Постанова № 72334532, 12.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/10773/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника апелянта Вербицького О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, ухвалену головуючим суддею Шульгач М.П. о 12:08:46 у м. Тернополі, у справі за адміністративним позовом Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна» про стягнення податкового боргу,

встановив:

Головне управління державної фіскальної служби у Тернопільській області (надалі - ГУ ДФС у Тернопільській області) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна» (надалі - ТзОВ «Аскор-Україна») про стягнення податкового боргу з платежу - адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 236 777,15 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, та за рахунок готівки, що належить ТзОВ «Аскор-Україна».

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволений.

ТзОВ «Аскор-Україна» оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи, з'ясовані неповно, висновки суду не відповідають встановленим обставинам та порушені норми матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції невірно визначено час узгодження податкового зобов'язання та не встановлено факту набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, не враховано, що підстав для стягнення коштів немає, оскільки податкове повідомлення - рішення на суму 236 777,15 грн. контролюючим органом не виносилось та не вручалось відповідачу, як цього вимагають норми ст.ст.42, 58 ПК України. Податкова вимога від 05.08.2015 року, винесена за наслідками розгляду адміністративного позову ДФС України до ТзОВ «Аскор-Україна» про стягнення фінансових санкцій у справі №2-а/1970/3484/12 ( судове рішення набрало законної сили 09.02.2015 року ), яка зазначена позивачем як підстава для стягнення, не може бути такою підставою, оскільки судове рішення, внаслідок якого вона винесена, скасоване у зв'язку з нововиявленими обставинами. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем пропущений строк звернення про стягнення боргу, визначений пунктом 102.4 ст.102 ПК України.

Просить скасувати постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акта перевірки САТ ДПС України № 188/21-1/24627614 від 12.07.2012 року, яким зафіксовано факт зберігання ТОВ «Аскор-Україна» алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, чим порушено вимоги ст. 11 закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», винесене рішення про застосування до товариства фінансових санкцій № 000197 від 17.08.2012 року у вигляді штрафу у розмірі 236777,15 грн.

Рішення про застосування фінансових санкцій № 000197 від 17.08.2012 року оскаржено відповідачем у судовому порядку. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.10.2012 року у справі № 2-а-1970/3158/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року, в позові ТзОВ «Аскор-Україна» до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової служби України в Тернопільській області, Департаменту контролю за виробництвом спирту, алкогольних напоїв в тютюнових виробів Державної податкової служби України про визнання нечинним та скасування акта перевірки від 12 липня 2012 року та визнання нечинним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 17 серпня 2012 року - відмовлено.

Постановою Тернопільського окружного адміністративого суду від 17.12.2013 року у справі № 2-а/1970/3484/12 адміністративний позов ДФС України до ТзОВ «Аскор-Україна» про стягнення фінансових санкцій задоволено: стягнуто з ТзОВ «Аскор-Україна» в доход держави фінансові санкції в розмірі 236777,15 грн. Ухвалою Львівською апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 року зазначена постанова суду залишена без змін.

Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області 05.08.2015 року надіслана ТзОВ «Аскор-Україна» податкова вимога про сплату 236777,15 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 року у справі №2-а/1970/3484/12, якою переглянуто судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року скасовано та відмовлено в позові ДФС України про стягнення фінансових санкцій з ТзОВ «Аскор-Україна» у вигляді штрафу в сумі 236 777, 15 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області 05.08.2015 року надіслана ТзОВ «Аскор-Україна» податкова вимога про сплату 236777,15 грн. штрафних (фінансових) санкцій, яка не оскаржена, тому з 05.08.2015 року податкове зобов'язання є узгодженим. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки відповідачем добровільно не сплачено узгоджене податкове зобов'язання, то такий податковий борг підлягає до стягнення у судовому порядку.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що зроблений без належного з'ясування обставин, що мають значення для даного спору і з порушенням норм матеріального права і зазначає наступне.

Виробництво, експорт, імпорт, оптова і роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом - сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами регулюється Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Частиною четвертою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

При цьому частиною п'ятою статті 17 зазначеного Закону передбачено, що в разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Приписами п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений аналізованою законодавчою нормою обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі, за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком стосується органів доходів і зборів України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З огляду на викладені законодавчі приписи апеляційний суд зазначає, що контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.

Приписи статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що податковим органом не виносилось податкове повідомлення - рішення, а лише рішення про застосування фінансових санкцій, що суперечить податковому законодавству, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для винесення податкової вимоги і , відповідно, для стягнення боргу, не було, отже, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням того, що постанова суду прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права, то така підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою слід відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна» задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №819/1399/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Т. В. Онишкевич Р. Б. Хобор Повне судове рішення складене 21.02.2018 року