Рішення № 72332849, 15.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2018

Справа № 910/22527/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Головатюка Л.Д. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕТЕР"

про стягнення 4 566,16 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕТЕР"(далі - відповідач) про стягнення 4 566,16 грн., в тому числі 4 286,50 грн. основного боргу, 279,66 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не належним чином виконує умови договору на виконання робіт № 2296/475м-10 від 11.05.2010, у зв’язку з чим утворилася заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження по справі та призначено до розгляду на 18.01.2018.

Судове засідання 18.01.208 не відбулося у зв'язку з викликом судді Головатюка Л.Д. для участі в судовому засіданні в Шевченківському районному суді міста Києва.

12.01.2018 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункт 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є:

- справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що у справі № 910/22527/17 ціна спору не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд прийшов до висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/22527/17 у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.02.2018.

Представники сторін у судове засідання 15.02.2018 не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103045142144, № 0103045142152.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2010 року між Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕТЕР" (замовник) укладено Договір № 2296/475м-10 на роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом цього договору є проведення виконавцем робіт, пов’язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника.

Згідно п. 2.1. Договору виконавець зобов’язується протягом всього терміну дії цього Договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ, які використовує замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ, для чого:

2.1.1. здійснювати роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ у смугах частот, що використовує замовник, з метою забезпечення ЕМС РЕЗ замовника з РЕЗ інших користувачів;

2.1.2 інформувати замовника про радіозавади, що виникають з його вини і вживати передбачені законодавством України заходи з м5тою усунення їх дії;

2.1.3. виявляти у присвоєній замовнику смузі частот жерела радіозавад та усувати їх у строки та упорядку, визначених нормативно-правовими актами;

2.1.4. за заявками замовника виконувати роботи з виявлення та усунення дії джерел радіозавад, які впливають на роботу РЕЗ замовника.

Відповідно п 2.2.2 Договору, замовник зобов’язується своєчасно сплачувати на користь виконавця плату за виконання робіт.

Згідно з п. 3.1. Договору, вартість виконаних робіт, пов’язаних з радочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку «Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємствам “Український державний центр радіочастот”, пов’язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу за один календарний місяць складає 427,92 грн. і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно законодавства України.

Пунктами 3.2, 3.3. Договору сторони погодили, що виконання робіт підтверджується відповідним Актом виконаних робіт підписаним обома сторонами. Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника.

Відповідно до п. 3.4. Договору розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

Цей Договір укладений на період в 1 (один) календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін (п. 6.1. Договору).

Згідно п. 6.2. Договору цей Договір вважається подовженим на кожний наступний період тривалістю в 1 (один) календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

Позивач у відповідності до умов договору виконав роботи у період з 01.06.2017 року по 31.10.2017 року на загальну суму 4 286,50 грн., що підтверджується наступними актами про виконання робіт: № 17-9003 від 30.06.2017 року на суму 857,30 грн., № 17-10634 від 31.07.2017 року на суму 857,30 грн., № 17-12153 від 31.08.2017 року на суму 857,30 грн.,№ 17-13910 від 29.09.2017 року на суму 857,30 грн., № 17-15405 від 31.10.2017 року на суму 857,30 грн.

Акти виконаних робіт № 17-12153 від 31.08.2017 року на суму 857,30 грн.,№ 17-13910 від 29.09.2017 року на суму 857,30 грн., № 17-15405 від 31.10.2017 року на суму 857,30 грн. є підписаними сторонами без претензій та зауважень.

Акти виконаних робіт № 17-9003 від 30.06.2017 року на суму 857,30 грн., № 17-10634 від 31.07.2017 року на суму 857,30 грн. були надіслані відповідачу, проте не були повернуті підписаними відповідачем з невідомих причин. Замовник своєчасно не заявив про недоліки виконаних робіт за період з 01.06.2017 року по 31.07.2017 року, отже він не звільняється від обов’язку оплатити виконані роботи за Договором.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань, виконаних позивачем робіт на суму 4 286,50 грн. не оплатив.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 4 286,50 грн. заборгованості, а також 279,66 грн. пені у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про радіочастотний ресурс України” радіочастотний моніторинг - це збирання, оброблення, збереження та аналіз даних про параметри випромінювання радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв, які діють у відповідних смугах радіочастот.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про радіочастотний ресурс України” радіочастотний моніторинг здійснюється з метою захисту присвоєнь радіочастот, визначення наявного для використання радіочастотного ресурсу України, ефективності використання розподілених смуг радіочастот та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень щодо підвищення ефективності використання та задоволення потреб користувачів радіочастотного ресурсу України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 4 286,50 грн.

Акти виконаних робіт № 17-12153 від 31.08.2017 року на суму 857,30 грн.,№ 17-13910 від 29.09.2017 року на суму 857,30 грн., № 17-15405 від 31.10.2017 року на суму 857,30 грн. є підписаними сторонами без претензій та зауважень.

При цьому, судом враховано, що акти виконаних робіт № 17-9003 від 30.06.2017 року на суму 857,30 грн., № 17-10634 від 31.07.2017 року на суму 857,30 грн. не підписані зі сторони відповідача.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зазначені акти надіслані на адресу відповідача, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та вручені уповноваженим представникам відповідача, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Оскільки відповідачем не надано мотивовану відмову від підписання актів, то роботи за ними вважаються прийнятими відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами п. 3.4. Договору передбачено, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

Позивачем зазначено, що рахунки щомісяця направлялись відповідачу разом із актами про виконання робіт.

Суд враховує, що жодних заперечень з приводу виконаних позивачем робіт відповідачем суду надано не було.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.06.2017 року по 31.10.2017 року становить 4 286,50 грн. та строк оплати робіт станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду та станом на дату розгляду справи у суді є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки, відповідач у визначені договором строки не здійснив оплати за виконані роботи, то суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 4 286,50 грн. заборгованості, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 279,66 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.3. Договору за порушення грошових зобов’язань замовник сплачує виконавцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент здійснення розрахунків від суми простроченого платежу.

Розрахунки пені у сумі 279,66 грн. є арифметично вірними, у зв’язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕТЕР" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1, літ. А; ідентифікаційний код: 22969500) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, просп. Перемоги, 151; ідентифікаційний код: 01181765) 4 286 (чотири тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 50 коп. основного боргу, 279 (двісті сімдесят дев’ять) грн. 66 коп. пені, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2018.

Суддя Л.Д. Головатюк