Рішення № 72333846, 06.02.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1718/17

Провадження № 2/346/81/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючої - судді Беркещук Б.Б.,

секретаря Матушевської Г.Д.,

з участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3

представника ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_5

представника комісії по розгляду земельних спорів ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування, ОСОБА_2, ОСОБА_4 міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконними та скасування рішень та зобов язання здійснити обміри земельної ділянки на місці, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки по вул. Гнатюка, 39 Б у м. Коломия на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.10.2004 року.

Вказує, що 12.07.2004 р. між ОСОБА_7 (дарувателька) та ним позивачем ОСОБА_1 (обдаровуваний) укладено договір дарування земельної ділянки за №Д-850. При цьому, ОСОБА_7 володіла цією земельною ділянкою на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 10.02.1994 р. , згідно якого площа земельної ділянки становить 0,06 га.

Враховуючи зміни законодавства щодо технічної документації та посвідчення прав на землю, після укладення договору дарування,ним, позивачем ОСОБА_1 було виготовлено технічну документацію щодо складання державного акту нового зразка.

Згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 27.10.2004 р., площа земельної ділянки, що перебуває у його власності складає 0,06 га. При цьому, розміри земельної ділянки на обох державних актах збігаються.

Проте у березні 2017 р. суміжний землекористувач, відповідач ОСОБА_2, звернувся до відповідача ОСОБА_8 по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування ОСОБА_4 міської ради щодо вирішення земельного спору та погодження межі земельної ділянки з ОСОБА_1. Земельна комісія вирішила рекомендувати погодити межу земельної ділянки за кадастровим планом, наданим відповідачем ОСОБА_2. З таким рішенням земельної комісії не погоджується мотивуючи наступним.

ОСОБА_7 перед проведенням будівництва по вул. Гнатюка (Свердлова) 39Б, у встановленому законом порядку отримала будівельний паспорт на забудову земельної ділянки. Згідно із Схемою виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель, що є невід’ємною частиною будівельного паспорту, вбачається, що частина земельної ділянки була відведена для ведення присадибного господарства.

Пізніше площі земельної ділянки були змінені, проте правовий статус вказаних площ був не визначений та фактично користування цією земельною ділянкою безперешкодно ним, позивачем здійснювалось.

Проте, у 2016 р. відповідач ОСОБА_2, який є його суміжним землекористувачем, вирішив приватизувати землі, якими він, позивач, користувався. При цьому, земельна ділянка, що була надана ОСОБА_7 для ведення підсобного господарства, ОСОБА_2 також без жодних правових підстав була віднесена до земель, що підлягають приватизації останнім.

Усвідомлюючи, що така технічна документація не буде погоджена з ним позивачем, відповідач ОСОБА_2 не звернувся до нього, позивача ОСОБА_1 , а одразу подав заяву до відповідача земельної комісії ОСОБА_4 міської ради щодо вирішення земельного спору.

Вказує, що земельна комісія на перше засідання його не запросила, а провела засідання тільки за участі відповідача ОСОБА_2. На другому засіданні, на яке його, позивача, було запрошено, він подав правовстановлюючі документи, докази неправомірності передання у власність спірних територій відповідачу ОСОБА_2. Проте земельна комісія не врахувала подані ним докази та протиправно і незаконно винесла рішення щодо рекомендації погодити межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 на межі з позивачем ОСОБА_1 без згоди суміжного землевласника, за кадастровим планом наданим відповідачемЖигалкіним.

Вважає, що відповідачами порушуються та не визнаються його, позивача, законні права як землевласника , зокрема : самовільне захоплення земельної ділянки, що була надана ОСОБА_7 для ведення підсобного господарства (присадибна ділянка) відповідачу ОСОБА_2 без правових підстав; прийняття комісією по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування ОСОБА_4 міської ради незаконного та необгрунтованого рішення щодо рекомендації погодити межу земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 за поданим останнім кадастровим планом та порушення відповідачами принципів рівності та справедливості у землекористуванні

Щодо самовільного захоплення земельної ділянки, зазначив, що ОСОБА_7 отримала будівельний паспорт на забудову земельної ділянки по вул. Гнатюка, 39Б у м. Коломия і згідно із схемою виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель, що є невід’ємною частиною будівельного паспорту, ОСОБА_7 була надана земельна ділянка для ведення підсобного господарства (присадибна ділянка), загальна площа всієї земельної ділянки складає 600 м2. Проте, при наданні земельної ділянки у власність ОСОБА_7 ця земля з невідомих причин не була передана у власність, а залишилась у вільному та відкритому землекористуванні останньої.

ОСОБА_7 подарувала йому, позивачу, приватизовану нею земельну ділянку. Проте, він, позивач, також є і спадкоємцем ОСОБА_7 за заповітом, а тому земля, якою користувалась ОСОБА_7 перейшла у порядку спадкування в його користування.

Однак, відповідач ОСОБА_2, не маючи жодних правовстановлюючих документів на землю, протиправно та самовільно зайняв цю землю, висаджуючи дерева та встановлюючи межу щоразу ближче до його будинку. Для здійснення приватизації земельної ділянки відповідач ОСОБА_2 звернувся до відповідача ОСОБА_4 міської ради для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, проте на подані ним, позивачем ОСОБА_1, інформаційні запити, копія такого рішення надана не була.

Зазначає, що проект землеустрою виготовлений на підставі оскаржуваного рішення, стосується в тому числі і приватизації самовільно зайнятої відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки. Таким чином, площа земельної ділянки, яка і так є більшою, ніж у нього, позивача, збільшилась, чого відповідачем ОСОБА_4 міською радою враховано не було. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без врахування реальних обставин справи, без врахування факту наявності у відповідача ОСОБА_2 більшої площі подвір’я та наявності городу.

Щодо рішення земельної комісії про затвердження меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 вказує, що проектна документація із землеустрою виготовлялась без відома позивача ОСОБА_1. Відповідач ОСОБА_2 усвідомлюючи, що ним протиправно здійснюється порушення прав суміжного землевласника, не звернувся у встановленому порядку до нього, позивача, ОСОБА_9, а одразу передав спір на розгляд земельної комісії.

Стверджує, що при вирішенні цього спору земельною комісією допущено порушення вимог законодавства: а саме не було забезпечено присутність сторони спору – його , позивача або його уповноваженого представника під час розгляду спору земельною комісією. З відповіді ОСОБА_4 міської ради від 23.03.2017 р. №155/11-11 вбачається, що земельна комісія збиралась двічі: 21.02.2017 р. та 07.03.2017 р. При цьому, на першому засіданні був присутній відпровідач ОСОБА_2, а він, позивач ОСОБА_9, на засідання не викликався. Проте він, позивач, був присутній на другому засіданні комісії 07.03.2017 р., проте був відсутній відповідач ОСОБА_2. Тобто, він, позивач, внаслідок грубого порушення земельною комісією вимог законодавства був позбавлений права на належний захист його прав, адже не мав можливості почути пояснення відповідача ОСОБА_2, вивчити та проаналізувати його докази у спорі, поставити запитання та надати власні пояснення у присутності останнього, а також не зміг отримати чіткі відповіді на ряд запитань, відповідно до вимог Земельного Кодексу України . Також, земельною комісією не були взяті до уваги його докази, а саме: будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, з якого вбачається наявність присадибної ділянки по вул. Гнатюка, 39Б у м. Коломия; пояснення, з яких чітко вбачалось, що відповідач ОСОБА_2 позбавляє його, позивача ОСОБА_9, на вільне користування його власністю, адже унеможливлюється заїзд до земельної ділянки ОСОБА_9; факт наявності у нього, позивача ОСОБА_9, земельної ділянки площею лише 0,06 га, при тому, що на цій земельній ділянці розташований житловий будинок площею близько 600 м2, в якому проживають три сім’ї.

Крім того, відповідач земельна комісія не врахувала, що крім земельної ділянки площею 0,091 га, яка приватизується відповідачем ОСОБА_2, в останнього наявна ділянка для ведення сільського господарства (город біля будинку), в той час як він позивач також бажає отримати у власність спірну земельну ділянку. Ствердив, що він, позивач, не звертався до відповідача ОСОБА_4 міської ради із заявами про передачу йому у приватну власність чи користування спірної земельної ділянки.

Вказує, що дії, які вчиняються з відома та за сприяння відповідачів ОСОБА_4 міської ради, комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування, спрямовані на безпідставне позбавлення його, позивача ОСОБА_9, прав на користування земельною ділянкою, що була надана ОСОБА_7, спадкоємцем якої він є, а також на узаконення протиправних дій щодо самовільного захоплення землі відповідачем ОСОБА_2.

Уточнивши позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем ОСОБА_4 міською радою було прийнято рішення №1468-20/2017, яким погоджено відповідачу ОСОБА_2 межу земельної ділянки площею 0,1 га від А до Б на вул. Гнатюка, 41 у м. Коломия із суміжним землекористувачем позивачем ОСОБА_9 відповідно до представленого відповідачем ОСОБА_2 кадастрового плану земельної ділянки. Вказує, що, не заслухавши його пояснення та не взявши вищевказані докази до уваги, міський голова м. Коломия поставив на голосування це питання. При цьому, ні депутатами, ні міським головою не було враховано подану ним заяву про неможливість вирішення цього питання на сесії через передання земельного спору до суду . Без надання відповіді та без врахування поданої заяви, ОСОБА_4 міська рада вирішила земельний спір на користь відповідача ОСОБА_2.

Крім того, згідно з поданим кадастровим планом відповідача ОСОБА_2, на підставі якого було затверджено межі із суміжним землекористувачем позивачем ОСОБА_9, площа земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 складає 0,0911 га. Однак, під час затвердження меж земельної ділянки, площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_2 встановлена в розмірі 0,1 га.

Вважає, що затвердження меж додатково вказує на упереджене ставлення міської влади м. Коломия до нього , оскільки міською радою не було враховано вищезгадані обставини.

Просить суд визнати незаконними та скасувати рішення двадцятої сесії ОСОБА_4 міської ради від 20.04.2017 р. № 1468-20/2017 про затвердження протоколів засіданні комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування, рішення комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування ОСОБА_4 міської ради щодо рекомендації погодження межі земельних ділянок, затвердженого п.3 протоколу засідання комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 07 березня 2017 року та зобов язати провести обміри на місці по вул. Гнатюка, 39Б та Гнатюка,41 м. Коломия.

Представник ОСОБА_8 по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та суду пояснив, що ОСОБА_8 по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування ОСОБА_4 міської ради діяла в межах законодавства .

Зазначив, що чинний ЗК України не визначає всі можливі види земельних спорів, проте, він перераховує категорії ( види ) земельних спорів, які підлягають вирішенню тим, чи іншим компетентним органом. Відповідно до ст. 26, ч.1 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції міської ради відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до ч.1 ст. 158 ЗК України органами, які вирішують земельні спори, зокрема, є орган місцевого самоврядування, в даному випадку –ОСОБА_4 міська рада. Згідно ч.3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо, зокрема, меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян.

Рішенням ОСОБА_4 міської ради від 26.01.2011 року № 15-2/2011 створена комісія по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування та затверджено Положення по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування., яке діє на даний час .

Згідно п 2.1., 2.2. Положення комісія відповідно до ЗК України та в межах своєї компетенції розглядає земельні спори на території м.Коломиї щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. Основним завданням комісії є врегулювання земельного спору між суміжними землекористувачами.

Протягом 2011 – 2016 року склад комісії мінявся на підставі рішень ОСОБА_4 міської ради.Станом на 21 лютого 2017 року та 07.03.2017 року членами вищезазначеної комісії були: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6 ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Відповідно до ст. 159 ЗК України та п. 3.3. Положення земельні спори розглядаються , зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін. Це означає, що заява зацікавленої особи є підставою для порушення провадження щодо вирішення земельного спору.

Законодавчо не встановлено, як і не встановлено Положенням, що орган, який розглядає земельний спір на стадії порушення провадження щодо вирішення земельного спору зобов’язаний перевіряти, чи є наявність чи відсутнсть земельного спору та встановлювати причини виникнення такого спору. Існуюча практика розгляду земельних спорів вказує тільки на перевірки органом, що розглядає земельний спір, чи відноситься вирішення спору до його компетенції.

13.12.2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до відповідача ОСОБА_16 міської ради із заявою про погодження межі земельної ділянки по вул. Гнатюка в м.Коломия, яку він має намір приватизувати, із сусіднім землекористувачем позивачем ОСОБА_1. До заяви були додані всі необхідні документи .

Засідання комісії було призначено на 21. 02 2017 року та про час і місце проведення засідання комісії зацікавлені особи були повідомлені.

21.02.2017 року на засідання комісії з’явився тільки відповідач ОСОБА_2, позивач ОСОБА_1 на засідання комісії не прийшов по невідомій причині, тому, на підставі ч.2. ст.159 ЗК України та п.3.5 Положення розгляд спору був перенесений на 07.03 2017 року, сторони спору були викликані повторно. 07.03.2017 року на засідання комісії прийшов позивач ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_2 не з’явився, про причини неявки комісію не повідомив, що відповідно до ч.3 ст. 159 ЗК України та п. 3.5.Положення відсутність однієї із сторін спору без поважної причини при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

На засіданні комісії була вислухана думка позивача ОСОБА_1 щодо предмету спору та його небажання погодити межу так як таке погодження буде порушувати позивача права як власника суміжної ділянки, оскільки, на його думку, відповідач ОСОБА_2 самовільно захопив його присадибну ділянку, і на даний час бажає приватизувати земельну ділянку площею в більшому розмірі, ніж має у власності позивач ОСОБА_1.

Пояснення позивача ОСОБА_1 і докази в обґрунтування таких пояснень комісія повважала необґрунтованими, тому, 07.03.2017 року комісія прийняла висновок про погодження відповідачу ОСОБА_17 меж земельної ділянки по вул. Гнатюка в м.Коломия із суміжним землекористувачем позивачем ОСОБА_1.

Крім того пояснив, що відповідно до п. 3.6 Положення про комісію засідання комісії вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше половини її складу. Відповідно до п. 3.7. Положення висновок комісією за результатами розгляду земельного спору приймається простою більшістю голосів від складу комісії.

07.03.2017 року в засіданні комісії приймали участь п’ять членів комісії з семи, тобто більше половини складу комісії. За прийняття висновку проголосували чотири члени комісії з п’яти присутніх.Отже висновок комісії прийнятий в межах компетенції комісії, в засіданні приймала необхідна кількість членів комісії, за прийняття висновку проголосувала необхідна кількість членів комісії. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 заперечили щодо задоволення позовних вимог та зазначили, що відповідач ОСОБА_2 має намір приватизувати земельну ділянку, сусідом якої є позивач ОСОБА_1 . Однак, через непорозуміння із сусіднім землекористувачем він 13.12.2016 року звернувся до ОСОБА_4 міської ради із заявою про погодження межі земельної ділянки по вул. Гнатюка в м.Коломия. До своєї заяви надав всі необхідні документи .

Засідання комісії було призначено на 21. 02 2017 року та про час і місце проведення засідання комісії його, відповідача ОСОБА_2 було повідомлено.

21.02.2017 року на засідання комісії він з’явився та надав відповідні пояснення. Однак позивач ОСОБА_1 на засідання не прийшов у зв язку з чим засідання комісії було перенесено на 07.03 2017 року, на якому він був відсутній.

Як йому стало відомо за результатами розгляду спору комісія рекомендувала погодити йому відповідачу ОСОБА_2 межу земельної ділянки по вул.. Гнатюка 41 із суміжним землекористувачем позивачем ОСОБА_1 від А до Б згідно поданого кадастрового плану.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 доповнила, що відповідно до п. 3.7 Положення висновок комісії дійсний один рік протягом якого на підставі висновку може бути прийнято відповідне рішення міською радою. Таке рішення ОСОБА_4 міською радою було прийняте 20.04. 2017 року № 1468-20/ 2017, яким затверджено протокол засідання комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 07.03.2017 року та погоджено відповідачу ОСОБА_2 межу земельної ділянки площею 0,1000 га від А до Б по вулиці Гнатюка, 41 із суміжним землекористувачем ОСОБА_1 відповідно до представленого кадастрового плану земельної ділянки.

Згідно генерального плану (схеми) земельної ділянки за будинком № 41 по вул..Гнатюка, в місті Коломия рішенням ОСОБА_4 міськвиконкому № 281/37 від 13.08.1954 року закріплено в користування земельну ділянку площею 1018, 8 м.кв., якою до даного часу користується відповідач ОСОБА_2 та яку має намір приватизувати.

В 1990 році ОСОБА_7 ( матір’ю позивача ) розпочато будівництво житлового будинку № 39-б по вул.Гнатюка в м. Коломия на проїжджій частині вул.Гнатюка. Рішенням ОСОБА_4 міськвиконкому від 20.11.1991 року № 418 ОСОБА_7 зобов’язано припинити будівництво вказаного будинку в місячний термін та привести будівництво за власний рахунок у відповідність до техдокументації .

Рішенням ОСОБА_4 міськвиконкому від 25.12.1991 року № 449 ОСОБА_4 РБУ-2 зобов’язано в місячний термін з дня прийняття рішення знести розпочатий будівництвом ОСОБА_7 будинок № 39-Б по вул.Гнатюка. В послідуючому розпочатий будівництвом будинок не був знесений та добудований.

На підставі рішення ОСОБА_4 міської ради № 357 від 15. 12.1993 року ОСОБА_7 дозволено приватизувати земельну ділянку по вул.Гнатюка. 39-б площею 0.0600 га для обслуговування будівель та господарських споруд, а не для присадибної ділянки, як стверджує позивач. На підставі вищезазначеного рішення 10.02.1994 року ОСОБА_7був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ 17-2-002-113 для обслуговування будівель та господарських споруд.

На підставі договорів дарування від 12.07.2004 року Д-848 та Д-851, посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_18 позивач ОСОБА_1 став власником житлового будинку та земельної ділянки по вул. Гнатюка, 39-б в м.Коломия. Вказаною земельною ділянкою позивач ОСОБА_1 користується і на даний час.

Доказів самовільного захоплення відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки позивача ОСОБА_1 останнім не представлено, тому вважає позовні вимоги про визнання та скасування рішення комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування ОСОБА_4 міської ради щодо рекомендації погодження межі земельних ділянок позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 від 07.03.2017 року та визнання незаконним та скасування рішення дванадцятої сесії ОСОБА_4 міської ради від 20.04.2017 року № 1468-20/2017 про затвердження протоколів засідання комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» проведення землевпорядних та землеоцінних робіт відноситься до ліцензованої діяльності, яка може здійснюватися тільки суб’єктами господарювання при наявності спеціальної ліцензії.

Відповідач комісія ОСОБА_4 міської ради по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування до таких суб’єктів не відноситься, тому, позовні вимоги про зобов’язання комісії ОСОБА_4 міської ради по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування провести обміри земельних ділянок по вул. Гнатюка , 39-Б та 41 на місці для погодження меж суміжних ділянок відповідача ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_1 також не підлягають задоволенню. Просять у задоволенні позову відмовити.

Представник міської ради ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення позовних вимог вважає позов безпідставним та пояснила, що рішення ОСОБА_4 міської ради є законним прийнятим у межах Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема ст.. 26 Закону, із врахуванням рішення узгоджувальної земельної комісії, а також, що позивач не звертався до ОСОБА_4 міської ради із заявами про передачу йому у приватну власність чи користування спірної земельної ділянки, чого і сам не заперечує. Крім того оскаржуванні позивачем рішення стосуються земельної ділянки, яка відноситься до комунальної власності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, доходить до наступного.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписом ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За загальними положеннями ЦПК України обовязок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 41 Конституції гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.2ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень ч.1ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Положеннями ч.3 та ч.5 ст. 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до ст. 159 ЗК України, земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у місячний термін з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7, згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Земельний спір – це вид правовідносин, пов’язаних із розв’язанням розбіжностей, які випливають з порушення права власності та права користування земельною ділянкою, також відводом або вилученням землі, що виникають між власниками землі та землекористувачами, іншими особами, органами місцевого самоврядування, та держаними органами, що здійснюють управління земельними ресурсами.

Чинний Земельний кодекс України не визначає всі можливі види земельних спорів, проте, він перераховує категорії ( види ) земельних спорів, які підлягають вирішенню тим, чи іншим компетентним органом.

Відповідно до ст. 26, ч.1 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції міської ради відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 158 ЗК України органами, які вирішують земельні спори, зокрема, є орган місцевого самоврядування, в даному випадку –ОСОБА_4 міська рада.

Встановлено, що рішенням ОСОБА_4 міської ради від 26.01.2011 року № 15-2/2011 створена комісія по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування та затверджено Положення по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування, яке діє на даний час ( а.с.102-104 ).

Згідно п 2.1., 2.2. Положення комісія відповідно до Земельного Кодексу України та в межах своєї компетенції розглядає земельні спори на території м.Коломиї щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. Основним завданням комісії є врегулювання земельного спору між суміжними землекористувачами.

Протягом 2011 – 2016 року склад комісії мінявся на підставі рішень ОСОБА_4 міської ради ( а.с.94-98 ). Станом на 21 лютого 2017 року та 07 березня 2017 року членами вищезазначеної комісії були: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6 ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15.

Відповідно до ст. 159 Земельного Кодексу України та п. 3.3. Положення земельні спори розглядаються , зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін. Це означає, що заява зацікавленої особи є підставою для порушення провадження щодо вирішення земельного спору.

Законодавчо не встановлено, як і не встановлено це Положенням, що орган, який розглядає земельний спір на стадії порушення провадження щодо вирішення земельного спору зобов’язаний перевіряти навність чи відсутність саме земельного спору та встановлювати причини виникнення такого спору.

Судом встановлено, що матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 належала на праві приватної власності земельна ділянка для обслуговування будівель та господарських споруд , що розташована в м. Коломия по вул.. Гнатюка № 39 Б, площею 0,06 га. на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 10.02.1994 р. (а.с.10) .

12.07.2004 р. між ОСОБА_7 та позивачем ОСОБА_1 укладено договір дарування земельної ділянки за №Д-850,посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_18

Позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_18 Д-851 ВВЕ 403671 від12.07.2004 року належить земельна ділянка для індивідуального житлового будівництва по вул. Гнатюка, 39 Б у м. Коломия, площею 0,60 га , що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 026873 від 27.10.2004 р.(а.с.14)

У грудні 2016 р. суміжний землекористувач позивача ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_4 міської ради із заявою про погодження межі земельної ділянки по вул.. Гнатюка,41 в м. Коломия, яку він має намір приватизувати, із сусідом позивачем ОСОБА_1 (а.с.91).

21 лютого 2017 року на засідання ОСОБА_8 по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування ОСОБА_4 міської ради по питанню погодження межі по вул.. Гнатюка вирішено запросити обидві сторони на комісію, що зафіксовано в протоколі засідання комісії від 21.02.2017 року . Як встановлено, на засідання комісії 21.02.2017р. з’явився тільки відповідач ОСОБА_2, позивач ОСОБА_1 на засідання комісії не з явився (а.с.86).

Відповідно до ч.2 ст. 159 ЗК України та п. 3.4 Положення земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути повідомлені про час і місце розгляду спору. На підставі ч.2. ст.159 ЗК України та п.3.5 Положення розгляд питання щодо погодження межі по вул.. Гнатюка між позивачем та відповідачем бкло перенесено на 07.03 .2017 року, сторони спору були викликані повторно.

На засіданні комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування , яке відбулося 07.03.2017 року були присутні члени комісії: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та позивач ОСОБА_1. Відповідач ОСОБА_2 не з’явився на засіданн , про причини неявки комісію не повідомив.

Відповідно до ч.3 ст. 159 ЗК України та п. 3.5.Положення відсутність однієї із сторін спору без поважної причини при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

За результатами розгляду спору комісія рекомендувала погодити відповідачу ОСОБА_2 межу земельної ділянки по вул.. Гнатюка 41 із суміжним землекористувачем ОСОБА_1 від А до Б згідно поданого кадастрового плану.(а.с.19-20) Як встановлено, в судовому засіданні , на засіданні комісії була вислухана думка позивача ОСОБА_1 щодо предмета спору та його небажання погодити межу. На думку позивача ОСОБА_1 погодження межі буде порушувати його права як власника суміжної ділянки, оскільки, вважає, що відповідач ОСОБА_2 самовільно захопив його присадибну ділянку, і на даний час бажає приватизувати земельну ділянку площею в більшому розмірі, ніж має у власності сам позивач ОСОБА_1.

Пояснення позивача ОСОБА_1 і докази в обґрунтування своїх пояснень комісія повважала необґрунтованими.

Щодо законності прийняття висновку комісії згідно регламенту, то відповідно до п. 3.6 Положення про комісію засідання комісії вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше половини її складу. Відповідно до п. 3.7. Положення висновок комісією за результатами розгляду земельного спору приймається простою більшістю голосів від складу комісії.

07 березня 2017 року в засіданні комісії приймали участь п’ять членів комісії з семи, тобто більше половини складу комісії. За прийняття висновку проголосували чотири члена комісії з п’яти присутніх.

Отже висновок комісії прийнятий в межах компетенції комісії, в засіданні приймала необхідна кількість членів комісії, за прийняття висновку проголосувала необхідна кількість членів комісії.

Відповідно до п. 3.7 Положення висновок комісії дійсний один рік протягом якого на підставі висновку може бути прийнято відповідне рішення міською радою.

Рішенням №1468-20/2017 від 20квітня 2017 року «Про затвердження протоколів засідання комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування» міська рада вирішила затвердити протокол засідання комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 07.03.2017 року та погодити відповідачу ОСОБА_2 межу земельної ділянки площею 0,1000 га від А до Б на вулиці Гнатюка, 41 із суміжним землекористувачем позивачем ОСОБА_1, відповідно до представленого кадастрового плану земельної ділянки .(а.с.93)

Дане рішення ОСОБА_4 міської ради прийнято у відповідності до повноважень ради, наданих їй ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст 158, 159 ЗК України.

Твердження позивача, що відповідачами комісією ОСОБА_4 міської ради по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування та ОСОБА_4 міською радою при вирішенні питання про погодження відповідачу ОСОБА_2 межі земельної ділянки по вул..Гнатюка, 41 в м.Коломия із позивачем ОСОБА_1, були порушені його права як власника земельної ділянки по вул..Гнатюка, 39 –Б, оскільки, на його думку, земельна ділянка, що була надана його матері ОСОБА_7 для ведення підсобного господарства без жодних правових підстав була віднесена до земель, що підлягають приватизації відповідачем ОСОБА_2, який її самовільно захопив, не знайшло свого підтвердження дослідженим у судовому засіданні доказам.

Згідно генерального плану (схемі) земельної ділянки за будинком № 41 по вул..Гнатюка, в місті Коломия рішенням ОСОБА_4 міськвиконкому № 281/37 від 13.08.1954 року закріплено в користування земельну ділянку площею 1018, 8 м.кв. ( а.с. 85 ), якою до даного часу користується відповідач ОСОБА_2, і яку має намір приватизувати.

В 1990 році матір ю позивача ОСОБА_7 розпочато будівництво житлового будинку № 39-б по вул.Гнатюка в м. Коломия на проїжджій частині вул.Гнатюка.

Рішенням ОСОБА_4 міськвиконкому від 20.11.1991 року № 418 ОСОБА_7 зобов’язано припинити будівництво вказаного будинку в місячний термін та привести будівництво за власний рахунок у відповідність до техдокументації ( а.с. 84 ).

Рішенням ОСОБА_4 міськвиконкому від 25.12.1991 року № 449 ОСОБА_4 РБУ-2 зобов’язано в місячний термін з дня прийняття рішення знести розпочатий будівництвом ОСОБА_7 будинок № 39-Б по вул.Гнатюка.(а.с.83)

В послідуючому розпочатий будівництвом будинок не був знесений та добудований і зданий в експлуатацію.

На підставі рішення ОСОБА_4 міської ради № 357 від 15.12.1993 року ОСОБА_7 надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки по вул.Гнатюка. 39-б площею 0.0600 га для обслуговування будівель та господарських споруд, а не для присадибної ділянки, як стверджує позивач. На підставі вищезазначеного рішення 10.02.1994 року ОСОБА_7 виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ 17-2-002-113 ( а.с.10 ).

На підставі договорів дарування від 12.07.2004 року Д-848 та Д-851, посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_18 позивач ОСОБА_1 став власником житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться по вул. Гнатюка, 39-б в м.Коломия (а.с.14-15).

Доказів щодо самовільного захоплення відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні із врахуванням досліджених доказів по справі, не здобуто.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання та скасування рішення комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування ОСОБА_4 міської ради щодо рекомендації погодження межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 07.03.2017 року та визнання незаконним та скасування рішення дванадцятої сесії ОСОБА_4 міської ради від 20.04.2017 року № 1468-20/2017 про затвердження протоколів засідання комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування не підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» проведення землевпорядних та землеоцінних робіт відноситься до ліцензованої діяльності, яка може здійснюватися тільки суб’єктами господарювання при наявності спеціальної ліцензії.

Відповідач комісія ОСОБА_4 міської ради по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування до таких суб’єктів не відноситься, тому, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача комісії ОСОБА_4 міської ради по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування провести обміри земельних ділянок по вул. Гнатюка , 39-Б та 41 на місці для погодження меж суміжних ділянок відповідача ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_1, не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та ст.ст.158,159 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про місцеве

самоврядування в Україні», та керуючись 259 ч.6, 263-265,430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_8 по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування, ОСОБА_2, ОСОБА_4 міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконними та скасування рішення двадцятої сесії ОСОБА_4 міської ради від 20.04.2017 р. № 1468-20/2017 про затвердження протоколів засіданні комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування, рішення комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування ОСОБА_4 міської ради щодо рекомендації погодження межі земельних ділянок , затвердженого п.3 протоколу засідання комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 07 березня 2017 року та зобов язання провести обміри на місці по вул. Гнатюка, 39Б та Гнатюка,41 м. Коломия, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2018 року

Суддя Беркещук Б. Б.