Постанова № 72335371, 21.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. Київ №760/18500/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Літвіної Н.М.,

Троян Н.М.,

за участю

позивача ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Капші А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року (повний текст постанови складено 17 січня 2018 року, суддя Шереметьєва Л.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора патрульної поліції 9 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Буслова О.В., третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції 9 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Буслова О.В. щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №443473 від 30 серпня 2017 року, та скасувати зазначену постанову.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, у зв'язку із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю таких обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засідання позивач вимоги апеляційної скарги підтримав.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, надавши правову оцінку висновкам суду першої інстанції та заслухавши думку позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.08.2017 року інспектором патрульної поліції 9 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції Бусловом О.В. винесено постанову про адміністративне правопорушення, згідно якої 30.08.2017 року о 03 год. 00 хв. в м. Києві, водій, керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по перехрестю вул. В. Гетьмана - вул. Ушинського, не виконав вимогу знаку 4.1 «Рух прямо» та здійснив поворот праворуч на вул. Ушинського, чим порушив вимогу п. 4.1 р. 33 ПДР України, у зв'язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про винесення постанови відносно позивача правомірне, оскільки під час розгляду справи не встановлено порушень вимог КУпАП при складанні постанови по справі про адміністративне правопорушення та те, що факт правопорушення підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 (члена екіпажу патруля).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року N 3353-XII «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з розділом 33 Правил дорожнього руху знак 4.1 "Рух прямо" дозволяє рух лише прямо. Дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений, а також, установлений на початку дороги або за перехрестям, поширюється на ділянку дороги до найближчого перехрестя. Знак не забороняє поворот праворуч у двори та на інші прилеглі до дороги території.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (зокрема, за ч.1 ст.122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121 КУпАП поліцейським виноситься постанова.

Згідно з ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що був позбавлений можливості у повному обсязі скористатися своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП, проте зі змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач не зазначив жодних зауважень до її змісту, не заявляв будь-яких клопотань при складанні постанови у справі про адміністративне правопорушення та підписав таку постанову без будь-яких застережень. Також, варто зазначити, що на зворотній стороні бланку постанови зазначаються права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тож ОСОБА_2 під час ознайомлення зі змістом та під час підписання вказаної постанови мав можливість додатково ознайомитися з такими.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З показань свідка ОСОБА_5, який допитаний в суді першої інстанції, вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом, всупереч вимогам знаку 4.1 "Рух прямо" з вул. В. Гетьмана на перехресті повернув направо на вул. Ушинського, а в подальшому став перед світлофором з метою руху через Чоколівський бульвар на вул. Уманську.

Судом апеляційної інстанції не можуть бути взяті до уваги доводи ОСОБА_2, висловлені в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, щодо можливої необ'єктивності та зацікавленості свідка ОСОБА_5, який є членом екіпажу патруля, оскільки такий був допитаний судом в порядку, визначеному КАС України та попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, за відмову від давання показань та завідомо неправдиве показання. Також, разом з цим, ОСОБА_2 в суді першої інстанції такі показання свідка під сумнів не ставилися, та, з відповідною заявою щодо наявності в діях ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України, позивач до правоохоронних органів не звертався.

Будь-яких доказів, які б спростували обставини, викладені в постанові щодо скоєного адміністративного правопорушення позивачем суду не надано і судом з матеріалів справи не встановлено.

Більш того, судом при підготовці справи до розгляду з електронного ресурсу мережі Інтернет «Google Maps» встановлено фактичну наявність відповідного дорожнього знаку 4.1 "Рух прямо", який розміщено на перехресті вул. В.Гетьмана - вул. Ушинського м. Києва зі сторони вул. В. Гетьмана, вимоги якого, щодо руху тільки прямо, позивачем порушено.

Доводи позивача щодо відсутності відеозапису порушення з реєстратора патрульного автомобіля (відеореєстратора) та запису з нагрудної відеокамери у патрульного, виходячи з матеріалів справи, жодним чином не спростовують факт вчинення позивачем правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП.

За правилами частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Отже, на переконання колегії суддів, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а тому оспорювана постанова прийнята правомірно.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який у даному випадку відповідачем виконано.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що дотримано судом першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та відхиляються судом апеляційної інстанції за необґрунтованістю. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 286, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року у справі №760/18500/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді Н.М. Літвіна

Н.М. Троян

21 лютого 2018 року м. Київ

м

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Троян Н.М.

Літвіна Н. М.