Постанова № 72329544, 14.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" лютого 2018 р. № 820/6360/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Попова А.О.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Мазур Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Міністерства оборони України (03168, м. київ - 168, проспект Повітрофлотський, буд. 6), третя особа - Харківський обласний військовий воєнкомат (м. Харків, вул. Коцарська, буд. 56) про визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати неправомірним, незаконним та скасувати рішення відповідача - Міністерства оборони України, оформлене протоколом комісії (від 20.05.2016 року за № 36) з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби щодо направлення документів ОСОБА_3, на доопрацювання з поверненням їх до обласного військового комісаріату.

2. Визнати протиправною бездіяльність відповідача, Міністерства оборони України, щодо неприйняття рішення про призначення або про відмову в такому призначенні ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, в порядку, визначеному законодавством, чинним на момент встановлення інвалідності.

3. Зобов'язати відповідача, Міністерство оборони України, розглянути заяву ОСОБА_3 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, передбаченої статтею 16 Закону № 2011 -XII, внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та прийняти відповідне рішення (про призначення або про відмову в такому призначенні) відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

В обґрунтування позову зазначено, що 23 лютого 2016 року позивач звернувся до Харківського обласного військового воєнкомату з заявою та необхідним пакетом документів щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності, травми, контузії, пов'язаної з Проходженням військової служби в країнах, де велися бойові дії.

29.02.2016 року командуванням ХОВК було прийнято рішення № 84/ОГД про складання висновку та направлення його на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

20.05.2016 року комісія Міністерства оборони України протоколом дійшла висновку про необхідність повернення зазначених документів позивачу на доопрацювання у зв'язку з ненаданням позивачем документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення позивачем дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

Позивач з зазначеним не погоджується, вважає рішення відповідача - Міністерства оборони України, оформлене протоколом комісії від 20.05.2016 року за № 36 незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 23 лютого 2016 року позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського обласного військового воєнкомату з заявою та необхідним пакетом документів щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності, травми, контузії, пов'язаної з Проходженням військової служби в країнах, де велися бойові дії.

Відповідно до п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975 (далі - Порядок № 975) (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013), який передбачає, що «Військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу (уповноваженому структурному підрозділу державного органу, на якого покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії \ документів) такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

29.02.2016 року командуванням ХОВК було прийнято рішення № 84/ОГД про складання висновку та направлення його на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. До зазначеного висновку було надіслано пакет документів, а саме: заява на виплату допомоги; копія військового квитка серії НОМЕР_1; копія архівної довідки від 08.10.1999 року та від 21.11.1995 року; копія висновку фахівця судово-медичної експертизи від 08.10.2015 року за № 1926/ж; копія витягу ВЛК від 09.10.2015 року за № 3747; копія довідки МСЕК серії 12 ААА № 131167 від 25.01.2016 року: копія паспорту; копія ідентифікаційного номеру.

Дослідивши в судовому засіданні лист Харківського обласного військового комісаріату від 29.02.2016 року № 84/ОГД судом було встановлено, що зазначеному листі було вказано, що відповідно до п. 11 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердженого ПКМУ № 975 від 25.12.2013 p., громадянин ОСОБА_3 не надав документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального, чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

20.05.2016 року рішенням відповідача - Міністерства оборони України, оформленим протоколом комісії від 20.05.2016 року за № 36 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби документи позивача - ОСОБА_3, було надіслано на доопрацювання, у зв'язку з не наданням документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), з поверненням їх до обласного військового комісаріату.

З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що позивачем до заяви від 23.02.2016 року було надано висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 08.10.2015 року за № 1926/ж, відповідно до якого рубці в описовій частині висновку наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1968 році.

Також судом встановлено, що отримані рани пов'язані з виконанням обов'язків при перебуванні позивача в країнах, де велися бойові дії підтверджується також довідкою від 25.01.2016 року, серія 12 ААА № 31167; витягом з протоколу від 09.10.2015 року за № 3747, де підтверджуються висновки, спеціаліста та зазначається, що поранення голови, лівої руки.. пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 45 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 41).

Відповідно до статті 1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За змістом частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності другої групи.

Згідно з частиною дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання статей 16-2 та 16-3 Закону № 2011-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок № 975), за змістом пункту 3 якого днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Позивачу встановлено другу групу інвалідності (поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії).

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, в даному випадку, саме з моменту встановлення інвалідності.

За таких умов, суд приходить до висновку щодо наявності у позивача гарантованого Законом № 2011-ХІІ права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала внаслідок захворювань, які пов'язані з пораненнями, одержаними ним при виконанні обов'язків строкової військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З огляду на вищевикладене, в силу ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, суд вважає, що обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IІ групи інвалідності, у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Суд також зазначає, що системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що відповідач взагалі не наділений правом на прийняття рішення за результатами розгляду звернень осіб у вигляді "повернення на доопрацювання", та не передбачають підстав для можливого ухвалення саме такого рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірне рішення, оформлене протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби щодо направлення документів позивача, ОСОБА_3, на доопрацювання з поверненням їх до обласного військового комісаріату, підлягає скасуванню. У ході судового розгляду також знайшло своє підтвердження допущення відповідачем бездіяльності у формі неприйняття рішення по суті звернення ОСОБА_3

Також суд зазначає, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Разом з тим, суд зазначає, що визначальним під час вирішення адміністративного спору є відновлення порушеного права в обраний судом спосіб, перелік яких встановлено частиною другою статті 162 КАС України.

Оскільки, звернення позивача Міністерством оборони України не розглянуло по суті та відповідного рішення не прийнято, то у даному випадку наявні підстави зобов`язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги з прийняттям відповідного рішення, в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Відповідно до вимог ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Міністерства оборони України (03168, м. київ - 168, проспект Повітрофлотський, буд. 6), третя особа - Харківський обласний військовий воєнкомат (м. Харків, вул. Коцарська, буд. 56) про визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом комісії від 20.05.2016 року за № 36 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби щодо направлення документів ОСОБА_3, на доопрацювання з поверненням їх до обласного військового комісаріату.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_3 від 23 лютого 2016 року, про призначення або про відмову в такому призначенні ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, в порядку, визначеному законодавством, чинним на момент встановлення інвалідності.

Зобов'язати Міністерство оборони України, розглянути заяву від 23 лютого 2016 року, ОСОБА_3 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, передбаченої статтею 16 Закону № 2011 -XII, внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та прийняти відповідне рішення (про призначення або про відмову в такому призначенні) відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21 лютого 2018 року.

Суддя Спірідонов М.О.