Вирок № 72326548, 20.02.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6250/16-к

(1-кп/199/14/18)

ВИРОК

іменем України

2018 року лютого місяця 20 дня м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Дяченко І.В.,

секретаря судового засідання - Войнової В.К.,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12017040030000520 від 13.07.2016, відносно:

ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Дніпро, громадянки України, із середньо-спеціальною освітою, розлученої, працюючої водієм таксі, зареєстрованої і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої, -

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 286 КК України, -

за участю:

прокурора - Красікова М.О.,

потерпілого - ОСОБА_2,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

захисника - Редька С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2016 року приблизно о 20 год. 35 хв. ОСОБА_1, керуючи власним технічно справним автомобілем «Хюндай Акцент», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалась по вул. Передовій з боку вул. Донецьке Шосе у напрямку вул. Полтавського Шосе у м. Дніпро.

ОСОБА_1, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, при виникненні небезпеки для руху, у вигляді пішохода ОСОБА_2, який вона об'єктивно здатна були виявити, заходів до своєчасного зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу не прийняла, внаслідок чого в районі буд. 236 по вул. Передовій у м. Дніпро, скоїла на нього наїзд.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла, відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню, епідурального згортку у правої лобної області, перелому лобної кістки праворуч, пневмоцефалії, перелому верхньої стінки основної пазухи, гемо синусу, синця у правій пара орбітальній області, субкон'юктивального крововиливу правого ока, саден в лобній області по центру та праворуч, в проекції середньої третини правої надбрівної дуги та у зовнішнього кута правої надбрівної дуги, на спинці носу по центру та дещо ліворуч, забійної рани в лобній області, стану після носової кровотечі; закритого перелому нижньої третини правої малогомілкової кістки, перелому внутрішньої лодижки та перелому заднього краб правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків; забію правого колінного суглобу з ушкодженням зв'язкового апарату та явищами гемартрозу правого колінного суглобу, забійної ран на передній поверхні правого колінного суглобу; садин - на тильній поверхні правої кисті в проекції голівки 2-ї п'ясної кістки, на суглобових поверхнях між основними та проксимальними фалангами 3-5-го пальців правої кістки, на задній поверхні лівого передпліччя та масивної підшкірної гематоми на задній поверхні лівого стегна від верхньої третини з переходом на внутрішню поверхню та вниз до середньої третини лівої гомілки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №2816е від 21 липня 2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Хюндай Акцент» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 порушила вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, який свідчить, що «При виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину не визнала і суду пояснила, що 12 липня 2016 року приблизно о 20 год. 30 хв. вона, керуючи автомобілем «Хюндай Акцент», д/н НОМЕР_4, рухалась по вул. Передовій з боку вул. Полтавського Шосе м. Дніпро. Разом із нею був її знайомий - ОСОБА_4 Під час руху по вул. Передовій метрів за 30-40 вона побачила групу людей, які перетинали зліва на право проїзну частину. Один із чоловіків, який перетинав дорогу, раптово для неї на середині проїзної частини змінив темп напрямку, а саме при приближенні її транспортного засобу, чоловік почав відразу бігти. Оскільки вона не очікувала, що пішохід змінить темп руху, та, будучи впевненою, що може його об'їхати, відреагувати не встигла, та ненавмисно скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_2 Вважає, що в дорожньо-транспортній пригоді винуватий потерпілий ОСОБА_2, оскільки він перетинав проїзну частину в недозволеному для цьому місці.

З врахуванням не визнання обвинуваченою ОСОБА_1 вини, суд приходить до висновку про доведеність її вини у вчиненні інкримінованого злочину, за обставин, викладених у вироку, в межах обвинувачення, пред'явленого прокурором в суді, яка повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показами потерпілого ОСОБА_2, який суду пояснив, що він 12.07.2016 приблизно о 20-00 годині, разом із знайомими, серед яких були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спокійно переходили дорогу в районі буд. № 236 по вул. Передовій в м. Дніпро. Було ясно, сумерків не було. Дорожньої розмітки там не було. Автомобіль, яким керувала ОСОБА_1, їхав ближче до правого узбіччя дороги. Він пройшов пів дороги, перейшов на сторону, де їхала ОСОБА_1 Побачивши її авто,він прискорився, щоб проскочити, але ОСОБА_1 в цей момент скоїла на нього наїзд передньою частиною свого автомобіля. Відстань до авто не пам'ятає. Пішохідного переходу там не було. Обвинувачена не поспішала надати йому першу медичну допомогу або викликати швидку допомогу та поліцію. Швидка та поліція були викликані свідками, а в той час, ОСОБА_1 займалася візуальною оцінкою пошкоджень свого автомобіля. З вини ОСОБА_1, яка порушила Правила дорожнього руху і не уступила йому дорогу, він отримав тяжкі тілесні ушкодження, які зафіксовані судово-медичною експертизою. Він був госпіталізований до лікарні, довго лікувався і по цей час має наслідки від отриманих тілесних ушкоджень. Вінпідтримав свій цивільний позов в повному обсязі, щодо призначення покарання обвинуваченій згоден з прокурором.

- показами свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив, що влітку 2016 року, точної дати не пам'ятає, у вечірній час, зустрівся із знайомими та вони разом вирушили до дому. На шляху їх прямування виникла потреба перейти проїжджу частину. Щоб потрапити з лівої частини вул. Передовій на праву частину цієї вулиці, разом з потерпілим та іншими збирався переходити проїжджу частину. Під час проходження проїжджої частини він та ОСОБА_2 зупинилися посередині проїжджої частини, для того, щоб пропустити вантажівку. Після того, як вантажівка звільнила проїжджу частину, ОСОБА_2 продовжив рух по проїжджій частині. Майже перейшовши на праву частину вул. Передової він побачив автомобіль, що рухався з вул. Донецьке шосе, який був вже приблизно на відстані 30 метрів від потерпілого. Він викрикнув ім'я потерпілого «Стасік». Потерпілий зробив один крок, зупинився і в цей момент відбувся удар. Потерпілий впав на лобове скло автомобіля. Машина ще проїхала певну відстань, почала гальмувати і потерпілий впав з машини. З ОСОБА_2 під час удару злетіло навіть взуття. Автомобіль їхав зі швидкістю приблизно 60-70 км/год. Обвинувачена спочатку не виходила з машини. Потім вийшла та дивилась тільки на свій автомобіль, намагаючись візуально оцінити його пошкодження, акцентувала увагу на те, що вона його нещодавно придбала. Обвинувачена повністю проігнорувала той факт, що вона скоїла наїзд на людину. З нею був чоловік, який вийшов і також проігнорував факт наїзду. Швидка допомога забрала потерпілого, обвинувачена залишалась на місці до приїзду наряду поліції. Після приїзду поліцейські склали протокол та чекали на появу слідчої групи.

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 12.07.2016, схемою і фототаблицею до нього, в якому зафіксовано місце проведення - м. Дніпро, вул. Передова від вул. Донецьке Шосе у напрямку до вул. Полтавське Шосе; місце ДТП - вул.. Передова, 342 біля АЗС «ВОГ»; проїзна частина: горизонтальна, чиста та призначена для руху у двох напрямках; до проїзної частини з обох сторін примикає узбіччя; дорожні знаки не виявлені; огляд проводився в темний час доби при міському освітленні; загальна видимість з увімкненим ближнім світлом фар - не обмежена; на автомобілі «Хюндай Акцент» д/н НОМЕР_3 виявлені механічні ушкодження у виді: розбитого лобового скла, деформованого капота та переднього державного номера, стертості на капоті по середині, автомобіль не завантажений; на дорожньому покритті виявлені сліди бурого кольору, схожого на кров;

- висновком судово-медичної експертизи № 2816е від 21 липня 2016 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: 2-го ступеню, епідурального згортку у правої лобної області, перелому лобної кістки праворуч, пневмоцефалії, перелому верхньої стінки основної пазухи, гемо синусу, синця у правій параорбітальній області, сукон,юнктивального крововиливу правого ока, саден в лобній області по центру та праворуч, в проекції середньої третини правої надбрівної дуги та у зовнішнього кута правої надбрівної дуги, на спинці носу по центру та дещо ліворуч, забійої рани в лобній області, стану після носової кровотечі; закритого перелому нижньої третини правої малогомілкової кістки, перелому внутрішньої лодижки та перелому заднього краю правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків; забію правого колінного суглобу з ушкодженням зв'язкового апарату та явищами гемартрозу колінного суглобу, забійної рани на передній поверхні правого колінного суглобу; саден - на тильній поверхні правої кисті в проекції голівки 2-ї п'ясної кістки, на суглобових поверхнях між основними та промаксимальними фалангами 3-5-го пальців правої кисті, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу з переходом вниз до середньої третини лівого передпліччя та масивної підшкірної гематоми на задній поверхні лівого стегна від верхньої третини з переходом на внутрішню поверхню та вниз до середньої третини лівої гомілки. Виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, що діяли в праву половину тіла, якими могли бути виступаючи частини рухомого транспортного засобу, з послідуючим падінням обстеженого на дорожнє покриття за умов дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до первинного надання медичної допомоги в МКЛ №6, тобто і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові. За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. Виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, що діяли в праву половину тіла, якими могли бути виступаючи частини рухомого транспортного засобу, з послідуючим падінням обстеженого на дорожнє покриття, за умов ДТП, тобто в момент первинного контакту ОСОБА_2 був звернутий правою поверхнею тіла до травмую чого предмету (транспортного засобу). У ОСОБА_2 було виявлено в крові алкоголь - 1,219%, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння;

- протоколом огляду диску від 18 липня 2016 року, згідно якого слідчий СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 в присутності двох понятих, переглядав диск на якому зафільмовано, яким чином на перехресті вул. Полтавське Шосе та вул. Передовій автомобіль, який рухався з боку Донецького Шосе у напрямку Полтавського Шосе по вул. Передовій, скоює наїзд на пішохода;

- висновком експерта №5/10.1-647 від 28 липня 2016 року за результатами автотехнічної експертизи, згідно якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Хюндай Акцент» ОСОБА_1 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. В умовах місця події, водій автомобіля «Хюндай Акцент» ОСОБА_1 мала технічну можливість запобігти вказаній ДТП своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду. При заданому механізмові події дії водія автомобіля «Хюндай Акцент» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням даної ДТП;

- висновком комплексної судової авто технічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 4322/4323/22064 від 27 листопада 2017 року, в якому зазначено, що з наданого на дослідження відеозапису «MOV_0373/mp4», встановити відстань, яку подолав пішохід з моменту виходу на смугу руху автомобіля Hyundai Accent до моменту наїзду, та за який він подолав вказану відстань, не представляється можливим з причин, вказаних в дослідницькій частині висновку; з наданого на дослідження відеозапису «MOV_0373/mp4», встановити швидкість руху пішохода ОСОБА_2 з моменту виходу на смугу руху автомобіля Hyundai Accent до моменту наїзду, не представляється можливим з причин, вказаних в дослідницькій частині висновку; з наданого на дослідження відеозапису «MOV_0373/mp4», встановити час, який минув з моменту зміни темпу руху пішохода ОСОБА_2 до моменту наїзду, не представляється можливим з причин, вказаних в дослідницькій частині висновку;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11 квітня 2017 року за участю підозрюваної ОСОБА_1, згідно якого вона вказала обставини та механізм ДТП, в якому приймала участь 12 липня 2016 року;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 03 квітня 2017 року, із схемою та фототаблицею до нього, за участю потерпілого ОСОБА_2, згідно якого він вказав обставини та механізм скоєння на нього наїзду автомобілем під керуванням ОСОБА_1 12 липня 2016 року, коли він перетинав проїзну частину;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11 квітня 2017 року за участю свідка ОСОБА_7, згідно якого він вказав обставини та механізм ДТП, свідком якого він був 12 липня 2016 року;

- речовим доказом: автомобілем «Хюндай Акцент», д/н НОМЕР_3.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини у кримінальному провадженні. Об'єктивних підстав брати під сумнів покази допитаних у суді потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_6 у суду немає.

Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать один одному і узгоджуються між собою.

Висновки суду про винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 в скоєнні вказаного злочину ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даного кримінального провадження.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового слідства та її дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як такі, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

Доводи обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що вона не порушувала правил безпеки дорожнього руху 12.07.2016 при дорожньо-транспортній пригоді, яка трапилась в районі буд.236 по вул. Передовій в м. Дніпро, в результаті якої потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а в цьому є вина потерпілого, суд вважає недоцільними і не може прийняти їх до уваги, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та надані нею з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин. Її винуватість у скоєному підтверджується послідовними показами потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_6, які безпосередньо підтвердили в суді фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.07.2016, схемою та фото таблицею до нього, згідно якого на момент огляду місця дорожньо-транспортної пригоди дорога була освітлена міським електроосвітленням, видимість з робочого місця водія не обмежена, об'єктів, що обмежують оглядовість з робочого місця водія в напрямку руху, праворуч та ліворуч не виявлено; переглядом в судовому засіданні відеозапису від 12.07.2016, де зафіксовано сама дорожньо-транспортна пригода. Тому в даній дорожній обстановці обвинувачена ОСОБА_1 повинна була діяти відповідно до вимог п. 1.3, 1.5 Правил дорожнього руху, які вказують на те, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими, крім того дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Однак невиконання вказаних вимог Правил дорожнього руху і призвело до порушення обвинуваченою ОСОБА_1 п. 12.3 Правил дорожнього руху згідно висновку авто технічної експертизи № 5/10.1-647 від 28.07.2016, яка, тобто ОСОБА_1, мала технічну можливість запобігти вказаній дорожньо-транспортній пригоді своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду і невиконання цих вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебуваються у прямому зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, заява обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що потерпілий ОСОБА_2 переходив проїзну частину дороги з недотриманням Правил дорожнього руху, судом не може бути прийнята до уваги, оскільки вказані порушення з боку пішохода ОСОБА_2 не знаходяться у прямому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, суд вважає, що вище перелічені докази відповідають фактичним обставинам обвинувачення ОСОБА_1, через свою несуперечність свідчать про неспроможність доводів обвинуваченої про нездійснення злочину.

Потерпілий ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, у якому просив суд стягнути з обвинуваченої на його користь, із врахуванням уточненої позовної заяви, на відшкодування майнової шкоди 27 824,74 гривень, що складається із витрат на лікування, реабілітацію, втрачений ним заробіток(дохід) та на відшкодування моральної шкоди 70 000,00 гривень.

Прокурор підтримав позов частково, просив стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 10 124,74 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Обвинувачена визнала позов частково в сумі 2 000,00 грн. матеріальної шкоди, моральну шкоду не визнала зовсім. Захисник підтримав позицію ОСОБА_1

Суд, вислухавши думки учасників процесу, дослідивши докази надані на підтвердження позову, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

У правовій позиції, яку викладено у постанові від 20.01.2016 № 6-2808цс15 Верховного Суду України міститься правовий висновок про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не має права відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов

до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, котра за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. У ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до статті 3 Конституції України, Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Закон України від 30.06.1993, № 3353-XII "Про дорожній рух", визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України ( ст. 53 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тому позовні вимоги про стягнення майнової шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню і з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 підлягає стягненню документально підтверджена чеками на придбання медикаментів сума в розмірі 7375.74 гривень. Що стосується витрат начебто пов'язаних із отриманням ОСОБА_2 послуг масажу, то квитанція до прибуткового касового ордера №7109 на суму 250.00 грн., що надана потерпілим на підтвердження цих витрат не містить інформацію з приводу надання яких послуг ця квитанція була видана, і у свою чергу містить нечіткий відтиск печатки Дніпропетровського місцевого благодійного фонду.

Крім вказаного не підлягає і задоволенню позов потерпілого в частині відшкодування йому втраченого щоденного заробітку, оскільки потерпілий належними та допустимими доказами (як то - інформацією податкової адміністрації) не підтвердив особисто свого втраченого заробітку, що дало би змогу суду задовольнити позов у цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Фізична особа, дією або бездіяльністю якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язана вчинити необхідні дії для його негайного відновлення (ч. 1 ст. 276 ЦК України). Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не учиняються, суд може постановити рішення про відновлення порушеного права, а також про відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч. 2 ст. 276, ст. 280 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.

За таких обставин, враховуючи роз'яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, в результаті отриманих травм, життєвих хвилювань, які переніс потерпілий після ДТП та переносить наразі, враховуючи характер отриманих численних тілесних ушкоджень, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості, вважає суму 70 000.00 заявлену потерпілим явно завищеною, тому в якості компенсації моральної шкоди з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 підлягає стягненню сума в розмірі 50 000,00 гривень.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою ОСОБА_1 злочину, який скоєно з необережності і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_1, яка вину не визнала, раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні батьків, які досягли 70 річного віку, думку потерпілого.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченій відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд відповідно вимог ст.65 КК України, враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора та потерпілого, позицію обвинуваченої та її захисника, та вважає необхідним призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, визначивши відбуття покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, з призначення додаткового покарання, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Призначаючи додатковий вид покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, виходить з того, що від дій обвинуваченої для потерпілого настали тяжкі наслідки, обвинувачена у свою чергу, добровільно не намагалась відшкодувати спричинену шкоду потерпілому ані моральну, ані матеріальну, незважаючи на тривалий час що минув з моменту скоєння ДТП до прийняття рішення судом.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України від 01.10.1996, № 392/96-ВР "Про застосування амністії в Україні", установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання. Так, відповідно до пункту «є» ст. 1 Закону України за №1810 від 22.12.2016 «Про амністію у 2016 році», що набрав чинності 07.09.2017, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили:

- які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей;

З огляду на вказане, та враховуючи заяву обвинуваченої ОСОБА_1 та думку всіх учасників процесу, відсутність застережень вказаних у ст. 9 Закону України «Про застосування амністії у 2016 році, та ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», суд приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі пункту «є» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», що набрав чинності 07.09.2017, так як обвинувачена на день набрання чинності цим Законом має батьків, які досягли 70-річного віку: мати ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та батька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, у яких немає інших працездатних дітей.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави витрати, пов'язані із проведенням судової авто-технічної експертизи, (№5/10.1-647 від 28.07.2016, одержувач платежу: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпро номер рахунку 31118115700004 МФО 805012 код ЄДРПОУ 37989274 ГУДКСУ у Дніпропетровській області) - 879,60 гривень та витрати, пов'язані із проведенням комплексної судової авто технічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 4322/4323/22064, - 6 560,00 гривень.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до п.9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання, встановивши їй іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки - на підставі пункту «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов'язані із проведенням судової авто-технічної експертизи, (№5/10.1-647 від 28.07.2016, одержувач платежу: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпро номер рахунку 31118115700004 МФО 805012 код ЄДРПОУ 37989274 ГУДКСУ у Дніпропетровській області) - 879,60 гривень та витрати, пов'язані із проведенням комплексної судової авто технічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 4322/4323/22064, - 6 560,00 гривень.

Речовий доказ - автомобіль «Хюндай Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_3 повернути за належністю - ОСОБА_1.

Скасувати заборону відчуження та розпорядження, накладену ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2016 на автомобіль «Хюндай Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди - 7 375,74 гривень, на відшкодування моральної шкоди - 50 000,00 гривень, а всього 57 375,74 гривень.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпропетровська І.В. Дяченко

20.02.2018