Ухвала суду № 72326900, 21.02.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/752/17-ц

Провадження № 2/211/149/18

У Х В А Л А

про відмову у закритті провадження у справі

21 лютого 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Григір А.А.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання права власності, -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та просить суд в тому числі скасувати рішення ОСОБА_3 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 30.11.2015 року індексний номер: 26610948 про державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Протокольною ухвалою суду від 14.08.2017 до участі у справі відповідно до вимог ст.33ЦПК України було залучено в якості співвідповідача - державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, оскільки приватний нотаріус при винесені рішення від 30.11.2015 р. діяла саме як державний реєстратор.

В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_1 було заявлено клопотання про закриття провадження у справі, оскільки позовні вимоги носять публічно-правовий характер і вимоги майнового характера є похідними від цих вимог, а тому справа не підлягає розгляду в порядку, визначеному зміненим ЦПК.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Суд, вислухавши клопотання представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов’язані із оспорюванням переходу права власності на нерухоме майно в рамках договірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами ЦПК.

Таким чином, беручи до уваги, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі і обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, адміністративний суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити представникові відповідача ОСОБА_1 в задоволенні його клопотання.

Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Д.М. Ніколенко