Постанова № 72334267, 19.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/210/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Довгополова О.М.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13.12.2017 року про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (головуючий суддя Стрепко Н.Л.) ухвалена у відкритому судовому засіданні в м. Львів о 17 год. 22 хв. у справі №463/4924/14-а 8-а/463/1/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова третя особа ВАТ «Львівський завод комунального устаткування» про визнання нечинним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17.10.2017 року звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Личаківського районного суду від 09.10.2014 року по справі 463/4924/14-а, яку скасувати повністю, зобов'язати відповідача виплатити йому недоотриману пенсію з 01.09.2015 року, стягнути з відповідача та представника третьої особи на його користь моральні і матеріальні збитки у розмірі 88699,96 гривень, надати йому статус потерпілого, слухати справу із залученням свідків.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13.12.2017 року заяву залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив з того, що обставини на які заявник посилається у своїй заяві, як на нововиявлені, на переконання суду такими не являються, оскільки як вбачається з матеріалів адміністративної справи, наказом від 19 жовтня 1992 року № 227 створено атестаційну комісію по атестації робочих місць на Львівському заводі комунального устаткування, такий наказ під час судового розгляду в матеріалах справ був відсутнім, проте результати роботи вказаної комісії затверджені наказом від лютого 1995 року № 28 (том 1 а.с. 38), який був предметом розгляду судом першої інстанції під час судового розгляду.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права, а саме при ухвалені рішень в даній справі судами не було враховано наказу третьої особи про створення атестаційної комісії, яка почала свою роботу по атестації робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з 20 липня 1994 року. Такий наказ відсутній в матеріалах справи, а про його існування позивач довідався при вивченні постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442. Вважає, що в матеріалах справи наявні всі документи, що підтверджуються право позивача на отримання пенсії на пільгових умовах. Вважає, що судом під час розгляду справи не було враховано наданих ним копій документів, що підтверджують наявність трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.

Заявник ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу в судовому засіданні, просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу скасувати.

Відповідач в судове засідання не з'явився явку уповноваженого представника не забезпечив.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник третьої особи проти апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постановою Личаківського районного суду м. Львова від 24.07.2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на призначення пільгової пенсії згідно Списку № 2 та зобов'язано Управління ПФ України у Франківському районі м. Львова призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до списку № 2 від 25.05.2011р.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 року постанову Личаківського районного суду м. Львова від 24.07.2012 року скасовано, адміністративний позов задоволено, визнано не чинним та скасовано рішення комісії по призначенню пенсії управління ПФ України в Франківському районі м. Львова № 15369/03-20 від 26.08.2011р. та зобов'язано відповідача призначити та нарахувати на користь позивача пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 25.05.2011 року.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.09.2014 року постанову Личаківського районного суду м. Львова від 24.07.2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 09.10.2014 року, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, третя особа Відкрите акціонерне товариство «Львівський завод комунального устаткування» про визнання нечинним та скасування рішення комісії по призначенню пенсії Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова № 15369/03-20 від 26.08.2011р., зобов'язання призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 25.05.2011р.

Суд встановив, що згідно уточнюючої довідки (а.с.41), за період роботи з 01.06.1983р. по 03.10.1997р. позивач обіймав посаду слюсаря-ремонтника-електромонтера, тоді як наказом № 28 від 22.02.1995р. (а.с.38), за списком № 2 затверджено посаду слюсаря-ремонтника/електромонтера/ливарного виробництва. Виходячи зі змісту пояснень третьої особи, атестація робочого місця позивача на підприємстві не проводилась, і таким чином, пільговий стаж позивача, з 21.08.1992р. слід вважати не підтвердженим.

24 грудня 2015 року позивач звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Личаківського районного суду міста Львова від 9 жовтня 2014 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24.03.2016 року заяву за нововиявлеини обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 року повернуто апеляційну скаргу на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 24.03.2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23.11.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у цій справі залишено без змін, постанову Личаківського районного суду міста Львова від 9 жовтня 2014 року та ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 24 березня 2016 року в цій справі залишено без змін з підстав, що вони не переглядались в апеляційному порядку.

За приписами частини 2 статті 245 КАС України (чинної на час вирішення справи в суді першої інстанції) підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Пунктами 4, 5 частини 2 статті 248 КАС України (чинної на час вирішення справи в суді першої інстанції) встановлено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи, а також обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.

Такі юридичні факти характеризуються тим, що вони одночасно повинні бути передбачені нормами права, спричиняють виникнення, зміну або припинення правовідносин, мають істотне значення для вирішення справи, тобто, такі фактичні дані, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення, існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, не могли бути відомі ані особі, яка заявила про це, ані суду, в провадженні якого перебувала справа.

Отже, судова постанова або ухвала підлягають перегляду за нововиявленими обставинами в тих виключних випадках, коли у справі, вирішеній судом, з'ясовуються такі нові обставини, які існували в об'єктивній дійсності на момент вирішення судом спірного правовідношення, але не були і не могли бути відомі зацікавленому учаснику та суду, незважаючи на виконання останнім вимог процесуального закону щодо встановлення взаємних прав та обов'язків сторін. Підставою для перегляду судових постанов та ухвал за нововиявленими обставинами може бути тільки відкриття таких невідомих раніше обставин, які, якщо вони були б відомі суду під час вирішення справи, суттєво вплинули б на висновки суду щодо прав та обов'язків осіб, які беруть участь у процесі. При цьому мова йде про нові обставини, факти, а не нові докази встановлених раніше або не врахованих судом обставин.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. (Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22.05.2015 року «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами»).

Як вбачається із заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник нововиявленими обставинами вважає те, що станом на момент прийняття рішення не було відомо про існування наказу №227 від 19.10.1992 року Львівського заводу комунального устаткування щодо створення атестаційної комісії по атестації робочих місць.

Однак як вірно зазначив суд першої інстанції судами врахований наказ №28 від лютого 1995 року та інші додані заявником докази та згідно уточнюючої довідки (а.с.41), за період роботи з 01.06.1983 року по 03.10.1997 року, що позивач обіймав посаду слюсаря-ремонтника-електромонтера, тоді як наказом № 28 від 22.02.1995 року (а.с.38), за списком № 2 затверджено посаду слюсаря-ремонтника/електромонтера/ливарного виробництві і таким чином, пільговий стаж позивача, з 21.08.1992 року не підтверджений.

Згідно пункту 2 частини 4 статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Також, суд відхиляє посилання заявника, як на нововиявлені обставини, положення нормативного акту, зокрема пунктів 1, 2, 4, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, оскільки положення нормативних актів не можуть слугувати нововиявленими обставинами, так як не є юридичними фактами чи фактичними обставинами, які мають істотне значення для вирішення справи по суті.

Вищевказаним нормативним актом суд керувався при вирішенні спору, тому суд, вважає, що правильність та відповідність застосування судом законодавства щодо доказів у справі не є підставою для скасування постанови, як за нововиявленими обставинами і на думку суду буде переоцінкою нових доказів у справі.

Колегія суддів вважає, що підстав для скасування постанови Личаківського районного суду м. Львова від 09.10.2014 року за нововиявленими обставинами не має.

Згідно частини 6 статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. А тому вимоги заявника щодо зобов'язання відповідача виплатити йому недоотриману пенсію з 01.09.2015 року, стягнути з відповідача та представника третьої особи на його користь моральні і матеріальні збитки у розмірі 88699,96 гривень є такими, що не були заявлені при первинному розгляді справи та не підлягають розгляду апеляційним судом.

Щодо вимоги про надання статусу потерпілого такий статус особи не передбачений в Кодексі адміністративного судочинства, а наявний в статті 55 Кримінального процесуального кодексу України та встановлює, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними, ухвала суду першої інстанції є законною і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Подане клопотання скаржника про компенсацію судових витрат не підлягає до задоволення, оскільки розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329, 361, 368, 369 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13.12.2017 року у справі №463/4924/14-а 8-а/463/1/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

О.М. Довгополов

Повний текст постанови складено 20.02.2018 року