Рішення № 72324917, 06.02.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року Справа № 808/65/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (71116, АДРЕСА_1)

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

03.01.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – позивач) до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач або ФОП ОСОБА_1А.), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг в сумі 43935,60 грн.

Ухвалою суду від 09.01.2018 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін в адміністративній справі №808/65/18 та призначено судове засідання на 06.02.2018.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, що набрала чинності 15.12.2017, далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача надав суду клопотання (вх.№3745) про підтримання позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з’явилась. Надала відзив на позов (вх.№3520) в якому зазначила, що вона вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування відзиву зазначила, що не має податкового боргу, оскільки вона сплачувала суми грошей, які не мали б бути перераховані податковим органом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість в рахунок сплати заборгованості минулих років. Також зазначила, що на її електронному рахунку була переплата. Просила у позові відмовити.

Крім того, 05.02.2018 надала клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтовуючи клопотання тим, що надати заперечення на відповідь на відзив, так як від позивача не надходила відповідь на відзив.

Згідно ч.1, 2 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Таким чином, це право позивача подавати до суду відповідь на відзив, враховуючи, що до суду відповіді на відзив не надходило, відповідно позивач не скористався своїм правом, а тому суд вважає не обґрунтованим клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе продовжити розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Матеріалами справи встановлено, що фізична особа – підприємець ОСОБА_1 зареєстровано як фізична особа-підприємець 30.09.2004 за номером державної реєстрації № 20990000000000308 за адресою: 71116, АДРЕСА_1. Основний вид діяльності: Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД: 52.29), що підтверджується інформаційною довідкою з бази Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області).

Відповідач є платником податків та зборів та перебуває на податковому обліку в Бердянській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (далі - ПК України) передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до даних інтегрованих (облікових) карток платника податків, довідки про стан частини податкового боргу та розрахунку пені за відповідачем рахується податкова заборгованість з податку на додану вартість (код платежу 14060100) в загальній сумі 43935,60 грн., яка підлягає стягненню.

Податковий борг з податку на додану вартість в сумі 43935,60 грн. виник на підставі наступних обставин:

- поданої відповідачем до податкового органу податкової декларації № НОМЕР_1 від 20.04.2017 з терміном сплати 30.04.2017 та з самостійно визначеною сумою податкового зобов’язання в сумі 6369,00 грн. Сума податкового зобов’язання відповідачем сплачена не була та набула статусу податкового боргу;

- поданої відповідачем до податкового органу податкової декларації № НОМЕР_2 від 19.05.2017 з терміном сплати 30.05.2017 та з самостійно визначеною сумою податкового зобов’язання в сумі 950,00 грн. Сума податкового зобов’язання відповідачем сплачена не була та набула статусу податкового боргу;

- поданої відповідачем до податкового органу податкової декларації № НОМЕР_3 від 20.09.2017 з терміном сплати 30.09.2017 та з самостійно визначеною сумою податкового зобов’язання в сумі 11899,00 грн. Сума податкового зобов’язання відповідачем сплачена не була та набула статусу податкового боргу;

- поданої відповідачем до податкового органу податкової декларації № НОМЕР_4 від 19.10.2017 з терміном сплати 30.10.2017 та з самостійно визначеною сумою податкового зобов’язання в сумі 5836,00 грн. Сума податкового зобов’язання відповідачем сплачена не була та набула статусу податкового боргу;

- на підставі проведеної контролюючим органом камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за липень - грудень 2016 року, в результаті якої складений акт від 30.03.2017 № 31/08-22-13-01/НОМЕР_5. На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення (форми «Н») № НОМЕР_6 від 12.04.2017, яким до відповідача застосовано штрафні санкції на загальну суму 8039,51 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення було вручено представнику відповідача 06.04.2017. Зазначене податкове повідомлення - рішення в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалося;

- на підставі п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань з вказаного податку, де визначено, що нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 10842,11 грн. за такі періоди: з 27.02.2015 по 28.07.2017 в сумі 481,84 грн., з 27.02.2015 по 30.08.2017 в сумі 919,22 грн., з 27.02.2015 по 30.08.2017 в сумі 468,49 грн., з 27.02.2015 по 27.09.2017 2104,44 грн., з 27.02.2015 по 28.09.2017 в сумі 3880,21 грн., з 27.02.2015 по 24.10.2017 2987,91 грн.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України (далі- ПК України) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).

Відповідно до п. 202.1. ст. 202 ПК України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Відповідно до п. 203.1. ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного і податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 ПК України передбачено, що, сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем узгоджена сума податкового зобов’язання, зазначена вище, у строки, визначені Податковим кодексом України сплачена не була.

Згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Крім того, відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вже зазначалось вище, доказів оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення у судовому або адміністративному порядку відповідачем до суду не надано.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме, згідно п.59.1 ст.59 ПК України, де визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Так, податковим органом на адресу відповідача направлена податкова вимога форми «Ф1» № 1/1397 від 19.08.2010 на суму 11382,48 грн., яка була отримана відповідачем особисто 08.12.2010.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Таким чином, кодексом не передбачено надіслання податкових вимог на кожну суму боргу, а тому податкові вимоги на борг, що утворився після надіслання вимоги не надсилались.

У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарг і вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Суд не приймає твердження відповідача стосовно відсутності боргу за минулі роки, оскільки згідно з п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також відповідно до інтегрованої (облікової) картки платника податків вбачається наявність заборгованості за минулі роки.

Крім того, суд зазначає, як що відповідач вважає дії щодо стягнення суми боргу з відповідача протиправним, або не погоджується з сумою боргу позивач має право оскаржити їх в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.п. 95.1- 95.3 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (врученння) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як встановлено ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 139,143,205,229,243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (71116, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_5) про стягнення податкового боргу – задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (71116, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_5) кошти по заборгованості з податку на додану вартість в сумі 43935,60 (сорок три тисячі дев’ятсот тридцять п’ять гривень шістдесят копійок) грн. на р/р 31115029700011, Бердянське УК/Бердянськ, код ЄДРПОУ отримувача 38042560, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 14060100.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.295-297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.02.2018.

Суддя О.В. Конишева