Постанова № 72334693, 21.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 649/399/17

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Мамаєв В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на постанову Великолепетиського районного суду Херсонської області від 11 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах,-

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

В червні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із адміністративним позовом до Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, в якому просила:

- визнати протиправним дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов'язати Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області призначити пенсію на пільгових умовах за період роботи дояркою з 01.03.1979 року по 31.03.2000 року включно у колгоспі ім. 19 Партз'їзду, який було реорганізовано в АСК «Путь свободи», КСП «Путь свободи», СВК «Шлях волі» та обслуговувала встановлену норму голів корів;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2017 року вона звернулася до Великолепетиського сектору Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою щодо призначення їй пенсії на пільгових умовах (як доярці). Листом управління від 05.05/2017 року № 135/03-01 їй відмовлено у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи на посаді доярки, а саме 20 років. Позивач вважає відмову необґрунтованою, оскільки довідками СВК «Шлях волі» від 18.04.2017 року №80 та № 81 підтверджується факт її роботи у періоди з 01.03.1979 року по 31.12.1996 року та з 01.01.1997 року по 31.03.2000 року. Таким чином, загальний стаж становить 21 рік 1 місяць. Довідкою СВК «Шлях волі» № 75 від 18.04.2017 року підтверджується той факт, що вона фактично обслуговувала 25 голів корів, що дає їй право на пенсію на пільгових умовах. Крім того, вищезазначені факти підтверджуються довідкою СВК «Шлях волі» № 77 від 18.04. 2017 року. У її трудовій книжці колгоспника на другій сторінці є запис № 1 від 01.03.1979 року, що її прийнято в члени колгоспу. Відразу ж після прийняття в члени колгоспу вона фактично працювала на посаді доярки колгоспу та виконувала встановлену норму обслуговування голів корів, але відповідного запису у трудовій книжці немає. Документи, які підтверджують наявний стаж роботи в період протягом 1979-1980 років не збереглися.

Представник відповідача надав письмові заперечення на позов, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що для призначення пенсії позивач надала: трудову книжку, пільгову довідку СВК «Шлях волі» від 18.04.2017 № 80, довідки СВК «Шлях волі» від 18.04.2017 № 80, № 81, № 82 та довідку СВК «Шлях Волі» від 18.04.2017 року № 75. Зустрічною перевіркою первинних документів щодо підтвердження пільгового стажу на посаді доярки встановлено, що відповідно записам книг обліку праці та розрахунків по заробітній платі з членами колгоспу за період з 01.03.1979 року по 31.03.2000 року позивач значилась дояркою, при цьому на всіх сторінках за весь період доярка дописана чорнилами іншого кольору та іншим почерком. Крім цього, встановлена розбіжність у займаній посаді за 1979 рік. У пільговій довідці від 18.04.2017 № 77 зазначено, що позивач працювала дояркою з 01.03.1979 року, а за записами трудової книжки з 01.03.1979 року рядовою колгоспницею. Згідно особового рахунку НОМЕР_1 робочої книги № 9 з 01.03.1979 року зазначена посада різноробоча та відпрацьовано 99 вихододнів. Перевірити достовірність видачі довідки від 18.04.2017 року № 75 щодо норм обслуговування тварин за період з 01.01.1992 року по 31.03.2000 року неможливо, оскільки СВК «Шлях Волі» не надало на перевірку необхідні первинні документи. Враховуючи суперечливу інформацію щодо займаної посади в трудовій книжці та в книгах обліку праці та розрахунків по заробітній платі з членами колгоспу, позивачу зараховано до пільгового стажу роботи 11 років, а саме з 01.01.1981 року по 31.12.1991 року. Оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи 20 років на посаді доярки, позивачу було відмовлено в призначенні пільгової пенсії згідно п. «д» ст. 13 закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Великолепетиського районного суду Херсонської області від 11 серпня 2017 року позов ОСОБА_3 до Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах задоволено. Визнано протиправними дії Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано Каховське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області призначити ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах як доярці за період роботи дояркою з 01.03.1979 року по 31.03.2000 року включно у колгоспі ім. 19 Партз'їзду, який було реорганізовано в АСК «Путь Свободи», КСП «Путь Свободи», СВК «Шлях Волі» та обслуговувала норму голів корів. Стягнуто на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, Каховське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення при розгляді справи.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.04.2017 року позивач звернулася до Великолепетиського сектору Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою щодо призначення їй пенсії на пільгових умовах (як доярці).

Листом Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 135/03-01 від 05.05.2017 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи на посаді доярки, а саме 20 років.

Крім цього, судом встановлено, що згідно довідки СВК «Шлях Волі» № 78 від 18.04.2017 року колгосп ім. ХІХ партз'їзду реорганізований в АСК «Путь Свободи» 19.12.1990 року, який реорганізований в КСП «Путь Свободи» 16.12.1995 року, який реорганізовано в СВК «Шлях Волі» 31.03.2000 року і є правонаступником КСП «Путь Свободи».

У період з 01.01.1981 року по 31.12.1991 року позивач працювала дояркою в колгоспі ім. ХІХ партз'їзду, а потім у АСК «Путь Свободи», що фактично не заперечувалось сторонами по справі, а тому не підлягало доказуванню в суді першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КАС України (в редакції, що діяла на моменту розгляду справи).

Відповідно до записів трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_2 від 25.06.1984 року (відомості про роботу) ОСОБА_3 з 01.03.1979 року прийнята рядовою колгоспницею, з 01.01.1981 року по 31.03.2000 року працювала дояркою.

Так, записами книг обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу ім. ХІХ Партз'їзду, правонаступником якого є СВК «Шлях Волі», за 1979-2000 роки встановлено, що позивач у період з 01.03.1979 року по 31.03.2000 року працювала дояркою.

Згідно довідок СВК «Шлях Волі» від 18.04.2017 року позивач з 01.03.1979 року по 31.03.2000 року працювала дояркою в колгоспі ім. ХІХ Партз'їзду, обслуговувала фактично 25 голів корів при нормі 25 голів корів, тобто повністю виконувала норми обслуговування тварин.

Відповідно до довідки СВК «Шлях Волі» № 83 від 18.04.2017 року позивач згідно робочої книги № 2, сторінка 2, номер особового рахунку 804 перебувала у декретній відпустці з 15.06.1979 року по 04.07.1980 року по догляду за дитиною (протокол засідання правління № 14 від 15.06.1979 року колгоспу ім. ХІХ Партз'їзду).

Крім цього, на підставі архівного витягу № 49 від 13.06.2016 року з протоколу засідання правління колгоспу ім. ХІХ Партз'їзду від 07.07.1984 року № 13 встановлено, що позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною з 06.06.1984 року по 10.04.1985 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за віком, який підтверджується трудовою книжкою та іншими доказами.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Підпунктами 4, 23 частини 1 Хартії визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 встановлюють, що визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах здійснюється згідно з нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788.

Відповідно до п. «д» ст.13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

За статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв. Під час обчислення стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначено пунктом 20 Порядку № 637, яким передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Так, позивачем були надані довідки СВК «Шлях волі» від 18.04.2017 року на підставі яких встановлено, що позивач за період з 01.03.01979 року по 31.03.2000 року включно працювала в колгоспі ім. ХІХ Партз'їзду, який було реорганізовано в АСК «Путь Свободи», КСП «Путь Свободи», СВК «Шлях Волі» та обслуговувала встановлену норму голів корів.

У суді першої інстанції були допитані свідки, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтвердили, що у період з 01.03.1979 року по 31.12.1980 року працювали разом з позивачем доярками у спірний період, підтвердили наявність у позивача пільгового стажу та виконання нею встановлених норм обслуговування тварин у повному обсязі.

Що стосується доводів апелянта про звільнення останнього від сплати судового збору колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 за № 2147-VIII Пенсійний фонд України було виключено з переліку осіб на яких розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору.

Оскільки означена справа переглядається судом апеляційної інстанції після набрання законної сили законодавчим положенням щодо виключення Пенсійного фонду України з переліку осіб на яких розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення означених доводів апелянта.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до вимог ст.14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь - якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Вимогами статті 8 Конституції України, статті 8 КАС України та положеннями ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року визначається, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року.

«Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п. 50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд апеляційної інстанції, керуючись принципом верховенства права та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини погоджується із висновком суду першої інстанції щодо скасування рішення управління Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за віком та вважає, що вказане становило протиправне втручання у право мирно володіти майном, яке гарантоване статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було здійснено без забезпечення «справедливого балансу» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи, а на позивача який має право на виплату призначеної йому пенсії було покладено особистий та надмірний тягар, тому що пенсія є важливим джерелом його існування.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області - залишити без задоволення, а постанову Великолепетиського районного суду Херсонської області від 11 серпня 2017 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: К.В. Кравченко