Рішення № 72330365, 15.02.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.02.2018

Справа № 320/7932/16-ц

Провадження № 2/320/61/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Юрлагіної Т.В.,

при секретарі - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Управління з розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 1400 від 29 лютого 2016 року, вчинененого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, щодо звернення стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у сумі 186 690 грн. 40 коп.

В позовній заяві позивачка вказує, що 21 травня 2012 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки. Позивач зазначає, що вона використовувала вказану платіжну картку, вносила грошові кошти, проте відповідач без її згоди збільшував їй кредитний ліміт. Жодних вимог від відповідача щодо заборгованості вона не отримувала. 29 лютого 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис щодо стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у сумі 186 690 грн. 40 коп. за вищезазначеним договором. На підставі даного виконавчого напису державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все майно позивачки. Позивачка вважає, що даний виконавчий напис був винесений без дотримання вимог чинного законодавства, оскільки нотаріус видав його без наявності первинного бухгалтерського документу, а лише на підставі виписки з особистого рахунку ОСОБА_1 Крім того, на підтвердження факту безспірності, стягувачем, відповідно до п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» нотаріусу повинні бути надані первинні бухгалтерські документи чеки, квитанції, кредитний договір тощо, які підтверджують факти оплати чи неналежної оплати. Позивачка зазначає, що укладений між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» договір не є кредитним договором, а є лише договором про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, який включає умови порядку відкриття картрахунку та порядок надання та використання платіжної картки. Позивачка вважає, що на час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса не було всіх необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а також нотаріусом не були дотримані вимоги актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріуса на документах, які свідчать про безспірність заборгованості, внаслідок чого було порушеної її право на добровільне виконання вимог банку.

Представник позивачки - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просила задовольнити позовні вимоги. Крім того, пояснила, що 21.05.2012 року між позивачкою та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки. У відповідності до п.1.3 укладеного договору строк дії кредитного ліміту складає строк дії картки. Після закінчення строку дії картки позивачка не зверталася до банку із заявою про продовження строку дії договору, подовження строку дії вказаного договору з позивачкою банком не погоджувалось. Без відома позивачки їй нараховувались штрафні санкції, додаткову угоду до вказаного договору позивачка не підписувала. У відповідності до вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Однак представник позивачки вказує, при вчиненні нотаріусом виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса не було всіх передбачених законодавством документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, оскільки договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, на її думку, не є кредитним договором, були відсутні докази, що підтверджують безспірність заборгованості позивачки, нотаріусу не надано дійсних первинних бухгалтерських документів на підтвердження розміру заборгованості, який, до того ж, на думку представника позивачки, явно завищений.

Представник відповідача - ПАТ КБ «Приватбанк» - в судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні, повністю підтримав надані ним письмові заперечення, відповідно до яких на час вчинення нотаріусом виконавчого напису банк подав усі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172, з яких можна зробити однозначний висновок, що ОСОБА_1 допущено порушення виконання зобов’язань за договором, а саме прострочення платежів. Останній платіж був здійснений позивачкою 25.01.2016 року. На дату вчинення виконавчого напису позивачка не надала свої заперечення з приводу суми заборгованості, оскільки до звернення до нотаріуса письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором була надіслана позивачу 19.02.2016 року пріоритетним листом з описом вкладення. Зазначена вимога була вручена позивачці особисто 22.02.2016 року, про що свідчить довідка центру поштового зв’язку. За період з 22.02.2016 року по теперішній час від позивачки не надходило жодних заперечень щодо сум заборгованості, неправильного розрахунку або відсутності прострочення. Також представник відповідача зауважив, що укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та позивачкою договір, у відповідності до ст. 634 ЦК України, є договором приєднання, тобто сторона приймає умови, встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах. Заповнена та підписана позивачкою анкета-заява і є договором, а тому посилання її представника на відсутність договору є безпідставними. Строк дії картки не впливає на строк повернення кредиту. Картка – є платіжним засобом. Пунктом 3.1.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за закінченням строку дії картки відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії картки) не надійшла письмова заява клієнта про закриття картрахунку. Заяви про закриття картрахунку від позивачки не надходило. Щодо надання стягувачем первинних бухгалтерських документів, то банком була надана виписка-розрахунок із зазначенням суми заборгованості, строків погашення, погашених та непогашених сум. Оскільки позивачка не виконала обов’язки по погашенню кредиту ОСОБА_2 вибрав спосіб захисту своїх прав, передбачений ст.18 ЦК України, шляхом вчинення виконавчого напису. Крім того позивача було ознайомлено з умовами та правилами надання банківських послуг про що свідчить її особистий підпис на них на кожній сторінці.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 – у судове засідання не з’явилася, але від неї надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує, надала письмові заперечення. Згідно вказаних заперечень, стягувачем було надано їй необхідні документи, за умови надання яких може бути вчинений виконавчий напис. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Позивачкою не надано до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження фактів порушення порядку вчинення нотаріальних дій, тому у задоволенні позовних вимог нотаріус просить відмовити.

Представник третьої особи – Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій - у судове засідання не з’явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представник третьої особи – Управління з розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області - у судове засідання не з’явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просить ухвалити рішення на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини:

21.05.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки № SAMDNSAMDN3000063247878, відповідно до якого клієнт здійснює за допомогою карт операції по картрахункам, передбачені чинним законодавством України та у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжними картками, які є невід’ємною частиною цього договору (а.с.198-200).

Згідно п. 1.1 укладеної між сторонами додаткової угоди №1 до договору № SAMDNSAMDN3000063247878 від 21.05.2012 року для виконання операцій, зазначених у п.2 цього договору, банк відкриває клієнту картковий рахунок і видає клієнту платіжну картку. Тип картки, відповідно до п.1.2 угоди, PLATINUM, вид – особиста міжнародна, строк дії – один рік. Валюта – гривня.

Кредитний ліміт – в сумі 20 000 гривень. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Базова процента ставка на момент підписання договору – 2,2% на місяць із розрахунку 360 днів на рік. Протягом перших 30 днів з моменту виникнення заборгованості за кредитним лімітом (пільговий період) проценти нараховуються, виходячи зі ставки 0,01% річних. У випадку непогашення даної заборгованості у 30-денний строк з моменту її виникнення клієнт сплачує комісію за несвоєчасне погашення кредитного ліміту у пільговий період – 2,2% від заборгованості. З 31-го дня виникнення заборгованості за кредитним лімітом нарахування процентів за використання кредитним лімітом здійснюється, виходячи із базової процентної ставки. Проценти за користування кредитним лімітом підлягають сплаті щомісячно у строк до 30 числа кожного місяця.

Додаткова угода є невід’ємною частиною договору та вступає у законну силу з моменту її підписання (а.с.201).

29.02.2016 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис серія НАТ 814978, зареєстровано в реєстрі за №1400, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № SAMDNSAMDN3000063247878 від 21.05.2012 року в сумі 184990,40 гривень, з яких: залишок заборгованості за кредитом – 104 248, 00 гривень, сума заборгованості за відсотками – 71 933,33 гривень, штраф – 8809,07 гривень. Крім того, витрати за вчинення виконавчого напису становлять 1700 грн. Таким чином, всього, з урахуванням витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису, сума стягнення становить 186690,40 гривень (а.с.7).

Даний виконавчий напис був вчинений на підставі наданої ПАТ КБ «Приватбанк» копії договору № SAMDNSAMDN3000063247878 від 21.05.2012 року (а.с.127), додаткової угоди №1 до договору № SAMDNSAMDN3000063247878 від 21.05.2012 року (а.с.127-128), розрахунку заборгованості за договором станом на 31 січня 2016 року (а.с.129-130), письмової вимоги банку від 18.02.2016 про усунення порушень за кредитним договором, направленої цінним листом на адресу позивачки ОСОБА_1 (а.с.124-126).

На підставі вказаного виконавчого напису державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області 29.07.2016 року винесено постанову ВП № 51566911 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (а.с.11).

Оцінюючи доводи представника позивача на підтвердження своїх позовних вимог, а також заперечення представника відповідача та третьої особи - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, суд виходить з наступного:

Згідно з пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ (ст.18 ЦК України, ст.87 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно положень глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, виконавчий напис може бути вчинений на кредитному договорі, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999р, а тому при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному переліку.

Таким чином, за змістом п.1 вказаного Переліку, а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, та ст.ст. 87 та 88 ЗУ «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та підтверджують безспірність заборгованості. При цьому, дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

Враховуючи, що за своєю суттю виконавчий напис є розпорядженням нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника, тобто в основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника, тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.

На адресу суду, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було надіслано копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №1400 від 29.02.2016 року (а.с.118-134).

Аналізуючи надані нотаріусом копії вказаних документів, суд приходить до висновку, що стягувачем для вчинення виконавчого напису були надані всі документи, зазначені в п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суд не бере до уваги доводи представника позивача щодо ненадання банком усіх необхідних документів для вчинення виконавчого напису, які б підтверджували безспірність заборгованості, з тих підстав, що, як вбачається з документів, які були надіслані нотаріусом, банком були надані усі необхідні документи та копії розрахунків заборгованості станом на 31.01.2016 року.

Аналізуючи вказані документи суд прийшов до висновку, що це не просто розрахунки заборгованості, а виписки-розрахунки, оскільки документи містять не лише суми заборгованості, а й всі інші необхідні дані, як-то: дату операції за рахунками обліку заборгованості, кількість днів, за які нараховано заборгованість за відсотками, пенею та комісією, залишок поточної та простроченої заборгованості за кредитом, сальдо, на яке не нараховуються проценти, за певний період (пільговий період), процентна ставка (поточна та прострочена), ставка пені за порушення строків розрахунку, нараховані відсотки на залишок поточної та простроченої заборгованості, сума комісії та пені, сплачені відсотки, сума погашення за наданим кредитом, заборгованість за наданим кредитом.

Тобто, інформація, яку містять вказані документи, свідчить про те, що стягувачем для вчинення виконавчого напису було надано не лише розрахунок заборгованості, а і виписку з рахунка боржника.

Суд вважає, що вказаний документ, а саме виписка-розрахунок і є первинним документом, оскільки, з урахуванням Переліку типових документів, що затверджений наказом Мін’юсту №578/5 від 12.04.2012, виписка банку відносяться до первинних документів.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що нотаріусом було зроблено однозначний висновок про безспірність вказаної суми боргу.

У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому судом враховується, що позивачкою не надано жодного доказу або власного розрахунку, який би спростував безспірність заборгованості, що є її процесуальним обов'язком.

Не відповідає дійсності і посилання представника позивача у судовому засіданні на неповідомлення позивача про розпочату процедуру примусового стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, судом встановлено, що до звернення до нотаріуса ПАТ КБ «Приватбанк» 18.02.2016 року надіслав ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором. В цьому документі зазначалося, що у випадку не усунення порушень протягом п’яти днів з дати відправлення вимоги банк почне процедуру примусового стягнення заборгованості. Вказана вимога була надіслана позивачці цінним листом з описом вкладення (а.с.46-48).

Згідно довідки Центру поштового зв’язку №4 м. Мелітополь Запорізької дирекції ПАТ «Укрпошта» №09/1-01-71 від 16.01.2017 року, цінний лист ПАТ КБ «Приватбанк» з відміткою «пріоритетний» з описом вкладення №4994307726580 вручено ОСОБА_1 особисто 22.02.2016 року, що підтверджується вказаною довідкою, доданою до матеріалів справи (а.с.50).

З документів, наданих нотаріусом, вбачається, що письмова вимога, з доказами її надіслання ОСОБА_1 та виписка-розрахунок з рахунку позивача були передані нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Доказів того, що на момент вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу позивачка ставила під сумнів безспірність вимог ПАТ «Приватбанк», останньою не надано. Так, позивачкою не надано жодних доказів про направлення нею будь-яких заперечень з приводу правомірності чи неправомірності розрахунку боргових зобов’язань, доказів оскарження кредитного договору, а тому посилання її представника на те, що заборгованість не є безспірною, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Посилання позивачки в обґрунтування своїх вимог на те, що нотаріусом було допущено порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, а саме виконавчий напис вчинений за період з 21.05.2012 року по 31.01.2016 року, тобто з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно ч.1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частиною другою статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 264 ЦК України строк позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно копії виписки з рахунку боржника, доданою до матеріалів справи (а.с.132-133), позивачка за період з 21.05.2012 року по 31.01.2016 року сплачувала заборгованість за кредитним договором, але з 01.06.2014 року почала систематично порушувати свої зобов’язання за договором та нерегулярно сплачувати грошові кошти в рахунок погашення заборгованості. Останній платіж, згідно вказаного розрахунку, здійснений 25.01.2016 року в сумі 4533,68 гривень, але зазначеної суми було не достатньо для повної сплати порушених зобов’язань.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає посилання позивачки та її представника на те, що з моменту виникнення права вимоги минуло більше трьох років безпідставними, оскільки право вимоги виникло у банку після 25.01.2016 року, а виконавчий напис вчинено 29.02.2016 року, а тому банком не було пропущено строк позовної давності, а нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було допущено порушення Порядку вчинення нотаріальних дій.

Щодо посилань позивачки та її представника на те, що укладений між сторонами договір не є кредитним договором суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 21.05.2012 року ОСОБА_1, ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, отримала у банку кредитну картку (а.с.198).

Згідно п.2 договору про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки № SAMDNSAMDN3000063247878 від 21.05.2012 року Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжними картами є невід’ємною частиною цього договору.

Позивачка власним підписом засвідчила, що ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», Правилами користування платіжною карткою, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, та є невід’ємною частиною укладеною між нею та банком договору.

За змістом ч.1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 2 ст. 1067 ЦК України банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Згідно положень ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.

Судом, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав свої зобов'язання за договором, надав позивачці платіжну картку зі встановленим кредитним лімітом, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а позивачка користувалася кредитними коштами та в порушення умов договору несвоєчасно здійснювала їх повернення, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що на внаслідок укладеного між сторонами договору про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки між сторонами виникли саме кредитні відносини, до яких слід застосовувати положення параграфу 2 глави 71 ЦК України.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 були дотримані вимоги ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Встановивши, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, а також те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, а відтак відсутні правові підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 18, 253, 257, 261, 264, 634, 1054, 1067, 1069 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Управління з розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.В. Юрлагіна