Постанова № 72334423, 20.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: № 760/18634/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Кушнір С.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В. ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року

у справі №760/18634/16-а

за позовом ОСОБА_2

до відповідача 1. Міністерства внутрішніх справ України

2.Головного управління Національної поліції у м. Києві,

3. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

за участю представника позивача - ОСОБА_3

та представника Головного управління Національної поліції у м. Києві та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - Ковальчука І.В.

та представника Міністерства внутрішніх справ України Шопіна Ю.О.

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, у зв'язку з встановленням інвалідності 3 групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та виплатити призначену одноразову грошову допомогу через Головне управління МВС України в м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що у після звільнення зі служби з органів внутрішніх справ, у нього було виявлено ряд захворювань, та визначено, що причини захворювань: пов'язане з захистом Батьківщини та пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У жовті 2015 року позивачу була встановлена IIІ групи інвалідності.

У зв'язку з встановленням інвалідності ОСОБА_2 звернувся з вимогою про виплату одноразової грошової допомоги, проте така йому виплачена не була.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву та додані документи ОСОБА_2 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні). В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію», а суд першої інстанцій в свою чергу безпідставно зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення, оскільки на думку позивача лист Департаменту фінансово-облікової політики МВС України про повернення матеріалів на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, у зв'язку з невідповідністю чинному законодавству і є відмовою у такому призначенні.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представники відповідачів в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечували та просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ в Управлінні МВС України на південно-західній залізниці.

07 вересня 2015 року відповідно до наказу № 81 о/с позивач був звільнений у запас з органів внутрішніх справ за п. 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 128 від 18.06.2015 у позивача виявлено ряд захворювань. Так в зазначеному свідоцтві встановлено: діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) визначено причини захворювань: пов'язане з захистом Батьківщини та пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.54).

Водночас відповідно до виписки з Акту огляду медико-соціальної експертної комісії 27.10.2015 ОСОБА_2 встановлено 3 групу інвалідності з 12.10.2015, причина інвалідності - захворювання пов'язане з захистом Батьківщини (а.с.112-113).

В подальшому Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві було складено висновок про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію».

Листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 19.08.2016 було повернуто матеріали на призначення одноразової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю чинному законодавству. В листі зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.10. 2015у №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850), в якому передбачено виплату одноразової грошової допомоги в разі встановлення захворювань із проходженням служби в органах внутрішніх справ чи поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяних працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків. Формулювання причин інвалідності від захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, як підстава для виплати одноразової грошової допомоги, не передбачено.

23 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

Однак листом від 29.11.2016 заступник голови ліквідаційної комісії Головне управління МВС України в місті Києві повідомив позивачу, що матеріали на виплату одноразової допомоги повернуті МВС України, у зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства.

В зв'язку з чим, позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, оскільки фактично відповідачем не було прийнято жодного рішення (відмова або задоволення) по заяві позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, та обґрунтовано зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та прийняте відповідне вмотивоване рішення про призначення такої допомоги або відмову у її призначенні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, які визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (п.1 Порядку).

Згідно п.2 цього Порядку днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Наведеним Порядком №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи.

Пунктами 7-9 вказаного Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством встановлено чіткий механізм дій, що передують виплаті одноразової грошової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ні Міністерством внутрішніх справи ні Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві не приймалось рішення про призначення або відмову в призначенні грошової допомоги позивачу.

Разом з цим, ОСОБА_2 після встановлення йому ІІІ групи інвалідності було подано відповідні документи, передбачені Порядком.

Тобто, позивачем було дотримано законодавчо встановлений порядок подання відповідних документів для виплати йому одноразової грошової допомоги.

Водночас, відповідачем не було розглянуто заяву (рапорт) позивача у відповідності до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850, а саме, у місячний строк керівником органу внутрішніх справ не було прийнято відповідного рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги або про відмову в призначенні грошової допомоги .

Натомість, відповідачем направлено на адресу позивача лист від 29 листопада 2016 року №Д-377/125/30/01-2016, в якому фактично наведені положення нормативно-правових актів та зазначено про неможливість виплати одноразової грошової допомоги, оскільки матеріали на виплату позивачу грошової допомоги які були направлені в МВС повернуті без права на виплату, у зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та поновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву та додані документи ОСОБА_2 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні).

Крім того колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо передчасності вимог позивача про визнання протиправною відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки такої відмови з боку відповідача не було. При цьому, повноваження з вирішення питання щодо призначення допомоги є дискреційними та належать до виключної компетенції відповідача МВС України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ту обставину, що лист відповідача фактично є відмовою у призначені йому одноразової грошової допомоги, а тому на думку позивача належним способом захисту буде саме визнання її неправомірною та призначення й виплата йому одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції №850 чітко встановлено, що суб'єкт владних повноважень приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги. В свою чергу інші форми - лист, повідомлення тощо не є належним та мотивованим рішенням відповідача.

Інші доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 20 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Сорочко Є.О.