Рішення № 72327527, 20.02.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3637/17

Провадження № 2-а/242/11/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Капітонова В. І., при секретарі Дуровій Н. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, в якому зазначив, що він є отримувачем пенсії та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, де і перебував на обліку у пенсійному фонді. В зв’язку із проведенням АТО в Донецькій області позивач звернувся до УПФУ в м. Селидове в грудні 2014 року із заявою про взяття на облік та нарахування пенсії. З цього часу відповідач нараховував позивачу пенсію, але з квітня 2016 року припинив її виплату. Будь-якої інформації одо прийняття рішення від відповідача про припинення пенсії позивачу не надходило. Бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати бездіяльність УПФУ в м. Селидове Донецької області щодо невиплати пенсії з квітня 2016 року протиправною, зобов’язати УПФУ в м. Селидове поновити йому виплату пенсії з квітня 2016 року, та сплатити всю наявну заборгованість з виплати пенсії з квітня 2016 року.

Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», наказом Пенсійного фонду України від 26 грудня 2016 року № 177 «Про заходи у зв’язку із реорганізацією деяких територіальних органів Фонду», наказом Пенсійного фонду України від 03 січня 2017 року № 1 « Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року № 988» проведено реорганізацію територіальних органів Пенсійного фонду України.

Згідно з Додатком № 1 до наказу Головного управління ПФУ в Донецькій області від 13 січня 2017 року «Про заходи в зв’язку із реорганізацією деяких територіальних органів Фонду області», УПФУ в м. Селидове та УПФУ в м. Новогродівка реорганізуються шляхом злиття, внаслідок чого утворено ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України.

Пунктом 7 зазначеного наказу передбачено, що ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області є правонаступником всіх майнових прав та обов’язків управління Пенсійного фонду України в м. Селидове та управління пенсійного фонду України м. Новогродівки, згідно з передавальними балансами.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року до участі в справі залучено в якості другого відповідача ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Представник відповідача - Селидовського ОУПФУ Донецької області - в судове засідання не з’явився, надав до суду письмові заперечення, відповідно до яких 11 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Селидове із заявою про запит електронної пенсійної справи та виплату пенсії. За результатами звірки , відповідно до отриманої 24 квітня 2016 року інформації з УСЗН Селидівської міської ради виплата пенсії була припинена з травня 2016 року з причин не підтвердження фактичного місця проживання. На даний час рішення комісії про призначення ( відновлення) соціальних виплат ВПО на ОСОБА_1 не надходило, що позбавляє управління можливості ат законних підстав для поновлення виплати пенсії. Просить в задоволенні позву відмовити.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач ОСОБА_3 є отримувачем пенсії за віком, що підтверджується копією довідки УПФУ Будьоннівського району м. Донецька № 9020 від 04 листопада 2014 року.

Довідкою № НОМЕР_1 від 09 грудня 2015 року підтверджено, що ОСОБА_1 взятий на облік в УСЗН Селидівської міської ради як внутрішньо переміщена особа.

У частині 2 статті 77 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього Закону.

Відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі недоотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Натомість відповідачем не надано доказів, які зазначають підстави невиплати пенсії позивачу. Разом з тим, з наданих заперечень вбачається, що підставою зупинення виплати пенсії стало не підтвердження позивачем місця проживання.

Отже, відповідач не послався на закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії та не зазначив, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії. Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу невиплати пенсії, як не підтвердження місця проживання особи.

Згідно ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно дост. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями24,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63 Конституції України.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що невиплата відповідачем раніше призначеної пенсії позивачу є безпідставним, а тому бездіяльність Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати позивачу пенсії слід визнати протиправною та необхідно зобов'язати ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату позивачу пенсії з 18 лютого 2017 року, а також сплатити позивачу наявну заборгованість з виплати пенсії з 18 лютого 2017 року.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Враховуючи , що при поданні адміністративного позову позивачем судовий збір не сплачувався, а ухвалою суду від 31 серпня 2017 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом рішення, суд не стягує з відповідача судові витрати, оскільки позивачем вони фактично не понесені.

На підставі викладеного та керуючись 77,90,139,242,244, 245,246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (41247274) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_2, ІПН НОМЕР_3, АДРЕСА_1, зареєстроване місце перебування: м Селидове, вул.. Солона, 26) пенсії з 18 лютого 2017 року.

Зобов’язати ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (41247274) поновити виплату ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_2, ІПН НОМЕР_3, АДРЕСА_1, зареєстроване місце перебування: м Селидове, вул.. Солона, 26) пенсії з 18 лютого 2017 року.

Зобов’язати ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (41247274) виплатити ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_2, ІПН НОМЕР_3, АДРЕСА_1, зареєстроване місце перебування: м Селидове, вул.. Солона, 26) заборгованість з невиплаченої пенсії з 18 лютого 2017 року.

Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. І. Капітонов