Рішення № 72328964, 13.02.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8488/17

2-а/310/78/18

РІШЕННЯ

Іменем України

13 лютого 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Колоскової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бердянського об'єднаного управління ПФУ в Запорізькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивачка є пенсіонером, отримує пенсію за віком, перебуває на обліку у відповідача, оскільки є внутрішньо переміщеною особою. З 01 жовтня 2017 року виплату пенсії позивачці було припинено. Із спілкування з представниками відповідача у ОСОБА_1 виникла підозра про те, що невиплата пенсії могла статися через прийняття управлінням ПФУ рішення про призупинення їй виплати, але про прийняття такого рішення позивачці невідомо, будь-яку письмову інформацію від відповідача вона не отримувала. Вважає, що дії управління ПФУ не відповідають нормам Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому просила визнати дії Бердянського ОУ ПФУ в Запорізькій області по припиненню їй виплати пенсії протиправними, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про призупинення (припинення) виплати позивачці пенсії, а також зобов'язати поновити виплату її пенсії.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала з викладених в ньому підстав, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що виплату пенсії позивачці було зупинено з 01 жовтня 2017 року за результатами проведення контрольних заходів щодо наявності підстав для виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам. На підставі інформації про відсутність ОСОБА_1 за місцем її проживання рішенням УПСЗН від 18 вересня 2017 року № 369 було скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що і стало підставою для припинення виплати пенсії позивачці. Після скасування такої довідки позивачка до управління ПФУ не зверталась, оновлену довідку не надала. Просила відмовити в задоволенні позову.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до довідки від 14 листопада 2014 року № НОМЕР_1 ОСОБА_1 було взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції до м. Бердянська Запорізької області.

Позивачка перебуває на обліку в Бердянському ОУПФУ в Запорізькій області з 01 жовтня 2014 року.

Виплата пенсії позивачці була припинена в в'язку із відсутністю внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 369 від 18 вересня 2017 року.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним у справі є правомірність дій управління ПФУ щодо припинення виплати пенсії позивачці з жовтня 2017 року на підставі не підтвердження її місця перебування.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ (далі - Закон № 1706-VII).

Згідно ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI), за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно зі ст. 5 Закону № 1058-VI цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Ст. 47 Закону № 1058-VI передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону № 1058-VI.

Згідно з ч. 1 вказаної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 Закону № 1058-VI поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Отже, в ст. 49 вказаного Закону відсутня така підстава як інформація про тривалу (понад 60 днів) відсутність позивача за місцем його проживання, як про це заявляв відповідач у запереченнях, а тому на час припинення відповідачем виплати позивачу пенсії були відсутні встановлені зазначеним Законом на це підстави.

Постановою КМУ «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08 червня 2016 року № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі: наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що листи, отримані в порядку обміну інформації не є нормативно-правовими актами, на підставі яких можливо припинити виплату пенсії позивачці.

Матеріалами справи встановлено, що Бердянським об'єднаним управлінням ПФУ в Запорізькій області не приймалося рішення про припинення виплати пенсії позивачці з 01 жовтня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що виплату пенсій позивачці припинено на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб, що не передбачено ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак, припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину України.

Отже, діями відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачці порушені її права на отримання пенсії, оскільки відповідач всупереч вимог ст. 49 Закону № 1058-V не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, за якими в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.ст. 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч. 2 ст. 46 Основного Закону України) і забезпечується ч 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Ст. 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивачки статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що в діях Бердянського об'єднаного управління ПФУ в Запорізькій області містяться ознаки дискримінації відносно позивачки, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства, тому її вимоги щодо визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання поновлення виплат є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вимога ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Бердянського об'єднаного управління ПФУ України про призупинення (припинення) виплати пенсії задоволенню не підлягає, оскільки таке рішенням відповідачем не приймалось.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 122, 123, 139, 241-246, 288, 289, 371 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року.

Зобов'язати Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, 23-л, код ЄДРПОУ 37963785) здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: 83120, АДРЕСА_1, місце проживання: АДРЕСА_2) з 01 жовтня 2017 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 20 лютого 2018 року.

Суддя О. М. Вірченко