Постанова № 72334438, 20.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12948/16 Судді першої інстанції: Федорчук А.Б.

Качур І.А., Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач-1, КМ України), Міністерства оборони України (далі - Відповідач-2, Міноборони України) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправним рішення комісії Міноборони України про повернення документів, поданих для розгляду з призначення та виплати одноразової грошової допомоги, на доопрацювання;

- зобов'язати Відповідача-2 видати довідку про те, що поранення (каліцтво, контузія, травма) не пов'язана із вчиненням кримінального або адміністративного правопорушення та не є наслідком алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння - або підтвердити цей факт;

- зобов'язати Міноборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову допомогу згідно постанови КМ України від 25.12.2013 року №975.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2017 року позов задоволено частково:

- визнано неправомірними дії Міноборони України щодо повернення на доопрацювання заяви з доданими документами про призначення та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

- скасовано Протокол засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 13.05.2016 року № 34, затверджений 16.05.2016 року, в частині, а саме п. 80 про повернення документів ОСОБА_3 щодо призначення одноразової грошової допомоги на адресу Донецького обласного військового комісаріату;

- зобов'язано Міноборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, та додані до неї документи і прийняти відповідне рішення, яке передбачене ч. 2 п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено права Міноборони України повертати на доопрацювання подані особою для призначення одноразової грошової допомоги документи, у зв'язку з чим для поновного та всебічного захисту прав ОСОБА_3 необхідно скасувати викладене у протоколі комісії Відповідача-2 відповідне рішення. Крім того, суд зазначив, що оскільки покладення на Міноборони України обов'язку з призначення та виплати одноразової грошової допомоги у межах спірних правовідносин вважатиметься втручанням у дискреційні повноваження органу виконавчої влади, зважаючи на наявність у Позивача права на отримання такої допомоги, позовні вимоги в указаній частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Відповідача-2 прийняти одне з передбачених законодавством рішень за наслідками розгляду заяви Позивача.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зауважив, що підтверджена матеріалами справи відсутність у Галузевому державному архіві Міноборони України інформації щодо обставин отримання ОСОБА_3 поранень та контузії свідчить про неможливість її надання у зв'язку з ненадходженням таких документів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та, ухваливши нове рішення, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує на безпідставності прийняття судом заяви про уточнення позовних вимог після початку розгляду справи по суті, а також відсутності у матеріалах справи засвідчених суддею доказів. Крім того, наголошує на неврахуванні судом фактів, по-перше, звернення Позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги після спливу тримісячного строку з моменту звільнення зі служби, по-друге, відсутності доказів проходження Позивачем військової служби у Збройних Силах України та належності до громадянства України на час проходження служби у Демократичній Республіці Афганістан у 1966 - 1969 роках, по-третє, непоширення на Позивача дії положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», по-четверте, ненадання останнім документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а також не розгляду направлених Київським обласним військовим комісаріатом документів у встановленому порядку, чим виключається обов'язок Міноборони України призначити одноразову грошову допомогу, по-п'яте, встановлення розміру одноразової грошової допомоги у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не 150-кратного, по-шосте, неможливості встановлення зі змісту висновку Центральної військово-лікарської комісії Міноборони України причин виникнення поранення, контузії та захворювання.

У запереченні на апеляційну скаргу Позивач просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції вказав на безпідставність твердження Відповідача-2 про неможливість поширення на ОСОБА_3 положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, підкреслив, що всупереч доводів Апелянта, Позивач проходив військову службу у Чехословаччині, а не у Демократичній Республіці Афганістан. Наголосив, що вчинив всі можливі та необхідні дії з метою отримання довідки про обставини отримання поранення (контузії).

Протягом визначеного в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 року строку відзив на апеляційну скаргу Відповідачем-1 подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Позивач наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Представник Відповідача-1 підтримав викладені в апеляційній скарзі Відповідача-2 доводи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суд першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Позивач проходив військову службу у період з 20.10.1966 року по 20.05.1969 року, у тому числі у брав участь у бойових діях у складі військової частини польова пошта 63795 на території Чехословакії у період з 21.08.1968 року по 20.10.1968 року, що підтверджується копіями довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 18.01.2010 року №2/77620 (а.с. 10), довідки Костянтинівського об'єднаного міського військового комісаріату від 18.11.2009 року №1851 (а.с. 13), військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с. 7-8).

Зі змісту витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 08.08.2014 року №2265 вбачається, що поранення, контузія, захворювання - «Так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» (а.с. 12).

Згідно довідки МСЕК від 10.09.2014 року серії 10 ААВ №496336 ОСОБА_3 було встановлено ІII групу інвалідності з 10.09.2014 року довічно, у зв'язку захворюванням, пов'язаним з виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велися бойові дії (а.с. 14).

За наслідками розгляду заяви Позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги Донецький об'єднаний військовий комісаріат направив її разом з необхідним пакетом документів на адресу Міноборони України.

У липні 2016 року Донецький ОВК направив на адресу Позивача копію витягу з протоколу комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 13.05.2016 року №34 щодо розгляду документів стосовно можливої виплати одноразової грошової допомоги.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що за наслідками розгляду поданих документів Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийняла оформлене п. 80 протоколу від 13.05.2016 року №34 рішення про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчиненню нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (а.с. 13).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії Міноборони України щодо повернення на доопрацювання заяви з доданими до неї документами є неправомірними, а належним способом захисту прав Позивача з урахуванням дискреційних повноважень Відповідача-1є скасування оформленого пунктом 80 протоколу комісії Міноборони України рішення та зобов'язання Апелянта розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності і прийняти відповідне рішення, передбачене чинним законодавством.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Приписи ч. ч. 6, 8, 9 ст. 16-3 вказаного Закону визначають, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог даної статті Закону постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Так, в абз. 3 п. 2 даної постанови закріплено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Як було встановлено раніше, ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, було встановлено Позивачу 10.09.2014 року. Відтак, оскільки саме з датою встановлення особі інвалідності, пов'язаної з виконання обов'язків військової служби законодавство пов'язує виникнення в особи права на отримання одноразової грошової допомоги, до спірних правовідносин підлягає застосуванню нормативні акти, якими дане питання було врегульовано у вересні 2014 року.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Так, відповідно до п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Тобто, всупереч помилкових доводів Міноборони України, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 року у справі №21-446а14.

При цьому, наведені норми, з урахуванням приписів абз. 3 п. 2 постанови Уряду України від 25.12.2013 року №975 вказують на те, що у випадку встановлення права особи на отримання одноразової грошової допомоги її розмір визначається виходячи з норм, які діяли на момент встановлення інвалідності. Для осіб, яким було встановлено ІІІ групу інвалідності у 2014 році такий розмір складав 150-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб. З урахуванням наведеного посилання Апелянта на безпідставність вимоги Позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги саме у розмірі 150-прожиткового мінімуму, а не 70-кратного, є, на переконання судової колегії, необґрунтованим.

Згідно п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

При цьому, приписи п. 4.8. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530, визначають, якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Отже, вищевказаним Положенням №530 передбачено обов'язок уповноваженого органу щодо письмового повідомлення заявника у разі відсутності документу, необхідного для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних повідомлень уповноваженого органу Позивача про факт недостатності документів, доданих до заяви про виплату одноразової грошової допомоги.

Наведеним, на переконання суду апеляційної інстанції, спростовується Апелянта про те, що Позивачем до заяви про виплату йому одноразової грошової допомоги не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травами або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Крім того, судовою колегією враховується, що згідно п. 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Положення №402), причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Пунктом 21.5 вказаного Положення №402 передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

- «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії (п. «б»).

- «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення (п. «в»)».

Причинний зв'язок поранення та інвалідності Позивача, як вже було зазначено раніше, підтверджується поряд з іншим витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міноборони України від 08.08.2014 року №2265. При цьому, у вказаному протоколі не зафіксовано, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставним посилання Апелянта на те, що ОСОБА_3 не було подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Твердження Апелянта про порушення судом першої інстанції ч. 4 ст. 79 КАС України в частині незабезпечення повернення оригіналів письмових документів є безпідставним, оскільки, по-перше, останнім не зазначено, які саме оригінали документів були залучені судом, по-друге, матеріали справи не містять як оригіналів документів, так і доказів відмови у їх поверненні стороні.

Посилання Відповідача-2 на безпідставність прийняття судом першої інстанції заяви про уточнення позовних вимог після початку розгляду справи по суті судового колегією оцінюється критично, оскільки заява про уточнення позовних вимог була подана Позивачем 14.03.2017 року (а.с. 53), отримана представником Міноборони України 26.04.2017 року (а.с. 53, зворотній бік), а розгляд справи по суті розпочато 02.08.2017 року, про що Окружним адміністративним судом м. Києва постановлено протокольну ухвалу (а.с. 76-77).

Доводи Апелянта про неврахування судом першої інстанції того, що виплата спірної допомоги не відноситься до компетенції Міноборони України у зв'язку з тим, що Позивач не проходив службу у Збройних Силах України, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що законодавством передбачено прирівнення соціального захисту військовослужбовців військових формувань колишнього СРСР до військовослужбовців Збройних Сил України.

Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міноборони України приймати рішення про виплату одноразової грошової допомоги Позивача у зв'язку із встановленням останньому IІI групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, не велись бойові дії.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.09.2016 року у справі № К/800/12297/16.

Твердження Апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів належності Позивача до громадянства України на час проходження служби у Демократичній Республіці Афганістан судовою колегією відхиляються за безпідставністю, оскільки, по-перше, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 проходив службу, зокрема, у Чехословаччині, де й отримав поранення, контузію, захворювання, по-друге, станом на 1966-1969 рік Позивач, будучи громадянином СРСР не міг мати громадянства України.

Приписами п. 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (п.14 Порядку № 975).

Наказом Міністра оборони України № 168 від 12.04.2007 року «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» призначено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До повноважень голови вказаної Комісії, зокрема, віднесено підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

Тобто, зазначеним наказом Міністра оборони України створено відповідну комісію, яка має здійснювати підготовку пропозицій та подавати їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

При цьому, саме за результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, заява Позивача по виплату одноразової грошової допомоги Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат не була розглянута, відповідно пропозиції Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги або відмову в її призначенні не надавалося.

Таким чином, оскільки заява Позивача Відповідачем-2 не розглянута по суті і не було прийнято уповноваженою особою відповідного рішення, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про протиправність рішення Міноборони України, викладеного у п. 80 протоколу засідання комісії від 13.05.2016 року №34, та наявності правових підстав для його скасування з метою повного та всебічного захисту прав і свобод особи.

Що стосується вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача-2 здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у її задоволенні, оскільки суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання та втручатися в дискреційні повноваження Міноборони України

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного захисту прав, свобод та інтересів Позивача, необхідно було вийти за межі позовних вимог і зобов'язати Міноборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та додані до неї документи і прийняти відповідне рішення, яке передбачене ч. 2 п. 13 Порядку № 975.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 20» лютого 2018 року.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.