Рішення № 72325050, 20.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 року справа № 813/70/18

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1А.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Львівської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії прокуратури Львівської області в частині невидачі ОСОБА_1 довідки про місячний заробіток, прохання про видачу якої викладене в заяві від 29 вересня 2017 року та у скарзі від 24 листопада 2017 року;

- зобов'язати прокуратуру Львівської області видати ОСОБА_1 довідку про розмір місячного заробітку (заробітну плату) працюючого начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління прокуратури Львівської області зі всіма складовими заробітку на які нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, до складу якого включити наступні складові: посадовий оклад, класний чин, вислугу років, щомісячну премію, надбавку за виконання особливо важливої роботи, доплату за роботу в умовах режимних обмежень та інші виплати (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та ін.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про заробітну плату працівника прокуратури на відповідній посаді для перерахунку пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ. Втім, відповідач відмовив позивачу у наданні довідки про перерахунок пенсії та зазначив, що підстави для такої видачі відсутні. Зокрема, відповідач відмовляючи позивачу у видачі довідки вказує на те, що у зв’язку із змінами у законодавстві відповідач не наділений повноваженнями на видачу довідки про заробітну плату за посадою заступника начальника відділу прокуратури Львівської області за періоди у яких позивач не перебував у трудових відносинах. На переконання позивача, саме на відповідача покладено обов’язок видати колишньому працівнику органу прокуратури довідку про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії пенсіонерам органів прокурату. На думку позивача, відповідач протиправною відмовою порушив права позивача у зв’язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду.

Відповідач скерував на адресу суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Зокрема, відповідач вказує на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку юридичної особи на видачу довідки про заробітну плату особі, яка не перебуває у трудових відносинах, та за період, коли такі відносини з роботодавцем відсутні. Оскільки, трудові правовідносини між Прокуратурою Львівської області та ОСОБА_2 припинено з часу його звільнення з 06.03.3014, відповідач не наділений повноваженнями щодо видачі такої довідки. Водночас, відповідач зазначив, що видати ОСОБА_2 довідку про заробітну плату неможливо, оскільки відсутні нормативно-правові акти Уряду щодо визначення порядку перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а тому відсутня можливість визначення складових заробітної плати необхідних для здійснення такого перерахунку. Отже, з урахуванням змін в законодавстві, пов'язаних із прийняттям Закону України № 2148- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», підстав для надання довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії немає.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

19 січня 2018 року на адресу суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви та відкриття провадження у справі, як наслідок 22 січня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач працював в органах прокуратури Львівської області.

З 2 серпня 2010 року ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в органах Пенсійного фонду України (Личаківське ОУПФ України у м. Львові) та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до положень Закону України “Про прокуратуру”.

Постановою Кабінету ОСОБА_3 України № 657 від 30.08.2017 внесено зміни до Постанови КМУ № 505 від 31.05.2012 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури”.

29 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Прокуратури Львівської області, в якій просив надати довідку про розмір місячного заробітку відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України № 657 від 30.08.2017 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету ОСОБА_3 України щодо оплати праці працівників прокуратури».

23 жовтня 2017 року Прокуратура Львівської області скерувала на адресу позивача лист № 18/1017, в якому зазначила, що підстав для надання довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії немає, оскільки із прийняттям Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у прокурорів відсутнє право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

ОСОБА_1 24 листопада 2017 року звернувся до Прокуратури Львівської області із скаргою на рішення прокурора Львівської області. У скарзі позивач зазначив, що не може бути підставою для відмови у видачі довідки про заробітну плату набрання 15 липня 2015 року чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ та втратою дії окремих положень Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XІІ щодо права на призначення пенсії. Позивач просив відповідача визнати відмову неправомірною та видати довідку про розмір місячного заробітку (заробітну плату) працюючого заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого управління Прокуратури Львівської області.

Листом № 18/1124 від 14.12.2047 прокуратура Львівської області відмовила позивачу в наданні запитуваної довідки з посиланням на те, що прокуратура області на даний час законодавчо не наділена повноваженнями на видачу довідки про заробітну плату позивача за посадою заступника начальника відділу прокуратури Львівської області за періоди, у яких позивач не перебував у трудових відносинах.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, тому звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі, зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Згідно з ч. ч. 13, 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII (в редакції на момент звернення позивача до прокуратури Львівської області), пенсії за вислугу років призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом ОСОБА_3 України.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До структури заробітної плати входять: основна та додаткова заробітні плата, а також заохочувальні й компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та грошові й матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина 2 статті 2 Закону).

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) передбачені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Таким чином, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Крім того, на всі складові заробітної плати нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування й вони є складовою заробітної плати та зобов'язані враховуватися при обчисленні (перерахунку) пенсії.

З вищенаведених норм випливає, що обов'язок щодо видачі довідки про заробітну плату державного службовця за посадою, яку він займав до виникнення права на пенсію, покладено на державний орган (установу, організацію, підприємство), в якому працювала особа до виходу на пенсію.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні довідки, тому що на даний час Прокуратура Львівської області не має повноважень на видачу довідки для перерахунку пенсії, у зв'язку зі змінами у законодавстві діяв протиправно, оскільки висновки про відсутність підстав для перерахунку пенсії відносяться виключно до компетенції органу, який законом уповноважений на здійснення такого перерахунку.

Тобто, питання щодо призначення (перерахунку) пенсій відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.

Крім того, суд звертає увагу, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача - Прокуратури Львівської області щодо видачі довідок про складові заробітної плати є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією відповідача, тому суд не може вказувати на форму та склад довідки про заробітну плату, а може лише зобов'язати видати її у встановленій законодавством формі з урахуванням усіх складових заробітної плати, на які нараховані страхові внески.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов'язання відповідача видати довідку про заробітну плату із наданням вказівок щодо конкретних складових, які необхідно відобразити в такій довідці, є неналежним способом захисту своїх прав, оскільки визначення форми та складу довідки про заробітну плату не відноситься до компетенції суду з огляду на що, в задоволенні позову в даній частині слід відмовити.

Як слідує із змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

З огляду на викладені фактичні обставини справи суд приходить до висновку, що наявні достатні правові підстави для відновлення порушеного права позивача на отримання такої довідки щодо всіх складових заробітної плати, з якої сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення в даній справі.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії прокуратури Львівської області в частині невидачі ОСОБА_1 довідки про місячний заробіток.

Зобов'язати Прокуратуру Львівської області видати ОСОБА_1 довідку про фактичну заробітну плату працівника Прокуратури Львівської області відносно посади заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого управління Прокуратури Львівської області відповідно до Постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету ОСОБА_3 України щодо оплати праці працівників прокуратури» з урахуванням всіх складових заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) за рахунок її бюджетних асигнувань 320 (триста двадцять) гривень сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (79037, м. Львів, вул. Грінченка, 19/65, РНОКПП НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський