Рішення № 72327509, 20.02.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/11215/17

2/243/457/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді - І.О. Сидоренко,

при секретарі - Т.В. Рудь,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №11 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Авто» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов’янського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Авто» про захист прав споживачів. Дана позовна заява мотивована тим, що позивач в мережі інтернет знайшла оголошення про продаж автомобіля Toyota Rav4 2015 р.в. вартістю 238000 грн. Позивач приїхала до офісу компанії, де між нею та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу №0220/17 від 25.11.2017 року та нею було сплачено аванс за транспортний засіб в сумі 45000 грн. Пізніше менеджер компанії повідомив, що автомобіль не пройшов передпродажну підготовку, тому вона має написати заяву на розірвання договору та повернення коштів, що вона і зробила. До теперішнього часу відповідач кошти не повернув, на зв'язок не виходить. Просить суд визнати попередній договір купівлі продажу транспортного засобу №0220/17 від 25.11.2017 року недійсним та стягнути з відповідача на свою користь сплачені кошти в розмірі 45000 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1, не з’явилася, однак до суду надала заяву, в якій просила справу слухати за її відсутності, просила суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в зв'язку з чим суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

25.11.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Велес Авто» було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0220/17, предметом якого є зобов’язання сторін у встановлений строк укласти Договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у попередньому договорі.

Відповідно до п. 1.5 Попереднього договору сторони зобов’язуються укласти основний договір 02.12.2017 року за умови повного виконання п.2.1 попереднього договору.

Відповідно до п. 2.1 Попереднього договору на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення основного договору в момент укладення попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 45000 грн., а продавець своїм підписом під попереднім договором підтверджує отримання таких коштів.

Згідно з квитанцією №14387353 25.11.2017 року ОСОБА_1 сплатила 45000 грн., отримувач: ТОВ «Велес Авто», призначення платежу: сплата згідно попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу №0220/17 від 25.11.2017 року.

До теперішнього часу основний договір купівлі-продажу не укладений.

Згідно з положеннями ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно п. 4, 6, 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним, відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з приписами ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема, недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення).

Згідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В судовому засіданні встановлено, що умови спірного договору не виконані з вини відповідача, чим позивачеві завдано збитків на загальну суму 45000 грн. При цьому суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач в судове засідання не з’явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги повністю підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Виходячи з наведеного, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 215, 526, 530 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Авто» про захист прав споживачів – задовольнити.

Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0220/17 від 25.11.2017 року визнати недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Авто», розташованого за адресою: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56, оф. 512/1, код ЄДРПОУ 41394483, р/р 26008010043160 в АБ «Південний», МФО 328209, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, грошові кошти в розмірі 45000 (сорок п’ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Авто», розташованого за адресою: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56, оф. 512/1, код ЄДРПОУ 41394483, р/р 26008010043160 в АБ «Південний», МФО 328209, судовий збір на користь держави у розмірі 640,00 грн. на рахунок отримувача: 31215256700001; стягувач: ДСА України; отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: ГУ ДКС України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; код класифікації доходів бюджету – 22030106

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_2