Рішення № 72333235, 19.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2018Справа № 910/21680/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К. Ініціатива"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"

про стягнення коштів у розмірі 56 569,31 грн.

Представники сторін:

від позивача: Малиновська В.Д., за довіреністю від 23.10.2017;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «І.К. Ініціатива» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» про стягнення коштів у розмірі 56 569,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 0471 від 01.08.2015 в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21680/17, зобов'язано сторін надати свої пояснення щодо поданого позову, заперечення до відзиву та призначено розгляд справи на 15.01.2018.

15.01.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

15.01.2018 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Грєхової О.А. на лікарняному.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 247 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 було призначено справу № 910/21680/17 до розгляду по суті у порядку спрощеного позовного провадження на 19.02.2018.

14.02.2018 представником позивача подано клопотання про розгляд справи з повідомлення сторін та клопотання з розрахунком витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання 19.02.2018 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв,

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання - відповідні ухвали суду надсилалися на адреси місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вказані ухвали надсилалися рекомендованим листом з поміткою «судова повістка».

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З залучених до матеріалів справи листів, у яких відповідачу направлялися копії ухвал, убачається, що дані листи було суду повернуто поштою у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання на відділенні.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання» можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судових повісток (листів з ухвалами суду) відповідачем та повернення їх до суду з поміткою «повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання» є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначені судові засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за відсутності його повноважних представників і причини неявки цих представників у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки неявка у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи визначених ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача, який повідомлений про розгляд справи належним чином.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «І.К. Ініціатива» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №0471 (далі - Договір), за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкт оренди (орендоване майно), згідно п. 1.2 договору, з метою його використання для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування.

Згідно з п. 1.2 Договору, об'єктом згідно даного договору, складається з місця на башті (надалі - антено місця), яка є власністю орендодавця у кількості 4 (чотирьох) для розміщення антенних пристроїв широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет орендаря з невід'ємним правом прокладання фідерів до зазначених антен по конструкціям башти та розташування шафи в кількості 1-на (одна) з обладнанням широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет поруч із баштою.

Об`єкт оренди знаходиться за адресою: с. Залісся, Богданівської сільської ради, Броварського району, Київської області (п. 1.3 Договору).

За умовами п. 2.1 Договору датою початку використання об'єкту оренди орендарем, згідно даного договору, є дата підписання сторонами Акту прийому-передачі об'єкту оренди (далі по тексту - Акт 1), що з моменту його належного підписання сторонами є невід'ємною частиною договору. Обов`язок по складанню Акту 1 лежить на орендодавці. Акт 1 підписується в двох екземплярах, по одному екземпляру для кожної зі сторін.

Передача майна орендареві здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту направлення орендареві Акту 1. Повернення майна орендодавцеві, після закінчення терміну дії договору здійснюється за Актом повернення об'єкту оренди (далі - Акт 2). Акт 2 оформляється орендодавцем (п. 2.2, п. 2.3 Договору).

Пунктами 5.1-5.3 Договору встановлено, що за оренду майна, згідно даного договору, орендар сплачує орендодавцеві орендну плату. Розмір орендної плати за місяць за погодженням сторін, складає 4286,16 (чотири тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 16 коп. в тому числі ПДВ. Розрахунок орендної плати: вартість місця встановлення шафи - 700,00 грн. (без ПДВ); 140,00 грн. (ПДВ); 840,00 грн. (з ПДВ); вартість одного антено місця - 655,45 грн. (без ПДВ); 131,09 грн. (ПДВ); 786,54 грн. (з ПДВ); 796,54 х 4 = 3146,16 грн. (з ПДВ); витрати пов'язані з обслуговуванням електроустановки - 250,00 грн. (без ПДВ); 50,00 грн. (ПДВ); 300,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 5.4 Договору за умов інфляції, розмір плати за оренду у поточному місяці визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за попередній місяць. Розмір плати за перший місяць обумовлений цим договором, коригуванню не підлягає.

Розмір орендної плати, окрім індексу інфляції, змінюється з урахуванням зміни тарифів на енергоресурси, комунальні послуги та з урахуванням нових додаткових податків, введених Законом України (п. 5.5 Договору).

Пунктом 5.6 Договору сторони погодили, що сума орендної плати за поточний період сплачується орендарем до 20 числа поточного місяця, в сумі вказаної в 5.2 даного договору. Нарахування орендної плати починається з моменту підписання сторонами Акту 1, згідно даного договору.

У відповідності до п. 6.1 Договору орендодавець, за наявності власних трансформаторної підстанції та/чи розподільного щита зобов'язується надати її у тимчасове користування для здійснення постачання через них електроенергії, яка необхідна для телекомунікаційного та іншого обладнання орендаря.

Згідно з п. 6.2 Договору вартість спожитої орендарем електроенергії сплачується окремими рахунками.

Відповідно до п. 6.3 Договору орендодавець направляє орендарю окремий рахунок за спожиту електроенергію не пізніше 05 числа місяця наступного за звітним, а орендар оплачує його до 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31 липня 2018 року включно (п. 8.1 Договору).

Надалі, за актом прийому-передачі об'єкту оренди від 01.08.2015 до Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування місця на башті (далі - антено місця), яка є власністю орендодавця у кількості 4 (чотирьох) для розміщення антенних пристроїв широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет орендаря з невід'ємним правом прокладання фідерів до зазначених антен по конструкціям башти та розташування шафи в кількості 1-на (одна) з обладнанням широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет поруч із баштою, який знаходиться за адресою: с. Залісся, Богданівської сільської ради, Броварського району, Київської області.

Як зазначає позивач, ТОВ «Українські новітні технології» належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної сплати орендної плати та витрат на електроенергію, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з січня 2017 року по вересень 2017 року включно у розмірі 53 668,63 грн., яка складається з 46 696,23 грн. - заборгованість з орендної плати та 6 972,40 грн. - заборгованість за спожиту електроенергію.

11.10.2017 позивач надіслав відповідачу претензію № 587 від 10.10.2017 у якій вимагав сплатити заборгованість за Договором, однак відповідач заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Пунктами 5.1-5.3 Договору встановлено, що за оренду майна, згідно даного договору, орендар сплачує орендодавцеві орендну плату. Розмір орендної плати за місяць за погодженням сторін, складає 4286,16 (чотири тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 16 коп. в тому числі ПДВ. Розрахунок орендної плати: вартість місця встановлення шафи - 700,00 грн. (без ПДВ); 140,00 грн. (ПДВ); 840,00 грн. (з ПДВ); вартість одного антено місця - 655,45 грн. (без ПДВ); 131,09 грн. (ПДВ); 786,54 грн. (з ПДВ); 796,54 х 4 = 3146,16 грн. (з ПДВ); витрати пов'язані з обслуговуванням електроустановки - 250,00 грн. (без ПДВ); 50,00 грн. (ПДВ); 300,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 5.4 Договору за умов інфляції, розмір плати за оренду у поточному місяці визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за попередній місяць. Розмір плати за перший місяць обумовлений цим договором, коригуванню не підлягає.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України та п. 3.1.3 Договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату та інші передбачені Договором платежі у встановлених розмірах та у відповідні строки.

З доданих позивачем до позовної заяви рахунків-фактур вбачається, що відповідач у період з січня 2017 року по вересень 2017 року включно зобов'язаний був оплатити на користь позивача орендну плату за січень 2017 року у розмірі 4954,72 грн., за лютий 2017 року у розмірі 5 009,22 грн., за березень 2017 року у розмірі 5 059,31 грн., за квітень 2017 року у розмірі 5 150,38 грн., за травень 2017 року у розмірі 5 196,73 грн., за червень 2017 року 5 264,29 грн., за липень 2017 року в розмірі 5 348,52 грн., за серпень 2017 року в розмірі 5 359,21 грн., за вересень 2017 року в розмірі 5 353,85 грн.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.6 Договору сторони погодили, що сума орендної плати за поточний період сплачується орендарем до 20 числа поточного місяця, в сумі вказаної в 5.2 даного договору.

Також, сторонами п. 6.2 та п. 6.3 Договору погоджено сплату орендарем рахунків за спожиту електроенергію, а саме: до 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору виставлено відповідачу рахунки на оплату вартості спожитої електроенергії, яка згідно виставлених позивачем рахунків становить за січень 2017 року - 760,15 грн., за лютий 2017 року - 780,53 грн., за березень 2017 року 705,72 грн., за квітень 2017 року 726,50 грн., за травень 741,19 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, індексації орендної плати та компенсації вартості спожитої електроенергії, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 53 668,63 грн.

Крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 900,68 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 11.2 Договору сторонами погоджено, що за прострочення строків платежів, згідно даного договору, орендар сплачує орендодавцеві пеню від суми заборгованості у розмірі річної облікової ставки НБУ на день нарахування, поділеної на кількість днів в році (360) за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 900,68 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, підлягають також покладенню на відповідача. Однак, суд вважає за необхідне зменшити заявлену позивачем суму зазначених виплат з урахуванням вимог щодо співмірності, передбачених частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1 літ А; ідентифікаційний код: 30753866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К. Ініціатива" (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, б. 15/3, офіс 111; ідентифікаційний код: 22884353) заборгованість в розмірі 53 668 (п'ятдесят три тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 63 коп., пеню в розмірі 2 900 (дві тисячі дев'ятсот) грн. 68 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три) грн.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.02.2018.

Суддя О.А. Грєхова