Постанова № 72334883, 19.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/362/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань Герман О.В.,

представника позивача Чабана Р.Л.,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТМ Агросервіс» та Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, ухвалену під головуванням судді Ксендзюка А.Я. в м. Луцьку, повний текст якої складено 18.12.2017, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТМ Агросервіс» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТМ Агросервіс» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 листопада 2017 року: №0011141401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 401358 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 311225 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 90133 грн; №0011161401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 15583 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 26.10.2017 №12118/14-01/38652318, з висновками якого не погоджується, оскільки вважає, що надані первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом, реальної поставки товару на експорт та його належного митного оформлення. тому просить визнання протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 частково задоволено адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2017 №0011141401 на суму 115777 грн, а в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ТОВ «ДТМ Агросервіс» подало апеляційну скаргу. Вважає вказану постанову суду в цій частині винесеною з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Просить скасувати оскаржувану постанову в частині незадоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм податкового законодавства та правил бухгалтерського обліку при перевірці податку на прибуток взяв до уваги лише витрати від курсових різниць і не врахував доходи, чим штучно занизив витрати. Стверджує, що між ним та MY GROUP SERVICE sro. боргу не існувало. Проте, судом першої інстанції поверхнево досліджено формування витрат по не операційних курсових різницях і їх вплив на фінансовий результат до оподаткування. Зростання розміру від'ємних значень курсових різниць у 2016 році порівняно з 2015 року об'єктивно спричинено збільшення обсягів постачання товарів іноземним контрагентом в результаті збільшення попиту на них покупців позивача та зростанням курсу валюти на Міжбанківській валютній біржі України. Апелянт також вважає помилковим взяття судом як доказ правомірності рішення податкової і факт перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у трудових відносинах з ТОВ «ДТМ Агросервіс», оскільки жодних об'єктивних фактів та доказів, що ці обставини вилинули на розмір податку на прибуток за 2015, 2016 роки не надано. Також зазначає, що платника податку не може бути позбавлено права на врахування придбання ТМЦ у складі витрат за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з ухиленням від сплати податків.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ДТМ Агросервіс» ГУ ДФС у Волинській області вважає, що висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову відповідають фактичним обставинам справи, з повним та всебічним дослідженням матеріалів, а тому в цій частині винесено об'єктивне та законне рішення суду. Просить апеляційну ТОВ «ДТМ Агросервіс» залишити без задоволення.

З постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 у даній справі в частині задоволення позову не погодилось ГУ ДФС у Волинській області, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що така винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є безпідставною та необґрунтованою, тому просить в задоволеній частині позову оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в ході проведення перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства не підтверджено наявність поставок паливних гранул від ФОП ОСОБА_6 та від ФОП ОСОБА_7 у перевірених періодах з 01.01.2017 по 30.06.2017, що свідчить про те, що господарські операції між ТОВ «ДТМ Агросервіс» та зазначеними постачальниками не мали мети настання реальних наслідків, а будь-які первинні документи та податкові накладні, складені фіктивними суб'єктами господарювання згідно правового висновку Верховного Суду України не мають правового значення для цілей оподаткування, відповідно, не можуть впливати на дані податкового обліку.

На апеляційну скаргу ГУ ДФС у Волинській області позивачем подано відзив, у якому ТОВ «ДТМ Агросервіс» наводить доводи, що відповідачем не доведено замкнутої схеми руху грошових коштів , яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання незаконної податкової вигоди. В той же час, відповідачем не заперечується перебування реального товару у розпорядженні позивача і його експорту чеському контрагенту. Просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 в частині задоволених позовних вимог залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційні скарги в межах їх доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно відхилити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Судом першої інстанції встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що в період з 28.09.2017 по 19.10.2017 ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ДТМ Агросервіс» податкового законодавства, валютного, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт від 26 жовтня 2017 року №12118/14-01/38652318.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення вимог абз. 5 ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 2, абз. 8 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV; пунктів 1.2, 2.1, 2.4, 2.15 та 2.16. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704; пункту 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018; Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, пунктів 8, 15.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 311 225 грн, у тому числі: за 2015 рік в сумі 130 959 грн, за 1 квартал 2016 року в сумі 71 482 грн, за 3 квартал 2016 року в сумі 95 676 грн, за 4 квартал 2016 року в сумі 13 108 грн, та завищено від'ємне значення в сумі 15 583 грн, в тому числі за 1 квартал 2017 року в сумі 5 688 грн, за 2 квартал 2017 року в сумі 9 895 грн.

За наслідками перевірки 14 листопада 2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0011141401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 401 358 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 311 225 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 90 133 грн; №0011161401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 15 583 грн.

З прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погодилось ТОВ «ДТМ Агросервіс», у зв'язку з чим звернулось до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що господарські операції між ТОВ «ДТМ Агросервіс» та ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, по яких позивач формував податковий кредит та витрати, не носили реального характеру. Також суд першої інстанції прийшов до висновку щодо правовідносин позивача із «MY GROUP SERVICE sro», які полягали в нарощенні заборгованості позивача перед ним, є штучним, а віднесення до витрат від'ємного значення курсових різниць безпідставним.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при розгляді вказаних правовідносин підлягають з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, підтверджені первинними документами, за якими позивачем сформовано податковий кредит та витрати.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (в редакції на час спірних правовідносин) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1 1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 МК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. 198.1, 198.2 ст. 198 розділу V ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно положень п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання товарів, робіт, послуг до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, у свою чергу господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому товари/послуги, вартість яких відображається в податковому обліку, мають придбаватися чи реалізовуватися з метою здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом, за охоплений перевіркою період ТОВ «ДТМ Агросервіс» перебувало у господарських відносинах з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7

19 лютого 2015 року між ФОП ОСОБА_6 (Продавець) та ТОВ «ДТМ Агросервіс» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №19/02/2015-01, за умовами якого Продавець зобов'язується передати Покупцеві у власність, а Покупець оплатити і прийняти на умовах, визначених цим договором паливні гранули з лушпиння соняшника та відходів соняшника. Продавець гарантує, що товар, який придбавається за цим договором, відповідає наступним якісним характеристикам: тепловіддача - мін. 16 МДж/кг, зольність - до 10%, вологість - до 10%, россип - до 10%. Товар поставляється в мішках Bіg bag. Продавець зобов'язаний передати товар на умовах EXW Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010). Право власності переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної. Продавець зобов'язаний поставити товар протягом 5 днів з моменту здійснення оплати товару. В разі необхідності Продавець надає Покупцю послуги із перевалки товару на складі Продавця, розвантаження і навантаження товару на автотранспортний засіб Покупця. Факт надання послуг підтверджується актом надання послуг або складським свідоцтвом.

На виконання умов договору було виписано видаткові накладні. У фінансовій звітності (звіт про фінансові результати), на підставі яких формується декларація з податку на прибуток, дані операції відображено в рядку 2180 «Інші операційні витрати».

Разом з тим, у видаткових накладних встановлено ряд недоліків та розбіжностей, а саме: в графі «Кому відпущено» не зазначено реквізитів отримувача; в графі «Від кого прийнято» не зазначено реквізитів відправника; в графі «За довіреністю» відсутні відомості; в графах «Керівник», «гол. Бухгалтер», «Відпустив», «Отримав» знаходяться підписи без деталізації осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції; в наданих накладних відсутнє місце складання документа. Довіреності на отримання товару під час перевірки не надано.

Наведені вище обставини не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у підписанні даних документів та були відповідальними за здійснення вищенаведених господарських операцій.

Згідно п. 4.2.2 договору від 19.02.2015 №19/02/2015-01 Покупець зобов'язав надавати автотранспорт для завантаження товару. Однак під час перевірки не надано документ на транспортування товару.

Крім того, 16 липня 2015 року між ФОП ОСОБА_7 (Продавець) та ТОВ «ДТМ Агросервіс» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №16/07/2015-01, за умовами якого Продавець зобов'язується передати Покупцеві у власність, а Покупець оплатити і прийняти на умовах, визначених цим договором паливні гранули з лушпиння соняшника та відходів соняшника. Продавець гарантує, що товар, який придбавається за цим договором, відповідає наступним якісним характеристикам: тепловіддача - мін. 16 МДж/кг, зольність - до 10%, вологість - до 10%, россип - до 10%. Товар поставляється в мішках Bіg bag. Продавець зобов'язаний передати товар на умовах EXW Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010). Право власності переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної. Продавець зобов'язаний поставити товар протягом 5 днів з моменту здійснення оплати товару.

На виконання умов договору було виписано видаткові накладні.

Судом встановлено, що у видаткових накладних відсутні відомості щодо конкретних осіб, які підписували дані накладні та відсутнє місце складання документа. Довіреності на отримання товару під час перевірки не надано.

Згідно п. 4.2.2 договору від 16.05.2015 №16/07/2015-01 Покупець зобов'язав надавати автотранспорт для завантаження товару. Однак під час перевірки не надано документ на транспортування товару.

Позивачем розрахунки з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за придбаний товар проведено шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників в установі банку, що підтверджено банківськими виписками.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що незначні недоліки первинних документів бухгалтерського обліку не свідчать про їх юридичну дефектність за умови, якщо інші докази підтверджують здійснення господарських операцій.

Колегія суддів також приймає до уваги пояснення позивача, що згідно Договорів товар поставлявся на умовах EXW. Даний інкотермс передбачає перехід права власності та виконання поставки в момент готовності товару до відвантаження на складі Постачальника, а не самого відвантаження товару. Місце поставки узгоджувалося безпосередньо сторонами по кожній партії товару, а фактично поставка відбувалася на логістичних складах у м. Львів (ТОВ «Сфера») та м. Харків. Постачальник відмовлявся здійснювати поставку товару безпосередньо у виробників з метою уникнення укладення договорів із самим виробником, так як він сам являвся посередником. Позивач домовитися з PILEA Ltd про поставку товарів на умовах FCA, що передбачено у Контракті №1/2015/PLA від 29.01.2015. За даних умов Позивач зобов'язаний завантажити товар у місці поставки та здійснити необхідні митні процедури для експорту. Місце поставки визначалося сторонами кожен раз окремо. Для мінімізації витрат ними вказувалися місця поставки товару PILEA Ltd місце поставки товару ТОВ «ДТМ Агросервіс» від ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 За таких умов перевезення по Україні ТОВ «ДТМ Агросервіс» не здійснював. Фактично товар відвантажувався безпосередньо у транспортний засіб PILEA Ltd.

Доводи відповідача не можуть слугувати доказом безтоварності господарської операції, враховуючи відомості з АІС «Податковий блок» про відсутність найманих працівників та відсутність відомостей про придбання ним товару (паливних гранул з лушпиння соняшника) і постачальників послуг з транспортних перевезень, оскільки на момент здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 були платниками єдиного податку і при таких умовах податкові накладні не виписуються, також подання податкової звітності, в якій було б видно постачальників та покупців ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 не передбачено. Здійснення ж ними господарської діяльності у формі посередників з торгівлі товарами широкого асортименту. Судом враховується, що посередницька діяльність може проводитися самостійно, без наймання працівників, адже перепродаж готового продукту не потребує виробничих чи складських ресурсів, а лише організаційних.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу, що відповідачем не заперечується перебування реального товару - паливних гранул у розпорядженні ТОВ «ДТМ Агросервіс» і його експорту чеському контрагенту.

Враховуючи наведені встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що відповідач не довів, що господарські операції між ТОВ «ДТМ Агросервіс» та ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, по яких позивач формував податковий кредит та витрати, не носили реального характеру, оскільки позивач надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій та отримання товару в межах здійснення господарської діяльності позивача.

Щодо правовідносин позивача з «MY GROUP SERVICE sro» колегія суддів враховує наступне.

Згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці» (Дт 945 Кт 632) нараховано та віднесено до інших операційних витрат від'ємне значення курсових різниць по заборгованості з «MY GROUP SERVICE sro» в загальній сумі 1 172 402 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 84 347 грн, за 1 квартал 2016 року - 397 120 грн, за 3 квартал 2016 року - 531 534 грн, за 4 квартал 2016 року - 72 825 грн, за 1 квартал 2017 року - 31 602 грн, за 2 квартал 2017 року - 54 974 грн.

Встановлено, що «MY GROUP SERVICE sro» є основним постачальником сільськогосподарської техніки та запасних частин. Протягом 2014 року ТОВ «ДТМ Агросервіс» було придбано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 6 001 198 грн, розрахунки проведено на суму 5 794 744 грн, протягом 2015 року придбано на суму 25 281 148 грн, розрахунки проведено на суму 25 430 375 грн, протягом 2016 року придбано на суму 47 079 830 грн, розрахунки проведено на суму 45 635 369 грн, протягом півріччя 2017 року придбано на суму 617 366 грн, розрахунки проведено на суму 324 795 грн. З наведеного спостерігається ріст заборгованості перед іноземним постачальником, який станом на 30.06.2017 становив 1 827 276 грн.

З матеріалів справи слідує, що засновниками «MY GROUP SERVICE sro» (Чехія) є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які крім того є працівниками ТОВ «ДТМ Агросервіс». ОСОБА_4 був засновником товариства та працює на посаді комерційного директора. ОСОБА_5 працює на посаді менеджера товариства. Повна зайнятість наведених осіб у ТОВ «ДТМ Агросервіс» підтверджується табелями обліку використання робочого часу. Наведене свідчить, що ТОВ «ДТМ Агросервіс» та GROUP SERVICE sro» пов'язані між собою.

Як зазначалось вище, податковим законодавством визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (далі - Положення (стандарт) 21), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року за №193.

Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах (пункт 4 Положення (стандарт) 21).

Пунктом 8 Положення (стандарт) 21 встановлено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Беручи до уваги наведене та враховуючи причетність зазначених осіб до обох суб'єктів господарської діяльності, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що нарощення заборгованості перед нерезидентом є штучним, а віднесення до витрат від'ємного значення курсових різниць безпідставним.

Колегія суддів відхиляє решта доводів позивача та відповідача, які наведені у поданих апеляційних скаргах, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Статтею 242 КАС України, зокрема визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін визначені ч. 1 ст. 316 КАС України, за якою суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції, яка ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 229, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТМ Агросервіс» та Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 803/1590/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 21.02.2018.