Постанова № 72334813, 19.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/115/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Глушка І.В.,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області (головуючий суддя Гордій В.І.), ухвалену у відкритому судовому засіданні в м.Косів 14 грудня 2017 року у справі №347/1659/17 за позовом ОСОБА_2 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання відмови неправомірною та спонукання про перерахунок та виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

01.09.2017 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - Управління), просив визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку призначеної пенсії та виплати пенсії із врахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків неправомірними; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплачувати пенсію відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1997 №225 із врахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розміри надбавки за вислугу років визначені законом, а повноваження щодо встановлення конкретних розмірів посадових окладів, запровадження інших надбавок, доплат делеговані Уряду України. У межах своїх повноважень Кабінет Міністрів України видав Постанову №767 від 31.05.2006 «Про умови оплати праці працівників митної служби» (чинної на момент виникнення правовідносин), якою затверджено схеми посадових окладів, розміри щомісячних надбавок за спеціальне звання та вислугу років працівників митної служби згідно з додатками. У додатку 8 до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 №767 встановлено розміри щомісячної надбавки за вислугу років працівникам митної служби, яким присвоюються спеціальні звання: від 10 до 15 років - 25%. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2017 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з 27.11.2009 ОСОБА_2 отримує пенсію по ІІ групі інвалідності, обчислену згідно із Законом України «Про державну службу». Вказує, що для призначення пенсії державним службовцям, в тому числі особам, що працювали в органах митної служби, яким присвоюються спеціальні звання стаж обчислюється відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, а обчислення заробітної плати проводиться на підставі Постанови від 14.09.2016 №622. Оскільки стаж роботи позивача 11 років, то надбавка за вислугу років обчислена у розмірі 20% від посадового окладу, тоді як норми Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 №767 не відповідають нормам законодавства.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання 19.02.2018 не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.3 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Наказом Державної митної служби України №494-к від 05.11.2011 ОСОБА_2 звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.

17.11.2009 при повторному огляді міжрайонною спеціалізованою профпатологічною медико-соціальною експертною комісією Івано-Франківської МСЕК ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, причина - трудове каліцтво у зв'язку з нещасним випадком, який стався 30.03.2001.

З 27.11.2009 Управлінням Пенсійного фонду України у Косівському районі Івано-Франківської області, правонаступником якого є Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, ОСОБА_2 призначено пенсію як інваліду другої групи трудового каліцтва та враховано у середньомісячний заробіток надбавку за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу.

У березні 2010 ОСОБА_2 звернувся в Управління із заявою щодо врахування при призначенні пенсії надбавки за вислугу років в розмірі 25%.

Листом Управління від 02.04.2010 №20/Б-13 повідомлено, що пенсію обчислено при загальному стажі роботи 28 років 07 місяців 11 днів, в тому числі стажу перебування на державній службі 11 років 08 місяців 05 днів. При цьому призначення пенсії здійснено відповідно до Закону України «Про державну службу» статтею 33 якого передбачено, що надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплат за ранг і залежно від стажу державної служби, зокрема, понад 10 років - 20 % (а.с.5).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 01.04.2015 №189/Б-4 за результатом розгляду звернення ОСОБА_2 щодо врахування надбавки за вислугу років при призначенні пенсії працівникам органів митної служби повідомлено, що оскільки стаж державної служби склав 11 років, то згідно з нормами статті 33 Закону України «Про державну службу» надбавка за вислугу років обчислена у розмірі 20% від посадового окладу, тоді як враховувати надбавку за вислугу років за нормами раніше чинної Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 №767 не відповідає нормам законодавства (а.с.4).

Вважаючи відмову у перерахунку призначеної пенсії неправомірною, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини та п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №3723-XII) регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Згідно з частинами 2 та 5 статті 33 Закону №3723-XII заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Водночас, частиною 7 статті 33 Закону №3723-XII встановлено, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

З метою підвищення стимулюючої ролі посадових окладів посадових осіб та працівників митної служби Кабінет Міністрів України Постановою від 31 травня 2006 року №767 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) затвердив схеми посадових окладів, розміри щомісячних надбавок за спеціальне звання та вислугу років посадових осіб митної служби відповідно до яких розмір щомісячної надбавки за вислугу років від 10 до 15 років посадовим особам митної служби становить 25 відсотків (Додаток 8 до вказаної Постанови).

Відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 04.03.2010 заробітна плата позивача на посаді начальника митного поста «Коломия» станом на 04.03.2010 становила: посадовий оклад - 1547 грн., надбавка за спеціальні звання - 130 грн., надбавка за вислугу років (25%) - 419,25 грн., сума заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - 2096,25 грн. (а.с.9).

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії, однак із змісту статті 40 цього Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.

Стаття 41 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії

Враховуючи вказані законодавчі положення та обставини справи, вирішуючи питання захисту прав позивача, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що усі види оплати праці зазначені у Довідці від 04.03.2010 про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», на які були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є складовими заробітної плати та повинні бути враховані при перерахунку пенсії позивача, в тому числі надбавка за вислугу років у розмірі 25%, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності відмови Управління у перерахунку призначеної пенсії та виплати пенсії ОСОБА_2 із врахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 25%.

Водночас, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України, в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, в редакції чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги за період з 27.11.2009 по 28.02.2017 слід залишити без розгляду з врахуванням вимог ст.99 та ст.100 КАС України, в редакції чинній на час та дату звернення із позовом до суду - 01.09.2017, та позовні вимоги слід задовольнити з 01.03.2017, що судом першої інстанції враховано не було.

Окрім того, представником відповідача до матеріалів справи долучено копії Розпорядження 145268 від 29.11.2017, Протоколу від 29.11.2017 та Розпорядження на перерахунок пенсії, з яких судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.10.2017 позивачу здійснено перерахунок пенсії у зв'язку з переходом з пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону України «Про державну службу», на пенсію по інвалідності, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 37 Закону №3723-XII встановлено призначення пенсії по інвалідності у розмірах, передбачених частинами другою і п'ятою цієї статті, за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами I та II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I та II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.

Водночас, відповідно до положень статті 9 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час переходу позивача на інший вид пенсії, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Статтею 33 Закону №1058-IV встановлено розміри пенсії по інвалідності.

Враховуючи, що позивачу вперше призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-XII, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення даного виду пенсії, а з 01.10.2017 призначено пенсію на підставі Закону №1058-IV, відтак мало місце призначення пенсії за іншим законом, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що перерахунку призначеної пенсії та виплату такої із врахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків слід провести до 30.09.2017 - настання обставин, з якими пов'язано зміну таких виплат.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, порушив норми процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Щодо судових витрат, то такі у відповідності до ст.139 КАС України не належить стягувати з сторін спору.

Керуючись статтями 123, 139, 229, 241, 308, 310, 317, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року у справі №347/1659/17 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати дії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у перерахунку та виплати призначеної ОСОБА_2 пенсії із врахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків з 01.03.2017 по 30.09.2017 неправомірними.

Зобов'язати Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1997 №225 із врахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків з 01.03.2017 по 30.09.2017.

Позовні вимоги за період з 27.11.2009 по 28.02.2017 залишити без розгляду.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш І. В. Глушко Повне судове рішення складено 21.02.2018