Ухвала суду № 72329193, 08.01.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4034/14-ц

(6/199/8/18)

УХВАЛА

08.01.2018

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Подорець О.Б., розглянувши заяву представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, а саме рішення суду від 21 листопада 2014 року по справі №199/4034/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦПК України, замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Ухвалою судді від 30 листопада 2017 року вищевказана заява була залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам ЦПК України. В порушення п.2 ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити: ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі, оскільки заява (подання) про видачу дублікату розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб (ч.2 ст.370 ЦПК України).

Крім того, вимогами ч. 1 ст. 120 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Проте, до листа не додані його копії для направляння особам, які приймали участь у справі.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, заявник отримав копію ухвали про залишення заяви без руху 13.12.2017.

15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.11 п.1 Перехідних Положень ЦПК України, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що подальший розгляд цієї справи належить проводити за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Водночас, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Заявник не виконав вимоги ст.ст. 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України (в новій редакції) та не усунув вказані судом недоліки. Заяви чи клопотання про продовження строку для усунення недоліків до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, в строки вказані в ухвалі, заявник не усунув недоліки, що є підставою для повернення його позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання - повернути позивачу.

Управлінню державної казначейської служби України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра повернути ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», сплачений 24 листопада 2017 року судовий збір - платіжне доручення №BOJ64B1GT6 в розмірі 48 (сорок вісім) грн. 00 коп. на р/р 31211206700003 отримувач УД КСУ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, код отримувача 37989300, МФО 805012, банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код платежу 22030001.

Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя О.Б.Подорець