Рішення № 72325074, 13.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4310/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №3312 від 11.10.2017 року в частині накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №804 о/с від 25.10.2017 року про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції, на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділення Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем порушено порядок винесення спірних наказів, оскільки позивача було звільнено з займаної посади в період відсторонення від посади. Зазначає, що на даний час відсутній вирок у вказаній кримінальній справі, а тому звільнення позивача є передчасним. З огляду на протиправність наказу про звільнення позивача вважає, що має бути поновлений на раніше займаній посаді із виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Зазначив, що позивач на момент звільнення являвся «Слідчим» щодо посади, професії якого встановлений особливий порядок призначення на посаду, проходження служби та звільненню з такої, який не був дотриманий, а відтак вважає, що подання на звільнення позивача внесене на розгляд начальника ГУНП не уповноваженою на те особою.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило, тому суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності відповідача.

Суд заслухав пояснення представника позивача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.10.2017 року №3312 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції Миколаївського ВП Стрийського відділу поліції за грубі порушення службової дисципліни, на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 25.10.2017 року №804 о/с По особовому складу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 слідчого слідчого відділу Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Львівській області звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію ,у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Позивач не погодившись із такими наказами звернувся із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до вимог ст. 1 цього Закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ст. 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (ч. 3 ст. 11 Закону №580-VIII).

Судом встановлено, що 21.09.2017 року Головним управлінням Національної поліції у Львівській області видано наказ № 3068 «Про призначення службового розслідування», зі змісту якого з'ясовано, що Прокуратурою Львівської області розпочато кримінальне провадження № 42016140000000289 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч.3 ст. 368 КК України

Начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області 04.10.2017 року затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками кримінальної поліції (карний розшук) Головного управління Національної поліції у Львівській області та розпочатих з даного приводу кримінальних проваджень.

У висновку службового розслідування зазначено, що у кримінальному провадженні № 4201714000000289 прокуратурою Львівської області позивачеві повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 та ч.3 ст. 368 КК України.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.09.2017 року ОСОБА_2 відсторонено від посади терміном на 60 діб, про що на адресу ГУНП у Львівській області супровідним листом скеровано відповідний лист.

22.09.2018 року наказом ГУНП у Львівській області №774 о/с, на виконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22.09.2017 року позивача відсторонено від посади з 22 вересня до 22 листопада 2017 року.

Відповідно до ст. 154 КПК України, - Загальні положення відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу, яким являвся позивач. Частина 2 ст. 154 КПК передбачає, що відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.

Стаття 158 КПК регламентує порядок та підстави продовження строку відсторонення від посади та його скасування. Частина 3 ст. 158 КПК України передбачає, що відсторонення від посади може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Відтоді з часу звільнення позивача зі служби в поліції відпала потреба у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, однак як вбачається з наданих до суду доказів, - ГУНП у Львівській області не інформувало орган досудового розслідування про звільнення позивача зі служби, та ГУНП у Львівській області не надало суду інших доказів, (документів. Ухвал суду) відповідно до яких «Відсторонення від посади», як один із заходів забезпечення кримінального провадження перестало діяти в часі та щодо кола осіб, - позивача.

Видавши наказ про звільнення позивача зі служби відповідач фактично перервав строк дії ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова (яка не оскаржувалась) про відсторонення позивача від посади.

У свою чергу Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частиною 1 ст. 19 Закону України Про Національну поліцію встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про Національну поліцію підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 4 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 за № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут ОВС України).

Відповідно до положень ст.ст. 2, 5 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Згідно з ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 25 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція) службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

За пунктом 8.3 Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

З матеріалів справи встановлено, що позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, пов'язаного з фактом порушення прокуратурою Львівської області кримінального провадження № 4001740000000289 за фактом отримання неправомірної винагороди позивачем.

При цьому суд зазначає, що інформація зазначена у висновку службового розслідування фактично обґрунтовує скоєння позивачем кримінального злочину, але матеріали справи не містять доказів про наявність обвинувального вироку відносно позивача ОСОБА_2

Так, у висновку службового розслідування фактично відображені підстави та обставини письмового повідомлення позивачеві про підозру що є саме матеріалами кримінального провадження № 4201714000000089.

При цьому, у висновку відносно виявлених фактів, а саме дисциплінарного проступку, відповідачем відображено лише загальна інформація щодо діючих нормативно-правових актів, зокрема, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника поліції, Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Як встановлено судом, порушення службової дисципліни, інкриміноване позивачу, пов'язане з обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Разом з тим, відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"поліцейський звільняється зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Так, імперативними приписами статті 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У випадку ухвалення судом обвинувального вироку по кримінальному провадженню № 42017140000000289, відповідач в подальшому буде зобов'язаний вчинити дії щодо звільнення позивача із займаної посади в зв'язку із набранням вироком законної сили в строки та порядку, передбаченому діючим законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.11.2002 по справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10.02.1995 по справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

26.09.2006 Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Грабчук проти України" зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною. Питання, чи, порушує, твердження посадової принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене.

Тобто, сам по собі факт затримання та повідомлення ОСОБА_2, про підозру у кримінальному провадженні № 42017140000000289 не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції.

Таким чином, суд вважає, що в контексті встановлених обставин справи відсутність доведеного у законному порядку факту вчинення позивачем кримінального правопорушення виключає його звільнення з підстав порушення службової дисципліни.

Слід зазначити, що діючим законодавством, зокрема, ч. 3 ст. 70 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.09.2017 року прокуратурою Львівської області повідомлено ОСОБА_2, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Отже, відображення в акті службового розслідування факт отримання позивачем незаконної винагороди відповідач необґрунтовано вважає дисциплінарним проступком і порушенням службової дисципліни, оскільки вказані дії є саме кримінальним правопорушенням, відповідальність за яке передбачено нормами Кримінального Кодексу України.

Жодних доказів того, що ОСОБА_2 вчинив саме дисциплінарний проступок та порушив саме службову дисципліну в акті службового розслідування не відображено, матеріалами справи не підтверджується, оскільки виклад встановлених службовим розслідуванням обставин стосується здебільшого викладу повідомлення позивачеві ОСОБА_2 про підозру та змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні.

Таким чином, відповідачем при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дисциплінарного проступку та за наявності порушеного кримінального провадження, в якому не ухвалено обвинувального вироку, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.

Даний висновок суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 22.01.2015 року по справі № К/800/51867/14.

Окрім того, судом встановлено, що позивач за посадою є «Слідчим» та до вказаної професії (посади) якого існує спеціальна правова процедура призначення, проходження служби, звільнення з посади/служби, яка в даному випадку не була дотримана, оскільки відсутнє відповідне подання про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а подання про його звільнення з посади/служби внесено на розгляд керівництву ГУНП у Львівській області не уповноваженою на те особою.

Вказаний твердження позивача із яким погоджується суд кореспондується з вимогами Наказу від 06.07.2017 № 570 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 липня 2017 року за № 918/30786 «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України»

Розділ IV даного наказу МВС передбачає Порядок призначення слідчих та керівників слідчих підрозділів на посаду, звільнення їх з посади. Так, заступник Голови Національної поліції України - начальник ГСУ призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку Міністром внутрішніх справ за поданням Голови Національної поліції України. Перший заступник, заступники начальника ГСУ, начальники структурних підрозділів ГСУ, їх заступники, старші слідчі в особливо важливих справах, інші працівники та державні службовці ГСУ призначаються на посади і звільняються з посад Головою Національної поліції відповідно до чинного законодавства. Заступники начальників ГУНП - начальники слідчих управлінь призначаються на посади та звільняються з посад начальниками ГУНП в областях, місті Києві, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі за погодженням з начальником ГСУ.

Заступники начальників слідчих управлінь, начальники відділів (відділень) у складі слідчих управлінь, їх заступники, старші слідчі в особливо важливих справах, старші слідчі, слідчі та інші працівники слідчих управлінь ГУНП, заступники начальників територіальних (відокремлених) підрозділів поліції - начальники слідчих відділів, відділень, їх заступники, старші слідчі, слідчі та інші працівники слідчих підрозділів територіальних органів поліції та територіальних (відокремлених) підрозділів поліції приймаються на службу в поліцію, призначаються на посади та звільняються з посад та/або зі служби в поліції начальниками ГУНП в областях, місті Києві, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі за поданням заступників начальників ГУНП - начальників слідчих управлінь.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Так, як в судовому засіданні повністю спростовано підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відтак ОСОБА_2 має бути поновлено судом на попередній роботі - на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції України у Львівській області з 26.10.2017 року.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як встановлено судом, тривалість вимушеного прогулу позивача склала 111 робочих днів, останній робочий день 25.10.2017 року року по день ухвалення рішення у справі (13.02.2018 року).

Згідно довідки Головного управління Національної поліції у Львівській області, позивач за останні два місяці, що передували звільненню (серпень 2017, вересень 2017) отримав 10152,66 грн. та 8301,77 грн., таким чином середньоденна заробітна плата позивача становить 302,53 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.10.2017 року по 13.02.2018 року складає 111 днів ( 111 робочі дні х 302,53 = 33580,83 грн.).

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як законні та обґрунтовані.

Пунктами 2,3 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №3312 від 11.10.2017 року в частині накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №804 о/с від 25.10.2017 року про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції, на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

4. Поновити ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділення Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 26.10.2017 року;

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3 ЄДРПОУ:40108833) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП:НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 33580 (тридцять три тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 83 коп.

6. В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 9227 (девять тисяч двісті двадцять сім) грн. 31 коп. постанова суду виконується негайно.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2018 року.