Рішення № 72333401, 12.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2644/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) до Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” про стягнення заборгованості в сумі 3450598,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” про стягнення заборгованості за договорами № 2 від 13.06.2013 р., № 93-П-РЕФ-16 від 06.12.2016 р., № 101-001 від 30.12.2016 р. в загальній сумі 3450598,71 грн., посилаючись на наступне.

13.06.2013 р. між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) та ДП «Ренійський морський торговельний порт» укладено договір № 2 про відшкодування витрат на надання послуг по забезпеченню електричною енергією, відповідно до умов якого Ренійською філією ДП «Адміністрація морських портів України» були виконані роботи (надані послуги), що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг), підписаних ДП «Ренійський морський торговельний порт».

На підставі п. 2.2 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.12.2016 р.) оплата послуг здійснюється відповідачем самостійно 100% авансовим платежем до 5 числа розрахункового місяця.

Як вказує позивач, відповідно до п. 4 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.12.2016 р.) відповідачеві були виставлені відповідні рахунки. Проте, за ствердженнями позивача, виставлені рахунки відповідачем не сплачені, у зв’язку з чим загальна сума заборгованості за договором № 2 від 13.06.2013 р. складає 2854890,92 грн. При цьому позивач вказує, що Ренійською філією на адресу відповідача направлялись претензії, які відповідачем залишені без розгляду.

Також позивач вказує, що 06.12.2016 р. між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) та ДП «Ренійський морський торговельний порт» укладено договір № 93-В-РЕФ-16 на відшкодування витрат на послуги водозабезпечення та водовідведення, відповідно до умов якого Ренійською філією ДП «Адміністрація морських портів України» були виконані роботи (надані послуги), що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг), підписаних ДП «Ренійський морський торговельний порт».

На підставі п. 4.2.2 договору від 06.12.2016 р. відповідач повинен самостійно здійснити 100% авансовий платіж до 5 числа розрахункового місяця.

Як вказує позивач, відповідно до п. 4.5 договору від 06.12.2016 р. відповідачеві були виставлені відповідні рахунки. Проте, за ствердженнями позивача, виставлені рахунки відповідачем не сплачені, у зв’язку з чим загальна сума заборгованості за договором № 93-В-РЕФ-16 від 06.12.2016 р. складає 283485,69 грн. Ренійською філією також на адресу відповідача направлялись претензії, які відповідачем залишені без розгляду.

30.12.2016 р. між Ренійською філією ДП «Адміністрація морських портів України» та ДП «Ренійський морський торговельний порт» укладено договір № 101-001 про допуск до об’єктів портової інфраструктури, відповідно до умов якого Ренійською філією ДП «Адміністрація морських портів України» були виконані роботи (надані послуги), що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг), підписаних ДП «Ренійський морський торговельний порт».

Як вказує позивач, згідно п. 2.5 договору від 30.12.2016 р. відповідачеві були виставлені рахунки на оплату послуг. При цьому згідно п. 2.7 договору від 30.12.2016 р. відповідач повинен сплатити виставлені рахунки впродовж 15 банківських днів з дати виставляння рахунку.

Проте, за ствердженнями позивача, виставлені рахунки відповідачем не сплачені, у зв’язку з чим Ренійською філією на адресу відповідача направлялись претензії, які відповідачем залишені без розгляду. Відтак, позивач зазначає, що загальна сума заборгованості за договором № 101-001 від 30.12.2016 р. складає 312222,10 грн.

Отже, позивач стверджує, що оскільки ДП «Ренійський морський торговельний порт» зобов’язання за договорами № 2 від 13.06.2013 р., № 93-П-РЕФ-16 від 06.12.2016 р. та № 101-001 від 30.12.2016 р. не виконано, у нього існує заборгованість перед позивачем в загальній сумі 3450598,71 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 р. позовну заяву ДП Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2644/17, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду на 20.11.2017 р.

У зв’язку з набранням 15.12.2017 р. чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу від 18.12.2017 р. про розгляд даної справи № 916/2644/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. При цьому вказаною ухвалою суду призначено підготовче засідання на 12 січня 2018 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.01.2018 р. у справі № 916/2644/17 у зв’язку з відрядженням судді Петрова В.С. з 11 по 12 січня 2018 р. підготовче засідання призначено на 22.01.2018 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.01.2018 р. у справі № 916/2644/17 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 12.02.2018 р.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, про що зазначено в заяві про визнання позовних вимог (а.с. 223-224).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

13.06.2013 р. між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) (постачальник) та ДП «Ренійський морський торговельний порт» (споживач) укладено договір № 2(38А/01-13/п) про відшкодування витрат на надання послуг по забезпеченню електричною енергією, відповідно до п. 1 якого позивач як постачальник послуг надає споживачу послуги по забезпеченню потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках передачі визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а відповідач як споживач оплачує постачальнику вартість витрат на надання послуг по забезпеченню електричною енергією електроустановок споживача та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точка передачі електричної енергії - межа балансової належності, на який відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» між постачальником послуг та споживачем або інша обумовлена окремим додатком до договору.

Згідно п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

За умовами п. 2.3.3 договору споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість витрат на надання послуг по забезпеченню електричною енергією згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків», «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», «Калькуляція вартості витрат, пов'язаних з обслуговуванням електричних мереж та підстанції» та «Розрахунок втрат електроенергії в силових трансформаторах, від яких надаються послуги по забезпеченню електричною енергією споживача і які оплачуються споживачем».

Відповідно до п. 4.1.1 договору постачальник несе відповідальність за надання послуг по забезпеченню електричної енергії споживача:

- в обсягах та із забезпеченням договірної величини потужності, визначеними згідно з вимогами розділу 5 цього договору;

- із дотриманням вимог щодо фактичної категорії струмоприймачів споживача та гарантованим рівнем надійності електропостачання;

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії на межі балансової належності електромереж в точці передачі.

Згідно п. 4.1.2 договору у разі перерви в постачанні електричної енергії споживачу з вини постачальника понад встановлені для струмоприймачів відповідної категорії строки, постачальник несе відповідальність перед споживачем у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії.

Пунктом 4.1.3 договору встановлено, що у разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої перебувають поза межам показників, визначених державними стандартами, постачальник несе відповідальність перед споживачем у розмірі двадцяти п’яти відсотків вартості такої електроенергії.

За умовами п. 4.1.4 договору постачальник не несе відповідальність за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у встановленому ПКЕЕ порядку.

Згідно п. 4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВгод і більше.

Пунктом 4.2.3 договору встановлено, що споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення спожива чалій правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 р. № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 р. за № 782/12656, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку, споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

Відповідно до п. 4.2.4 договору споживач не несе відповідальності перед постачальником відповідно до вимог пунктів 4.2.1 - 4.2.3 цього договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2013 р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно п. 2.2 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до договору споживач здійснює оплату за послуги по забезпеченню електроенергією самостійно авансовими платежами в наступні терміни:

- до 5 числа розрахункового місяця – 33%,

- до 15 числа розрахункового місяця – 33%,

- до 25 числа розрахункового місяця – 34%

вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору «Обсяг і постачання електричної енергії споживачу».

Надалі 24.12.2015 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 2(38А/01-13/п), якою були змінені реквізити постачальника.

Також 01.12.2016 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 2(38А/01-13/п), відповідно до якої сторони домовились внести зміни в додаток № 5 «Порядок розрахунків» до договору та викласти його в наступній редакції: «п. 2.2 Споживач до 5 числа розрахункового місяця повинен здійснити оплату на відшкодування витрат на надання послуг по забезпеченню електричною енергією самостійно авансовим платежем 100% вартості величини очікуваного споживання електроенергії в розрахунковому періоді, та вартості витрат, пов’язаних з обслуговуванням мереж і підстанцій». Наразі сторони домовились викласти п. 5 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до договору в наступній редакції: «Протягом 10 днів з дати виставлення рахунку споживач самостійно повинен зробити остаточний розрахунок на відшкодування витрат за використання електроенергії, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, оплату нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, інші платежі, згідно з умовами цього договору та повернути постачальнику один примірник належним чином оформленого акту виконання робіт (надання послуг), який підтверджує факт виконання робіт (надання послуг)».

Як вказує позивач, відповідно до п. 4 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.12.2016 р.) відповідачеві були виставлені наступні рахунки: № Є94 від 23.06.2016 р. на суму 71706,88 грн., № Є118 від 26.07.2016 р. на суму 164304,11 грн., № Є127 від 23.08.2016 р. на суму 124581,07 грн., № Є144 від 23.09.2016 р. на суму 96664,99 грн., № Є162 від 26.10.2016 р. на суму 177918,78 грн., № Є205 від 28.11.2016 р. на суму 254681,60 грн., № Є212 від 26.12.2016 р. на суму 307959,61 грн., № Є1 від 25.01.2017 р. на суму 380864,65 грн., № Є32 від 28.02.2017 р. на суму 386286,84 грн., № Є42 від 27.03.2017 р. на суму 219573,47 грн., № Є64 від 27.04.2017 р. на суму 157512,28 грн., № Є81 від 25.05.2017 р. на суму 95823,01 грн., № Є116 від 30.06.2017 р. на суму 93917,76 грн., № Є133 від 31.07.2017 р. на суму 78113,40 грн., № Є136 від 31.08.2017 р. на суму 125622,66 грн., № Є169 від 30.09.2017 р. на суму 119359,81 грн.

Проте, за ствердженнями позивача, виставлені рахунки відповідачем не сплачені, у зв’язку з чим у відповідача існує заборгованість за вказаним договором № 2 від 13.06.2013 р. в сумі 2854890,92 грн.

Також судом з’ясовано, що 06.12.2016 р. між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) (постачальник) та ДП «Ренійський морський торговельний порт» (споживач) укладено договір № 93-В-РЕФ-16 на відшкодування витрат на послуги водозабезпечення та водовідведення, відповідно до п. 1 якого позивач як постачальник здійснює водопостачання та водовідведення об’єктів споживача відповідно до встановлених цим договором умов, а відповідача як споживач своєчасно здійснює відшкодування витрат за водопостачання і водовідведення та сплачує вартість відшкодування витрат на утримання мереж водопостачання та водовідведення.

Згідно п. 4.1 договору розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої води і кількість стічних вод приймається місяць з першого числа по останнє число звітного місяця.

За умовами п. 4.2.1 договору споживач до 5 числа розрахункового місяця повинен надати постачальнику (очікуваний) обсяг споживання води на розрахунковий місяць.

Згідно п. 4.2.2 договору споживач до 5 числа розрахункового місяця повинен здійснити оплату на відшкодування витрат водопостачання та водовідведення самостійно авансовим платежем 100% вартості величини очікуваного водопостачання та водовідведення в розрахунковому періоді, та вартості витрат, пов’язаних з обслуговуванням мереж водопостачання та водовідведення. Розмір суми платежу розраховується споживачем самостійно як сума добутків рівнів цін на відшкодування витрат водопостачання та водовідведення на очікуваний обсяг споживання води та водовідведення, визначених на поточний рахунковий період, та вартості витрат пов'язаних з обслуговуванням мереж водопостачання та водовідведення на очікуваний обсяг споживання води та водовідведення, визначених на поточний розрахунковий період.

Відповідно до п. 4.5 договору постачальник здійснює виставлення рахунків за звітний місяць протягом 3-х перших днів місяця наступного за звітний.

За умовами п. 4.6 договору протягом 10 днів з дати виставлення рахунку споживач самостійно повинен зробити остаточний розрахунок на відшкодування витрат водопостачання та водовідведення, за перевищення договірних величин споживання води, оплату нарахувань по протоколах порушень при користуванні водою, інші платежі, згідно з умовами цього договору та повернути постачальнику один примірник належним чином оформленого акту виконання робіт (надання послуг), який підтверджує факт виконання робіт (надання послуг).

Пунктом 4.8 договору встановлено, що датою сплати за договором є дата зарахування коштів на банківський розрахунок постачальника.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що останній діє до 31 грудня 2016 р. і вступає в силу з моменту підписання.

10.07.2017 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 93-В-РЕФ-16, якою були змінені банківські реквізити постачальника.

Як вказує позивач, відповідно до п. 4.5 договору від 06.12.2016 р. відповідачу були виставлені наступні рахунки: № вк/6 від 31.01.2017 р. на суму 32615,38 грн., № вк/16 від 28.02.2017 р. на суму 26248,68 грн., № вк/35 від 31.03.2017 р. на суму 27700,74 грн., № вк/46 від 30.04.2017 р. на суму 25578,49 грн., № вк/62 від 31.05.2017 р. на суму 29264,47 грн., № вк/90 від 30.06.2017 р. на суму 37083,24 грн., № вк/92 від 31.07.2017 р. на суму 37865,11 грн., № вк/120 від 31.08.2017 р. на суму 39763,94 грн., № вк/136 від 30.09.2017 р. на суму 27365,64 грн.

Проте, за ствердженнями позивача, виставлені рахунки відповідачем не сплачені, у зв’язку з чим у відповідача існує заборгованість за вказаним договором № 93-В-РЕФ-16 від 06.12.2016 р. в сумі 283485,69 грн.

ОСОБА_3 того, судом встановлено, що 30.12.2016 р. між ДП „Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) та ДП „Ренійський морський торговельний порт” (користувач) укладено договір № 101-001 про допуск до об’єктів портової інфраструктури, предметом якого відповідно до п. 1.1 є надання позивачем відповідачу як користувачу послуг з користування об’єктом(ами) портової інфраструктури), який (і) закріплений (і) за Адміністрацією та знаходиться(яться) на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, та який (і) зазначений (і) в додатку(ах), які є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.2 договору користувач сплачує плату Адміністрації за надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість послуг, особливості порядку розрахунків визначено в додатках, які є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом п. 2.3 договору передбачено, що оплата за користування об'єктом(ами) інфраструктури здійснюється на підставі рахунку Адміністрації та акту наданих послуг.

Відповідно до п. 2.4 договору нарахування плати за послуги здійснюється за вільними цінами (тарифами) Ренійської філії Адміністрації, що діють на момент надання відповідних послуг, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

За умовами п. 2.5 договору Адміністрація здійснює виставлення рахунку по об’єктам інфраструктури, відповідно до підписаних додатків до цього договору, протягом 5 робочих днів з моменту надання послуг.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що користувач оплачує рахунки протягом 15 банківських днів з дати виставлення рахунку шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації згідно з актом наданих послуг. Датою надання послуг вважається дата підписання Адміністрацією акту наданих послуг.

Згідно п. 2.8 договору користувач повинен підписати отриманий від Адміністрації акт наданих послуг протягом 3 робочих днів з дати оформлення такого акту. Якщо у цей строк користувач не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав свої зауваження, цей акт наданих послуг вважається сторонами погодженим (підписаним).

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що Адміністрація зобов'язана належним чином надавати користувачу послуги, передбачені пунктом 1.1 цього договору.

Пунктом 3.4.1 договору встановлено, що користувач зобов’язаний здійснювати оплату за користування об’єктом(ами) інфраструктури на умовах, у порядку та у строки встановлені цим договором.

Згідно п. 5.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору.

В п. 5.3 договору зазначено, що відповідальність сторін за порушення зобов’язань по цьому договору визначається умовами цього договору та чинним законодавством України.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що останній набуває чинності з 01 січня 2017 року і діє до 31 грудня 2017 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору.

10.03.2017 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 101-001, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до додатку № 4 «Послуги, що надаються користувачу при виконанні ним допоміжних робіт/бункерування суден (налив рідкого палива)» до договору № 101-001.

22.06.2017 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 101-001, якою були змінені банківські реквізити Адміністрації.

Як вказує позивач, за надання послуг згідно п. 2.5 договору відповідачеві були виставлені наступні рахунки: № СМБ-164 від 29.04.2016 р. на суму 133130,88 грн., № СМБ-165 від 29.04.2016 р. на суму 27875,45 грн., № СМБ-40 від 16.01.2017 р. на суму 151215,77 грн., № СМБ-1028 від 27.09.2017 р. на суму 147,17 грн., № 1063 від 27.09.2017 р. на суму 11,26 грн. та № 1063/1 від 27.09.2017 р. на суму 766,61 грн. Проте, виставлені рахунки відповідачем не сплачені, у зв’язку з чим у відповідача існує заборгованість за вказаним договором № 101-001 від 30.12.2016 р. в сумі 312222,10 грн.

Наразі судом з’ясовано, що позивачем на адресу відповідача направлялись претензії стосовно сплати заборгованості за вказаним договорами, але відповідачем ці претензії залишені без розгляду, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із заявленим позовом про стягнення вказаної заборгованості з метою захисту своїх порушених прав.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладені між сторонами по справі договір від 13.06.2013 р. № 2(38А/01-13/п) про відшкодування витрат на надання послуг по забезпеченню електричною енергією, договір № 93-В-РЕФ-16 від 06.12.2016 р. на відшкодування витрат на послуги водозабезпечення та водовідведення та договір № 101-001 від 30.12.2016 р. про допуск до об’єктів портової інфраструктури є підставою для виникнення у сторін за цими договорами господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання їх сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані свої зобов’язання за договорами від 13.06.2013 р. № 2(38А/01-13/п), № 93-В-РЕФ-16 від 06.12.2016 р. та № 101-001 від 30.12.2016 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актами виконання робіт (надання послуг) за відповідним договором, які підписані відповідачем без зауважень.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договорів та чинного законодавства на підставі виставлених вищезазначених рахунків, копії яких містяться в матеріалах справи.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами п. 2.2 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до договору від 13.06.2013 р. (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.12.2016 р.) оплата послуг повинна здійснюватися відповідачем самостійно 100% авансовим платежем до 5 числа розрахункового місяця.

Також згідно п. 4.2.2 договору від 06.12.2016 р. відповідач повинен був самостійно здійснити 100% авансовий платіж до 5 числа розрахункового місяця.

Згідно п. 2.7 договору від 30.12.2016 р. відповідач повинен був сплатити виставлені рахунки впродовж 15 банківських днів з дати виставляння рахунку.

Проте, як з’ясовано судом, відповідачем не були сплачені виставлені позивачем рахунки:

- по договору від 13.06.2013 р. на загальну суму 2854890,92 грн., а саме: № Є94 від 23.06.2016 р. на суму 71706,88 грн., № Є118 від 26.07.2016 р. на суму 164304,11 грн., № Є127 від 23.08.2016 р. на суму 124581,07 грн., № Є144 від 23.09.2016 р. на суму 96664,99 грн., № Є162 від 26.10.2016 р. на суму 177918,78 грн., № Є205 від 28.11.2016 р. на суму 254681,60 грн., № Є212 від 26.12.2016 р. на суму 307959,61 грн., № Є1 від 25.01.2017 р. на суму 380864,65 грн., № Є32 від 28.02.2017 р. на суму 386286,84 грн., № Є42 від 27.03.2017 р. на суму 219573,47 грн., № Є64 від 27.04.2017 р. на суму 157512,28 грн., № Є81 від 25.05.2017 р. на суму 95823,01 грн., № Є116 від 30.06.2017 р. на суму 93917,76 грн., № Є133 від 31.07.2017 р. на суму 78113,40 грн., № Є136 від 31.08.2017 р. на суму 125622,66 грн., № Є169 від 30.09.2017 р. на суму 119359,81 грн.;

- по договору від 06.12.2016 р. на загальну суму 283485,69 грн., а саме: № вк/6 від 31.01.2017 р. на суму 32615,38 грн., № вк/16 від 28.02.2017 р. на суму 26248,68 грн., № вк/35 від 31.03.2017 р. на суму 27700,74 грн., № вк/46 від 30.04.2017 р. на суму 25578,49 грн., № вк/62 від 31.05.2017 р. на суму 29264,47 грн., № вк/90 від 30.06.2017 р. на суму 37083,24 грн., № вк/92 від 31.07.2017 р. на суму 37865,11 грн., № вк/120 від 31.08.2017 р. на суму 39763,94 грн., № вк/136 від 30.09.2017 р. на суму 27365,64 грн.;

- по договору від 30.12.2016 р. на загальну суму 312222,10 грн., а саме: № СМБ-164 від 29.04.2016 р. на суму 133130,88 грн., № СМБ-165 від 29.04.2016 р. на суму 27875,45 грн., № СМБ-40 від 16.01.2017 р. на суму 151215,77 грн., № СМБ-1028 від 27.09.2017 р. на суму 147,17 грн., № 1063 від 27.09.2017 р. на суму 11,26 грн. та № 1063/1 від 27.09.2017 р. на суму 766,61 грн.

Відтак, суд доходить до висновку про невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за вказаними договорами № 2(38А/01-13/п) від 13.06.2013 р., № 93-П-РЕФ-16 від 06.12.2016 р. та № 101-001 від 30.12.2016 р. щодо оплати наданих позивачем за відповідним договором послуг, у зв’язку чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем за надані послуги в загальній сумі 3450598,71 грн. Так, несплатою позивачу вказаної суми заборгованості за спірними договорами відповідач порушив прийняті на себе зобов’язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Щодо наданих позивачем згідно клопотання від 12.02.2018 р. заяв на адресу відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, слід зазначити, що вказані заяви судом до уваги не приймаються з огляду на підтримання позивачем позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в розмірі 3450598,71 грн. При цьому слід зазначити, що вказану суму боргу в розмірі 3450598,71 грн. відповідач під час розгляду справи визнав, докази її погашення в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оцінюючи наявні докази в сукупності та враховуючи заяву відповідача про визнання позову, яка не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки ОСОБА_3 або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 51759,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 191, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) до Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” про стягнення заборгованості в сумі 3450598,71 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” (68800, Одеська область, м. Рені, вул. 28 Червня, 259; код ЄДРПОУ 01125809) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188; код ЄДРПОУ 38728465) заборгованість в сумі 3450598/три мільйона чотириста п’ятдесят тисяч п’ятсот дев’яносто вісім/грн. 71 коп.

3. СТЯГНУТИ з Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” (68800, Одеська область, м. Рені, вул. 28 Червня, 259; код ЄДРПОУ 01125809) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188; код ЄДРПОУ 38728465) витрати по сплаті судового збору в сумі 51759/п’ятдесят одна тисяча сімсот п’ятдесят дев’ять/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2018 р.

Суддя В.С. Петров