Рішення № 72325780, 15.02.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2263/17

Провадження №2/148/167/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області в складі: головуючого судді Саламахи О.В.

за участю: секретаря Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

До Тульчинського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.12.1998 померла його мати ОСОБА_2. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 4,03 га в умовних кадастрових гектарах. Позивач є сином померлої, а тому відноситься до спадкоємців за законом першої черги. Інших спадкоємців за законом чи за заповітом немає. Оформити свої спадкові права на право на земельну частку (пай) він не може, так як після смерті ОСОБА_2 не збереглось оригіналу земельного сертифікату. Відділ Держземагенства України у Тульчинському районі на його звернення повідомив про те, що відділ не може видати копію земельного сертифікату в зв’язку з тим, що сертифікати виготовлялися в одному екземплярі і видавались власнику.

За таких обставин державний нотаріус Тульчинської державної нотаріальної контори своєю постановою від 27.07.2017 № 646/02-32, відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) в зв’язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа - земельного сертифікату.

Вказані обставини змусили ОСОБА_1 звернутися до суду з даним позовом, просить визнати за ним право на спадкове майно після смерті ОСОБА_2, померлої 19.12.1998, яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 4,03 га в умовних кадастрових гектарах по колективному сільськогосподарському підприємству відділення ВАТ «Птахокомбінат «Тульчинський» та належала померлій на підставі сертифіката серії ВН № 0356790.

Позивач у судове засідання не з’явився, однак надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надійшла заява Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, у якій вказано, що сільська рада не заперечує проти задоволення позову і просить розглядати справу без участі її представника.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 19.12.1998 померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ № 369160 від 16.02.2017, виданим повторно Тульчинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Вінницькій області 16.02.2017 (а.с. 5).

Факт родинних відносин між померлою ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження останнього, виданим повторно 16.02.2017 Тульчинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (а.с. 6).

Згідно виписки із книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видані Тульчинською районною адміністрацією Вінницької області по колективному сільськогосподарському підприємству відділення ВАТ «Птахокомбінат Тульчинський», виданої відділом Держгеокадастру у Тульчинському районі № 22-28-99.2-326/2-17 02.03.2017 встановлено, що сертифікат серії ВН № 0356790 зареєстровано 10.04.1997 за порядковим номером 370 на ОСОБА_2, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. Розмір земельної частки (паю) становить 4,03 га в умовних кадастрових гектарах. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 12.05.2000 № 783 із врахуванням індексації вартість земельної частки (паю) становить 15803 грн. Сертифікат видано на підставі рішення Тульчинської райдержадміністрації № 74-р від 17.03.1997 (а.с.8).

Відповідно до копії довідки № 56 від 02.03.2017, виданої виконкомом Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, встановлено, що після смерті ОСОБА_2, 19.12.1998, яка проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилося спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) посвідченого сертифікатом серії ВН № 0356790, виданого на підстваі рішення Тульчинської райдержадміністрації від 10.04.1997 за № 74-р, розміром 4,03 га умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі. Після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем за законом залишився син ОСОБА_1 Інших спадкоємців у спадкодавця немає. (а.с.23)

З копії спадкової справи № 541/2017, відкритої після смерті ОСОБА_2Ф, судом встановлено, що єдиним спадкоємцем за законом після її смерті є - син ОСОБА_1 Факт відкриття спадщини перевірено на підставі пред’явленої довідки Бортницької сільської ради № 56 від 02.03.2017, якій вказується, що спадкодавець проживала та була прописана в с. Бортники, Тульчинський район Вінницька область. Факт прийняття спадщини перевірено на підставі вищевказаної довідки в якій вказується, що спадкоємець - ОСОБА_1 та спадкодавець - ОСОБА_2 були прописані в даному будинку на день смерті (а.с.22).

Позивач звернувся до Тульчинської державної нотаріальної контори, щоб оформити право на спадщину, однак постановою нотаріуса № 646/02-32 від 27.07.2017, йому відмовлено у видачі свідоцтва про праву на спадщину за законом на земельну частку (пай), яка перебуває в колективному сільськогосподарському підприємству відділенні ВАТ «Птахокомбінат Тульчинський» у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу (а.с. 7).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 07.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Аналізуючи досліджені в ході судового розгляду докази, надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами та вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась 19.12.1998 року, тобто до спадкування підлягають застосуванню норми ЦК УРСР, діючого на час виникнення правовідносин.

За змістом ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Пунктом 11 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008, визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року ( 561-12 ), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 ( 720/95 ) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР ( 1540-06 ). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року ( 2768-14 ) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства та є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

ЗгідноУказу Президента України № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент відкриття спадщини після смерті 19.12.1998 ОСОБА_2, останній, належало право на земельну частку (пай) розміром 4,03 га в умовних кадастрових гектарах по колективному сільськогосподарському підприємству відділення ВАТ «Птахокомбінат "Тульчинський» на підставі земельного сертифіката серії ВН № 0356790. Це право успадкував після її смерті син ОСОБА_1, оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт прийняття ним спадщини після смерті матері, хоча своїх спадкових прав на нього не оформив.

Задовольняючи позов, суд враховує, що визнання відповідачем позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, а також положення ч. 4 ст. 206 ЦПК України, згідно якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. 548, 549 ЦК УРСР, пп. 16, 17 Перехідних положень ЗК України, ст. 1218, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. 12, 76-80, 141, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на спадкове майно після смерті матері – ОСОБА_2, померлої 19.12.1998, а саме на земельну частку (пай) розміром 4,03 га в умовних кадастрових гектарах по колективному сільськогосподарському підприємству відділення ВАТ «Птахокомбінат "Тульчинський», яке належало померлій на підставі земельного сертифіката серії ВН № 0356790.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В.Саламаха