Рішення № 72324661, 20.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р. Справа№805/441/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає за адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Сеченова, буд. 77, гурт. 21, кв. 45) до Міністерства оборони України (юридична адреса: 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі – відповідач, Міноборони), в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги та зобов’язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що з 10 травня 1987 року по 02 січня 1989 року він проходив службу в військовій частині, яка приймала участь у бойових діях в Республіці Афганістан. У період проходження служби отримав осколкове поранення голови та правої ноги, контузію головного мозку та з 16 травня 2017 року йому присвоєно ІІІ групу інвалідності, у зв’язку з пораненнями, пов’язаними з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на підставі чого він має право на виплату відповідачем одноразової грошової допомоги. Проте, до теперішнього часу таку допомогу не отримує. Листом від 08 грудня 2017 року відповідач фактично відмовив у виплаті відповідної одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що інвалідність була встановлена понад тримісячний термін з дня звільнення.

Вважаючи таку відповідь незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 805/441/18-а. одночасно, судом вирішено питання про порядок розгляду даної справи (форму адміністративного судочинства).

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Позивач про розгляд справи був повідомлений судом належним чином за адресою зазначеною в позовній заяві, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, наявними в матеріалах справи.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений судом належним чином за адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та засобами електронного зв’язку, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, наявними в матеріалах справи.

У строк встановлений судом відповідач надіслав на адресу суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1Д, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що позивачем було надано неповний пакет документів, чим порушено вимоги пункту 11 Порядку № 975, у зв’язку з чим відповідач був позбавлений можливості вирішити питання про право позивача на отримання одноразової грошової допомоги та прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Окрім того, відповідач заперечив доводи позивача щодо підтвердження поранення витягом із протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, а також висновком судово-медичного експерта, оскільки відповідно до пункту 11 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402, постанова відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку поранення є окремим документом, який визначений окремим підпунктом пункту 11 Порядку, тому не може бути документом на підтвердження обставин відповідного ушкодження здоров’я.

Щодо висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи відповідач зазначив, що відповідний висновок є необхідним документом для встановлення причинного зв’язку ушкодження здоров’я та ніяким чином не відноситься до документів, що можуть свідчити про причини та обставини ушкодження здоров’я. Відповідач зауважив, що зі змісту висновку судово-медичної експертизи також не вбачається, зокрема, про те, що відповідне поранення не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, у зв’язку з чим вказаний документ також не може слугувати підтвердженням вищевказаних обставин.

Щодо позовних вимог позивача про зобов’язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідач зазначив, що така вимога є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, тому не підлягає задоволенню саме в такій редакції. В обґрунтування зазначеного посилався на правові позиції Вищого адміністративного суду, викладені в його рішеннях від 05.07.2016 року № К/800/3396/16 (№ в ЄДРСР 58786155), від 26.05.2016 року № К/800/11775/16 (№ в ЄДРСР 58015940).

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову строкову службу з 10 травня 1987 року по 02 січня 1989 року в військовій частині № 71184, яка приймала участь у бойових діях в Республіці Афганістан, що підтверджується копією військового квитка позивача серія НУ № 9436074 та довідкою Кальміусько-Нікольського об’єднаного військового комісаріату Міністерства оборони України від 26 жовтня 2016 року № 13/32 /арк. справи 13-14, 18/

Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 22 листопада 2016 року № 2749/ж встановлено, що у 1988 оці під час бойових дій у Афганістані ОСОБА_1 отримав осколкові поранення голови та правої ноги. При огляді спеціалістом виявлено лінійний рубець довжиною 2.8 см в тім’яній ділянці зліва, білого кольору, м’який, рухомий; подібних властивостей рубці лінійної та подовженої форми, розташовані в лівій скроневій ділянці переходом на ліву вушну раковину довжиною 1,7 см., по передній поверхні правового стегна в нижній третині розмірами 4*0,8 см., на підставі чого був зроблений висновок, що описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1988 році /арк. справи 15/.

Центральною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (надалі – ЦВЛК) підтверджено, що поранення, контузія та захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /арк. справи 16/.

16 травня 2017 року комісією МСЕК позивачу з 12.05.2017 року встановлена третя група інвалідності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК /арк. справи 17/.

17 травня 2017 року позивач отримав посвідчення інваліда війни третьої групи серії Є № 041478, що підтверджується копією вказаного посвідчення /арк. справи 12/.

17 жовтня 2017 року позивач звернувся до Донецького обласного комісаріату, із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. До зазначеної заяви заявником було надані документи, а саме: копії паспорту, військового квитка, ідентифікаційного коду, довідки учасника бойових дій, висновку спеціаліста судово-медичної експертизи, висновку ЦВЛК, довідки МСЕК, посвідчення інваліда 3 групи, розрахункового номеру одержувача /арк. справи 8/.

Листом від 27 жовтня 2017 року вих. № СЗ/792 Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України повідомив позивача про те, що ним були надані не всі документи, необхідні для призначення одноразової грошової допомоги, передбачені пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (надалі – Порядок № 975) та на повернув документи на доопрацювання підставі зазначеного /арк. справи 9/.

Вважаючи зазначено відмову у прийняті документів незаконною, позивач письмово звернувся до Міністра оборони України та просив надати розпорядження на виконання Порядку № 975 та здійснити виплату належну одноразову грошову допомогу; про відповідь та прийняте рішення просив письмово повідомити на його адресу, у строк, передбачений законодавством України. До зазначеної заяви позивачем були надані такі документи: копія паспорту та ідентифікаційного коду, копія посвідчення інваліді війни, копія військового квитка, копія висновку СМЕ № 2749/ж від 22.11.2016, витяг з протоколу засідання ЦВЛК від 29.11.2016, копія довідки з Донецького військового комісаріату, копія висновку МСЕК від 16.05.2017 року, копія заяви до військкомату, копія відмови Донецького військового комісаріату /арк. справи 10/.

За результатами розгляду вищезазначеного звернення, Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 08 грудня2017 року вих. № 248/3/6/4199 повідомив позивача, що на виконання вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, згідно якої військовослужбовцям строкової служби виплата одноразової грошової допомоги здійснювалась у разі поранення (контузії, травми або каліцтва без встановлення групи інвалідності), заподіяного в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби (зборів). Окрім того, зазначив, що позивач звільнений зі строкової служби у 1989 році, а інвалідність внаслідок поранення, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби первинно отримав у 2017 році, тобто понад тримісячний термін з дня звільнення.

Суд розцінює надану відповідь, як фактичну відмову позивачеві у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії без прийняття відповідного рішення в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовано Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі – Закон № 2011-ХІІ).

Преамбулою зазначеного закону встановлено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія Закону № 2011-ХІІ поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ).

Нормами статті 4 Закону № 2011-ХІІ визначено, що забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - є гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно вимогами пункту 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Частиною другою статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у пункті 11 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Такими документа відповідно пункту 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Як встановлено судом раніше, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що позивачем разом із заявою для призначення одноразової грошової допомоги були надані: копії паспорту, військового квитка, ідентифікаційного коду, довідки учасника бойових дій, висновку спеціаліста судово-медичної експертизи, висновку ЦВЛК, довідки МСЕК, посвідчення інваліда 3 групи, розрахункового номеру одержувача.

Таким чином, суд доходить висновку, що при зверненні до відповідача із заявою для виплати одноразової грошової допомоги, позивачем були надані всі необхідні документи, визначені чинним законодавством.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо неможливості підтвердження причини та обставин ушкодження здоров’я витягом із протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, а також висновком судово-медичного експерта, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що зазначений висновок був зроблений спеціалістом як на підставі обставин справи, встановленими зі слів позивача, так і на підставі огляду спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, лікаря судово-медичного експерта (описова частина висновку), що дає достатні підстави вважати зазначений документ таким, що підтверджує обставини поранення позивача.

Окрім того, нормами пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 (надалі – Положення № 402) визначені формулювання, в яких приймаються постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Зокрема, у разі якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення приймається постанова, визначена підпунктом «в» пункту 21.5 Положення № 402: «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби».

Проте, як встановлено судом раніше, згідно Витягу із протоколу засідання ЦВЛК № 4915 від 29 листопада 2016 року відносно позивача винесена постанова: «Поранення, контузія та захворювання, ТАК пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії» /арк. справи 16/.

Такий висновок відповідає формулюванню підпункту «б» пункту 21.5 Положення № 402 та встановлюється, якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

Таким чином, суд доходить висновку, що подані позивачем документи підтверджують обставини поранення, окрім того вони не пов’язані із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або вчиненням дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння.

Окрім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно вимог пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Оскільки позивачеві встановлено інвалідність ІІІ грипи після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання (поранення та контузії), пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби, суд доходить висновку, що він має право на отримання відповідної одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.

Аналогічного правового висновку дійшла колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України у рішенні від 18 листопада 2014 року (№ 21-114а14).

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин першої, п’ятої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до вимог частини другої зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Нормами статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно норм пункту 13 зазначеного Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога, відповідно до пункту 14 Порядку № 975, виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Згідно з положеннями пункту 15 – рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, рішення з питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги уповноваженим на те органом не приймалося. З аналізу норм законодавства вбачається, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України.

При цьому, враховуючи те, що документи ОСОБА_1 разом із висновком до Міністерства оборони України не направлялися, позовні вимоги в частині визнання дій Міністерства оборони України протиправними щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги задоволенню не підлягають.

Водночас, Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2014 року у справі № 21-11а14, прийнятій у подібних правовідносинах, зазначив, що у разі якщо звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідачем не розглянуто, та відповідного рішення не прийнято, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів, людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За таких обставин, враховуючи відсутність рішення відповідача, суд вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту, шляхом зобов’язання Міністерства оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи, яка настала внаслідок поранення, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Позивач на підставі положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією посвідчення серії АА № 198749, виданого 03 грудня 2007 року Маріупольським ОМВК Донецької області на ім’я позивача /арк. справи 12/. Тому, відповідно до положень статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат не розглядається.

Керуючись статтями 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги – задовольнити частково.

Зобов’язати Міністерство оборони України (юридична адреса: 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Сеченова, буд. 77, гурт. 21, кв. 45) як інваліду ІІІ групи, яка настала внаслідок поранення, пов'язаного з проходженням ним військової служби, в порядку визначеному чинним законодавством.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 20 лютого 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частин четвертої-шостої статті 250 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Толстолуцька М.М.