Постанова № 72334431, 20.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: № 810/1058/17 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року (прийнятої у відкритому судовому засіданні)

у справі №810/1058/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнівест Препрес»

до відповідача Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представника відповідача Брагіна І.І.

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнівест Препрес» звернулось до суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0000621405, 0000611405, 0000641405, 0000631405 від 30.09.2016.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Юнівест Препрес», послалась на те, що прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки оскаржувані рішення винесені податковим органом на підставі непідтверджених відомостей акту перевірки про нереальний характер господарських операцій, вчинених позивачем з його контрагентами. Та зазначило, що товариство має належним чином оформлені фінансово-бухгалтерські документи, які спростовують висновки податкового органу про нереальний характер проведених операцій метою яких, начебто, було отримання податкових пільг та преференцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року позов задоволено повністю. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №№0000621405, 0000611405, 0000641405, 0000631405 від 30.09.2016.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги ТОВ «Юнівест Препрес» щодо скасування податкових повідомлень рішень, оскільки відповідач діяв в межах та у спосіб передбачений законодавством. Вказане твердження аргументоване окремими недоліками, які мають бухгалтерські документи ТОВ "Юнівест Препрес" та претензіями податкового органу до порядку здійснення господарської діяльності контрагентами позивача. Крім того, представлені позивачем документи на думку відповідача не були достатніми та переконливими для перевіряючи податкового органу, яким було зазначено про необхідність надання інших документів без конкретизації, які б підтверджували факт виконання укладених угод.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивачем не надано.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції з 26.07.2016 по 03.08.2016 Києво - Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ОДПІ ГУ ДФС Київської області) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юнівест Препрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Рекламна група "НБС" за період з 01.05.2015 по 31.07.2015; ТОВ "Графсервіс" за період з 01.04.2015 по 31.05.2015; ТОВ "Академмістечко" за період з 01.04.2015 по 30.06.2015; ТОВ "Модус ЛТД" за період з 01.05.2015 по 31.05.2015; ТОВ "Рив'єра APT" за період з 01.05.2015 по 31.05.2015; ТОВ "Уніпринт" з 01.03.2015 по 30.04.2015; ТОВ "ОТС-Україна" з 01.03.2015 по 31.03.2015; ТОВ "Техно-маркет" з 01.04.2015 по 30.04.2015.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 10.08.2016 №41/10-13-14-01/33534821, яким встановлені порушення позивачем вимог:

- п. 138.5-1, п.п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвели до заниження податок на прибуток підприємства за 2015 рік на суму 408972 грн. та завищенню від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 477 703 грн.;

- п. 198.1,-198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на 477 183 грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ ряд.24 Декларації за липень 2015 року на 72 771 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2016:

- №0000621405 яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 408 972 грн.,

- №0000611405 яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 477 703 грн.,

- №0000641405 яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 238 592 грн.,

- №0000631405, якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість72 771 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, про неправомірність дій відповідача та зобов'язання скасувати прийняті податкові повідомлення рішення.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Нормами частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Іншими словами платник податку не повинен для підтвердження реальності господарської операції надавати інші, часом вигадані або надумані фіскальним органом документи, якщо такі документи не передбачені діючим законом.

Як вбачається з матеріалів справи та акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки, між ТОВ «Юнівест Препрес» та ТОВ «Рекламна група «НБС» було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей. На підтвердження виконання умов якого не були надані: письмово укладений договір поставки ТМЦ, який би свідчив про наміри позивача на отримання товару; не встановлено обсяг поставки; не представлені товарно-транспортні накладні та довіреності на одержання товару.

На підтвердження реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Рекламна група «НБС» за період з 01.05.15 по 31.07.15 до суду були надані копії наступних документів: технічні вимоги до файлів на фрезеровку і порізку; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); видаткових накладних; податкових накладних; актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (передача на обробку); платіжних доручень; відомостей оприбуткування матеріалів; актів списання прямих/непрямих матеріалів; відомостей витрат матеріалів; відомостей витрат запасів; відомостей руху напівфабрикатів; банківської виписки; відомостей списання послуг; довідки про наявність штатних співробітників-водіїв автомобілів ТОВ "Юнівест Препрес"; транспортної здачі на отримання ТМЦ; транспортної здачі на доставку (повернення) ТМЦ; актів приймання-передачі ТМЦ.

Також 03.05.2013 між позивачем та ТОВ «Графсервіс» було укладено договір оперативного лізингу №021/13, відповідно до умов якого ТОВ «Граф сервіс» передало належне йому на праві власності майно у строкове і платне користування для виготовлення продукції. Крім того, між вказаними підприємствами було укладено договір купівлі - продажу №1/14ГС від 01.04.2015 та договір підряду № 10/14ГС від 03.11.2014, згідно з яким ТОВ «Графсервіс» на умовах повної попередньої оплати зобов'язалося виготовляти на замовлення позивача поліграфічну продукцію; технічні характеристики продукції.

На підтвердження реальності проведених операцій позивачем було надано до суду копії: актів надання послуг (виконаних робіт); платіжних доручень про оплату робіт (послуг), актів приймання-передачі об'єкту лізингу, актів узгодження кількості показників порізки матеріалів на обладнанні "Цифровий ріжучий плотер ZUND"; витягу з реєстру отриманих податкових накладних; договору купівлі - продажу №1/14ГС від 01.04.2015; актів приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів; договору підряду № 10/14ГС від 03.11.2014; відомостей по рахунку 6311 з ТОВ "Графсервіс" рух активів; банківських виписок.

Крім того 01 березня 2015 року позивачем було укладено договір технічного обслуговування №05-0302 з ТОВ "Уніпринт".

На підтвердження виконання укладеного договору до суду надані копії наступних документів: актів здачі-приймання виконаних робіт; видаткових та податкових накладних; платіжних доручень.; договір технічного обслуговування від 01.03.2015 № 05-0302; наряду на виконання робіт; договору поставки №010414-1; товаротранспортної накладної; відомостей оприбуткування матеріалів; відомостей витрат матеріалів; актів списання прямих/ непрямих матеріалів; відомостей (картки) по рахунку 6311.

Господарські взаємовідносини між ТОВ «Юнівест Препрес» з ТОВ «Рив'єра Арт» підтверджуються попередньою картою витрат матеріалів від 24.04.2015; подорожнім листом №РА-28 вантажного автомобіля від 23.04.2015; наказом №16/04-РА від 22.04.2015р. про відрядження особи; довідкою від ТОВ "Рив'єра Арт" про оренду транспортного засобу; актами надання послуг; платіжними дорученнями; відомостями списання робіт послуг від 18.05.2015 по рахунку 6311; фотозвітом виконаних робіт; випискою з банку про рух коштів позивача; податковими накладними; кошторисом.

Також 08 серпня 2014 року між позивачем та ТОВ "ЛПС" було укладено договір поставки №19/08.14, згідно умов якого ТОВ "ЛПС" зобов`язалося поставити та передати у власність позивачу товари для поліграфії кредит з відстрочкою платежу.

Свідченням реального характеру господарських відносин у даному випадку стали: платіжні доручення; видаткові та податкові накладні; товаро-транспортні накладні; відомості оприбуткування запасів ТМЦ; акти списання прямих/непрямих матеріалів; акти наданих послуг (виконаних робіт); відомості витрат матеріалів; акт виконаних робіт по операціям флатовок.

Крім того, 01 листопада 2013 року між ТОВ «Юнівест Препрес» та ТОВ «Академмістечко» було укладено договір суборенди приміщення №01113/1 01.11.13, на виконання умов якого позивачем надані: акти приймання - передачі нежитлових приміщень; договір оренди приміщення № А 010111/2 від 15.2011, укладеного між ЗАТ "Форум Автосервіс" та ТОВ "Академмістечко"; акт прийому-передачі нежилого приміщення від 15.02.2011 загальною площею 1366,45 кв. м.; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжні доручення; договір суборенди від 01.11.2013 №01113/1.

Також між позивачем та ТОВ ОТС -Україна» було укладено договір поставки товарів (стрічка двостороння тканина).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем були надані рахунки, товарно-транспортні та видаткові накладні, суми по яких були включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкові накладні, суми ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту ТОВ «Юнівест Препрес» з відповідний період.

Крім того між позивачем та ТОВ «Техно маркет» було укладено договір поставки товарів (наклейка, блок управління, чорний датчик, виносна індикація тривоги) та договір надання послуг (установка захисту та стелажах) від 23.05.2014 №М-369.

На підтвердження реальності виконання умов зазначених договорів ТОВ «Юнівест Препрес» було надано товарно-транспортні та видаткові накладні, суми по яких були включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкові накладні , суми ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту позивача за відповідний період.

Також між позивачем та ТОВ «Модус ЛТД» були укладені договори купівлі-продажу товарів (тримач (скоба) з підготовкою до продажу, тканина банерна з підготовкою до продажу, профіль кут з підготовкою до продажу, пластик) на умовах товарного кредиту від 07.04.2015 №12К та від 20.05.2015 №87К.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, позивачем було надано видаткові накладні, суми по яким включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкові накладні, суми ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту позивача за відповідний період, а також надано товарно-транспортні накладні.

На підставі доказів, що містяться у матеріалах справи: договори, акти виконаних робіт/наданих послуг, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, кошториси робіт, акти оприбуткування та списання матеріальних цінностей; відомості про рух активів платника податків; документів про загальновиробничі витрати, відомості ресурсів, акти приймання-передачі ТМЦ; накази про відрядження, рахунки-фактури, податкової звітності та ін., оцінка яким судом надана з дотриманням положень статті 86 КАСУ, суд приходить до висновку про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності та трудових ресурсів для укладення спірних угод.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Зазначене узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як не доведено і правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 було відкладено розгляд справи та зобов'язано Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області надати суду документи у підтвердження безтоварності проведених позивачем операцій, проте відповідачем вимоги ухвали виконано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №№0000621405, 0000611405, 0000641405, 0000631405 від 30.09.2016.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не погоджуючись з висновками акту перевірки та з метою досудового врегулювання спору ТОВ «Юнівест Препрес» звернулось до Державної фіскальної служби України вх.№352/6 від 06.01.2017 з вимогою скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №№0000621405, 0000611405, 0000641405, 0000631405 від 30.09.2016.

За результатом розгляду скарги позивача та відповідного адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України було прийнято рішення №4322/6/99-99-11-02-25 від 02.03.2017, яким Державна фіскальна служба України скасувала податкові повідомлення-рішення №№0000621405, 0000611405, 0000641405, 0000631405 від 30.09.2016 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ «Модус ЛТД», ТОВ «ОТС-Україна», ТОВ «Техно маркет» та у відповідній частині штрафні санкції з вказаних податків та у зазначеній частині рішення про результати розгляду первинної скарги і у частині донарахувань з податку на прибуток по операціях за 2015 рік, щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь ТОВ «Рекламна група «НБС», ТОВ «Граф сервіс», ТОВ «Академмістечко», ТОВ «Рів'єра АРТ» , ТОВ «ЛПС», ТОВ «Уніпринт» та не встановлення дебіторської заборгованості і у відповідній частині рішення про результати розгляду первинної скарги, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги - залишено без змін.

Так ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 було зобов'язано відповідача надати письмову відповідь чи приймались фіскальним органом податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду Державною фіскальною службою України скарги ТОВ «Юнівест Препрес» вх.№352/6 від 06.01.2017, яким ДФС частково скасувала податкові повідомлення-рішення №№0000621405, 0000611405, 0000641405, 0000631405 від 30.09.2016.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача було надано письмові пояснення, в яких зазначено, що згідно службової записки начальника відділу аудиту платників території обслуговування Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області встановлено, що Державною фіскальною службою України не виносились нові податкові повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги ТОВ «Юнівест Препрес» вх.№352/6 від 06.01.2017 на податкові повідомлення рішення №№0000621405, 0000611405, 0000641405, 0000631405 від 30.09.2016.

Враховуючи вищезазначені обставини та з метою повною захисту прав позивача колегія суддів дійшла висновку про правомірність повного скасування податкових повідомлень-рішень №0000621405, 0000611405, 0000641405, 0000631405 від 30.09.2016.

З огляду на зазначене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнівест Препрес».

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 20 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Ісаєнко Ю.А.