Рішення № 72333317, 14.02.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018р. Справа №914/2669/17

За позовом: Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідент.код 21515381)

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1; ідент.код 05506460)

про стягнення невикористаної частини авансового платежу у сумі 29047884,46грн.

Cуддя: Стороженко О.Ф.

Секретар: Мазуркевич М.Р.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 – Довіреність № 01/44-1049Д від 21.12.17; ОСОБА_2 – Довіреність №01/44-1037Д від 21.12.2017;

Відповідача: ОСОБА_3 – Довіреність б/н від 12.01.18; ОСОБА_4 – Довіреність б/н від 15.01.18.

Процесуальні дії вчинено судом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.

Державним підприємством «Енергоринок» подано Позовну заяву з вимогою про стягнення з Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» невикористаної (Відповідачем) частини авансового платежу у сумі 29047884,46 грн., сплаченого Позивачем 04.05.2016 на підставі: Спільного протокольного рішення №20-33 від 26.04.2016 «Про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету України», укладеного його Учасниками на підставі Постанови Кабінету ОСОБА_5 України №20 від 11.01.2005 та відповідно до вимог Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію (затвердженого спільним Наказом №493/688 від 03.08.2015 Міністерства електроенергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України).

При цьому, підставою участі Позивача та Відповідача в укладенні Спільного протокольного рішення зазначено двосторонній Договір №5829/01 від 22.12.2009, згідно з умовами якого Підприємство «Енергоринок» купувало у Підприємства «Львівтеплоенерго» електричну енергію із зобов’язанням щодо здійснення оплати її вартості.

Усі підстави позовної вимоги наведено та обґрунтовано Підприємством «Енергоринок» у поданих суду Заявах по суті справи (Позовна заява, Відповідь на відзив) та додаткових письмових Поясненнях, а також – у поясненнях, наданих представниками Позивача (в усній формі) у судових засіданнях. При цьому, зокрема, зазначено наступне:

1)ОСОБА_6 до норми ст. 92 (п.5 ч.1) Конституції України, - засади організації та експлуатації енергосистеми визначаються виключно законами. Законом України «Про електроенергетику» передбачено, що в Україні діє Єдиний ринок електричної енергії – Оптовий ринок електричної енергії України (ОРЕ), функцію якого виконує ДП «Енергоринок».

2)Правила ринку визначені Договором між членами Оптового ринку електричної енергії (ДЧОРЕ), а також – нормативно-правовими актами органів державної влади (КМУ, НКРЕКП і ін.), що приймаються в межах їх повноважень.

3)Функцію оптового постачальника електричної енергії виконує ДП «Енергоринок».

4)Усі учасники Оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електроенергії з ДП «Енергоринок» (суб’єктом господарської діяльності, який здійснює оптове постачання електроенергії).

5)Особливість порядку розрахунків за електроенергію полягає у тому, що у ДП «Енергоринок» (оптового постачальника електроенергії) наявний поточний рахунок із спеціальним режимом використання, визначений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕКП).

6)Позивачем та Відповідачем було укладено двосторонній Договір №5829/01 від 22.12.2009 щодо купівлі-продажу електричної енергії, відповідно до умов якого:

-Підприємство «Львівтеплоенерго» (як Виробник) зобов’язалось продавати, а Підприємство «Енергоринок» зобов’язалось купувати електроенергію та здійснювати оплату її вартості (п.1.1);

-Сторони підтвердили визнання також своїх зобов’язань за Договором між Членами Оптового ринку електричної енергії (ДЧОРЕ) та обов’язковість для них умов зазначеного Договору, - при виконанні двостороннього Договору купівлі-продажу.

7)Постановою Кабінету ОСОБА_5 України №20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» запроваджено механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, - для забезпечення відшкодування частини витрат цих підприємств, пов’язаних з електропостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

8)На виконання Постанови КМУ №20 прийнято Спільне протокольне рішення від 26.04.2016 про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету України, сторонами якого, серед інших, є також Позивач та Відповідач.

9)ОСОБА_6 до Спільного протокольного рішення, 04.05.2016 Підприємством «Енергоринок», на підставі Платіжного доручення №201, перераховано Підприємству «Львівтеплоенерго» кошти у сумі 29317613,93грн., - для оплати «електричної енергії за Договором, яка мала бути поставлена на ОРЕ».

10)У травні місяці 2016 року Відповідач відпустив в ОРЕ електричну енергію загальною вартістю 272040,31грн., що підтверджують: двосторонній ОСОБА_6 купівлі-продажу електроенергії та ОСОБА_6 про виробіток та відпуск в мережу електричної енергії.

11)ОСОБА_3 перерахованих коштів (29317613,93грн.) 269729,47грн. зараховано як оплату за електроенергію, відпущену Відповідачем у травні місяці 2016 року, а 29047884,46 грн. – зараховано як авансовий платіж.

12)Оскільки у червні місяці 2016 року та наступних місяцях (до січня місяця 2017 року) Відповідач не відпускав електроенергію, зазначена сума коштів зараховувалась як авансовий платіж на кожний наступний місяць, і про це Позивач повідомляв відповідними Листами.

13)ОСОБА_6 до розділу 7 Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії України (додаток до ДЧОРЕ), авансом є сума коштів, що сплачується відповідно до умов двостороннього Договору в рахунок майбутніх платежів за електричну енергію.

14)Заборгованість Відповідача підтверджується ОСОБА_6 звіряння розрахунків станом на кінець дня 30.09.2017.

15)Умовами п.4.7 двостороннього Договору купівлі-продажу передбачено обов’язок Відповідача повертати «кошти, які попередньо були зараховані як авансовий платіж», у 3-денний строк з моменту отримання вимоги Позивача (або з власної ініціативи), - у випадку відсутності продажу електричної енергії (з будь яких причин) упродовж строку, що перевищує один місяць.

16)Вимогу про повернення авансового платежу надіслано Відповідачу 17.02.2017 (Лист №01/44-2032).

17)Виконання Відповідачем обов’язку з повернення коштів передбачено нормами статей: 526, 530 ЦК України, 193 ГК України.

18)ОСОБА_6 до Закону «Про електроенергетику», - при купівлі електроенергії має застосовуватись механізм розрахунків через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, який полягає у наступному:

-перерахування коштів з таких рахунків здійснюється уповноваженим банком за алгоритмом, який встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ст. 1);

-операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають призупиненню, на них не може бути звернено стягнення за зобов’язаннями (ст. 15-1);

-на Підприємство «Енергоринок» покладено обов’язок забезпечувати щоденне інформування учасників ОРЕ та органи виконавчої влади про стан проведення розрахунків на ОРЕ.

19)Підприємство «Енергоринок» не вправі погашати заборгованість іншим чином, ніж це визначено законодавством, а порядок погашення заборгованості Позивача перед Відповідачем регулюється окремими постановами НКРЕКП.

20)Розпорядження коштами, що накопичуються у Підприємства «Енергоринок» на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, здійснюється НКРЕКП шляхом затвердження постанов, якими встановлюється алгоритм розподілу коштів.

21)ОСОБА_6 до Рішення Конституційного суду України від 12.02.2002 у справі №1-7/2002, - «акумульовані» на поточних рахунках із спеціальним режимом використання кошти не є власністю будь-якого суб’єкта відносин, а правомочність щодо розпорядження певною часткою грошей настає лише після перерахування їх з такого рахунку на відповідний поточний рахунок.

22)Підприємство «Енергоринок» жодним чином не може впливати ні на перерахування коштів (та їх обсяг), ні на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму (яким визначається частка коштів), і такий висновок міститься у Постановах Вищого господарського суду України (від 27.01.16 у справі №910/13597/15 та від 04.05.16 у справі №910/13351/15).

23)ОСОБА_6 до Рекомендацій Комітету ОСОБА_5 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

24)Позивач «не оспорює заборгованість перед Відповідачем, проте, наголошує, що її погашення можливе виключно на підставах та в межах законодавчо встановленого механізму, який Підприємство «Енергоринок» не порушило».

25)Контроль за дотриманням Підприємством «Енергоринок» Умов та Правил здійснення підприємницької діяльністі з оптового постачання електричної енергії (затверджених Постановою НКРЕ №256 від 16.12.1996) здійснює НКРЕ.

26)Загальний нагляд за роботою Підприємства «Енергоринок» здійснює ОСОБА_5 ОРЕ (ст. 6 ДЧОРЕ).

27)ОСОБА_6 до п.13 ч.3 ДЧОРЕ, були проведені аудиторські перевірки щодо правильності розрахунків, проведених Підприємством «Енергоринок» у період: 2014 рік – травень місяць 2016 року. Висновки аудиторів ринку підтвердили правильність розподілу Позивачем коштів (відповідно до алгоритму, встановленого НКРЕКП).

28)Можливість проведення зарахування Сторонами зустрічних однорідних вимог (про яке стверджено Відповідачем) – відсутня, так як:

-не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом (ч.5 ст.602 ЦК України);

-Законом «Про електроенергетику» та Договором між Членами Оптового ринку електричної енергії встановлений особливий порядок розрахунків на ОРЕ, який виключає припинення зобов’язання з оплати вартості електроенергії шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог;

-умовами п.4.1 двостороннього Договору передбачено розрахунок грошовими коштами та, за згодою Сторін, іншими формами, встановленими законодавством;

-Постановою КМУ №755 від 05.05.2000 (п.6) встановлено, що розрахунки за придбану (на оптовому ринку) та спожиту електроенергію проводяться виключно у грошовій формі;

-норми ст.15-1 Закону «Про електроенергетику» встановлюють обов’язковість розрахунків за придбану та спожиту електроенергію через рахунки із спеціальним режимом використання;

-на законодавчому рівні закріплено вимогу про необхідність проведення розрахунків за куповану /продану електроенергію виключно у грошовій формі і будь-які інші форми розрахунків, у тому числі – шляхом зарахування зустрічних вимог, порушуватимуть порядок розрахунків, встановлений законодавством;

-Листами від 13.04.17 та 18.01.18 Підприємство «Енергоринок» повідомило Відповідача про непогодження зарахування зустрічних однорідних вимог;

-неможливість проведення зарахування зустрічних вимог встановлена судами в інших справах при розгляді аналогічних спорів, зокрема: Постановою Верховного суду України від 01.02.2018 у справі №910/7911/17;

-двосторонні ОСОБА_6 звіряння розрахунків не підтверджують згоди Позивача на проведення зарахування зустрічних вимог, а є лише фактом виконання умов Договору між членами ОРЕ (п.8.12 ІВКОР) та двостороннього Договору (п.4.5), якими передбачено обов’язок Сторін з проведення щомісячного звіряння розрахунків, - для забезпечення збалансованості: записів в реєстрах оперативного і бухгалтерського обліку, а також – руху коштів на рахунках.

29)Підприємство «Енергоринок» зарахувало сплату коштів у сумі 29317613,93 грн. на поточний період, яким був травень місяць 2016 року, а не в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди (2014-2016 рр.), оскільки:

-такий порядок передбачено пунктами 2,8 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію;

-пунктом 11 Постанови КМУ №20 встановлено, що алгоритм розподілу коштів за спожиту енергію, які надходять під час проведення розрахунків відповідно до затвердженого Порядку, встановлює НКРЕКП;

-у 2016 році зазначений алгоритм визначався Постановою НКРЕКП №204 від 18.02.16, і ним не передбачено сплату коштів для погашення заборгованості за минулі періоди;

-відповідно до Спільного протокольного рішення, 04.05.16 кошти перераховано для оплати «енергії за Договором, яка мала бути поставлена на ОРЕ, що підтверджується Платіжним дорученням №201».

30)«Заборгованість у сумі 29047884,46 грн. виникла у Підприємства «Львівтеплоенерго» як переплата: за платежем Підприємства «Енергоринок» в оплату вартості енергії за травень місяць 2016 року за Договором, і яка була зарахована як авансовий платіж на червень місяць 2016 року, з подальшим перенесенням на кожний наступний місяць по січень 2017 року».

31)Згідно з умовами п.5.5.2 Договору купівлі-продажу, «зобов’язання Позивача щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію чітко обмежуються наявними на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання грошовими коштами, які, відповідно до алгоритму ОРЕ, підлягають перерахуванню Відповідачу».

32)Відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин тих норм Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ (Додаток №4 до ДЧОРЕ), які зазначено Відповідачем.

Відповідач заперечив наявність підстав для задоволення позову і свої обґрунтування виклав у Заявах по суті справи (Відзив на позов, Заперечення на Відповідь на відзив) та Клопотаннях (від 09.02.18, 13.02.18), у яких, зокрема, зазначено:

1)У Позивача існує перед Відповідачем зобов’язання щодо сплати грошових коштів за електроенергію, реалізовану упродовж 2014 року – травня місяця 2016 року, у сумі 30658853,05грн., що підтверджують щомісячні двосторонні ОСОБА_6 звіряння розрахунків.

2)04.05.2016 Позивач сплатив кошти у сумі 29317613,93грн., – на виконання Спільного протокольного рішення від 26.04.2016, укладеного відповідно до Постанови КМУ №20 від 11.01.2005.

3)24.03.2017 Відповідач надіслав Позивачу ОСОБА_1 №05-3170, у якому повідомив про необхідність зарахування зустрічних однорідних вимог. Позивач від проведення такого зарахування – відмовився (Лист від 13.04.2017).

4)Після отримання Позовної заяви Відповідач повторно подав Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, тому, згідно з нормою ч.3 ст.203 ГК України, грошові зобов’язання – припинено (оскільки для зарахування достатньо Заяви однієї із Сторін). За своєю «правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином».

5)ОСОБА_6 до Висновку Верховного суду України, викладеного у Постанові від 24.06.15, «зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов’язань», які наявні у Сторін.

6)ОСОБА_7 звіряння від 13.12.17 Позивач визнав факт зарахування зустрічних однорідних вимог, хоча ці зобов’язання фактично припинились 24.03.17, - на підставі первинно поданої Відповідачем заяви про зарахування.

7)Спірні кошти перераховано на підставі Спільного протокольного рішення від 26.04.16, укладеного згідно з Постановою КМУ №20 від 11.01.05 та спільним Наказом №493/688 від 03.08.2015 Міністерства електроенергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України.

8)Усі розрахунки в межах коштів, отриманих за Спільним протокольним рішенням, повинні проводитись у чіткій відповідності до умов зазначеного правочину, а також – наведених нормативно-правових актів.

9)На виконання Спільного протокольного рішення:

-Позивач перерахував кошти (які отримав від Енергопостачальної компанії ВАТ «Запоріжжяобленерго») за «поточну заборгованість за електроенергію», що виникла перед Підприємством «Львівтеплоенерго» відповідно до умов Договору від 22.12.2009, - як «часткове погашення наявного боргу»;

-Відповідач перерахував зазначені кошти НАК «Нафтогаз України», - у рахунок погашення заборгованості за природний газ (що виник відповідно до умов двостороннього Договору), а останній перерахував кошти до Державного бюджету України.

10)Усі зазначені розрахунки проведено у чіткій відповідності до умов Спільного протокольного рішення, у якому «не йшлося про перерахунок авансових платежів», тому, - сплачені кошти не підлягають поверненню.

11)Позивач не є розпорядником коштів, які надійшли йому згідно з умовами Спільного протокольного рішення, тому, - Підприємство «Енергоринок» невправі самостійно визначати періоди зарахування цих коштів та вимагати їх повернення.

12)Спільним протокольним рішенням, підписаним (серед інших) Позивачем та Відповідачем, внесено зміни до двостороннього Договору купівлі-продажу від 22.12.2009, - у частині строків і порядку розрахунків.

Зазначена правова позиція викладена Верховним судом України у Постанові від 09.09.14 (справа №3-102 гс 14), винесеній за наслідками розгляду спору, що виник зі схожих правовідносин (щодо постачання природного газу), які також регулювались Спільним протокольним рішенням з організації взаєморозрахунків (через рахунки спеціального призначення). У Постанові, зокрема, зазначено: «Уклавши Договір про організацію взаєморозрахунків, Сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору поставки».

13)Відсутні правові підстави вважати спірні кошти авансовим платежем, оскільки:

-у правочині (Спільному протокольному рішенні), згідно з яким ці кошти були перераховані Відповідачу, про авансові платежі не йдеться;

-умови двостороннього Договору купівлі-продажу електроенергії (від 22.12.09), у частині строків і порядку розрахунків, застосовуватись (до спірних правовідносин) не можуть, так як повинні застосовуватись умови Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків.

14)Інструкцією про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії України (Додаток №4 до ДЧОРЕ) встановлено наступне:

-остаточні розрахунки повинні бути здійснені не пізніше строків, встановлених двостороннім Договором (чого Позивач не виконав);

-безпідставним є посилання на алгоритм розрахунків (затверджений НКРЕ) у даній справі, оскільки «серед їх умов – відсутність простроченої заборгованості», яка у Позивача фактично була, і виникла на підставі двостороннього Договору купівлі-продажу;

-спірні грошові кошти не могли бути зараховані як авансовий платіж, оскільки «мали визначатися саме як погашення заборгованості»;

-«оплата за продану Відповідачем електричну енергію не була здійснена згідно з умовами двосторонніх договорів»;

-пункт 6.8.3 Інструкції може бути застосований лише у випадку відсутності заборгованості.

15)Дії Позивача не відповідають нормам ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України.

16)Звернення стягнення на кошти (про яке зазначено Позивачем) є заходом примусового виконання рішення (ст.ст. 10, 48 Закону «Про виконавче провадження»), а зарахування зустрічних однорідних вимог (за заявою однієї сторони) є способом припинення зобов’язань.

17)«Жодним нормативно-правовим актом не передбачено «встановлювані НКРЕ алгоритми» як підставу для звільнення від: цивільно-правової (господарського-правової) відповідальності чи обов’язку виконати зобов’язання в натурі».

18)До компетенції жодного із державних органів не належить дискреційного повноваження змінювати умови Договорів, які, за законом, мають виконуватись належним чином.

19)Відсутнє обмеження «права Відповідача застосовувати такий визначений законом спосіб припинення зобов’язань як зарахування зустрічних однорідних вимог».

20)Висновки аудиторів ринку щодо правильності розподілу коштів Позивача «не спростували права Відповідача подати заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог».

21)Жодною нормою права (зокрема: ст.341 (ч.3) ГК України, ст.1087 ЦК України) та жодним договором не заперечено і «не обмежено права припиняти зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог».

22)«Позивач помилково вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог є формою розрахунків».

23)Зарахування зустрічних однорідних вимог припиняє взаємні зобов’язання на будь-якій стадії їх існування.

24)Наведена Позивачем, у Відповіді на відзив, судова практика стосується спорів, обставини яких були істотно відмінними від даних обставин.

25)17.01.2018 Сторонами підписано ОСОБА_7 звіряння розрахунків, відповідно до даних якого:

-залишок боргу Позивача складає 1610968,59грн.;

-спірна сума коштів (29047884,46грн.) відображена «в якості проведеної оплати».

26)На дату підписання Спільного протокольного рішення, заборгованість Позивача, за Договором від 22.12.09, складала 42905860,60грн., а станом на 01.05.16 – 38934608,58грн., що підтверджують двосторонні ОСОБА_7 звіряння.

27)Кошти, що, згідно з Спільним протокольним рішенням, надійшли від Позивача 04.05.16, у цей самий день сплачені НАК «Нафтогаз України» (що є виконанням умов Спільного протокольного рішення та п.8 Постанови КМУ №20).

28)«Поточним розрахунковим періодом, за Договором від 22.12.09, є один місяць, а сума заборгованості за попередні періоди включається до поточної станом на відповідну дату».

У судовому засіданні з розгляду спору по суті, яке розпочалось 09.02.2018, судом двічі оголошувалась перерва:

-до 09.02.18, 15:00;

-до 14.02.18, 16:30.

Представники Позивача, у судовому засіданні, надали (усно) пояснення стосовно обставин спору з обґрунтуванням наявності підстав для задоволення позову (які наведені і в Заявах по суті справи та письмових Поясненнях). При цьому, представником Позивача також зазначено про відсутність факту порушення Підприємством «Енергоринок» грошових зобов’язань з оплати вартості купленої у Відповідача електроенергії, так як:

-кошти з рахунку Позивача розподіляються, за встановленим алгоритмом, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

-двостороннім Договором купівлі-продажу не встановлено строку оплати, тому, - відсутній факт прострочення виконання грошового зобов’язання.

Також, представники Позивача зазначили про відсутність факту надіслання Відповідачем 24.03.2017 заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, так як отриманий Лист №05-3170 не відповідає встановленим вимогам (щодо такої заяви).

Крім цього, у поданих Позивачем 14.02.18 письмових Поясненнях заявлено два Клопотання:

-про призначення розгляду справи колегіально (у складі трьох суддів);

-про залучення до участі у справі третіх осіб (без зазначення у Клопотанні таких осіб).

У судовому засіданні 14.02.2018 суд постановив ухвали (що занесені у Протокол судового засідання) про відмову у задоволенні таких клопотань, оскільки:

-передбачені нормами ч.ч1, 10 ГПК України правові підстави для призначення колегіального розгляду справи були відсутні, так як зазначені дії суд вправі вчиняти виключно на стадії підготовчого провадження; крім цього, у ході розгляду спору, суд встановив усі обставини справи, які входять у предмет доказування;

-передбачені нормами ст. 50 ГПК України правові підстави для залучення до участі у справі третіх осіб були відсутні, так як зазначені дії суд вправі вчиняти виключно на стадії підготовчого провадження; крім цього, Позивачем не визначено конкретних осіб, на права і обов’язки яких може вплинути рішення у справі.

Представник Відповідача надав (усно) пояснення стосовно обставин спору з наведенням обґрунтувань, які викладено також у Заявах Відповідача по суті справи та Клопотаннях.

У ході дослідження обставин спору та поданих (Учасниками справи) доказів, - суд встановив:

Спірні кошти перераховано Позивачем на підставі Спільного протокольного рішення №20-33 від 26.04.2016 «Про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету України», тому, до даних правовідносин Сторін необхідно застосовувати нормативно-правові акти у тій редакції, що діяла на час їх виникнення (тобто, - 26.04.2016).

ОСОБА_6, усі зміни і доповнення до нормативно-правових актів, внесені після 26.04.2016, судом до уваги не беруться.

Конституцією України (п.5 ч.1 ст.92) встановлено, що засади організації та експлуатації енергосистеми визначаються виключно законами.

ОСОБА_6, правовідносини щодо купівлі-продажу електричної енергії регулюються нормами спеціального законодавства України, які здійснюють правове регулювання у сфері електроенергетики.

Виходячи з норм статей 1, 15, 15-1 Закону України «Про електроенергетику»:

-Державне підприємство «Енергоринок» та Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є суб’єктами електроенергетики, при цьому, - Позивач є Оптовим постачальником електричної енергії, а Відповідач – Енергогенеруючою компанією, що виробляє та продає електроенергію.

-суб’єктами господарської діяльності в електроенергетиці, для купівлі-продажу електричної енергії на підставі Договору, створюється Оптовий ринок електричної енергії України;

-для проведення розрахунків за закуплену (на Оптовому ринку) електричну енергію Оптовий постачальник відкриває в установі уповноваженого банку поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

-з наявного у Позивача поточного рахунку із спеціальним режимом використання кошти спрямовуються енергогенеруючим компаніям та іншим суб’єктам господарської діяльності, які провадять продаж електроенергії Оптовому постачальнику;

-Позивач зобов’язаний здійснювати щоденне інформування учасників Оптового ринку електричної енергії та органів виконавчої влади про стан проведення розрахунків на Оптовому ринку.

-Операції на поточному рахунку із спеціальним режимом використання не підлягають призупиненню.

15.11.1996 укладено Договір між Членами Оптового ринку електричної енергії України (ДЧОРЕ), який встановлює:

-умови та правила роботи Системи Оптового ринку;

-права й обов’язки суб’єктів електроенергетики.

Зазначеним Договором (між Членами Оптового ринку електричної енергії України) передбачено, зокрема, наступне:

-Оптовий ринок електричної енергії України створюється суб’єктами господарської діяльності для купівлі-продажу електроенергії на підставі договору;

-Державне підприємство «Енергоринок» є суб’єктом, що здійснює підприємницьку діяльність з оптового постачання електричної енергії;

-Виробник електричної енергії має право здійснювати підприємницьку діяльність з виробництва електроенергії на підставі ліцензії;

-на виконання Договору (ДЧОРЕ) Учасники Оптового ринку та Державне підприємство «Енергоринок» укладають відповідні двосторонні Договори купівлі-продажу електричної енергії;

-алгоритм Оптового ринку – це порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ);

-Додатками №3 та №4 до Договору (ДЧОРЕ) є Інструкції: Про порядок здійснення розрахунків та Про порядок використання коштів Оптового ринку (ІВКОР);

-авансовий платіж – це кошти, що сплачуються учасником Оптового ринку за купівлю електричної енергії, відповідно до умов двостороннього Договору, у рахунок майбутніх платежів (згідно з Правилами ринку) у формі та розмірі, що визначаються Інструкцією про порядок використання коштів Оптового ринку (ІВКОР).

Інструкцією про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії України (ІВКОР) передбачено, зокрема, наступне:

-дії з перерахування коштів виконуються відповідно до законодавства та нормативно-правових актів (п.1.4);

-повна поточна оплата вартості електричної енергії – це поступова оплата електроенергії, придбаної у Виробника протягом розрахункового періоду, в обсягах і в терміни, визначені двостороннім Договором, - із звірянням розрахунків та здійсненням остаточних розрахунків не пізніше встановлених двостороннім Договором строків, за умови відсутності простроченої заборгованості (п.2.1);

-прострочена заборгованість – це заборгованість за електричну енергію, куплену Оптовим постачальником у Виробника за попередні розрахункові періоди, строк оплати якої, відповідно до умов двостороннього Договору, минув (п.2.1);

-розрахунковий період – це календарний місяць (п.2.1);

-оплата за продану Виробником електричну енергії Оптовому постачальнику здійснюється згідно з умовами двостороннього Договору (п.6.4);

-на Оптовому ринку застосовуються такі форми розрахунків: грошовими коштами або іншими формами, які не суперечать законодавству (п.7.2);

-кошти, наявні на рахунку Оптового постачальника, використовуються для виплати в обсягах, які визначаються відповідно до алгоритму, затвердженого НКРЕ (п.7.3);

-авансовий платіж – це сума коштів, що сплачується відповідно до умов двостороннього Договору в рахунок майбутніх платежів за електричну енергію (п.7.3);

-поточний платіж – це платіж, який здійснюється за розрахунковий місяць (згідно з графіком), але не пізніше визначеної Інструкцією (ІВКОР) дати остаточного розрахунку (п.7.3);

-датою здійснення Підприємством «Енергоринок» остаточного платежу (Виробнику електроенергії) за попередній розрахунковий місяць є: «останній день розрахункового місяця + 15 днів» (п.6.19).

Виходячи із обов’язкових норм Закону «Про електроенергетику» та умов Договору між Членами Оптового ринку електричної енергії України, - 22.12.2009 Підприємством «Енергоринок» (Оптовий постачальник електричної енергії) та Підприємством «Львівтеплоенерго» (Виробник електроенергії) укладено двосторонній Договір №5829/01, згідно з умовами якого:

-Відповідач зобов’язався продавати вироблену ним електроенергію (п.п.1.1, 5.2.1);

-Позивач зобов’язався купувати електроенергію та здійснювати оплату її вартості (п.п.1., 5.5.1);

-у разі виявлення неузгодженості між умовами двостороннього Договору та Договору між Членами Оптового ринку електроенергії, - перевагу мають умови ДЧОРЕ (п.2.1);

-щомісячні обсяги проданої Відповідачем електричної енергії не повинні перевищувати договірні місячні обсяги продажу електричної енергії на розрахунковий місяць, вказані у Повідомленні; а договірні місячні обсяги продажу електричної енергії не повинні перевищувати обсяги, вказані у Прогнозованому балансі електроенергії ОЕС України на розрахунковий місяць, затвердженому відповідно до Наказу Мінпаливенерго №413 від 19.08.2005 (п.п.2.5, 2.6, 5.2.1);

-платежі за отриману Позивачем електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Підприємства «Енергоринок», - відповідно до алгоритму ОРЕ, затвердженого НКРЕ (п.4.2);

-за результатами розрахунків, до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, Підприємство «Енергоринок» надсилає Підприємству «Львівтеплоенерго» ОСОБА_6 звіряння розрахунків, який підлягає підписанню Відповідачем у 3-денний строк (п.4.5).

Зазначеним двостороннім Договором купівлі-продажу не передбачено:

-умов та порядку сплати авансових платежів, і про такий платіж згадується лише у п.4.7, яким встановлено обов’язок Відповідача, у випадку відсутності продажу електричної енергії більше одного місяця, повернути «кошти, які попередньо були зараховані як авансовий платіж», - у 3-денний строк з моменту отримання письмової вимоги Позивача (або з власної ініціативи);

-строку оплати Позивачем придбаної у Відповідача електроенергії, встановлення якого було обов’язковим, так як Інструкцією (ІВКОР), при визначенні «повної поточної оплати вартості електричної енергії» та «простроченої заборгованості» (п.2.1), зазначено, що розрахунки повинні здійснюватись не пізніше строків, встановлених двостороннім Договором.

За ствердженням Позивача (зазначеним представником у судовому засіданні):

-строк оплати Договором не встановлювався, оскільки розрахунки здійснюються за алгоритмом, який визначається НКРЕ;

-відсутність факту встановлення у Договорі строку оплати зумовлює і відсутність факту порушення грошового зобов’язання, незважаючи на наявність боргу за попередні розрахункові місяці, у яких купувалась електроенергія.

ОСОБА_6 до даних двостороннього ОСОБА_6 звіряння розрахунків від 18.04.2016 (№07/51-4-4129), станом на 01.04.2016 у Підприємства «Енергоринок» наявним був борг (за електроенергію) перед Підприємством «Львівтеплоенерго» у загальній сумі 42905860,60грн., що складався з боргу за: лютий, березень, жовтень, листопад, грудень місяці 2014 року; січень, березень, квітень, серпень, грудень місяці 2015 року; січень, березень місяці 2016 року.

ОСОБА_6 до умов двостороннього Договору купівлі-продажу електричної енергії, у Сторін виникли певні зобов’язання, основними з яких є:

-негрошове зобов’язання Відповідача щодо виробництва та продажу електричної енергії;

-грошове зобов’язання Позивача з оплати вартості електроенергії, придбаної у Відповідача.

Зазначеним двостороннім Договором не передбачено жодного грошового зобов’язання Відповідача, так як грошове зобов’язання – це зобов’язання з оплати вартості товарів (енергоресурсів, продукції). ОСОБА_6, встановлений умовами п.4.7 Договору обов’язок з повернення авансового платежу (при наявності такого) не є грошовим зобов’язанням (враховуючи іншу правову природу підстави для такої дії).

При цьому, важливо, що зазначеним ОСОБА_6 звіряння розрахунків від 18.04.2016 факту сплати Позивачем авансових платежів, за двостороннім Договором, - не встановлено.

Предметом спору є вимога Позивача про стягнення з Відповідача авансового платежу у сумі 29047884,46грн., підставами якої є:

-факт сплати Підприємством «Енергоринок» (Підприємству «Львівтеплоенерго») 04.05.2016 коштів у сумі 29317613,93грн., - відповідно до Спільного протокольного рішення №20-33 від 26.04.2016 «Про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету України»;

-факт отримання Позивачем, у травні місяці 2016 року, електричної енергії (від Відповідача) вартістю 269729,47грн.;

-відсутність факту продажу Відповідачем електроенергії у наступних місяцях.

Виходячи з наведеного, - Позивач ствердив про виникнення у Відповідача, згідно з умовами п.4.7 двостороннього Договору (та відповідно до письмової Вимоги від 17.02.17), обов’язку з повернення решти коштів (у сумі 29047884,46грн.), так як вони зараховані як авансовий платіж, а виробництво (та продаж) електроенергії Підприємством «Львівтеплоенерго» - не здійснюється.

Отже, певні обставини, що входять у предмет доказування, виникли на підставі двостороннього Договору купівлі-продажу, а інші обставини виникли у зв’язку з укладенням Позивачем та Відповідачем багатостороннього правочину – Спільного протокольного рішення №20— 33 від 26.04.2016 «Про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету України».

Умовами зазначеного багатостороннього правочину встановлено наступне:

1)Учасниками Спільного протокольного рішення є дванадцять Сторін, які уклали даний правочин відповідно до вимог: Постанови Кабінету ОСОБА_5 України №20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію (затвердженого спільним Наказом №493/688 від 03.08.2015 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України).

2)Зазначений багатосторонній правочин регулює порядок сплати коштів у сумі 29317613,93грн., виділених з Державного бюджету України, кожною із Сторін правочину наступній Стороні, починаючи із Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (Сторона-1) та закінчуючи Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Сторона остання, дванадцята), яка зобов’язалась перерахувати ці кошти знову ж до Загального фонду Державного бюджету України (як сплату податків).

3)Підприємство «Енергоринок» є Стороною-10 Спільного протокольного рішення, а Підприємство «Львівтеплоенерго» - Стороною-11.

4)Спільне протокольне рішення погоджене Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, яке підтверджує, що розрахунки (за Спільним протокольним рішення) проведено відповідно до Постанови Кабінету ОСОБА_5 України №20 (п.п. 3, 8).

5)Згідно з умовами п.6 Спільного протокольного рішення, - кожна Сторона (у тому числі – Позивач та Відповідач) зобов’язані були надати органу Державної казначейської служби України Платіжні доручення, оформлені відповідно до Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (Порядок проведення розрахунків).

6)Кожна Сторона, згідно з умовами п.5 Спільного протокольного рішення, зобов’язалася перераховувати відповідні кошти (у сумі 29317613,93грн.) наступній Стороні, - у строк не пізніше наступного дня після надходження цих коштів (на їх рахунок).

7)Згідно з умовами п.4.13 Спільного протокольного рішення, Позивач зобов’язався перерахувати Відповідачу передбачені кошти «за електроенергію поточного розрахункового періоду, згідно з Договором від 22.12.2009, із записом у Платіжному дорученні, у графі «призначення платежу»: «За електроенергію поточного розрахункового періоду згідно з Договором №5829/01 від 22.12.2009, Постанова Уряду №20 від 11.01.2005».

8)Умовами п.7 Спільного протокольного рішення встановлено, що Сторони несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Кабінету ОСОБА_5 України №20 від 11.01.2005 та Порядку проведення розрахунків, а також – за невиконання зобов’язань за даним правочином.

Зазначеною Постановою Кабінету ОСОБА_5 України №20 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (Порядок перерахування субвенцій), яким встановлено наступне:

- розрахунки (відповідно до цього Порядку) проводяться за згодою Учасників, - на підставі ОСОБА_6 звіряння або Договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів, та Спільних протокольних рішень (п.7);

-у разі проведення розрахунків за спожиту електроенергію, кошти перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання Енергопостачальних компаній, для подальшого спрямування їх (через поточні рахунки із спеціальним режимом використання) Підприємством «Енергоринок» на рахунки Виробників елекроенергії (які поставляють її на Оптовий ринок), з наступним перерахуванням коштів на рахунки Суб’єктів підприємницької діяльності, які є постачальниками та транспортувальниками природного газу (п.8);

-порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію визначається Міненерговугіллям, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і Мінфіном (п.8);

-усі Учасники розрахунків, у Платіжних дорученнях, у графі «призначення платежу, додатково зазначають: «Постанова Кабінету ОСОБА_5 України №20 від 11.01.2005» (п.9);

-алгоритм розподілу коштів за спожиту електроенергію, які надходять під час проведення розрахунків (відповідно до цього Порядку), встановлює НКРЕКП (п.11).

ОСОБА_6 до пункту 8 Порядку перерахування деяких субвенцій (затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_5 України №20), розроблено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, який затверджено спільним Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України (№493/688 від 03.08.2015)

Зазначеним Порядком проведення розрахунків встановлено наступне:

- розрахунки проводяться за згодою Сторін, - на підставі: ОСОБА_6 звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або Договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів, а також – Спільного протокольного рішення ( п.1.2);

-схеми розрахунків узгоджують відповідні Департаменти фінансів (п.1.3);

-органи Державної казначейської служби України контролюють увесь хід проведення розрахунків (п.13);

-Сторони не пізніше наступного дня після підписання (усіма Учасниками) Спільного протокольного рішення, подають до органів Казначейства України Платіжні доручення на перерахування передбачених коштів (п. 2.5);

-Платіжні доручення на перерахування коштів до Державного бюджету України надаються Сторонами не пізніше 12.00 год останнього операційного дня поточного місяця (п.2.5);

-виділення коштів (з Державного бюджету) здійснюється лише за наявності Платіжних доручень, наданих (до органів Казначейства) усіма Сторонами (п.2.5);

-проведення розрахунків за електроенергію та природний газ здійснюється відповідно до норм п.п. 2.9 – 2.11 Порядку.

На виконання пункту 11 Порядку перерахування деяких субвенцій, Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято Постанову №3 від 06.01.2016 «Про алгоритм розподілу коштів», до якої внесено зміни Постановою №204 від 18.02.2016.

Зазначеною Постановою НКРЕКП встановлено алгоритм розподілу коштів за спожиту електроенергію, які надходять під час проведення розрахунків (відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій), згідно з яким: Розпорядник коштів Оптового ринку перераховує кошти, що надійшли відповідно до норми абзацу другого підпункту 1.1 п.1 цієї Постанови (із зазначенням у Платіжному дорученні, у графі «призначення платежу»: «Постанова Кабінету ОСОБА_5 України №20 від 11.01.2005»), Виробникам електричної електроенергії (за електроенергію поточного місяця), які поставляють її на Оптовий ринок, з наступним спрямуванням цих коштів на рахунки Суб’єктів підприємницької діяльності, які є постачальниками природного газу, - згідно зі Спільним протокольним рішенням.

Позивачем, на підтвердження факту сплати Відповідачу коштів, передбачених Спільним протокольним рішенням від 26.04.2016, надано Платіжне доручення №201 від 04.05.2016 на суму 29317613,93 грн. (та Роздруківку банківської виписки), у якому, у графі «призначення платежу», зазначено: «За е/е <05.2016>зг. СПР №20-33 від 26.04.2016, Договір 5829/01 від 22.12.2009, Постанова КМУ від 01.01.05 №20».

Виходячи із даних, зазначених у Платіжному дорученні №201, Позивачем допущено певні порушення, зокрема:

1) Оформлення Платіжного доручення саме 04.05.2016 суперечило умовам п.6 Спільного протокольного рішення та нормі п.2.5 Порядку проведення розрахунків, якою встановлено обов’язок усіх Учасників зазначеного багатостороннього правочину подавати до органів казначейства Платіжні доручення (на перерахування передбачених коштів) не пізніше наступного дня після підписання (усіма Учасниками) Спільного протокольного рішення.

Оскільки Спільне протокольне рішення, відповідно до умов якого сплачено спірні кошти, підписано 26.04.2016, тому , - оформлення Платіжного доручення необхідно було здійснити 26 або 27.04.2016 (не пізніше).

При цьому, важливо, що Відповідачем належно виконано зазначений обов’язок, так як Платіжне доручення №31 на перерахування коштів Третій особі (НАК «Нафтогаз України») оформлено 26.04.2016 (а оплату здійснено 04.05.2016, - після надходження коштів від Позивача).

2) У Платіжному дорученні Позивачем визначено невідповідний «поточний розрахунковий період» - травень місяць 2016 року («за е/е <05.2016>»), оскільки:

- поточний розрахунковий період визначався на момент підписання Спільного протокольного рішення від 26.04.2016, і, відповідно, - таким поточним розрахунковим періодом був квітень місяць 2016 року;

- факт сплати Позивачем коштів 04.05.2016 жодним чином не впливав на умови Спільного протокольного рішення від 26.04.16 і не міг змінювати цих умов;

- згідно з нормою п.6.19 Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (ІВКОР), - остаточні платежі за попередній розрахунковий місяць Оптовий постачальник (Державне підприємство «Енергоринок») повинен здійснити до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, тому, - сплата Позивачем вартості електроенергії у період до 15 травня 2016 року (зокрема: 04.05.2016) є платежем за квітень місяць 2016 року (попередній розрахунковий місяць).

Згідно з умовами п. 4.5 двостороннього Договору купівлі-продажу, щомісячні ОСОБА_6 звіряння розрахунків складались Позивачем та надсилались, на підписання, Відповідачу.

Дані двостороннього ОСОБА_6 від 17.06.2016, щодо звіряння розрахунків станом на 01.06.2016, підтверджують, що уся сума коштів, сплачених Позивачем на підставі Спільного Протокольного рішення, є оплатою за придбану (у Відповідача) електроенергію, оскільки на цю суму зменшився борг, який був наявним на момент сплати. При цьому, важливо,що Позивач сам визначив залишок суми боргу, а саме: 1610968,59 грн., який зазначався Сторонами у всіх наступних щомісячних ОСОБА_6 звіряння розрахунків.

Якщо прийняти ствердження Позивача про відсутність факту порушення ним грошового зобов’язання з щомісячної оплати вартості електроенергії і виходити лише з умов двостороннього Договору купівлі-продажу, тоді, - взагалі відсутній факт прострочення Підприємством «Енергоринок» оплати вартості електроенергії, придбаної (у Відповідача), у відповідних місяцях, - оскільки строк оплати Договором не передбачений.

Проте, як уже зазначено, умовами Договору між Членами оптового ринку електроенергії (зокрема – п.п. 2.1, 6.19 Інструкції про порядок використання коштів, яка є Додатком до ДЧОРЕ) встановлено обов’язковість визначення двосторонніми Договорами строку оплати вартості електроенергії (придбаної у Виробника), а також – передбачено строк остаточної оплати за розрахунковий місяць: до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Обставини щодо відповідності (невідповідності) умов двостороннього Договору, у яких відсутнє визначення строку виконання Позивачем грошового зобов’язання (з оплати вартості придбаної у Відповідача електроенергії), не входять у предмет доказування у даній справі, тому, - не підлягають детальному дослідженню та встановленню.

При вирішенні даного спору у предмет доказування входять обставини, що виникли у ході виконання багатостороннього правочину: Спільного протокольного рішення від 26.04.16, тому, - обставини щодо виконання Позивачем та Відповідачем умов двостороннього Договору купівлі-продажу входять у цей предмет доказування лише у тій частині, яка стосується встановлення наявності у Підприємства «Енергоринок» (на час укладення багатостороннього правочину) грошового зобов’язання з оплати вартості електричної енергії, придбаної у Відповідача.

Як уже зазначено, у Позивача, за даними двостороннього ОСОБА_6 звіряння розрахунків (від 18.04.16), станом на 01.04.16 наявним був борг у загальній сумі 42905860,60 грн. Грошове зобов’язання Позивачем виконувалось лише частково.

У квітні місяці 2016 року Відповідачем вироблено та продано (на Оптовий ринок) електроенергію загальною вартістю 11877326,05 грн, що підтверджує двосторонній ОСОБА_6 купівлі-продажу (за квітень).

Оскільки, відповідно до умов п.2.5 двостороннього Договору, на кожен місяць попередньо визначався договірний місячний обсяг продажу електроенергії (який не міг перевищувати обсяг, вказаний у Прогнозованому балансі елекроенергії ОЕС України), тому, Позивачу була відомою загальна вартість електричної енергії, яку планувалось придбати у Виробника у квітні місяці 2016 року, що був розрахунковим місяцем на час укладення Спільного протокольного рішення.

Доказів стосовно підстав визначення , станом на момент укладення 26.04.16 Спільного протокольного рішення, суми боргу Позивача(перед Відповідачем) – не надано. Проте, такі обставини не входять у предмет доказування у даній справі, оскільки суми грошових зобов’язань кожного з дванадцяти Учасників зазначеного багатостороннього правочину визначились та перевірялись компетентними органами, що здійснювали контроль за виконанням Спільного протокольного рішення.

Отже, виходячи з наведеного, встановлено дві важливі обставини, що впливають на правильне вирішення спору:

-на момент укладення Позивачем та Відповідачем багатостороннього правочину (Спільного протокольного рішення від 26.04.16) у Підприємства «Енергоринок» наявним був борг (перед Підприємством «Львівтеплоенерго») за двостороннім Договором купівлі-продажу електроенергії;

-сума боргу, визначена на момент укладення Спільного протокольного рішення, перевірена компетентними органами, а тому – є безспірною (у даній справі).

Іншою важливо обставиною, що входить у предмет доказування, є визначення «поточного розрахункового періоду», який вказано у Спільному протокольному рішенні (п.4.13), так як оплата (за багатостороннім правочином) здійснювалась за електроенергію саме цього періоду.

Як уже зазначено, згідно з умовами двостороннього Договору купівлі-продажу та Договору між Членами Оптового ринку електроенергії (ДЧОРЕ), розрахунковим періодом був календарний місяць. Отже, 26.04.2016, на момент укладення багатостороннього правочину (Спільного протокольного рішення), поточним розрахунковим періодом був квітень місяць 2016 року.

Тому, відповідно до умов Спільного протокольного рішення, Позивачем фактично здійснювалась оплата за квітень місяць 2016 року (а розмір оплати, як уже зазначено, встановлено компетентними органами і є безспірним).

Доказів внесення Сторонами змін до Спільного протокольного рішення, у порядку, встановленому п.2.15 Порядку проведення розрахунків, - не надано.

Крім цього, важливою є й та обставина, що, відповідно до норм п.п.8,11 Порядку перерахування деяких субвенцій (затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_5 України №20), п.1 Постанови НКРЕКП №3 від 06.01.16, оплаті, за Спільним протокольним рішенням, підлягала виключно «спожита» електрична енергія. Жодною нормою зазначених нормативно-правових актів не передбачено можливості здійснення Позивачем (за Спільним протокольним рішенням) попередньої оплати за електроенергію чи авансових платежів.

Виходячи із мети укладення Спільного протокольного рішення, умови зазначеного багатостороннього правочину були спрямовані на виконання кожним Учасником правочину наявного у нього грошового зобов’язання, яке виникло перед наступним Учасником на підставі двосторонніх договорів (чи інших підстав, передбачених законодавством України).

Тобто, наявність (в Учасника) грошового зобов’язання, що виникло відповідно до умов двостороннього договору, була підставою для участі в багатосторонньому правочині, яким вирішувалось питання виконання цього зобов’язання (з метою його припинення).

Тобто, багатосторонній правочин встановив новий порядок виконання грошових зобов’язань, які були наявними в Учасників на момент його укладення.

Отже, виконавши умови Спільного протокольного рішення (багатостороннього правочину), Сторони виконали наявне у них грошове зобов’язання (перед наступною Стороною). Тобто, виходячи з норм статей 202, 203 ГК України, статті 509 ЦК України, грошове зобов’язання Позивача (у відповідній частині) припинилось виконанням, проведеним відповідно до умов Спільного протокольного рішення.

ОСОБА_6, заперечення Позивачем факту виконання ним (і припинення) грошового зобов’язання, наявного перед Відповідачем на момент укладення Спільного протокольного рішення, – безпідставне.

Багатосторонній правочин (Спільне протокольне рішення) встановив: суму коштів, умови сплати та їх чітке цільове призначення, тому, - усі питання щодо перерахування коштів чи їх повернення, які виникають при виконанні Спільного протокольного рішення, регулюються виключно зазначеним багатостороннім правочином, а також – нормативно-правовими актами, що були підставою для його укладення.

ОСОБА_6, відсутні правові підстави для застосування до правовідносин, що виникли стосовно перерахування, на підставі багатостороннього правочину, спірних коштів (які мали чітке цільове призначення), умов двостороннього Договору купівлі-продажу.

Також, важливо, що, відповідно до норм Порядку перерахування деяких субвенцій (затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_5 України №20) та Порядку проведення розрахунків, а також - умов Спільного протокольного рішення (укладеного на підставі зазначених нормативно-правових актів), - метою організації розрахунків (передбачених багатостороннім правочином) є виключно виконання грошового зобов’язання кожного попереднього Учасника перед наступним; а кінцевим отримувачем коштів (які первинно були виділені з Державного бюджету України) був Загальний фонд Державного бюджету України.

Тобто, за Спільним протокольним рішенням, кошти, що були виділені із Державного бюджету України, мали чітке цільове призначення і проходили від попереднього Учасника до наступного, - з метою повернення їх у Загальний фонд Державного бюджету України, що, відповідно, унеможливлює залишення цих коштів у певної Сторони зазначеного правочину, у тому числі - внаслідок повернення, отже – унеможливлює саме повернення коштів Стороною (попередній Стороні правочину).

Тобто, будь-які правові підстави для повернення спірних коштів – відсутні.

Враховуючи, що кошти, сплачені за Спільним протокольним рішенням (відповідно до Постанови Кабінету ОСОБА_5 України №20 та Порядку проведення розрахунків), мали чітко визначене цільове призначення і порядок їх сплати регулювався відповідними нормативно-правовими актами, зокрема: Постановою Кабінету ОСОБА_5 України №20 та Порядком проведення розрахунків, тому, - обґрунтування Позивачем заявленої вимоги умовами п.4.7 двостороннього Договору (купівлі-продажу) – безпідставне, так як:

-наявність грошового зобов’язання за двостороннім Договором була підставою для участі у багатосторонньому правочині, який укладено з метою припинення відповідних грошових зобов’язань, які були наявними у кожного попереднього Учасника правочину перед наступним;

-багатостороннім правочином встановлено порядок виконання грошового зобов’язання, яке виникло за двостороннім договором;

-кошти, передбачені Спільним протокольним рішенням, мали чітке цільове призначення, тому, - одностороння зміна Учасником (Позивачем) умов зазначеного багатостороннього правочину не допускається;

-усі умови сплати коштів, передбачених багатостороннім правочином, визначаються виключно: Спільним протокольним рішенням від 26.04.16 та відповідними нормативно-правовими актами (на підставі яких укладено зазначений правочин);

-застосування до правовідносин, що виникли при виконанні багатостороннього правочину, умов двостороннього правочину – безпідставне;

-змін до Спільного протокольного рішення (у порядку, встановленому п.2.15 Порядку проведення розрахунків) Сторонами не внесено.

Отже, як уже встановлено, факт сплати Позивачем спірних коштів (відповідно до умов багатостороннього правочину) як авансового платежу – відсутній, оскільки такі кошти мали чітке цільове призначення і порядок їх сплати регулювався нормами Порядку перерахування деяких субвенцій (затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_5 України №20) і Порядку проведення розрахунків, а також – умовами Спільного протокольного рішення (багатостороннього правочину), які не передбачали сплати Позивачем (Відповідачу) авансового платежу.

Також, безпідставним є обґрунтування позовної вимоги нормою п.7.3 Інструкції (ІВКОР), що визначає авансові платежі, так як цією нормою (а також – нормою п.1.1 ДЧОРЕ) встановлено, що авансовий платіж – це сума коштів, що сплачується відповідно до умов двостороннього Договору. Проте, спірні кошти сплачено відповідно до умов багатостороннього правочину, укладеного з метою припинення наявних у Сторін грошових зобов’язань (перед наступною Стороною).

Виходячи із встановлених судом обставин, - підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (про які зазначено Відповідачем) були відсутні, оскільки:

-згідно з умовами Спільного протокольного рішення та вимогами відповідних нормативно-правових актів (на підставі яких укладався зазначений багатосторонній правочин), спірні кошти сплачено Позивачем на погашення наявної поточної заборгованості;

-у Відповідача не виникало грошового зобов’язання перед Позивачем ні за двостороннім Договором купівлі-продажу (відповідно до умов якого грошове зобов’язання з оплати вартості електроенергії наявне лише у Позивача), ні за багатостороннім правочином, так як, згідно з умовами п.п.4.13, 4.14 Спільного протокольного рішення, саме у Позивача виникло грошове зобов’язання перед Відповідачем, а у Відповідача – лише грошове зобов’язання перед Третьою особою: Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», яке ним виконано 04.05.2016, що підтверджують: Платіжне доручення №31 від 26.04.2016 та Виписка банку;

-Позивач, перераховуючи спірні кошти, сплатив наявний поточний борг, про що Відповідач зазначив у поданій Довідці від 08.02.2017, та, крім цього, про таку сплату зазначено у двосторонньому ОСОБА_6 звіряння розрахунків від 17.06.2016 (та наступних щомісячних ОСОБА_6);

-виконання Позивачем умов багатостороннього правочину (Спільного протокольного рішення) припинило його грошове зобов’язання перед Відповідачем у відповідній сумі коштів.

Оскільки, усі встановлені судом фактичні обставини спростовують обґрунтування Позивача щодо факту сплати, за Спільним протокольним рішенням (багатостороннім правочином), авансового платежу, тому, - відсутні правові підстави для задоволення позову.

Згідно з нормою ст. 129 (п.2 ч.1) ГПК України, наявні підстави для покладення на Позивача сплаченого судового збору.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами: статті 92 Конституції України; статей 173, 174, 179, 193, 202, 203 Господарського кодексу України; статей 11, 509, 526, 530, 598, 599, 626, 629 ЦК України; статей 1, 15, 15-1 Закону України «Про електроенергетику»; Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_5 України №20 від 11.01.2005); Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (затвердженого спільним Наказом №493/688 від 03.08.2015 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України); Постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (№3 від 06.01.2016 та №204 від 18.02.2016); статей 2, 12-14, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 161, 162, 163, 165-167, 169, 194, 195, 209, 210, 232, 233, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Дане Рішення набирає законної сили відповідно до норм статей 240, 241, 254, 256, 257 ГПК України, а саме:

- у випадку відсутності апеляційного оскарження – після закінчення 20-денного строку, встановленого на подання апеляційної скарги (безпосередньо до Львівського апеляційного господарського суду), який обчислюється з дня складення повного Рішення;

- у випадку апеляційного оскарження і відсутності факту скасування – після ухвалення Львівським апеляційним господарським судом відповідного судового рішення.

Повне Рішення складено 20.02.2018р.

Суддя Стороженко О.Ф.