Рішення № 72330425, 21.02.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/2/18-а

Cуддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

-визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про прийняття рішення про передачу їй автомобіля марки "Volkswagen Passat" 1996 року випуску, кузов №WVWZZZ3AZTE132557 у власність та надання дозволу на перереєстрацію вказаного транспортного засобу;

- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо прийняття рішення про безоплатну передачу у її власність легкового автомобіля марки "Volkswagen Passat" 1996 року випуску, кузов №WVWZZZ3AZTE132557 та надати дозвіл на проведення процедури перереєстрації такого автомобіля з ОСОБА_2, померлого 21 грудня 2007 року, на ім'я ОСОБА_1, як члену його сім'ї.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 22 грудня 2017 року Департаментом соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації листом №6301 відмовлено їй в наданні дозволу на переоформлення гуманітарного автомобіля марки "Volkswagen Passat" 1996 року випуску, кузов №WVWZZZ3AZTE132557, у зв'язку із наявністю рішення Львівського апеляційного суду від 17 грудня 2013 року про повернення вказаного автомобіля департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації.

Із даною відмовою позивач не погоджується, вважає її протиправною, оскільки вона, на її думку, не узгоджується із нормами чинного законодавства.

Посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14 травня 2015 року №426-VIII, позивач вказувала, що норми вказаних змін до законодавства поширюються на випадки, коли смерть інваліда, дитини-інваліда та звернення членів сім`ї до органів соціального захисту населення про залишення їм автомобіля без сплати податків і зборів відбулися до набрання чинності вказаних норм.

Зазначала, що у зв'язку із даними змінами у законодавстві має право на отримання автомобіля, який визнаний гуманітарною допомогою для її покійного батька, який помер до набрання чинності Закону України №426-VIII, а тому рішення Львівського апеляційного адміністративного суду, на яке посилається відповідач як на підставу для відмови у знятті автомобіля з обліку, не ґрунтується на вимогах спеціального законодавства, оскільки дане рішення прийнято до прийняття Закону України №426 -VIII.

Позивач просила суд заявлені вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 11 січня 2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строки для надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Відповідач щодо задоволення позову заперечував. У наданому суду відзиві на позовну заяву вказував, що департаментом не могло бути вирішено питання щодо надання дозволу на переоформлення транспортного засобу марки "Volkswagen Passat" 1996 року випуску, кузов №WVWZZZ3AZTE132557, у зв'язку із наявністю рішення Львівського апеляційного адміністративного суду, яке було ухвалено до прийняття змін до Закону України "Про гуманітарну допомогу".

Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався, відповідно, не було подано й заперечень відповідачем.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в межах строку, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії IV-ЯР №300797 від 18 липня 1959 року та довідки №347 від 13 квітня 2016 року, виданої Ошихлібською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області, ОСОБА_1 (ОСОБА_3В.) є дочкою ОСОБА_2

Із довідки Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації №3969 від 27 грудня 2004 року вбачається, що ОСОБА_2 як інвалід І групи Великої Вітчизняної війни згідно висновку обласної медико-соціальної експертної комісії перебував на обліку в Головному управлінні праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації з 07 грудня 2004 року для забезпечення спецавтотранспортом в модифікації М з правом передачі керування члену сім'ї під порядковим номером 417.

17 грудня 2004 року ОСОБА_2 звернувся до Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, управління соціального захисту населення (обласної, міської) держадміністрації із заявою, зареєстрованою в журналі обліку 20 грудня 2004 року під №675, в якій просив забезпечити його автомобілем з передачею керування дочці ОСОБА_1 Разом із цим в заяві зазначено, що в зв'язку із сімейними обставинами керувати автомобілем буде зять ОСОБА_4, який проживав поряд із ОСОБА_2

Із наказу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації №48 від 30 березня 2005 року вбачається, що ОСОБА_2, інваліду І групи Великої Вітчизняної війни, мешканцю с.Ошихліби, Кіцманського району Чернівецької області видано автомобіль "Фольксваген" кузов №WVWZZZ3AZTE132557 з правом передачі керування зятю ОСОБА_4

Згідно акту від 31 березня 2005 року представник Головного управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 здійснили передачу- прийом автомобіля "Фольксваген" М №WVWZZZ3AZTE132557, виданого йому безкоштовно, як гуманітарна допомога у відповідності до "Порядку забезпечення інвалідів автомобілями", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 1997 року №999 та у відповідності до пункту 42 внесеного до "Порядку забезпечення інвалідів автомобілями", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №128 "Про внесення змін до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" і висновком обласної МСЕК.

В той же день, ОСОБА_2 надано письмове зобов'язання про отримання гуманітарної допомоги автомобіля "Фольксваген Пассат" М №WVWZZZ3AZTE132557 без права продажу, дарування або успадкування та передачі керування іншій особі. Разом із цим, в даному зобов'язанні, вказано, що останній попереджений про бережну і правильну експлуатацію та зберігання автомобіля, своєчасне проведення його профілактичних оглядів технічного обслуговування, що передбачено чинним законодавством, а також ознайомлений з пунктом 38 "Порядку забезпечення інвалідів автомобілями", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 1997 року №999.

Згідно свідоцтва про смерть серії 1-МИ №041454 від 21 грудня 2007 року ОСОБА_3 помер, про що в книзі реєстрації смертей 07 грудня 2007 року зроблено відповідний актовий запис за №30.

На момент смерті ОСОБА_3 діяв Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2006 року №999.

Згідно пункту 41 цього Порядку автомобіль, отриманий, як гуманітарна допомога, після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.

31 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації із листом, в якому, у зв'язку із смертю її батька- Лупула В.С., просила зняти з обліку автомобіль марки "Фольксваген" М кузов №WVWZZZ3AZTE132557, оскільки він має бути залишений сім'ї ОСОБА_2

Листом №3793 від 02 жовтня 2009 року Головне управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації повідомило ОСОБА_1, що відповідно до пункту 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями автомобіль "Фольксваген" М кузов №WVWZZZ3AZTE132557, отриманий ОСОБА_2 як гуманітарна допомога, повертається Головному управлінню праці та соціального захисту населення і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.

Оскільки автомобіль членами сім’ї, а саме ОСОБА_1, добровільно не був повернений, що підтверджується Актом про відмову у поверненні автомобіля, тому Головним управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації було подано позов до Кіцманського районного суду Чернівецької області.

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2010 року визнано дії Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 зняти з обліку та залишити їй безоплатно автомобіль марки "Фольцаген" з номером кузова WVWZZZ3AZTE132557, об'єм двигуна 1781 см. куб., рік випуску 1996, який надійшов з Німеччини на адресу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, як гуманітарний для інваліда Великої Вітчизняної війни ОСОБА_2 неправомірними; зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації передати ОСОБА_1 безоплатно, у порядку передбаченому чинним законодавством, автомобіль марки "Фольцаген" з номером кузова WVWZZZ3AZTE132557, об'єм двигуна 1781 см. куб., рік випуску 1996, який надійшов з Німеччини на адресу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, як гуманітарний для інваліда Великої Вітчизняної війни ОСОБА_2, який зареєстрований 2005 року в Кіцманському МРЕВ ДАІ УМВС в Чернівецькій області, реєстраційний номер НОМЕР_1, знявши його з обліку в Головному управлінні праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2014 року, апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації задоволено, а постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

20 квітня 2016 року ОСОБА_1 (у зв'язку із прийняттям 14 травня 2015 року Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» №426-VIII) звернулась до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації із заявою, в якій просила надати дозвіл на переоформлення гуманітарного автомобіля "Фольцваген" 1996 року випуску, який належав її покійному батькові ОСОБА_2 на неї, його дочці.

Листом №2083 від 28 квітня 2016 року Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації направив на розгляд Міністерства соціальної політики України документи щодо надання дозволу на передачу у власність ОСОБА_1 - члену сім'ї померлого інваліда І групи ОСОБА_2 автомобіля "Фольксваген Пассат", 1996 року випуску, кузов WVWZZZ3AZTE132557, який було визнано гуманітарною допомогою згідно протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 03 лютого 2005 року №26/ГД— 10470.

До даного листа відповідачем додано заяву сестер заявниці про відмову від претензій та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року №1651/11/9104 про відмову в задоволенні позову до Головного управління праці та соціального захисту про визнання дій неправомірними.

28 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, в якій просила прийняти рішення про передачу їй у власність автомобіля марки "Volkswagen Passat" 1996 року випуску, кузов №WVWZZZ3AZTE132557, який згідно протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2005 року №26/ГД-10470 визнано гуманітарною допомогою і наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації №48 від 30 березня 2005 року безкоштовно передано її батьку ОСОБА_2, як інваліду війни І групи.

Листом №6301 від 22 грудня 2017 року Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації повідомив ОСОБА_1, що ним направлено до Міністерства соціальної політики України відповідний пакет документів для прийняття рішення щодо переоформлення гуманітарного автомобіля.

Посилаючись на Закон України «Про внесення змін до статті 11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» від 06 квітня 2017 року №2008-VIII, згідно якої повноваження щодо прийняття рішень про передачу легкових автомобілів, визнаних гуманітарною допомогою, у власність особам з інвалідністю у разі користування ними понад 10 років або, у разі їх смерті — членам сімей, передані обласним державним адміністраціям, відповідач вказував, що всі справи, які не розглянуті Міністерством соціальної політики України про переоформлення гуманітарних автомобілів були повернуті на адресу Департаменту соціального захисту населення.

Також зазначав, що 07 вересня 2017 року на засіданні робочої групи з гуманітарної допомоги при Чернівецькій обласній державній адміністрації розглянуто її звернення щодо переоформлення гуманітарного автомобіля "Фольксваген -Пассат, який належав її покійному батькові ОСОБА_2

Повідомлено, що відповідно до протоколу №4 засідання зазначеної робочої групи прийнято рішення про відмову у наданні їй дозволу на переоформлення гуманітарного автомобіля, у зв'язку із наявністю постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року справа №1651/11/9104.

Разом із цим, повідомлено про можливість звернення до суду щодо скасування рішення суду, у зв'язку із змінами у законодавстві.

За таких обставин ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги та сприяння гласності і прозорості цього процесу визначає Закон України «Про гуманітарну допомогу» №1192-XIV від 22 жовтня 1999 року (далі Закон України №1192-XIV).

Згідно статті 1 Закону України №1192-XIV (в редакції, що діяла на день смерті ОСОБА_2С.) гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06 жовтня 2005 року №2961-IV (далі – Закон України №2961-IV).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України №2961-IV держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.

Згідно частини дев'ятої статті 26 Закону України №2961-IV перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 7 пункту 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999 (в редакції, що діяла на час смерті ОСОБА_2, далі - Порядок №999) після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку. Такий інвалід знімається з обліку на десятирічний строк, визначений починаючи з дати отримання автомобіля попереднім інвалідом, з урахуванням строку його експлуатації померлим.

14 травня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» №426-VIII (далі – Закон України №426-VIII), згідно якого частину другу і третю статті 11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., №51, ст. 451; 2010 р., №8, ст. 62; 2014 р., №4, ст. 61) викладено в такій редакції:

«Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через органи соціального захисту населення, за бажанням членів їхніх сімей, спадкоємців передається їм у власність безоплатно за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності членів сім'ї, спадкоємців або у разі небажання членів сім'ї, спадкоємців отримати автомобіль, визначений у частині другій цієї статті, такий автомобіль повертається органам соціального захисту населення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України №426-VIII визначено, що норми цього Закону щодо передачі безоплатно у власність членів сім'ї, спадкоємців автомобіля, визнаного гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через органи соціального захисту населення, поширюються також на випадки, коли смерть інваліда, дитини-інваліда та звернення членів сім'ї до органів соціального захисту населення про залишення їм автомобіля без сплати податків і зборів відбулися до набрання чинності цим Законом.

На цій підставі внесено зміни й в абзац 7 пункт 41 Порядку №999 та викладено у такій редакції: «після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через головне управління соціального захисту населення, за бажанням членів їх сімей, спадкоємців передається їм у власність безоплатно за рішенням Мінсоцполітики. У разі відсутності членів сім'ї, спадкоємців або в разі небажання членів сім'ї, спадкоємців отримати автомобіль такий автомобіль повертається головному управлінню соціального захисту населення».

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що внісши зміни до частини другої і третьої статті 11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу», законодавцем таким чином врегульовано питання щодо можливості передачі автомобіля, визнаного як гуманітарна допомога членам сім'ї інваліда, а у разі відсутності членів сім'ї, спадкоємців або в разі небажання членів сім'ї, спадкоємців отримати автомобіль такий автомобіль повертається головному управлінню соціального захисту населення.

Судом встановлено, що на підставі вказаних змін в законодавстві ОСОБА_1 зверталась до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації із заявою, в якій просила прийняти рішення про передачу їй у власність автомобіля марки "Volkswagen Passat" 1996 року випуску, кузов №WVWZZZ3AZTE132557, який згідно протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 03 лютого 2005 року №26/ГД-10470 визнано гуманітарною допомогою і наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації №48 від 30 березня 2005 року безкоштовно передано її батьку ОСОБА_2, як інваліду війни І групи.

Однак, 22 грудня 2017 року Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації листом №6301 відмовив у задоволені вимог ОСОБА_1В, у зв'язку із наявністю рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі №1651/11/9104.

Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд звертає увагу на те, що норми Закону України №426-VIII щодо передачі автомобіля, визнаного як гуманітарна допомога членам сім'ї інваліда поширюються на випадки, коли смерть інваліда, дитини-інваліда та звернення членів сім'ї до органів соціального захисту населення про залишення їм автомобіля без сплати податків і зборів відбулися до набрання чинності цим Законом.

Оскільки смерть ОСОБА_2 настала до набрання чинності Закону України №426-VIII, тому врегулювання спірних правовідносин, що склались на час смерті ОСОБА_2, а саме вирішення питання щодо можливої передачі автомобіля марки "Volkswagen Passat" 1996 року випуску, кузов №WVWZZZ3AZTE132557, визнаного як гуманітарна допомога його дочці ОСОБА_1, повинно здійснюватись відповідно до норм Закону України №426-VIII.

У зв'язку із тим, що з 14 травня 2015 року змінилось правове регулювання та застосування норм законодавства щодо перереєстрації транспортного засобу, визнаного як гуманітарна допомога, суд приходить до висновку, що відмова Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації з посиланням на рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року не ґрунтується на вимогах спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Оскільки вказане вище судове рішення було прийняте до прийняття Закону України №426-VIII від 14 травня 2015 року, то норми, якими керувався суд, не можуть більше застосовуватись до спірних правовідносин, адже вказаним Законом змінено порядок їх врегулювання.

Крім того, відповідно до листа Міністерства юстиції України від 29 квітня 2011 року №5149-0-26-11-18 щодо усунення суперечностей між положеннями нормативно-правових актів визначено, що при розв'язанні таких правових колізій, як правило, застосовуються загальновизнані прийоми тлумачення правових норм (надання переваги нормі, що має вищу юридичну силу, а у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, який прийнято пізніше або який є спеціальним тощо).

Враховуючи викладене, суд вважає посилання відповідача на рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року як на підставу для відмови у передачі ОСОБА_1 автомобіля марки "Volkswagen Passat" 1996 року випуску, кузов №WVWZZZ3AZTE132557 у власність та наданні дозволу на перереєстрацію вказаного транспортного засобу, про що викладено у листі від 22 грудня 2017 року, безпідставними і необґрунтованими.

У зв'язку із цим, оскаржувана відмова Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації в наданні дозволу на переоформлення гуманітарного автомобіля марки "Volkswagen Passat" 1996 року випуску, кузов №WVWZZZ3AZTE132557 на ОСОБА_1 є незаконною, а тому заявлений позов в частині її оскарження є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Указаний принцип є конституційним (стаття 8 Конституції України) й означає пріоритет прав та свобод людини, справедливість і гуманізм у діяльності адміністративних органів.

Тому, вирішуючи адміністративні справи, суд має перш за все виходити із того, що людина, її права та свободи є найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права повинен втілюватись через діяльність судової влади.

Відповідно до завдання, яке сформульовано у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, саме адміністративне судочинство спрямовано на захист прав, свобод, інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та їх посадових і службових осіб, при цьому такий захист має бути ефективним.

На переконання суду, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При цьому суд звертає увагу на те, що повноваження суду при вирішені справи передбачені статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно пунктів 2 та 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

З огляду на наведене, оскільки позовна вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії є фактично похідною від попередньої позовної вимоги (пункт 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України), з метою належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого листом №6301 від 22 грудня 2017 року, щодо не вчинення дій по зняттю автомобіля "Volkswagen Passat" 1996 року випуску, кузов №WVWZZZ3AZTE132557 з обліку в органах соціального захисту населення та наданню дозволу на перереєстрацію вказаного транспортного засобу, а також для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій по зняттю указаного транспортного засобу з обліку в органах соціального захисту населення і наданню дозволу на його перереєстрацію та для зобов’язання відповідача вчинити такі дії.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої – третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття відносно позивача оскаржуваного ним рішення.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення, натомість доводи позивача в обґрунтування позову є обґрунтованими, а тому такий підлягає задоволенню повністю.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі квитанції №21119105-1 від 28 грудня 2017 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1280 грн 00 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, оформлене листом №6301 від 22 грудня 2017 року, щодо не вчинення дій по зняттю автомобіля "Volkswagen Passat" 1996 року випуску, кузов №WVWZZZ3AZTE132557, з обліку в органах соціального захисту населення та наданню дозволу на перереєстрацію вказаного транспортного засобу.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації щодо не вчинення дій по зняттю легкового автомобіля "Volkswagen Passat" 1996 року випуску, кузов №WVWZZZ3AZTE132557, з обліку в органах соціального захисту населення і наданню дозволу на його перереєстрацію.

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації вчинити дії щодо зняття легкового автомобіля "Volkswagen Passat" 1996 року випуску, кузов №WVWZZZ3AZTE132557, з обліку в органах соціального захисту населення та щодо надання дозволу на проведення процедури перереєстрації указаного автомобіля з ОСОБА_2, який помер 21 грудня 2007 року, на ім'я ОСОБА_1, як члену його сім'ї.

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації (58018, м. Чернівці, вул. Головна, 245, ЄДРПОУ 38345436) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (с. Ощихліби, Кіцманський район, Чернівецька область, 59322) судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана або до Чернівецького окружного адміністративного суду або безпосередньо до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2018 року.

Суддя О.П. Лелюк