Постанова № 72334434, 20.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/755/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта Лешик І.П.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Державної архітектурно - будівельної інспекції України на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року (ухвалене головуючим - суддею Карбовнік І.М. о 15 год 58 хв у м. Миколаєві) у справі № 447/805/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департементу державної архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Горох Н.В. № 18/50-ф/пз від 15.03.2017.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що твердження відповідача про те, що його земельна ділянка знаходиться у межах пам'ятки археології безпідставні, оскільки в оскаржуваній постанові відповідач не покликався на жодні документи у розумінні Закону, які свідчать про зареєстроване право на земельну ділянку під названий об'єкт культурної спадщини, її кадастровий номер, межі на місцевості або рішення уповноваженого органу про відведення земельної ділянки під цей об'єкт з визначеними і встановленими межами на місцевості.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 11.12.2017 адміністративний позов задоволено. Постанову по справі про адміністративне правопорушення № 18/50-ф/пз від 15.03.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 11900,00 грн. - скасовано.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржила Державна архітектурно - будівельна інспекція України, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що розглянув справу за участі неналежного відповідача - Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, оскільки таке утворено та діє як структурний підрозділ апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ), не є юридичною особою, не має рахунків у банку - не має достатньої адміністративно процесуальної правосуб'єктності. Крім того зазначає що, оскільки будівельні роботи є незавершеними, та тривають позивач - в силу вимог Закону України «Про архітектурну діяльність» та "»Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 903 від 11.07.2007 повинен забезпечувати ведення технічного нагляду на об'єкті будівництва з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач та його представник заперечили щодо задоволення та надали пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що відносно позивача 15.03.2017 винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 96 Кодексу про адміністративні правопорушення України у вигляді штрафу в розмірі 11900,00 грн.

Оскаржувану постанову обґрунтовано тим, що у 2016 році на власній земельній ділянці, кадастровий НОМЕР_1, що у с. Стільсько Миколаївського району Львівської області, без розробленої та затвердженої проектної документації і дозволу на виконання будівельних робіт розпочав будівництво штучної водойми (ставу)- об'єкта будівництва, що відноситься до V категорії складності, чим порушив вимоги:

- ст. 7, ч. 1 ст. 9, абз. 3, 4 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність»,

- п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»,

- абз.4 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ № 466 від 13.04.2011,

-абз. 4 п.п. 4 п. 6 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорії складності, затвердженого постановою КМУ № 557 від 27.04.2011.

Вважаючи таку постанову протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не навів суду переконливих доказів про відповідність постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 обставинам справи.

Проаналізувавши матеріали справи та законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Згідно з ч. 3 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 4 КАС України визначено, що відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Стаття 6 останнього Закону визначає органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю.

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується КМУ (частини 1, 3).

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності полягає, зокрема, у державному архітектурно-будівельному контролі, який згідно з абзацом 5 п.1 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 № 553 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) здійснюється ДАБІ.

У відповідності до змісту п. 3 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону № 208/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначених Законом № 3038-VI, мають право від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду - головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Відповідно до «Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України», затвердженого постановою КМУ від 09.07.2014 № 294 (в редакції, чинній на час пред'явлення позову та розгляду справи в суді першої інстанції; далі - Положення № 294) ДАБІ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (далі - Віце-прем'єр-міністра України) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (п. 1)

Пунктом 7 Положення № 294 визначено, що ДАБІ здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Як вказано у п. 14 цього ж Положення гранична чисельність державних службовців та працівників ДАБІ затверджується КМУ. Структуру апарату ДАБІ затверджує її голова за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України. Штатний розпис, кошторис апарату ДАБІ затверджує її голова за погодженням з Міністерством фінансів України. ДАБІ є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Відповідно до п. 1 Положення про департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, затвердженого наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 229 від 12.10.2015, департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській є територіальним органом - структурним підрозділом апарату Державної архітектурно - будівельної інспекції України.

Підпунктом 18 пункту 6 вказаного Положення встановлено, що департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області для виконання покладених на нього завдань має право здійснювати представництво інтересів Державної архітектурно-будівельної інспекції України в судах відповідно до наданих повноважень, які визначаються в довіреності.

Позивач звернувся до суду з цим позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, хоча відповідати за позовом могли б ДАБІ чи Інспектор, однак такі не були залучені до участі у справі як другі відповідачі.

Статтею 48 КАС України встановлено підстави та порядок заміни неналежної сторони.

Відповідно до частин 1 і 4 цієї статті суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

За змістом цих процесуальних норм допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції, а КАС УКраїни не передбачено заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції.

Відтак, у разі встановлення таким судом, що відповідачем у справі є особа, яка не повинна відповідати за заявленим до неї позовом, то такий (позов) повинен бути залишений без задоволення.

Керуючись наведеним вище суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта з приводу відсутності в Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області адміністративно-процесуальної дієздатності, а відтак відсутності правових підстав для задоволення позову.

Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що вказане вище не позбавляє його права повторно звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів у встановлений законом спосіб та до належного відповідача.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для

справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було частково неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно - будівельної інспекції України задовольнити, а постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року у справі № 447/805/17 скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Р. М. Гулид В. З. Улицький