Постанова № 72334463, 20.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/2083/17 Суддя першої інстанції: Заяць О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-поповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року (повний текст рішення виготовлено 27.12.2017 року) у справі за адміністративним позовом Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2017 року ВП № 54911600 у частині стягнення з Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн.; скасування постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в частині стягнений з Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн.; зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області здійснити нарахування виконавчого збору у виконавчому провадженні № 54911600 відповідно до п. 2 статті 27 Закону України ''Про виконавче провадження''.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідча, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2017 року на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області надійшов виконавчий лист № 2а/2570/40/2011, виданий 10.10.2017 року Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (з урахуванням пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати щодо коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу) нарахувати на користь ОСОБА_2 заробіток за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року (з урахуванням суми 615,00 грн., що була виплачена в листопаді 2010 року) та виплатити ОСОБА_2 за мінусом раніше виплаченого заробітку за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року.

17.10.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевським О.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 54911600.

Крім того, п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2017 року № ВП 54911600 стягнуто з божника виконачий збір у розмірі 12 800 грн. (а.с. 38).

Не погоджуючись з постановою в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку у державного виконавця були підстави для стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн., оскільки не можливо визначити суму, що фактично стягнута за рішенням суду, а отже рішення містить ознаки немайнового характеру і виконавчий збір стягується у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітних плат (3200*4=12 800 грн.).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідності до п. 1 ч. 1 статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 цього Закону за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частиною 5 визначено випадки, у яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, при відкритті виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти рішення про стягнення виконавчого збору, крім випадків, коли такий не підлягає стягненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч.1 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається що, виконавчим листом № 2а/2570/40/2011, виданим 10.10.2017 року Чернігівським окружним адміністративним судом було зобов'язано Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області нарахувати на користь ОСОБА_2 заробіток за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року (з урахуванням суми 615,00 грн., що була виплачена в листопаді 2010 року) та виплатити ОСОБА_2 за мінусом раніше виплаченого заробітку за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року. Рішенням суду не було визначено конкретну суму стягнення, тому виконачий збір стягується як за примусове виконання рішення немайнового характеру.

Посилання апелянта на ту обставину, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2017 року ВП № 54911600 у частині стягнення виконавчого збору підлягає скасуванню за формальними підставами, через порушення державним виконавцем строку винесення постанови про стягнення виконачого збору, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у даному випадку при відкритті виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний був прийняти рішення про стягнення виконавчого збору як це передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції що відповідач діяв в межах повноважень передбачених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2017 року ВП № 54911600 у частині стягнення з Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 287, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-поповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 20 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.