Ухвала суду № 72334172, 19.02.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/7383/17

пр.№ 4-с/336/10/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

19 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Суркової В.П.,

при секретарі Прохоровій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Родовіт Банк» (надалі – ПАТ «ОСОБА_1) звернулося до суду із скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2

В обґрунтування скарги зазначено, що 20 12.2011 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення у справі за позовом АТ «Родовіт Банк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, яким задоволено позовні вимоги Банку.

08.06.2012 року був виданий виконавчий лист, на підставі якого ОСОБА_1 звернувся до відділу з примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження.

04.12.2017 року банк отримав постанову про повернення виконавчого документа через відсутність майна та коштів, на які можливо звернути стягнення.

Представник заявника вважає, що державний виконавець не здійснив всіх необхідних дій для виконання зазначеного рішення, зокрема не було подано подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, а також не було вчинено інших дій, передбачених законом.

Посилаючись на ці обставини, просив суд визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 34268414 від 28.11.2017 року.

Представник заявника у судове засідання не з’явився, від нього надійшло клопотання про розгляд скарги за його відсутності.

Суд вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю представника заявника.

В судовому засіданні державний виконавець Іваниця О.О. заперечувала проти задоволення скарги, зазначила, що державний виконавець діяв в межах і у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Тому у задоволенні скарги просила відмовити.

Заслухавши пояснення державного виконавця, з’ясувавши обставини справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.08.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження ВП № 34268414 з виконання виконавчого листа, виданого 08.06.2012 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Родовіт Банк» заборгованості за кредитним договором № 34/ІК-001.08.1 від 23.04.2008 року, яка виникла станом на 26.10.2011 року в розмірі 13 607 984,01 грн., з них: 1 860 185,27 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 124 643,20 грн. – прострочена заборгованість за процентами, 11 623 155,53 грн. – пеня та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 856,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,48 грн.

Боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення (а.с. 13-14).

ПАТ «Родовіт Банк» до своєї заяви про відкриття виконавчого провадження додав копію договору іпотеки від 23.04.2008 року, предметом якого є об’єкт інвестування, а саме вбудоване нежиле приміщення (підвал 9-типоверхової секції) загальною площею 130 кв.м. в житловому будинку № 26а по вул. Волгоградській в м. Запоріжжі, яке стане власністю іпотекодавця в майбутньому на підставі договору № 1 про участь у фонді фінансування будівництва виду А від 23.04.2008 року, укладеного між іпотекодавцем та відкритим акціонерним товариством «Родовіт Банк», яке є боржником по відношенню до іпотекодавця (а.с. 42-47).

31.01.2013 року державний виконавець з метою встановлення зареєстрованого за боржником майна направив запити до управління Держкомзему у м. Запоріжжі, УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, Запорізького МБТІ, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (а.с. 48-50).

Також 28.01.2013 року направлено запит до Державної податкової служби України щодо наявності доходів боржника та рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах.

Згідно відповідей зазначених установ, за ОСОБА_3 будь-якого майна не зареєстровано, а також відсутні будь-які доходи та рахунки у банках (а.с. 51-57).

Постановами державного виконавця від 11.10.2013 року накладено арешт на кошти та на все нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення 14 969 791,43 грн. з забороною здійснювати відчуження будь-якого майна (а.с. 58, 62).

05.10.2017 року, 06.10.2017 року державним виконавцем направлені запити до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, управління Держпраці у Запорізькій області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Регіонального сервісного центру МВС у Запорізькій області, Державної служби України з безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державної фіскальної служби України, Державної міграційної служби України, Державної прикордонної служби, ТОВ «Адмін» (а.с. 99-102).

Згідно відповідей, за ОСОБА_3 не зареєстровано будь-якого рухомого або нерухомого майна, державний кордон боржник не перетинала (а.с. 105-109).

Як вбачається з відповіді ТОВ «Адмін» від 23.10.2017 року, право власності на нежитлове приміщення (цокольного поверху) літ. А-14, якому при інвентаризації будівлі було надано номер 150, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26а, було зареєстровано за ТОВ «Адмін» на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 233/5 від 25.05.2011 року та видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.08.2011 року, яке зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.11.2011 року. ОСОБА_3 на момент реєстрації відмовилась від прийняття у власність цього приміщення, а також не надала будь-яких документів, необхідних для такої реєстрації (а.с. 110-113).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діє з 05.10.2016 року, виконавчий документ повертається стягувану, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 28.11.2017 року виконавчий лист № 0827/2-3807/2011, виданий 08 червня 2012 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Родовіт Банк» заборгованості за кредитним договором № 34/ІК-001.08.1 від 23.04.2008 року, яка виникла станом на 26.10.2011 року в розмірі 13 607 984,01 грн., з них: 1 860 185,27 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 124 643, 20 грн. – прострочена заборгованість за процентами, 11 623 155, 53 грн. – пеня та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 856,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,48 грн. повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.127).

З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 здійснив всі заходи примусового виконання рішення у спосіб та порядок, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Посилання представника заявника на те, що державний виконавець не звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника не ґрунтується на законі, а саме: відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної особи або особи, у володінні якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що законною підставою для звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла є належність цього житла боржнику.

Оскільки боржнику не належить будь-яке житло, відсутні правові підстави для примусового проникнення до житла.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 78-81, 258-260, 263-265, 352-355, 447, 451 ЦПК України, ст. ст. 1, 2, 18, 37 Закону України «Про виконавче провадження»,

УХВАЛИВ:

Скаргу публічного акціонерного товариства «Родовіт Банк» на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали.

Суддя В.П. Суркова