Рішення № 72325330, 19.02.2018, Барський районний суд Вінницької області

125/1091/17

2-а/125/3/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2018 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Хитрука В.М.,

за участю секретаря Мазур К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області адміністративну справу за позовом Фермерське господарство «ТРИ В+» до Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ТОВ «Зелені Подоляни», про визнання протиправним та скасування рішення сесії, -

ВСТАНОВИВ:

В заяві до суду представник позивача ФГ«ТРИ В+» вказав, що на підставі рішення позачергової 13 сесії 7 скликання Ходацької сільської ради «Про укладення договору між Ходацькою сільською радою Барського району Вінницької області та ТОВ «Зелені Подоляни» про надання в оренду невизначених земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по Ходацькій сільській раді Барського району Вінницької області» 26.04.2017 між Відповідачем та ТОВ «Зелені Подоляни» було укладено Договір оренди землі №20, відповідно до змісту якого, Відповідач передав в оренду ТОВ «Зелені Подоляни» строком на 11 календарних місяців земельну ділянку загальною площею 216 га (108 земельних часток (паїв), серед яких є більше тридцяти земельних ділянок, які мають власників, виділені в натурі, та передані в оренду Позивачу. Позивач вважає, що оскаржуване рішення сесії Ходацької сільської ради є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач вийшов за межі своїх повноважень та порушив вимоги закону - розпорядився землями приватної власності. Таке протиправне рішення прямо порушує права ФГ«ТРИ В+».

У судовому засіданні представники позивача ФГ«ТРИ В+» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у справі, Ходацької сільської ради Барського району, ОСОБА_3 позов визнав повністю, не заперечував проти його задоволення, надав суду письмову заяву, у якій просив справу розгляд унти без його участі.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ТОВ «Зелені Подоляни», ОСОБА_4, ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання повторно не з'явилися, належно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення повістки та за допомогою телефонограми за відомим суду номером телефону та кур’єром ПАТ «Укрпошта» (фіскальний чек № 215600426655 від 07.02.2018), причини неявки суду не повідомили, пояснення щодо позову у встановлений судом строк не надали.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.4 ст.189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов доведений та обґрунтований, а тому підлягає до повного задоволення. До такого висновку суд дійшов з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Основним законом України, що визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень, у тому числі сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл, належить розпорядження землями територіальних громад та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону, які мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської ради.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ОСОБА_6 і ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За змістом ст. 4 закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Відповідно до змісту ст. 25 і «Перехідних положень» Земельного Кодексу України, «Перехідних положень» Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. (в редакції від 02.10.2003p.), Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" від 08.08.1995р. №720, Постанови КМ України "Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" від 04.02.2004р. №122, Постанови КМ України "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)" від 12.10.1995р. №801, земельною часткою (паєм) слід вважати майнове право на умовну земельну площу, в гектарах, з відповідною грошовою оцінкою, без виділення такої площі у загальному масиві земель.

Статтею 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

На підставі рішення позачергової 13 сесії 7 скликання Ходацької сільської ради «Про укладення договору між Ходацькою сільською радою Барського району Вінницької області та ТОВ «Зелені Подоляни» про надання в оренду невизначених земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по Ходацькій сільській раді Барського району Вінницької області» між Відповідачем та ТОВ «Зелені Подоляни» було укладено Договір оренди землі №20 (зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок Ходацької сільської ради за №20), відповідно до змісту якого, Відповідач передав в оренду ТОВ «Зелені Подоляни» строком на 11 календарних місяців земельну ділянку загальною площею 216 га (108 паїв).

Предметом оспорюваного рішення є земельні ділянки (паї), загальною площею 216 га, що знаходяться на території Ходацької сільської ради, які належать на праві приватної власності фізичним особам 108 громадянам, серед яких є більше тридцяти земельних ділянок, які виділені в натурі, мають кадастрові номера та передані в оренду ФГ«ТРИ В+». Зокрема, позивачем ФГ«ТРИ В+» було укладено відповідні договори оренди та зареєстровано право оренди на земельні ділянки: ОСОБА_8 – спадкоємець ОСОБА_9 (№ 74 у Списку), кадастровий №0520285300:02:002:0125, площа 2,1268 га, договір оренди б/н від 02.12.2012; ОСОБА_10 – спадкоємець ОСОБА_11 (№ 75 у Списку), кадастровий №0520285300:02:002:0129, площа 1,9801 га, договір оренди б/н від 25.01.2016р.; ОСОБА_12 – спадкоємець ОСОБА_13 (№ 95 у Списку) згідно Свідоцтва на спадщину за заповітом від 06.07.2007р., кадастровий №0520285300:02:002:0099, площа 1,9434 га, договір оренди б/н від 02.12.2014р. строком на 8 р., реєстрація права оренди 14.12.2014р.; ОСОБА_14 – спадкоємець ОСОБА_15 (№ 27 у Списку) згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.11.2010р., кадастровий №0520285300:02:004:0009, площа 1,7773 га, договір оренди б/н від 03.12.2014р. строком на 8 р., реєстрація права оренди 14.12.2014р., та ніші.

Отже, Відповідач не мав права приймати оскаржуване рішення щодо передачі в оренду ТОВ «Зелені Подоляни» вищевказаних земельних часток (паїв), так як на момент прийняття цього рішення – 26.04.2017, таких часток вже не існувало, вони були успадковані, виділені в натурі та оформленні у земельні ділянки спадкоємцями осіб, перелічених у Списку.

З врахуванням наведених обставин, оскаржуване рішення є також таким, що прийняте на підставі непідтверджених, а тому недостовірних, даних про відповідні земельні частки (паї), на основі лише припущень Відповідача про них.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.4 ст. 41 Конституції України, - ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Лише у випадку визнання спадщини відумерлою, територіальна громада набуває права власності на земельну ділянку та, відповідно, права розпорядження нею в особі сільської ради.

Так, згідно ч.3 ст. 1277 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіально громади за місцем відкриття спадщини.

Однак, жодна із вищезазначених земельних ділянок не визнана судом, як відумерла спадщина.

Судом встановлено, що частина земельних ділянки, з приводу яких прийнято оспорюване рішення, знаходяться в оренді у ФГ«ТРИ В+».

Незалежно від смерті деяких орендодавців землі, договори оренди не припиняють своєї дії і ФГ«ТРИ В+», як орендар, має право на користування землею згідно укладених договорів.

Відповідно до ч.4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно Листа-роз'яснення Державного комітету України із земельних ресурсів від 21 квітня 2010 року «Чи є смерть орендодавця підставою для припинення договору оренди земельної ділянки» - смерть фізичної особи - наймодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Згідно ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За таких обставин, Ходацькою сільською радою прийнято протиправне рішення, яке порушує право власності на землю окремих громадян, а також порушує діюче, на час його прийняття, право оренди ФГ«ТРИ В+».

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Документально підтверджені судові витрати складають 1600 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,5-11,19,72-77,90,241-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, ЗК України, ЦК України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про оренду землі», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення позачергової 13-тої сесії 7-го скликання Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області від 26 квітня 2017 року «Про укладення договору між Ходацькою сільською радою Барського району Вінницької області та ТОВ «Зелені подоляни» про надання в оренду невизначених земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по Ходацькій сільській раді Барського району Вінницької області».

Стягнути з Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь Фермерського господарства «ТРИ В+» 1600 грн. понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Барський районний суд протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2018 року.

Суддя: