застосування обмеження коефіцієнтом 5,6.

Відповідач листом 03.10.2017 за вих. № 407/Ф-15 повідомив заявника про те, що виконав постанову суду, однак із врахуванням ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосував обмеження заробітку коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Не погоджуючись з діями відповідача при виконанні постанови суду, сторона позивача звернулась до суду із заявою в порядку статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) про визнання протиправними дій на виконання постанови Калуського міськрайонного суду від 24.11.2016 у справі № 345/3648/16-а.

Задовольняючи заяву, подану в порядку статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017), суд першої інстанції правомірно виходив з рахуванням наступного.

Стаття 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) встановлювала повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання. Вказана стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення, та судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб.

За приписами ч.9 ст.267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач працював в районах Крайньої Півночі та подав відповідачу довідку про заробітну плату, відповідно на нього поширюється дія Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 і він має право на врахування районного коефіцієнту та північної надбавки при обчисленні пенсії.

Також сліз зазначити, що резолютивна частина постанови Калуського міськрайонного суду від 24.11.2016 не містить зобов'язань, адресованих відповідачу, враховувати суми з обмеженням.

Разом з тим, як видно з Розрахунку №5 заробітної плати (довідки) за новою формулою, відповідачем враховано заробітну плату позивача за період 01.02.1992 по 31.05.1994 з обмеженням сум заробітку коефіцієнтом 5,6. Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Калуське ОУПФУ на виконання постанови суду при перерахунку пенсії позивача не в повній мірі виконало постанову суду та безпідставно врахувало суми заробітку з обмеженням коефіцієнтом 5,6.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10% тривалості страхового стажу.

Згідно зі ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у заробіток для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески.

Зміни до вищевказаної статті були внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 22 травня 2003 року, які набули чинності з 10 червня 2003 року.

Вказаними змінами та доповненнями передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

З аналізу наведених правових норм колегія суддів вважає, що обчислення пенсії позивача має проводиться за правилами та відповідно до законодавства, що діяло раніше встановлення спірного обмеження.

На час отримання позивачем заробітної плати в період з 01.02.1992 по 31.05.1994 обмежень максимальної величини заробітної плати не існувало.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до пункту 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Матеріалами справи підтверджується, що при розрахунку пенсії ОСОБА_2 враховано заробітну плату за період з 01.02.1992 по 31.05.1994.

Беручи до уваги те, що страхові внески сплачувалися до Пенсійного фонду з всієї (повної) заробітної плати, яку позивач отримував у вказаний період, то дії відповідача при обчисленні пенсії, а саме - нарахуванні пенсії із обмеженого заробітку за період роботи з 01.02.1992 по 31.05.1994 у межах суми, що не перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання заробітку, є неправомірними.

При цьому, необхідно зазначити, що на час отримання заробітної плати у період з 01.02.1992 по 31.05.1994 обмежень максимальної величини заробітної плати не існувало, оскільки такі обмеження максимальної величини заробітної плати були встановлені 13 липня 1998 року Постановою Кабінету Міністрів України №1064 «Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподаткованого доходу, з яких сплачуються збори (внески) до соціальних фондів».

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення поданої в порядку ст.267 КАС України заяви ОСОБА_2

Покликання апелянта на те, що судом не враховано, що встановлення контролю за виконання судового рішення можливе лише в межах провадження по тій справі, рішення по якій, не виконано або виконується в неналежному порядку, а у справі судове рішення виконано 24.04.2017, спростовується встановленими обставинами справи, за якими судом вірно встановлено, що постанова Калуського міськрайонного суду від 24.11.2016 у справі № 345/3648/16-а виконана не в повному обсязі.

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 по даній справі встановлені обставини, що згідно ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), утримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, які не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум, оскільки апеляційним судом у вказаному рішенні наводились положення статті 41 наведеного вище Закону, а не встановлювались обставини, які можуть мати преюдиційне значення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-І; "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не дотримано наведений принцип.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_2, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись статтями 229 ч.4, 243 ч.3, 250, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2017 року у справі № 345/3648/16-а - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 21.02.2018.