Постанова № 72328721, 19.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/2130/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 лютого 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кондора Р.Ю., Куштана Б.П.

з участю секретаря судового засідання: Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Боржавської сільської ради на рішення Берегівського районного суду ухваленого 15 листопада 2017 року головуючим суддею Ільтьо І.І. у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Боржавської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку, -

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися у суд із зазначеним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що позивачі є членами фермерського господарства «Прогрес плюс», що знаходиться за адресою с. Боржава, вул. Горького,145, Берегівського району. Відповідно до договору оренди №01-з/2012 від 15.03.2012 року Боржавською сільською радою на підставі рішення 17 сесії 6 скликання Боржавської сільської ради від 07.03.2013 року передано в платне користування ФГ «Прогрес плюс» земельну ділянку площею 1,3088 га строком на 49 років, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням голови фермерського господарства «Прогрес плюс» від 29.04.2016 року надано дозвіл членам фермерського господарства на приватизацію земельних ділянок по 0,65 га. 13.06.2016 року позивачі звернулися до Боржавської сільської ради про передачу їм у власність земельних ділянок по 0,65 га, як членам фермерського господарства. Однак, рішенням 7 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 08.07.2016 року № 99, 100, 101 їм, з порушенням вимог ст. 3, 12, 32, 118 ЗК України, ст. 7, 13 Закону України «Про фермерське господарство», ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відмовлено у наданні дозволу на приватизацію земельних ділянок, які перебувають у оренді ФГ «Прогрес плюс» та запропоновано викупити орендну земельну ділянку. Дані рішення скасовані в судовому порядку та зобов'язано Боржавську сільську раду повторно розглянути заяви позивачів. Рішенням 14 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 07.04.2017 року №173 повторно відмовлено заявникам на підставі роз'яснення науково-експертного управління Апарату Верховної ради України. Позивачі вважають, що відповідачем неправомірно відмовлено їм у праві на одержання безоплатно у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) а тому просили визнати право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення у розмірі земельної частки (паю) 0,65 га.

Рішенням Берегівського районного суду від 15 листопада 2017 року даний позов задоволено. Визнано право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення у розмірі земельної частки (паю) 0,65 га кожній, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, Берегівського району, як членам фермерського господарства «Прогрес Плюс» та які знаходяться у користування фермерського господарства згідно договору оренди земельної ділянки «01-з/2012 від 15.03.2012 року.

На дане рішення представник Боржавської сільської ради - Мензак Ю.Ю. подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку та безпідставно встановив, що позивачі, як члени фермерського господарства, мають право на отримання земельної ділянки у власність, оскільки спірна земельна ділянка перебувала у користуванні (оренді) ФГ «Прогрес плюс», а тому тільки воно мало право набути таку земельну ділянку у власність. Безоплатна передача конкретної земельної ділянки можлива у разі, якщо ця земельна ділянка була раніше передана у користування саме члену господарства, що не було зроблено. Апелянт також зазначає, що спірна земельна ділянка, яка перебуває в оренді фермерського господарства, може бути викуплена таким та після чого може розпаюватися між членами господарства. Також зазначає, що суд безпідставно визнав право власності на земельні ділянки (без присвоєння останнім кадастрових номерів), які фактично є однією земельною ділянкою, яка знаходиться в оренді фермерського господарства і договір оренди не розірвано.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно з п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з їх доведеності та обґрунтованості.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні норми містилися в ст.ст. 10, 60 ЦПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

А згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є членами фермерського господарства «Прогрес плюс», що знаходиться за адресою с. Боржава, вул. Горького,145, Берегівського району.

Відповідно до договору оренди за №01-з/2012 від 15.03.2012 року Боржавською сільською радою на підставі рішення 17 сесії 6 скликання Боржавської сільської ради від 07.03.2013 року передано в платне користування ФГ «Прогрес плюс» земельну ділянку площею 1,3088 га строком на 49 років, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням 14 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 07.04.2017 року №173 повторно відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у безоплатній передачі у спільну сумісну власність в розмірі середньої частки (паю) земельну ділянку площею 1,3088 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться у користуванні ФГ «Прогрес плюс» на умовах оренди.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вважав, що позивачі мають право на отримання у приватну власність земельні ділянки у передбачених законом розмірах та рішенням 14 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 07.04.2017 року таке право позивачів порушено.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також, у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду, можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Як слідує з матеріалів справи у користуванні на умовах оренди, фермерського господарства «Прогрес плюс» перебуває земельна ділянка площею 1,3088 га. за кадастровим номером НОМЕР_1.

Суд першої інстанції, в порушення вищевказаних норм закону, визнав право власності на земельні ділянки, які є несформовані, оскільки проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок не виготовлялись, та їм не присвоєно відповідних кадастрових номерів.

А тому, колегія суддів вважає, що позивачами обрано невірний спосіб захисту свої порушених прав та надані позивачем докази у своїй сукупності не являються достатніми для підтвердження обставин на яких обґрунтовано позов, а тому, такий позов є не доведеним та задоволенню не підлягає.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, відповідно до пунктів 1, 2, ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивачів на користь відповідача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору сплаченого за подачу апеляційної скарги у розмірі по 4400 грн. з кожного.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу Боржавської сільської ради, задовольнити.

Рішення Берегівського районного суду від 15 листопада 2017 року, скасувати та ухвалити в справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Боржавської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Боржавської сільської ради судові витрати у розмірі по 4400 гривень з кожної, судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді