Рішення № 72328865, 13.02.2018, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/3008/17

Провадження № 2/163/64/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року Любомльський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Павлуся О.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", ФОП ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3, про стягнення грошей в порядку компенсації шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

27 листопада 2017 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення грошей в порядку компенсації шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 29 квітня 2017 року на 502 кілометрі автодороги М-07, неподалік села Римачі Любомльського району Волинської області, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом «Schwarzmuller», реєстраційний номер НОМЕР_2, під його керуванням та транспортного засобу «DAF», державний номерний знак НОМЕР_3, з напівпричепом «Kogel», реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засоби одержали механічні пошкодження. Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 07.07.2017 року, яка 03.08.2017 року набрала законної сили, винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_3 Вказує, що власником транспортного засобу «DAF», державний номерний знак НОМЕР_3, з напівпричепом «Kogel», реєстраційний номер НОМЕР_4, є ФОП ОСОБА_2, а ОСОБА_3 перебував з останньою на момент вчинення ДТП у трудових правовідносинах. Цивільно-правова відповідальність ФОП ОСОБА_2 по забезпеченому автомобіля «DAF», і напівпричепа «Kogel», на час, коли сталась дорожньо-транспортна пригода, була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», за полісами серії АЕ №8088724 та серії АІ №9881217. 29 квітня 2017 року ПрАТ «УПСК» було повідомлено про настання страхового випадку. 02.05.2017 року та 18.09.2017 року ним було скеровано до ПрАТ «УПСК» заяву та надано усі необхідні документи для виплати страхового відшкодування, в тому числі звіти автотоварознавчого дослідження, з яких вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «DAF» складає 131877,22 грн., а вартість напівпричепа «Schwarzmuller» - 109856,88 грн., в загальній сумі – 241734,10 гривень. Станом на день звернення до суду ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування лише за одним полісом серії АЕ №8088724 у розмірі 99500 гривень, незважаючи на те, що ліміт страхової відповідальності ФОП ОСОБА_2 за шкоду завдану майну за полісами серії АЕ №8088724 та серії АІ №9881217 по забезпеченому автомобілю «DAF», і напівпричепу «Kogel» складає 199000 гривень з вирахуванням франшизи. Оскільки шкода була завдана як автомобілем, так і напівпричепом, отже, ПрАТ «УПСК» зобов'язане сплатити несплачену частину страхового відшкодування в розмірі 99500 гривень, а ФОП ОСОБА_2 зобов'язана відшкодувати іншу частину завданої шкоди в розмірі 42734,10 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 3400 грн., та витрати на повідомлення ПрАТ «УПСК» на суму 91,20 грн.

15 січня 2018 року ПрАТ «УПСК» направило на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «УПСК» 99500 гривень страхового відшкодування, оскільки вони, керуючись нормами абз.2 п.36.3 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», взяли на себе майнову відповідальність у межах визначеної полісом серії АІ №9881217 страхової суми. Також ПрАТ «УПСК» звернуло увагу, що позивач має повне право пред'явити позов до особи, яка є винною у скоєнні ДТП та особи, яка несе за неї матеріальну відповідальність.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 у поданій до суду заяві позовні вимоги до себе визнала повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 будь-яких заяв, пояснень до суду не подавав.

Ухвалою судді Любомльського районного суду Волинської області від 10.01.2018 року було вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 квітня 2017 року на 502 кілометрі автодороги М-07, неподалік села Римачі Любомльського району Волинської області, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом «Schwarzmuller», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «DAF», державний номерний знак НОМЕР_3, з напівпричепом «Kogel», реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 07.07.2017 року, яка 03.08.2017 року набрала законної сили, винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб «DAF», державний номерний знак НОМЕР_3, та напівпричіп «Kogel», реєстраційний номер НОМЕР_4, належить на праві власності, ОСОБА_2.

Під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 перебував у трудових правовідносинах з ФОП ОСОБА_2

Вищевказані обставини не заперечуються сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі.

Згідно полісу №АІ/9881217 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тягач «DAF», державний номерний знак НОМЕР_3, був застрахований у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

В свою чергу, напівпричіп «Kogel», реєстраційний номер НОМЕР_4, згідно полісу №АЕ/8088724 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, був застрахований у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Із звітів автотоварознавчих досліджень №106 від 16.09.2017 року та 3105 від 13.09.2017 року, складання яких відбулося за участі представника ПрАТ «УПСК» ОСОБА_4, вбачається, що вартість відновлювального ремонту напівпричепа «Schwarzmuller», реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 109 856, 88 грн., а вартість відновлювального ремонту «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1, - 131 877,22 грн. Загальний розмір матеріальних збитків становить 241 734, 10 грн.

Як визначено у ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Як визначено у ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що причіп це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями) також передбачено, що причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски.

Виходячи з вказаних положень та обставин справи слід дійти висновку, що незважаючи на те, що напівпричіп «Kogel», реєстраційний номер НОМЕР_4, разом з тягачем «DAF», державний номерний знак НОМЕР_3, був об’єктом дорожньо-транспортної пригоди і був застрахований окремо від тягача у страховика ПрАТ «УПСК», відповідно до страхового полісу №АЕ/8088724, виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, тобто ПрАТ «УПСК» згідно полісу №АІ/9881217, оскільки транспортні засоби перебували у з'єднанні між собою.

Згідно полісу №АІ/9881217 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн., франшиза - 500 грн.

Таким чином, ПрАТ «УПСК» відповідає перед позивачем за заподіяну шкоду в межах 99 500 грн.

На підставі заяви ОСОБА_1 про страхове відшкодування, 17 листопада 2017 року ПрАТ «УПСК» виплатило позивачу безпосередньо на його рахунок суму страхового відшкодування в розмірі 99 500 грн., за вирахуванням франшизи, чим виконало свої зобов'язання за полісом №АІ/9881217 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З огляду на вищевикладене, твердження позивача про те, що ПрАТ «УПСК» не виплатило в повному обсязі страхове відшкодування, а саме 99 500 грн. за стаховим полісом №АЕ/8088724, не заслуговують на увагу.

Щодо позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_2 матеріальної шкоди та додаткових витрат, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 пошкодженням його транспортних засобів заподіяно збитки у сумі 241 734, 10 грн., а ПрАТ «УПСК» сплатило йому страхове відшкодування у сумі 99 500 грн., різниця між фактичним розміром збитків і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 142234,10 грн. (241734,10 грн. – 99500 грн.).

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру матеріальної шкоди, яка має бути стягнута з ФОП ОСОБА_2 суд враховує ту обставину, що у своїй позовній заяві позивач, окрім розрахунку суми, яка на його думку підлягає стягненню з ПрАТ «УПСК», наводить розрахунок сум, які підлягають стягненню безпосередньо з ФОП ОСОБА_2, а саме: 42734,10 грн. матеріальної шкоди та 3491,20 додаткових витрат, в тому числі пов’язаних з проведенням авто товарознавчих досліджень.

Відповідно до частини 2 статті 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_2 матеріальної шкоди з додатковими витратами в розмірі 46225,30 грн., відповідач ФОП ОСОБА_2 у своїй заяві до суду позов в цій частині визнала, що в силу ст. 82 ЦПК України, дає підстави суду вважати доведеними обставини, на які посилається позивач, як такі, що не підлягають доказуванню, а тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_2 на користь позивача 46225,30 гривень, як заявлено позивачем.

В іншій частині позовні вимоги до ПрАТ «УПСК», як зазначалося вище, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно положень ч.1ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову судовий збір сплачувався в сумі 1457,26 грн, а вимоги позивача підлягають задоволенню на 31,72 %, тобто на користь позивача слід було б стягнути з ФОП ОСОБА_2 понесені ним судові витрати в сумі 462,24 грн. (1600х31,72%=462,24), разом з тим відповідач ФОП ОСОБА_2М до початку розгляду справи по суті позов визнала, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині були задоволенні у повному обсязі, суд вважає, що позивачу слід повернути з державного бюджету 231,12 грн. (50%х462,24 грн.), а решту суми судового збору в розмірі 231,12 грн. стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_2 на його користь.

Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої шкоди грошові кошти в розмірі 46225 гривень (сорок шість тисяч двісті двадцять п’ять) гривень 30 копійок.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 231 (двісті тридцять одна) гривня 12 копійок.

Повернути ОСОБА_1, РНОКПП 32434407715, з державного бюджету 50 відсотків судового збору від суми 426 (шістсот сорок) гривень 24 копійки, що дорівнює 231 (двісті тридцять одна) гривня 12 копійок, сплаченого за платіжною квитанцією №1132-22-009/С від 22.11.2017 року на рахунок ГУ ДКСУ у Волинській області №31214206700262, МФО 803014, код отримувача 38031501.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_5.

Відповідач: ФОП ОСОБА_2, адреса реєстрації: 45601, Волинська область, Луцький район, село Липини, вулиця Княгині Ольги, 45, адреса місцезнаходження: 43022, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Мамсурова, 10Д, РНОКПП НОМЕР_6.

Відповідач: ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", адреса: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 40, ЄДРПОУ 20602681.

Головуючий: суддя О.С. Павлусь